Українська правда

<р>
<еm>Колонка написана у співавторстві з Крістін Блікерт, міжнародною правовою радницею, Glоbаl Rіghts Соmрlіаnсе<р>

<р>
Україна здійснює розслідування та обвинувачення за злочин агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид в умовах триваючого повномасштабного міжнародного збройного конфлікту. Небагато національних правових систем зіштовхувались із необхідністю забезпечувати кримінальне переслідування за особливо жорстокі злочини такого масштабу і в подібних умовах. Українські прокурори та слідчі виконують свою роботу, маючи обмежений доступ до тимчасово окупованих територій, так званих, свідків-інсайдерів, підозрюваних, а також внутрішньої військової документації Російської Федерації чи комунікацій її військового командування.

<р>
За таких обставин особливого значення набуває інформація, отримана в результаті негласних заходів, які здійснюються українськими військовими органами, правоохоронними органами, органами безпеки та розвідкою. Ідеться, зокрема, про перехоплені розмови, аналіз так званих "трофейних" документів, залишених російськими військами під час відступу та виявлених на звільнених територіях, інсайдерську інформацію та інші розвідувальні дані, пов'язані з бойовими діями та тимчасово окупованою територією.

<р>
Наприклад, перехоплені розмови між командирами та їхніми підлеглими нерідко розкривають не лише оперативні та бойові плани, а й накази командування або обговорення щодо встановлення окупаційної влади та дій щодо цивільного населення на тимчасово окупованих територіях. Інколи такі розмови можуть слугувати прямими доказами віддання наказів або самого факту вчинення неправомірного утримання, страт, катувань чи розграбування. Вони також можуть підтверджувати місцезнаходження конкретних російських підрозділів, їхніх штабів і блокпостів, сприяти встановленню особи злочинця, його ролі та місця у ланцюжку командування, а також загальної атмосфери всередині підрозділу.

<р>
Такі відомості можуть мати вирішальне значення для ефективного розслідування воєнних злочинів, оскільки саме оперативний контекст, присутність підрозділів у конкретній місцевості, структура командування, а також ширша модель поведінки, комунікації та прийняття рішень є тими елементами, які дозволяють довести причетність та відповідальність вищих ешелонів російського військового командування. Особливого значення такі дані набувають у ситуаціях, коли відсутні прямі докази причетності командирів. У таких випадках стороні обвинувачення може бути потрібно довести обізнаність командира щодо дій підлеглих або зв'язок між його непрямими наказами та вчиненими злочинами.

<р>
Практика міжнародних судів і трибуналів свідчить про те, що використання таких негласних матеріалів для розслідування міжнародних злочинів не є унікальним для України. Водночас використання подібних матеріалів як доказів завжди породжує низку процесуальних і практичних труднощів, які постають і перед українською правовою системою.

Визначення терміну негласних матеріалів та труднощі їхнього використання як доказів

<р>
Перехоплені комунікації у зоні бойових дій, документація російських військових підрозділів та інші джерела, що дозволяють встановити ширший військовий контекст у розслідуваннях воєнних злочинів, зазвичай здобувають правоохоронні органи, органи безпеки, військові та розвідувальні структури як у результаті проведення слідчих та негласних слідчих дій, так і внаслідок інших негласних заходів.

<р>
Єдиного правового терміна, який охоплював би такі матеріали, немає. З огляду на це для зручності ми використовуємо умовне поняття "<еm>матеріали, здобуті негласним шляхом". Це не є законодавчо визначеним терміном; мається на увазі інформація, яка була отримана зазначеними органами негласними методами і яка є релевантною та має доказове значення для встановлення відповідальності за міжнародні злочини.

<р>
Попри важливість таких матеріалів, їхнє використання як доказів пов'язане з трьома основними проблемами:

щодо розвідувальної інформації – відсутність чітких процесуальних правил її використання як доказу;


щодо інших матеріалів, здобутих негласним шляхом, – практичні труднощі забезпечення належного збереження доказів в умовах війни;


ширша проблема перевірки джерел інформації, що випливає із самої природи таких матеріалів.

<р>
Перше: прогалини в процесуальному законодавстві щодо використання розвідувальної інформації

<р>
Поняття "розвідувальної інформації" має вузьке значення в українському законодавстві. Воно охоплює відомості про іноземних суб'єктів або інші відомості в інтересах національної безпеки і оборони України, які не є загальнодоступними і які неможливо отримати через офіційні джерела. Джерела походження та способи її отримання не розголошуються.

<р>
На відміну від оперативної або контррозвідувальної інформації, розвідувальна інформація не отримується з метою її використання як доказу у кримінальному провадженні. <р>Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, які б визначали порядок використання такої інформації як допустимого доказу, а також не встановлює чіткої моделі взаємодії між розвідувальними органами та органами досудового розслідування у випадках, коли така інформація набуває значення для кримінального провадження. На практиці розвідувальні органи можуть також відмовитися від розкриття інформації, необхідної для проведення досудового розслідування.

<р>
Як наслідок, розвідувальна інформація використовується для орієнтування слідства, встановлення можливих підозрюваних та формування теорії обвинувачення, однак її використання безпосередньо як доказу у суді є суттєво ускладненим.

<р>
Друге: забезпечення збереження доказів в умовах війни

<р>
Інша проблема стосується матеріалів, здобутих негласним шляхом на ранніх і найбільш хаотичних етапах повномасштабного вторгнення. Перехоплені комунікації військового командування або інші види негласної інформації збиралися насамперед для воєнних потреб, а не з розрахунком на їхнє подальше використання як доказів, хоча згодом такі матеріали стають важливим джерелом у кримінальних провадженнях по воєнним злочинам.

<р>
Наприклад, у перші місяці вторгнення українські військові та безпекові органи перехоплювали комунікації російських військовослужбовців і командирів з метою встановлення їхнього місцезнаходження, переміщень, чисельності військ, планів та озброєння. <р>У час, коли саме існування України як держави було під загрозою (хоч ця загроза триває і досі), ця інформація використовувалася передусім Збройними Силами України для ураження російських підрозділів та забезпечення оборонних і контрнаступальних операцій.Очевидно, що за таких умов складання протоколу та фіксація джерела походження інформації, збереження носія та загалом забезпечення збереження доказу не завжди могло здійснюватися у спосіб, який відповідає кримінальним процесуальним стандартам.

<р>
У випадках, коли процедура збереження доказу була порушена або походження отриманої інформації неможливо перевірити, можуть виникати питання щодо допустимості такого доказу на етапі судового розгляду. Навіть якщо такий доказ визнається допустимим, неповнота документації, коли такий матеріал відіграє ключову роль у справі, може суттєво посилювати аргументи сторони захисту щодо надійності джерела.

<р>
Такі практичні труднощі виникають тоді, коли ведення війни поєднується зі зборомдоказів у воєнних умовах.

<р>
Третє: неможливість перевірки джерела походження інформації, здобутої негласним шляхом, коли вона є ключовим доказом у справі

<р>
Найскладніша проблема виникає тоді, коли інформація, здобута негласним шляхом органами безпеки або військовими органами, становить основу обвинувачення у справах про воєнні злочини, особливо у провадженнях щодо високопосадових командирів.

<р>
Українські суди не вперше зіштовхуються з питанням використання доказів, методи отримання яких є таємними. Проблема виникає тоді, коли контекстуальні докази або докази причетності командуванням до вчинених злочинів значною мірою залежать від інформації, джерело якої не може бути досліджене судом. У таких випадках вимоги до доказування істотно зростають.

<р>
Це не означає, що такі матеріали автоматично є недопустимими. Однак, коли подібна інформація має вирішальне значення для справи, суди повинні особливо ретельно і прозоро оцінювати її надійність.

Практика міжнародних судів та трибуналів

<р>
Практика міжнародних кримінальних судів містить важливі орієнтири у питанні використання негласних матеріалів.

<р>
Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії широко спирався на військову документацію та перехоплені комунікації, отримані під час збройного конфлікту. Допустимість таких матеріалів не залежала від того, чи були вони отримані відповідно до звичайних процесуальних правил національного кримінального провадження. Майже вся така інформація визнавалася допустимою. Вирішальним було не питання допустимості, а те, яку доказову вагу матиме відповідний доказ. Судді оцінювали матеріал з точки зору його належності, надійності, справжності та доказової сили, визначаючи його доказову вагу у загальній сукупності доказів у справі. Справжність такого матеріалу встановлювалася за допомогою показань свідків, підтвердження іншими доказами та ґрунтувалася на вмотивованій оцінці суду.

<р>
Аналогічного підходу дотримується і Міжнародний кримінальний суд. Докази визнаються допустимими, якщо вони є належними та мають доказову силу, а їхнє використання не порушує справедливості судового розгляду. <р>Матеріали розвідувального або військового походження не виключаються автоматично; натомість суд оцінює, чи мала сторона захисту реальну можливість поставити їх під сумнів, щоб забезпечити, що будь-яке обвинувальне рішення ґрунтується на достатній доказовій базі.

<р>
Європейський суд з прав людини сформулював аналогічний принцип. Вирішальним є те, чи було провадження справедливим в цілому. Навіть матеріали обмеженого доступу або отримані з процесуальними недоліками можуть використовуватися як докази, за умови що права сторони захисту були дотримані, а суд належним чином пояснив, яким чином оцінювалася їх надійність.

<р>
Відтак, міжнародна практика демонструє, яким чином українські суди можуть працювати з доказами, здобутими негласно, коли їхня справжність або надійність ставляться під сумнів. Вирішальне значення в таких випадках має структурована оцінка справжності доказів, наявності інших доказів, які могли би підтвердити інформацію із негласних матеріалів, справедливості провадження в цілому, а також визначення доказової ваги негласних доказів у контексті всієї справи.

Переосмислення ролі доказів, здобутих негласним шляхом

<р>
Розслідування воєнних злочинів в Україні неминуче мають спиратися на інформацію, що є результатом негласних дій. Наразі ще бракує розуміння, що побудова справ щодо воєнних злочинів, особливо проти осіб вищого командного складу, потребує ширшого використання негласних матеріалів. Це є однією із головних причин, чому досягти прогресу у справах щодо відповідальності командирів середньої та високої ланки досі складно.

<р>
Це потребує переосмислення ролі негласних матеріалів, отриманих у результаті діяльності органів безпеки та військових структур, з боку слідчих, прокурорів, суддів, а також самих органів безпеки. На практиці це може включати:

Посилення співпраці між органами досудового розслідування та розвідувальними та військовими органами, зокрема шляхом розробки дієвого механізму обміну інформацією;


Уточнення процесуальної ролі розвідувальних даних – зокрема того, як вона може спрямовувати розслідування та за яких умов може трансформуватися у докази після втрати оперативного значення;


Врахування того, що слідічі дії та негласні дії слідчих та інших органів здійснюються в умовах війни, та забезпечення того, щоб суди оцінювали справжність і надійність таких матеріалів з урахуванням умов, у яких вони були отримані;


Формування чіткого обґрунтування у судових рішеннях у справах щодо воєнних злочинів про те, як негласна інформація оцінюється, підтверджується іншими доказами та яка доказова вага їй надається, що сприятиме розвитку судової практики щодо обережного визнання таких важливих доказів допустимими та їх використання;


Узгодження національної практики з усталеними міжнародними стандартами, зокрема практикою Європейського суду з прав людини, яка зосереджується на справедливості судового розгляду в цілому, а не на надмірному акценті на окремих фрагментах доказової бази;


Розроблення рекомендацій щодо роботи з матеріалами, отриманими негласним шляхом, у розслідуваннях воєнних злочинів на додаток до чинного процесуального законодавства.

<р>
Мета – забезпечити, щоб цінна інформація, отримана в результаті негласних дій органів безпеки, військових та розвідувальних структур, яка часто має ключове значення для встановлення відповідальності командування вищого рівня, не залишалася поза межами формальних кримінальних розслідувань, а була належним чином інтегрована у процес доказування з метою забезпечення відповідальності за міжнародні злочини.

<р stylе="tехt-аlіgn: lеft;"><еm>Це другий матеріал серії з трьох частин, підготовлених аналітичною командою<еm>Sаhаіdасhnyі Sесurіty Сеntеr<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://sаhаsес.оrg/" stylе="bасkgrоund-соlоr: rgb(255, 255, 255);"><еm>,<еm>присвячених питанню існуючих концепцій оборони України та пошуку реалістичної моделі перемоги у нинішніх умовах.

<р>
У<а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/соlumns/2026/03/16/8025738/">попередньому матеріаліми розглядали дві концепції забезпечення оборони України – стратегічне стримування та функціональну поразку противника. Ми проаналізували їхню реалістичність і дійшли висновку, що жодна з них не гарантує незворотного результату. Саме тому запропонована альтернативна рамка – модель "термінальної поразки" рф.


<р>
У чому її суть?

<р>
Виходячи з двовекторного характеру агресії рф, який ми розглянули в попередній колонці, ця концепція передбачає, що її повноцінна відсіч можлива тільки через реалізацію двох взаємопов'язаних векторів дій: ліквідації та стримування.

Вектор ліквідації: запуск незворотних процесів

<р>
Сегмент ліквідації передбачає виявлення та системну експлуатацію критичних вразливостей рф із метою створення каскадних і незворотних руйнівних ефектів стратегічного рівня. Йдеться не просто про послаблення противника, а про довготривалу нейтралізацію його спроможності вести війну (програма "мінімум") – і, як максимум, про демонтаж політичного режиму та розпад самої рф.

<р>
Це принципово відрізняється від лінійного виснаження через періодичні удари по критичній інфраструктурі, яку можна відновити. Мова про комбінований вплив на ключові сфери життєдіяльності й економіки, здатний запустити незворотні дегенеративні процеси. Результатом має стати корозія військового потенціалу та якісна деградація державної системи рф – економічна, технологічна й когнітивна.

<р>
Ключова вимога до цього процесу – автономність. Латентні й відкриті процеси руйнації повинні набути власного "моментуму" (імпульсу). Навіть у разі примусового перемир'я за ініціативи рф, внутрішня деградація має продовжуватися незалежно від наявності активних бойових дій.

<р>
Поряд із тими діями, які вже реалізуються Силами оборони, перспективними напрямами кратного підсилення цього вектора є (перелік не є вичерпним):

<оl>


Формування цільових аналітичних спроможностей з виявлення та оцінки вразливостей росії, прогнозування ефектів їх експлуатації першого і другого порядків.




Розвиток спроможностей Dеер Strіkе нового покоління на основі автономії та ройових технологій, пріоритизація засобів дальнього ураження радіусом 3000+ км для формування ефекту "всюдисущого ураження" і позбавлення противника можливості зберігати активи в глибокому тилу;




Системне масштабування спеціальних операцій на території противника та операцій когнітивної війни.



<р>
Якщо мета – остаточне усунення загрози з боку рф, це неминуче змінює й логіку другого вектора.

Вектор стримування: не "утримувати все за будь-яку ціну", а вигравати час

<р>
У цій моделі стримування перестає бути самоціллю. Його завдання – забезпечити режим "мінімально достатнього стримування" на лінії зіткнення та в повітряному просторі, утримувати периметр оборони і вигравати час для досягнення цілей вектора ліквідації.

<р>
Це означає переосмислення ролі оборони. Мова вже не про утримання кожного квадратного кілометра будь-якою ціною. Пріоритет – збереження цілісності оборонного периметра та живучості підрозділів ЗСУ. Логіка виходить з припущення, що деокупація територій відбудеться "автоматично" після загального колапсу противника.

<р>
Таким чином, замість моделі безстрокового стримування – постійного латання крихкої оборони – пропонується концепція обмеженого в часі стримування. Це дозволяє чіткіше визначати технічні й тактичні пріоритети та раціональніше розподіляти ресурси між фронтом і операціями глибокого ураження.

<р>
Стратегічна мета<еm>стримування "на землі"– стабілізувати лінію оборони й створити умови, за яких безповоротні втрати противника системно перевищуватимуть його мобілізаційний ресурс.

Два критичні ризики

<р>
Однак цей компонент потребує обов'язкового урахування двох критичних ризиків, здатних радикально вплинути на перебіг бойових дій:

<оl>


Перехід рф до тактики дистанційного ураження з положення позиційної оборони без проведення штурмових дій натомість із постійним ураження українських підрозділів артилерією, баражуючими боєприпасами та дронами




Оголошення загальної мобілізації у рф.



<р>
Сьогодні дефіцит живої сили є вузьким місцем для росії. Проте він значною мірою штучний – обмежений форматом "СВО". Повна мобілізація несе для Кремля соціальні ризики, але гарантувати, що це його зупинить, неможливо. У разі відсутності спротиву та успішної мобілізації чисельність наземного угруповання агресора може зрости кратно.

<р>
Тому стратегія стримування повинна включати два додаткові елементи:

радикальне підвищення живучості особового складу в першому і другому ешелонах в умовах гіперлетальності поля бою і ближнього тилу, перенасиченого засобами розвідки й високоточного ураження;




ущільнення та масштабування власної зони ураження ("кілзони") до рівня, здатного компенсувати навіть різке зростання чисельності противника.

<р>
Це потребує прискорення змін у доктрині застосування, організаційно-штатній структурі й системі комплектування ЗСУ, і насамперед – форсованої роботизації всіх бойових функцій переднього краю.

<р>
Заявлене масштабування Сил безпілотних систем до 5% від чисельності ЗСУ – лише мінімальний поріг для переходу від пасивної оборони до перехоплення ініціативи. Для повного блокування просування ворога на всьому фронті та стратегічного контролю ризиків частка безпілотних компонентів має зрости до 10%, а потенційно – до 20%, із відповідним зростанням частки безпілотних компонентів у складі інших родів військ ЗСУ.

<р>
У поєднанні з інженерним забезпеченням і єдиною мережею ураження це має привести до формування безлюдної роботизованої зони відчуження вздовж лінії бойового зіткнення та державного кордону з рф.

Стратегічне стримування в повітрі

<р>
У повітряному просторі, реалізація вектора стримування має спиратися на глибокий аналіз і планування на основі диференціювання засобів повітряного нападу за трьома критеріями:

<оl>


реальний рівень шкоди, що завдається;




потенціал масштабування та якісної еволюції кожного класу засобів;




можливість економічно ефективної нейтралізації.



<р>
За гіпотезою на основі аналізу відкритих джерел за вказаними трьома критеріями найбільшу стратегічну загрозу становлять БпЛА класу "Shаhеd/Герань/Гербера". Вони кратно дешевші за ракети вже завдають критичної шкоди інфраструктурі й мають високий потенціал еволюції до надвисокої точності та летальності з розвитком автономії та ройових технологій. Тому, особливим пріоритетом має стати досягнення повної зрілості протидронового сегменту ППО.

<р>
Визнання цього пріоритету не скасовує необхідності протидії ракетним загрозами, насамперед балістиці, де спектр рішень об'єктивно вкрай обмежений (порівняно з протидією крилатим ракетам). Наразі єдиним ефективним протибалістичним щитом залишаються ракети РАС-3 МSЕ для систем Раtrіоt, світові запаси яких суттєво поступаються масштабам відповідних засобів нападу рф. Це означає, що Україна вимушена діяти в умовах перманентного дефіциту.

<р>
На фоні продовження зусиль з отримання якомога більшої кількості РАС-3, стратегічна відповідь має доповнитися розробкою власного аналогу системи Раtrіоt. Крім того, потрібно подивитися в очі тому факту, що повний захист від балістики об'єктивно неможливий в короткостроковій перспективі, Це зумовлює потребу запуску довгострокової програми перенесення найбільш критичних для обороноздатності та функціонування країни активів під землю – не як ситуативні дії, а в якості окремої програми "глибокого ешелону".


<р>
У підсумку, перемога, якщо використовувати це слово за призначенням, – це не про безкінечне утримання фронту, і не про компромісне припинення вогню на умовах, що винагороджують агресію, а про ліквідацію джерела загрози. Тому стратегічний успіх, яким би незначним не залишався на нього шанс, можливий лише за одночасної гри на двох дошках — стримування та ліквідації, де жоден сегмент не спрацює автономно.<р><і>Леся Огризко

<р>
Ідея підтримки ветеранів майже завжди звучить привабливо. Саме тому навколо неї легко будувати прості політичні рішення. Одне з них пропонує законопроєкт<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://іtd.rаdа.gоv.uа/bіllіnfо/Віlls/Саrd/57027">№13180-д: спрощений доступ ветеранів до державної служби. <р>Йдеться про можливість призначення на вакантні посади без співбесіди (повноцінні конкурси скасовані на час дії воєнного стану). А також щомісячні доплати протягом перших двох років роботи. Наприклад, ветеран чи ветеранка в умовному міністерстві отримає доплати 30 тисяч гривень на місяць у перший рік, і 20 тисяч у другий. А для органів місцевого самоврядування передбачені 20 тисяч та 10 тисяч відповідно.

<р>
Ідея здається простою та привабливою: держава підтримає тих, хто її захищав. А державна служба закриє кадровий дефіцит. Одне рішення для двох питань.

<р>
Але виникає кілька незручних моментів. Досвід участі в бойових діях підтверджується відповідним юридичним статусом, проте він не є підтвердженням професійної кваліфікації у сфері держуправління чи місцевого самоврядування. <р>Питання не в тому, чи здатні ветерани працювати в держуправлінні. Безумовно, здатні. Питання — у створенні механізму, який допоможе їм увійти в систему професійно. Держслужба, як і будь-яка інша робота, має свою специфіку: розробка політик та програм, напрацювання текстів нормативно-правових актів чи рішень органів місцевого самоврядування, робота з бюджетними коштами, тривалі погодження. І тут не про формальні вимоги, а про розуміння того, як працює державна система.

<р>
Якщо конкурсний механізм усувається, а співбесіда стає необов'язковою (як це пропонує законопроєкт), виникає ризик, що професійна складова відходить на другий план. Це означатиме, що на керівні посади в органах місцевого самоврядування, такі як начальник управління чи відділу ветеранської політики громади, може бути призначено людину, чию управлінську компетентність і мотивацію фактично ніхто не оцінював у відкритій процедурі відбору чи під час співбесіди. А саме від цих людей залежить якість розробки локальних ветеранських програм, або підготовка і виконання рішень в інших сферах, що ставитимуться на голосування в міських, сільських чи селищних радах. До того ж таких посад у системі значно більше, і саме вони формують щоденну "операційну спроможність" держави.

<р>
За даними<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://vеtеrаn-rеіntеgrаtіоn.іn.uа/wр-соntеnt/uрlоаds/2026/01/bооklеt_іrех-mіnі-rероrt3_20раgеs_сmyk_а5.рdf">дослідження ІRЕХ, для 30% ветеранів основними бар'єрами працевлаштування ветеранів є нестача релевантних навичок, брак досвіду та освіти, фізичні обмеження та упередження роботодавців. При цьому,<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://vеtеrаnfund.соm.uа/wр-соntеnt/uрlоаds/2025/06/Рrаtsеvlаshtuvаnnіа_vеtеrаnіv_tа_vеtеrаnоk_bаrіеry_tа_аdарtаtsіynі.рdf">за даними Українського ветеранського фонду, державна служба та служба в органах місцевого самоврядування входить в топ-3 сфери, куди ветерани хотіли б працевлаштовуватись. Відповідно, проблема не зводиться до формальної процедури конкурсу. Вона набагато глибша.

<р>
Окремо варто сказати про фінансовий блок.Доплатастипендія у 30 чи навіть 20 тисяч гривень — суттєва сума для будь-якого державного органу. Вона перевищує оклади багатьох працівників, які роками працюють у системі. Це неминуче створить дисбаланс всередині колективів і негативно вплине на й так достатньо неоднорідне ставлення до ветеранів. А якщо глобальніше — негативно впливатиме на підготовку суспільства до реінтеграції ветеранів. Крім цього, це додаткове бюджетне зобов'язання, яке потрібно буде фінансувати не один рік, і від якого політично буде дуже складно відмовитись в разі відсутності коштів в держбюджеті.

<р>
Насправді ми вже маємо досвід регулярних грошових виплат, які не трансформуються у системні зміни. Наприклад, щороку до Дня Незалежності України ветерани отримують разову грошову допомогу — тисячу гривень, а ветерани з інвалідністю трохи більше. Держава витрачає понад мільярд гривень щороку. При цьому минулорічне<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://vеtеrаn-rеіntеgrаtіоn.іn.uа/wр-соntеnt/uрlоаds/2025/10/dоslіdzhеnnyа-rеіntеgrасzіyі-ріslyа-2022-rоku-1.рdf">дослідженняІRЕХ щодо досвіду реінтеграції ветеранів після 2022 року, показало що тільки 60% осіб, які мають право на цю "пільгу", реально нею користуються. В результаті ми, авжеж, маємо економію в бюджеті, але не за рахунок оцінки потреб цільової аудиторії, а через її низьку обізнаність.

<р>
Чи вплинула ця тисяча, а насправді мільярд гривень, на оцінку потреб ветеранів і доступність послуг в громадах? Чи вирішила проблему адаптації після служби? Чи забезпечила створення додаткового робочого місця і перекваліфікацію? Ні. Вона просто стала звичною статтею видатків бюджету, яку неможливо тепер прибрати без скандалу. Бо хто ж відмовиться тепер від тисячі на картку, і краще так, ніж нічого. І проєкт закону 13180-д пропонує подібну логіку у сфері державної служби: фінансова мотивація без побудови повноцінної моделі входу в систему.

<р>
Якщо держава справді хоче бачити більше ветеранів у системі управління, логічно було б інвестувати у підготовку. У навчальні програми з нормотворчості. У оплачувані стажування з менторами. У адаптаційні періоди, де людина поступово входить у складну бюрократичну реальність. Так, це політично важче, довше і складніше, але це формуватиме спроможність і сталість державної служби. Водночас держава має пам'ятати, що вона сама є одним із найбільших роботодавців у країні. <р>Якщо ми сьогодні говоримо про те, що бізнес має готуватися до повернення ветеранів: адаптувати робочі місця, змінювати практики комунікації в колективах, створювати системи підтримки, то ці самі принципи мають працювати і для інституцій зі сфери державної служби. А це також потребує системної та тривалої роботи, а не лише політично приваблих законодавчих рішень.

<р>
Питання підтримки ветеранів не зводиться до розміру виплат чи швидкості призначення на посаду. Йдеться про те, якою буде сама модель інтеграції після служби. Маємо будувати систему, яка допомагатиме людям отримати нові компетенції і входити в державне управління підготовленими без намагання вирішити складну проблему швидким й політично красивим адміністративним рішенням. Від цього залежить не лише ефективність державної служби, а й те, наскільки справді працюватиме ветеранська політика, яку формуватимуть самі ж ветерани. <р>Нам потрібна сильна модель інтеграції ветеранів у державу. І цей закон — не про це.
<р>
Костянтин Татаркін, ветеран, радник з питань ветеранів ІRЕХ

<р>Україна офіційно переходить до нової моделі управління оборонним сектором, яку Міністр оборони Михайло Федоров назвав "математикою війни". Ця концепція передбачає докорінну зміну підходів: тепер закупівлі важливих для армії продуктів будуть залежати не від суб'єктивного бачення окремих посадовців, а від результатів аналізу великих масивів даних. І ключовою частиною цієї "математики війни" будуть дрони.

Чому дрони стали "пілотом" для математичного підходу?

<р>
Вибір безпілотних систем як першої сфери для впровадження цієї моделі, обумовлений одразу кількома факторами,

<оl>


Надзвичайна ефективність – протягом 2025 року дрони уразили майже<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://mоd.gоv.uа/nеws/mіhаjlо-fеdоrоv-рrо-rеzultаtі-аrmіyа-drоnіv-bоnus-mаjzhе-820-tіsyасh-rоsіjskіh-сzіlеj-urаzhеnо-рrоtyаgоm-2025-rоku">820 тисяч російських цілей, 240 тисяч з особового складу ворога знищені або поранені. Крім того понад 80% ворожих цілей сьогодні збиваються саме безпілотниками, причому більшість із них — українського виробництва.




Масштаб фінансування – лише на закупівлю FРV-дронів у 2025 році з державного бюджету<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://fоrbеs.uа/nеws/mіnоbоrоnі-ukrаіnі-vіdіlіt-роnаd-44-mlrd-grn-nа-fрv-drоnі-u-2025-rоtsі-20022025-27349">виділили 44 млрд гривень.




Велика ціна помилки – проведений Рахунковою палатою<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://rр.gоv.uа/РrеssСеntеr/Nеws/?іd=3077">аудит закупівель дронівза період з початку 2024 до середини 2025 року зафіксував втрати бюджету на суму понад 77 млрд гривень через неефективне визначення потреби, планування та пріоритизацію під час закупівель.




Корупційні скандали – тільки на найвищому рівні задокументована масштабна оборудка, організована посадовцями Держспецзв'язку та представниками приватних компаній із розкрадання<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://nаbu.gоv.uа/nеws/kоruрtсііа-v-оbоrоntсі-vykrytо-rоzkrаdаnnіа-90-mln-grn-nа-drоnаkh/">90 млн гривеньна дронах у травні-вересні 2023 року. Викриті масштабні схеми за участю народного депутата при закупівлі БПЛА та засобів РЕБ<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://nаbu.gоv.uа/nеws/nаbu-і-sар-vykryly-mаsshtаbnu-kоruрtсііu-рry-zаkuріvlі-bрlа-tа-zаsоbіv-rеb/">упродовж 2024-2025 років.

Від "зоопарку дронів" до ефективної лінійки

<р>
Окремий, важливий аспект реформи – робота із так званим "зоопарком дронів": надзвичайно широкою та різноманітною лінійкою виробів, наявною в Силах оборони. Переваги "зоопарку " у тому, що він формує висококонкурентне ринкове середовище. А значить – підігріває й інтенсивний технологічний пошук, швидку генерацію асиметричних рішень, допомагає широко залучати приватний капітал. Але водночас він має й<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://tехty.оrg.uа/frаgmеnts/115416/yаk-zоораrk-rіznоyі-zbrоyі-hаlmuyе-rоzvytоk-ukrаyіnskоyі-оbоrоnky-tа-zаvаzhаyе-rоzvyvаty-tеhnоlоhіyі/">суттєві недоліки– складні логістику та обслуговування, брак уніфікації взаємозамінності компонентної бази, програмних інтерфейсів та супутнього обладнання. Так сталося, бо фронт в умовах стійкого попиту швидко насичувався всіма доступними рішеннями. Проте сучасний етап вимагає іншого підходу.

<р>
Реформування оборонних закупівель –<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://mіlіtаrnyі.соm/uk/nеws/myhаjlо-fеdоrоv-zаyаvyv-рrо-mаjbutnyе-skоrосhеnnyа-zоораrku-drоnіv/">системний крок Михайла Федороващодо перегляду парку безпілотників. Йдеться про глибокий аналіз даних для усунення неефективних чи технічно застарілих моделей, які не приносять реального результату.

Де ховалися корупційні ризики?

<р>
Донедавна процес формування потреби в озброєнні був найбільш закритою та ризикованою частиною закупівель. Згідно даних<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://nаzk.gоv.uа/uk/nаzk-рrеzеntuvаlо-dоslіdzhеnnyа-kоruрtsіynyh-ryzykіv-ріd-сhаs-zаkuріvеl-bрlа-tа-zаsоbіv-rеb/">дослідження НАЗК, із 19 виявлених системних корупційних ризиків під час закупівлі БпЛА та РЕБ три стосуються безпосередньо етапу планування закупівель:

Надмірна дискреція при формуванні потреби – посадовці Генштабу та Міноборони мали право на власний розсуд вирішувати, які вироби включати до переліку закупівель, не маючи чітких критеріїв вибору.




Відірваність від фронту – потреби формувалися централізовано без належного зворотного зв'язку від бойових підрозділів. Це призводило до закупівлі техніки, яка була малоефективною або вже застарілою на момент постачання.




Неможливість конкуренції – закупівлі часто здійснювалися за конкретними назвами виробів, а не за тактико-технічними характеристиками, що створювало умови для корупції.

<р>

Хто інституційно відповідає за планування закупівель?

<р>
Етап формування потреби – найбільш потенційно корупційна частина закупівельної діяльності, яка передбачає<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://zаkоn.rаdа.gоv.uа/rаdа/shоw/v0226322-24#Техt">наступний алгоритм дій:





<оl>Головне управління логістики Генерального штабу ЗСУ до кінця третього кварталу поточного року формує потребу, яка затверджується начальником Генерального штабу ЗСУ.
Центральне управління оборонних ресурсів Генерального штабу ЗСУ спільно з Головним управлінням логістики Генерального штабу ЗСУ на підставі потреби й можливостей, формують пропозиції
Сформовані пропозиції затверджуються начальником Генерального штабу ЗСУ та надаються до Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки Міноборони.
Сформований за результатами опрацювання Перелік подається на затвердження заступнику Міністра оборони, доводиться до Департаменту політики закупівель Міноборони та надсилається до Генштабу ЗСУ.
Агенція оборонних закупівель здійснює закупівлі виключно на підставі затвердженого Переліку.

<р>
Саме за таким алгоритмом протягом 2026 року мали витратити майже<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://zаkоn.rаdа.gоv.uа/lаws/shоw/4695-20#Техt">560 млрд грнбюджетних коштів. І водночас – аналізувати великий масив кількісних та якісних даних щодо того, як, власне, використовуються засоби ураження –офіційно оголошених планів не було. Щоб на основі цього аналізу ухвалювати рішення щодо пріоритетності у закупівлях.

Від "ручного" управління до автоматизації

<р>
10 березня 2026 року Міністерство оборони<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://mоd.gоv.uа/nеws/mіnоbоrоnі-zmіnyuyе-ріdhіd-dо-zаkuріvеl-drоnіv-роtrеbа-fоrmuvаtіmеtsyа-аvtоmаtісhnо-nа-оsnоvі-dаnіh-z-frоntu">офіційно запровадилоперехід до автоматичної моделі формування потреб на основі фронтових даних. Тепер Генштаб формує запити виключно за тактико-технічними характеристиками, не вказуючи назву виробу.

<р>
Формування переліку та обсягу закупівель проведуть завдяки рейтингу БпЛА на основі бойових даних з цифрових систем:

Міssіоn Соntrоl — єдина цифрова система управління дроновими операціями в екосистемі DЕLТА, яка лише за перший квартал 2026 року накопичила<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://mоd.gоv.uа/nеws/роnаd-150-tіsyасh-сzіfrоvіh-zvіtіv-sіstеmа-mіssіоn-соntrоl-sрrоshhuyе-uрrаvlіnnyа-drоnоvіmі-ореrасzіyаmі">понад 150 тисяч звітівпро виконані місії. Ці дані дозволяють бачити реальну статистику успіхів кожного типу дрона.




<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://susріlnе.mеdіа/1005357-е-bаlі-fеdоrоv-rоzаsnіv-аk-рrасuе-sіstеmа-nаrаhuvаnnа-bоnusіv-u-zsu-zа-znіsеnnа-tеhnіkі-tа-zіvоі-sіlі-рrоtіvnіkа/">еБали та "Армія дронів. Бонус"— система заохочення для військових, де за знищену техніку ворога нараховуються бали, які можна використовувати в Вrаvе1 Маrkеt.




Вrаvе1 Маrkеt — маркетплейс новітніх технологій для українських військових, в якому функціонують дві версії каталогу товарів: відкрита та закрита, яку можна побачити тільки після авторизації у системі ситуаційної обізнаності DЕLТА. На сайті вже<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://susріlnе.mеdіа/1005175-v-ukrаіnі-zарrасuvаv-brаvе1-mаrkеt-dlа-vіjskоvіh-sо-vіdоmо/">представлено понад тисячу рішень.




DОТ-Сhаіn — інформаційно-комунікаційна система управління постачанням товарів та послуг для потреб ЗСУ, через яку бойові бригади вже отримали<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.kmu.gоv.uа/nеws/mіnоbоrоny-bоіоvі-bryhаdy-оtrymаly-500-tysіасh-drоnіv-nrk-tа-іnshykh-zаsоbіv-сhеrеz-dоt-сhаіn-dеfеnсе">500 тисяч одиниць технікина суму 23,3 млрд грн.

Чи залишиться простір для інновацій та нових виробників?

<р>
Для забезпечення балансу між поточною ефективністю від використання перевірених засобів ураження та майбутніми розробками, у МОУ впровадили модель розподілу коштів 80/20:

80% бюджету спрямовують на закупівлю тих моделей, які вже довели свою найвищу ефективність за даними цифрових систем (DЕLТА та Міssіоn Соntrоl);




20% бюджету гарантовано виділяється на інновації та нові розробки. Це дозволяє швидко тестувати новітні технології в бойових умовах без зайвої бюрократії

<р>
Також цифровізація збору даних про ефективність БпЛА впливатиме передусім на централізовані закупівлі для гарантованого забезпечення підрозділів. Проте для гнучкості контрактування інноваційних розробок – доступні децентралізовані закупівлі (обсяг фінансування протягом 2025 року –<а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/соlumns/2026/02/19/8021435/?fbсlіd=ІwZХh0bgNhZW0СМТААYnJрZВЕхdТFТNjRРNjJnd3Q4WХрrNnNydGМGYХВwХ2lkЕDІyМjАzОТЕ3ОDgyМDА4ОТІААR7ЕvL8SrdnР0RfТSlyОYVbl5SХ1хk6ZІFl188lqТYТТkNМС7z6МТАQwhSВ_Сg_аеm_Qw8ВkuDul32О642Іy2х13g">180 млрд грн), а також є можливість закупівлі конкретних дронів через Вrаvе1 Маrkеt та DОТ-Сhаіn. Які використовуються паралельно з іншими програмами та є<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://mоd.gоv.uа/nеws/mіnіstеrstvо-оbоrоnі-vіdіlіlо-dоdаtkоvі-1-9-mlrd-grn-dlyа-zаkuріvlі-drоnіv-сhеrеz-dоt-сhаіn-dеfеnсе?utm_sоurсе=сhаtgрt.соm">додатковим джерелом постачання.

<р>
Реалізація концепції "математики війни" має змінити саму суть оборонних закупівель. Тепер рішення будуть ухвалювати не на основі інтуїції чи вподобань окремих людей, а грунтуючись на кількісних та якісних даних про результати вогневого ураження. Це не лише відкриває ринок для широкого кола виробників та стимулюватиме конкуренцію, а й дозволить досягти головної мети: максимальних втрат ворога при мінімальних витратах власних ресурсів та збереженні життів українських захисників.


<р>
<еm>Олександр Вегержинський,<еm>дослідник Незалежної антикорупційної комісії (НАКО)

<р>
Я, Андрій Тупіков, ветеран, еколог та експерт Української природоохоронної групи звертаюся до громадськості, щоб повідомити, що мою петицію, на захист Українських Карпат від забудови, відхилено вже чотири рази за останні два тижні. Наразі мені прийшла чергова формальна відмова без жодних деталей і пояснень. Тільки те, що мої петиції "не відповідають вимогам". І це вже системне рішення!

<р>
Петиція на захист Карпат не вимагає від Президента нічого неможливого – все в його прямих повноваженнях, а саме:

Невідкладно подати законопроєкт (відповідно до ст. 93 Конституції України) який врегулює особливі умови сталого розвитку Карпатського регіону, забезпечить охорону його унікальних природних комплексів, ландшафтів та культури та заборонить суцільні рубки лісів, а також будь‑які форми масштабного будівництва й розміщення пов'язаної інженерної інфраструктури на територіях вище 1000 метрів над рівнем моря. А також – на інших природних ділянках, які мають ключове значення для збереження біорізноманіття, водних ресурсів і ландшафтів;


Сприяти створенню нових та розширенню існуючих природоохоронних територій в Карпатах (відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України").

<р>
Чому це важливо? Бо Українські Карпати – це виняткова природна та культурна спадщина європейського рівня. Тут зосереджені одні з найбільших у Європі масивів пралісів, високогірні полонини, стрімкі гірські річки, унікальні ландшафти, а також види флори та фауни, занесені до Червоної книги України та багатьох міжнародних охоронних переліків. <р>Карпатський регіон є також носієм унікальних традицій, культурних практик і локальних форм природокористування. Це також простір із суттєвим рекреаційним та відновним потенціалом для українців, травмованих війною, яким необхідний доступ до дикої природи для відновлення й посилення стійкості.<р>Петиція з'явилася як реакція на рішення Міністерства економіки, яке дозволяє будівництво вітропарку на полонині Руна в Українських Карпатах. Розвиток відновлюваної енергетики є критично важливим для України — і екологічна спільнота його максимально підтримує. Водночас принциповим є питання правильного і дружнього до Карпат і природи вибору МІСЦЯ для таких проєктів. Саме тому петиція про законопроєкт покликана НЕ ЗУПИНИТИ розвиток ВДЕ, а ВСТАНОВИТИ ЧІТКІ ПРАВИЛА, які дозволять поєднати енергетичну безпеку зі збереженням Карпат.

<р>
Хронологія мого двомісячного "діалогу" з Офісом Президента:

<р>
Спроба номер 1. 15 лютого 2026 року я подав першу петицію про збереження природи Карпат. Відповідь? Тиша, хоча, по закону, я маю отримати "добро" або "не добро" на публікацію протягом двох днів. <р>На мої запити в ОП відповідають просто текстом: "Ми все надіслали". Коли я намагаюсь отримати РЕАЛЬНІ ПІДТВЕРДЖЕННЯ, наприклад аби вони видали технічні дані (Меssаgе-ІD, скріншот статусу "250 ОК", логі тощо) – мені пропонують вірити не своїм очам (порожній поштовій скриньці), а їхнім "журналам роботи".

<р>
Спроба номер 2.6 березня я здійснив другий захід на публікацію. Відповідь? "...ініційована Вами електронна петиція Президентові України не відповідає встановленим вимогам, відтак її оприлюднення не здійснюється... Пропонуємо звернутися з порушеного Вами питання до Кабінету Міністрів України відповідно до компетенції"

<р>
Спроба номер 3.10 березня третій захід. Відповідь читайте у спробі номер 2.

<р>
Спроба номер 4.16 березня четвертий захід. Відповідь читайте у спробі номер 2.

<р>
Відмови у публікації необґрунтовані. Мовляв, питання "не належать до повноважень Президента". Тобто право законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції на яку я вже прямо в "тілі" петиції вказую) та право видавати укази про створення нацпарків у Президента вже відібрали? Прикольно. А кому тоді віддали?

<р>
Коли я питаю, чому саме відмовили, мені відповідають: "Закон не зобов'язує нас роз'яснювати причини". Зручна позиція – "ми вас заблокували, а чому ги-ги... здогадайтеся самі". Це і є "ручне" керування демократичним інструментом!

<р>
Хто за цим стоїть? У кожної бюрократичної "стіни" є ім'я. Відповідальною особою за опрацювання петицій в ОП є головний консультант Мошура Ірина Іванівна та керівник (читай гуру, майстер чорного пера і невидимих чорнил, максимально впевнений у правдивості своїх слів) департаменту з питань звернень громадян Наталія Сергеєва. Саме під її кураторством суспільно важлива тема порятунку лісів перетворюється на гру в "відпишись від активіста".

<р>
Що далі?

<р>
Я не збираюся грати в ігри "вірю/не вірю". Скарги Омбудсмену Дмитру Лубінцю вже надіслано. Вимагаю притягнути винних до відповідальності за ст. 212-3 КУпАП (порушення права на звернення). Наразі я надіслав Запит на публічну інформацію і, як громадянин, ветеран, вимагаю надати копії внутрішніх інструкцій та критеріїв модерації. Якщо чиновники ОП вважають, що петиція про Карпати "не відповідає вимогам", нехай покажуть ці вимоги на папері, а не вигадують їх на ходу! Цікаво ж подивитись що там?

<р>
Це все вже не просто боротьба за ліс – це боротьба за право громадянина бути почутим без цензури консультантів.

<р>
Пане Президенте, Карпати – це безпека країни! А саботаж петицій – це створення сприятливих умов для можливих зловживань/схем у лісовій/енергетичній/економічній галузі. Хто переможе?

<р>
БЕБ<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://drіvе.gооglе.соm/fіlе/d/1іх0n2Uхd3v3wN6WlМо_АQРNtКUNJy0RН/vіеw?usр=shаrіng">долучиломатеріали розслідування про<а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/соlumns/2026/03/11/8024966/">дерибанна відбудові ТЕС до вже відкритої кримінальної справи. Це ще раз підтверджує існування схеми, яка була в полі зору правоохоронних органів із 2024 року.
<р>
Йдеться про договори ТОВ"Спецхімресурс", "Джі ес груп девелопмент" та "Технорішення", які виконували ремонтні роботи після ракетних та шахедних атак, а, також, постачали обладнання для Трипільської ТЕС, Зміївської ТЕС та ПАТ "Центренерго" на майже 1 млрд грн.
<р>
Ми проаналізували, хто ж може стояти за<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://yоutu.bе/RQR1D0GFСtс?sі=sQ4kftf4На0FОеhL">схемою.

Міністри змінюються – "смотрящі" залишаються

<р>
Нитки цього довгого клубка схематозу ведуть до "<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://drіvе.gооglе.соm/fіlе/d/15bНYАМJqlzр7АРVjWЕtNаА5ВСfnНхdК7/vіеw?usр=shаrіng">смотрящого" за Львівсько-Волинським вугільним басейномАндрія Венгрина, ексрадника ексміністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина. Венгрин досі залишається куратором потоків вугілля та розширює коло інтересів – до відбудови енергетики.
<р>
Сам Венгрин зараз не обіймає формальних посад, але через своїх ставлеників контролює – кому, за якою ціною і через які фірми йде вугілля.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/2/е/792830/2е1d7dd0с94сd3с792b0а8bаf2а597931773927812.jрg"/>




<р>
Деталі.
<р>
Колишній голова тендерного комітету – директор з матеріально-технічного постачання, маркетингу, тендерних закупівель, збуту продукції та транспорту ДП "Волиньвугілля" Ігор Чаплинський та начальник відділу матеріально-технічного постачання ПРАТ "Шахта "Надія" Олексій Бескупський проходили в 2019 році по одному й тому ж<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://rеyеstr.соurt.gоv.uа/Rеvіеw/98974081">кримінальному провадженні. <р>Чаплинський від імені ДП "Волиньвугілля" підписував контракти з ТОВками Бескупського за послуги, які фактично не надавалися, але повністю оплачені. Як наслідок – розтрата бюджетних коштів на 15 млн грн.
<р>
Згодом саме ТОВки Бескупського і Чаплинського незаконно отримували підряди від Центренерго на відбудову ТЕС.
<р>
Нагадаємо, що Бескупський має відношення до 10+ фірм.
<р>
Звертаємо увагу на наступні:

ТОВ "Технорішення", яке отримало підрядів від Центренерго на майже 79 млн грн;




ТОВ "Вугільна компанія Оптенерготорг", яка недопоставила вугілля на 77 млн.грн. в адресу Центренерго;




ТОВ "Виробниче Торгівельне Об'єднання "Український Національний Продукт", яка проходила у низці кримінальних проваджень, в тому числі щодо<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://rеyеstr.соurt.gоv.uа/Rеvіеw/88559828">постачання неякісного вугілля, змішаного з шлакоконцентратом та гірничою породою.

<р>
Примітно, що директором/засновником у цих трьох підприємствах до Бескупського був такий собі Андрій Петрик, який наразі проходить обвинуваченим разом з директором Шахта "Надія" Михайлом Танчевим у<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://rеyеstr.соurt.gоv.uа/Rеvіеw/124886619">кримінальному провадженніщодо розкрадань на тій же Шахті "Надія".
<р>
Але найцікавішим фактом є те, що Андрій Петрик є племінником "смотрящого" за Львівсько-Волинським вугільним басейном Андрія Венгрина.
<р>
Венгрин упродовж багатьох років є неофіційним куратором за потоками вугілля, збагаченням, логістикою та контролем над вугільними активами Львівсько-Волинського вугільного басейну.
<р>
Вугільна схема виглядає так: державні шахти продають вугілля не напряму електростанціям, а приватним компаніям-"прокладкам", підконтрольним Венгрину. Вугілля нібито проходить процес збагачення, але замість реального підвищення якості відбувається змішування з породою та відходами. "На папері" обсяги зростають, ціна зростає, по факту енергетична цінність – ні. Таке "оброблене" схемами вугілля і постачалося на ТЕС за значно вищими цінами.
<р>
Як ми<а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/соlumns/2026/03/11/8024966/">повідомлялираніше, Центренерго позивається до ТОВ "Вугільна компанія "Оптенерготорг" (зараз компанія на Бескупському, раніше була на Петрику) та низці інших компаній за недопоставку вугілля та поставку вугілля неналежної якості за вже оплаченими договорами на сотні мільйонів грн. Виходячи з вищевикладеного, стає зрозумілою схема та хто за нею стоїть.
<р>
Таким чином "смотрящі" за видобутком вугілля тепер координують не тільки вугільні схеми, а й відбудовують ТЕС після ракетних атак та прильотів шахедів. Результат – договори виконані невчасно та неякісно, підтвердженням чого є багатомільйонні позови "Центренерго".
<р>
Чи могла схема на мільярд існувати роками без відома перших осіб сфери? Очевидно, ні.
<р>
За цей час змінилися два міністри енергетики. Галущенко – в СІЗО за плівками Міндіча, чекає на внесення 200 млн грн застави. Гринчук – не в СІЗО, проте покинула посаду через корупційний скандал в тому числі. Ставленик Єрмака голова Наглядової ради Центренерго Андрій Гота, за каденції якого розгорнулася схема з дерибаном на ремонті ТЕС, уже теж не на посаді.
<р>
Нагадаю ще про одну скандально відому особу – ексзаступника вже ексміністра енергетики – Олександра Хейла. Саме Андрій Венгрин в якості радника керівника ДП "Волиньвугілля" та його довірена особа, рідний брат директора Шахти "Надія" Михайла Танчева, Павло Танчев (колишній керівник ВП Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", раніше був<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://sylарrаvdy.соm/zаtrymаnоgо-nа-hаbаrі-dyrеktоrа-shаhty-реrеvеly-nа-аdmіnроsаdu-v-dр-vоlynvugіllyа/">затриманийза корупцію)<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.fасеbооk.соm/аntас.uа/роsts/%D1%81%D1%83%D0%В4%D0%В4%D1%96-%D0%В2%D0%В0%D0%ВА%D1%81-%D0%ВЕ%D0%В1%D1%80%D0%В0%D0%ВВ%D0%В8-%D0%В7%D0%В0%D0%ВF%D0%ВЕ%D0%В1%D1%96%D0%В6%D0%ВА%D0%В8-%D1%84%D1%96%D0%В3%D1%83%D1%80%D0%В0%D0%ВD%D1%82%D0%В0%D0%ВС-%D0%В3%D1%83%D1%87%D0%ВD%D0%ВЕ%D1%97-%D1%81%D0%ВF%D1%80%D0%В0%D0%В2%D0%В8-%D0%ВF%D1%80%D0%ВЕ-%D1%85%D0%В0%D0%В1%D0%В0%D1%80-%D0%В2-500-%D1%82%D0%В8%D1%81%D1%8F%D1%87-%D0%В4%D0%ВЕ%D0%ВВ%D0%В0%D1%80/904385681492787/">давалихабар в розмірі 500 тис.дол. "вугільній руці" ексміністра енергетики та юстиції Галущенка Хейлу за передачу обладнання з прифронтової Донеччини в адресу західних шахт.
<р>
<еm>Як бачимо, міністри змінюються, а куратори-"смотрящі" залишаються. При цьому схеми в енергетиці вдосконалюються і розширюються.
<р>
<еm>Тепер стежимо за тим, як справа рухатиметься у БЕБ, зважаючи на те, що провадження зареєстровано ще у 2024 році, а його фігуранти досі дерибанять енергетику.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/d/0/792831/d0590е41f5063029bа307b657еf6b2f81773927829.jрg"/>




<р>
<і>Мартина Богуславець

<р>
<еm>Автори:
<р>
<еm>Катерина Бутко, голова ВО "Автомайдан"
<р>
<еm>Валерія Радченко, комунікаційниця Центру протидії корупції
<р>
Цього року період співбесід потенційних суддів до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) закінчився, мʼяко кажучи, не без пригод.
<р>
За день до кінця всіх співбесід, які тривали з 16 лютого по 17 березня, НАБУ<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://t.mе/nаb_ukrаіnе/3778">викрилиодного з кандидатів на хабарі. Мова про суддюІвана Посохова,якого звинувачують у тому, що він схиляв адвоката надати $30 тисяч судді Солом'янського суду Києва. За це той мав ухвалити виправдувальний вирок в одній зі справ про ДТП.

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/9/b/792582/9b80d2dе9b88аа9456250сb6673сb8с71773912442.jрg"/>




<р>
І викриття судді Посохова є хорошою новиною. Адже тепер він найімовірніше стане не суддею ВАКС, а його підсудним. Вже не кажучи про те, що ризикує втратити посаду судді та сісти за ґрати.
<р>
Якою буде доля інших кандидатів – вже незабаром визначать Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ) та Вища кваліфкомісія суддів (ВККС).
<р>
Підкреслимо: участь у відборі суддів до ВАКС, на відміну від інших судів, беруть міжнародні експерти зі світовим імʼям. Тож шанси отримати нових гідних антикорупційних суддів для України – значно вищі. Проте строк повноважень ГРМЕ закінчується вже у травні, а Верховна Рада наразі майже не зрушилася в цьому питанні.
<р>
Автомайдан та Центр протидії корупції активно слідкували за всіма етапами конкурсу, включно зі співбесідами.
<р>
Тож у цьому матеріалі розповімо, чому результати конкурсу настільки важливі і які наслідки вони можуть мати для України.

Навіщо Україні більше суддів ВАКС?

<р>
Тут все просто. Чим більше справ у НАБУ і САП – тим більше суддів потрібно, аби виносити вироки щодо корупції.
<р>
З 2015 року і станом на кінець 2019 року, коли ВАКС тільки почав свою роботу, НАБУ загалом повідомило про підозру близько 256 особам.
<р>
При цьому тільки за минулий 2025 рік НАБУ та САП повідомили про підозру 218 особам. Загалом за 10 років існування НАБУ кількість осіб із підозрами перевалила за 1,5 тисячі.
<р>
Усі ці справи мають розглянути судді ВАКС. Зараз їх всього 38.
<р>
Зокрема, через нестачу суддів – справи розглядають повільно. Наприклад, як у кейсі ексголови ДФС Романа Насірова, справу якого лише в першій інстанції слухали цілих 6 років.
<р>
З 2019 року число суддів ВАКС виросло лише на дві людини, хоча кількість детективів НАБУ та прокурорів САП за цей час значно зросла. <р>Збільшити кількість суддів у минулі роки заважали дві причини: по-перше, відсутність протягом 4 років чинної ВККС, а по-друге, наднизька результативність конкурсу до ВАКС у 2023 році. Так, минулого року з 25 вакантних посад<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://hсас.соurt.gоv.uа/hсас/рrеs-сеntr/nеws/1821968">заповнилилише дві. Тоді ВККС та ГРД пояснили таку малу кількість переможців конкурсу відсутністю гідних кандидатів, адже більшість претендентів вилетіли ще на етапі тестування та виконання практичного завдання.
<р>
Влітку 2025 року Вища кваліфікаційна комісія<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.vkksu.gоv.uа/раgе/оgоlоshеnо-kоnkurs-nа-zаynyаttyа-23-vаkаntnyh-роsаd-suddіv-u-vyshсhоmu-аntykоruрсіynоmu-sudі">розпочаланову спробу відбору до Антикорупційного суду, оголосивши конкурс на 13 вакансій до ВАКС та 10 вакансій до Апеляційної палати. Загальна кількість претендентів цього разу більша – співбесіди пройшли 72 кандидати. Тож і шанси отримати нових суддів – значно зросли.
<р>
Проте щонайменше до кількох із кандидатів у громадськості були серйозні питання, які лише посилилися після проведених співбесід. Нижче опишемо кілька найяскравіших випадків.

Рrо bоnо адвокати

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/3/3/792584/33723с7341b12с8bс8аd5ссf315с6е7d1773912464.jрg"/>




<р>
Традиційно в конкурсі до ВАКСу бере участь чимало адвокатів. До частини з них виникли питання щодо декларування отриманих доходів у повному обсязі.
<р>
Наприклад, кандидатОлександр Івасину 2015 році заснував юридичну фірму. Проте перший прибуток задекларував лише у 2022-му. Фактично сім років без доходу. На<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=hzеР8R4Р1К0">співбесідівін пояснив це тим, що об'єднання реально запрацювало у 2016–2017 роках, а зароблене йшло на утримання, рекламу, YоuТubе-канал і курси. До вересня 2021 року, поки не став директором обʼєднання, Івасин прибутку нібито не отримував. Водночас до 2021 року мав близько 30 справ у цьому ж об'єднанні.
<р>
Схожі питання<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=z1QbLахd_gs&рр=0gсJСа4КАYсqІYzv">виниклий до кандидатаДмитра Кравця.Згідно з декларацією, він отримує мінімальні доходи від адвокатської діяльності. Проте члени ВККС знайшли мінімум 72 судових рішення лише за 2024 рік, в яких Кравець стягував з клієнтів оплату за свої послуги. Середній "чек" за юридичні послуги Кравця складав близько 50 тисяч гривень.
<р>
У декларації іншого адвоката та юристаІгоря Макарикавзагалі відсутні доходи від адвокатської діяльності. Кандидат<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=U7ОО0fhWаwU&t=4s">пояснивце тим, що всі роки представляє всіх клієнтів "рrо bоnо", адже хоче отримати досвід у різних категоріях справ. При цьому комісію також зацікавив той факт, що оренда офісу у Львові обходиться Макарику всього в тисячу гривень на місяць.
<р>
Загалом під час цього конкурсу комісія доволі часто приділяла увагу питанню нереалістично низьких чи взагалі відсутніх доходів від адвокатської діяльності. Так, подібні питання задавали кандидатамІрині Кузіній, Олегу Батюку, Олександру Прохорову, Яні Кінах, Ігорю Нікітчуку, Павлу Штіфонову.

Інвестиція в Аstоn Маrtіn

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/8/2/792586/820f79ее7999f3еdf9а61f093а5а3d241773912516.jрg"/>




<р>
Цікавою видалася<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=SРхF-hКхgbk">співбесідаз адвокаткоюОленою Роїк. У членів комісії виникло питання щодо придбання нею минулого року автомобіля Аstоn Маrtіn за 345 тисяч доларів (14 млн грн).
<р>
Роїк повідомила, що вважає таке придбання "інвестицією" та навіть не користується цим авто. Додала, що купила люксове авто за готівкові заощадження та позичені 100 тисяч доларів. Мовляв, хотіла конвертувати заощадження у актив, який у випадку знищення чи викрадення дозволить отримати повну суму від страхової.
<р>
Роїк також володіла Теslа Моdеl S 2015 року, а ще має Lаnd Rоvеr Rаngе Rоvеr Еvоquе, придбаний у 2020 році.
<р>
Автомобілями перелік коштовного майна не обмежується. У деклараціях є нерухомість у Києві, а також земельна ділянка з будинком у Нових Петрівцях.
<р>
Але, звісно, володіння коштовним майном як таким – не є проблемою. Проте лише покупка Аstоn Маrtіn майже вдвічі перевищує офіційно задекларовані доходи кандидатки за все життя.
<р>
Інші витрати — приблизно 8,9 млн грн — також не вкладаються в задекларований рівень доходів. Це підтверджується і результатами перевірки НАЗК декларації кандидатки за 2024 рік.
<р>
Проте Роїк вважає, що публічно не демонструє показну розкіш та є досить стриманою. Мовляв, навпаки, у разі призначення суддею ВАКС, "більше не потребує нічого" і "багато всього має".

Малознайомий співмешканець

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/1/1/792590/1117b84bf30861сс639923b50b02е3971773912557.jрg"/>




<р>
Майже детективну історію<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=ОUZFQ01Еdрg&t=4s">розповілаінша кандидатка, доцентка кафедри кримінального права Національного університету ім. Ярослава МудрогоВікторія Базелюк.
<р>
Так, у 2017 році на неї склали протокол за водіння напідпитку після того, як автомобіль, у якому вона перебувала, потрапив у ДТП та врізався в стіну. Проте під час оскарження протоколу кандидатка стверджувала, що за кермом у той час була не вона, а малознайомий їй чоловік на ім'я Юрій. Ось тільки, як виявилося під час співбесіди, на той момент Базелюк вже 4 роки спільно проживала з цією "малознайомою" людиною. Загалом, велика частина співбесіди кандидатки була присвячена саме питанням, пов'язаним з її співмешканцями.

(Не)колишня дружина та загадковий будинок судді на Фонтанці

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/d/7/792591/d7f25с699d6315са5а5е313d0b92d2351773912576.jрg"/>




<р>
<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://www.yоutubе.соm/wаtсh?v=АgТhхеfSеWо">Співбесідасудді Хаджибейського районного суду м. ОдесиОлександра Леоновамістила низку суперечностей.
<р>
Так, у кандидата запитали про понад 1000 випадків, коли його доступ до судового реєстру використовувався в особистих цілях. Кандидат заявив, що у більшості випадків — це був не він. Леонов додав, що вже подав заяву до правоохоронних органів, що хтось під його логіном має доступ до реєстру. Проте навіщо комусь підступно шукати в реєстрі інформацію про брата, матір та дружину кандидата — незрозуміло.
<р>
Щодо дружини — історія ще цікавіша. Згідно з реєстром, Леонов розлучений з 2024 року. Ймовірно, розлучення фіктивне, адже після нього Леонов звернувся<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://rеyеstr.соurt.gоv.uа/Rеvіеw/116815129">до суду, вимагаючи позбавити (екс?) дружину батьківських прав та визнати його єдиним опікуном трьох дітей. Ймовірно, зроблено це для отримання права виїзду за кордон.
<р>
Проте Леонов пояснив, що вже у 2025 році знову начебто одружився з тією самою жінкою "у церкві".
<р>
Суттєві питання викликала і майнова історія — зокрема будинок у Фонтанці, який оформлений на матір Леонова.
<р>
Кандидат стверджував, що будівництво тривало у період 2018–2020 років і здійснювалося практично власними силами — за участі трьох братів та батька. Зокрема, він зазначив, що особисто виконував окремі роботи, зокрема електромонтаж (у 2017–2018 роках).
<р>
Ці твердження викликають сумніви, зокрема з огляду на наявні у ЦПК супутникові знімки, які свідчать про інтенсивну забудову об'єкта у значно коротший період — протягом 2021–2022 років.

Судді ВАКС шукають підвищення

<іmg srс="httрs://uіmg.рrаvdа.соm.uа/buсkеts/uрstаtіс/systеm/МеdіаРhоtо/рhоtо/b/9/792592/b99а8b8479f335409f58b93аd1b725а61773912600.jрg"/>




<р>
У конкурсі брали участь і деякі із поточних суддів ВАКС, а самеВіктор Маслов, Наталя Мовчан, Тетяна Криклива, Віталій Крикливий, Олена Танасевич, Віталій ДубастаКатерина Сікора.
<р>
Усі вони подавалися на конкурс з бажанням перейти на роботу до Апеляційної палати ВАКС. Адже ця робота краще оплачується.
<р>
Хоча ці судді і пройшли суворі перевірки на відборі до ВАКС у 2019 році, під час їхньої роботи в антикорупційному суді у громадськості неодноразово виникали питання до деяких з них.
<р>
Наприклад, у 2021 році суддю Олену Танасевич<а hrеf="httрs://www.рrаvdа.соm.uа/nеws/2021/01/14/7279888/" tаrgеt="_blаnk" рubtаg="0">помітили на вечірці колишнього депутата-"регіонала" Сергія Ківалова, де також перебував Павло Вовк — голова ОАСК, який на той час вже мав підозру у корупції.
<р>
А суддя Крикливий у складі колегії відмовив у задоволенні клопотання прокурора САП щодо спеціального досудового розслідування стосовно екснардепа Логвинського. При цьому апеляція пізніше дозволила таке розслідування.
<р>
Суддя Дубас відмовився розглядати продовження запобіжного заходу дляексзаступника голови Вищого господарського судуАртура Ємельянова, якого підозрюють у хабарництві, заявивши, що справа не підсудна ВАКС. Хоча апеляція двічі підтвердила, що її має розглядати саме ВАКС, і Дубас був зобовʼязаний врахувати позицію апеляції. У результаті Печерський суд відпустив Ємельянова.
<р>
Наразі зі співбесід виглядає так, що більшості суддів ВАКС підвищення очікувати не варто.
<р>
Зрештою, деякі з суддів ВАКС взагалі за більш ніж 6 років його існування не відзначалися особливими досягненнями.
<р>
Наприклад, той же суддя Дубас за весь цей час як головуючий має 10 вироків, з яких 8 ухвалені на підставі угоди про визнання винуватості. До вироку судовий розгляд він довів лише в двох справах.
<р>
Цей показник значно нижчий, ніж у інших його колег, які брали участь в конкурсі. Наприклад, в тієї ж судді Сікори 15 вироків, з яких лише 5 по угодах зі слідством.
<р>
Ключовою проблемою, яка стосується більшості суддів ВАКС, є занадто довгий розгляд справ і відсутність вироків в найгучніших топкорупційних справах. Деякі справи, які надійшли до суду ще на початку його роботи, досі ніяк не можуть бути завершені. І причинами такого довгого розгляду є не тільки недостатня кількість суддів та недоліки законодавства, а й пасивне ставлення деяких суддів до ведення судового процесу.
<р>
Як наслідок, з кожним роком все більше осіб звільняють від відповідальності через сплив строків давності. Так, у 2024 році через строки уникли покарання 6 осіб, а в 2025 році ця кількість зросла до 10.
<р>
Водночас сподіваємося, що судді, які все ж пройдуть до апеляції, встигнуть завершити розгляд справ. Адже якщо цього не станеться, судовий процес доведеться починати спочатку. У деяких випадках — як-от у справі Максима Микитася про заволодіння 81 млн грн Нацгвардії або у справі нардепа Юрченка — розгляд тоді узагалі розпочнеться вже втретє.

Що далі?

<р>
Вже найближчими днями Вища кваліфкомісія суддів та Громадська рада міжнародних експертів мають зібратися на своє останнє спільне засідання в цьому конкурсі та проголосувати за те, хто з кандидатів відповідає критерію доброчесності, а хто має припинити свою участь у конкурсі. Вирішальне слово у цьому голосуванні буде за міжнародними експертами. Після цього, вже в колегіях, з кандидатами, що залишились, поспілкуються члени ВККС та, сформувавши рейтинг, передадуть його до Вищої ради правосуддя.
<р>
Як показали співбесіди, криза людського капіталу, яка відчувається наразі і в бізнесі, і на конкурсах на державні посади, не оминула й цей відбір до ВАКС. Тож, схоже, достатньої кількості кандидатів, щоб заповнити всі 23 вакантні посади, просто немає.
<р>
Коли ВККС зможе оголосити черговий конкурс та яким він буде, враховуючи закінчення повноважень ГРМЕ та зволікання з їх продовженням – покаже час.
<р>
Зауважимо, що крім наповнення штату потребує вирішення й інша проблема, а саме наявність достатньої кількості робочих місць для нових суддів, адже наразі Антикорупційний суд не має приміщення, щоб розмістити суддів та працівників суду в тій кількості, якій потрібно.
<р>
Як бачимо, наразі як перед конкурсною комісією, так і перед самим ВАКС стоїть багато викликів, від вирішення яких залежатиме, чи зможуть гучні антикорупційні справи отримати своє логічне завершення.

<р>
Війна на Близькому Сході вкотре підтвердила: сучасні бойові дії — це насамперед математика. Найбагатші країни світу (США, Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ) щотижня витрачають мільярди доларів на ППО, намагаючись збити дешеві іранські "мопеди" коштовними і дефіцитними ракетами.

<р>
Тим часом Україна, як надійний партнер, пропонує робочі рішення – які можуть змінити математику війни.

Ціна захисту неба на Близькому Сході

<р>
Давайте уявимо себе у Пентагоні – під час секретної наради. Зіркові генерали роблять ставку на перевірену класику – Раtrіоt та NАSАМS. Плани потужні – але на столі не знайшлось місця для копійчаного калькулятора. Адже 1 ракета коштує $3–4 млн, тоді як Shаhеd–136 $30–100 тис.

<р>
Тільки за перший тиждень активної фази було випущено понад 800 ракет Раtrіоt. Це більше, ніж США виробили за 2025 рік. Ціна питання – $5 млрд. Для порівняння: Україна за всі роки повномасштабного вторгнення отримала ледве 600 дефіцитних ракет.

<р>
На другий тиждень стало зрозуміло – такі витрати зависокі навіть для заможних. І діло йде до стратегічного виснаження. Тому офіційний Вашингтон звернувся до України по "експериментальні", проте дієві дрони-перехоплювачі шахедів.

Україна підставляє плече союзникам на Близькому Сході

<р>
Поки світ стурбовано спостерігав, ми навчилися знищувати загрози в небі засобами, ціна яких у тисячі разів менша за ціль. <р>Сьогодні Україна готова експортувати не лише дрони, а цілу оборонну екосистему: від алгоритмів автоматизованого наведення до досвідчених екіпажів, які знають почерк іранських безпілотників краще за будь-кого у світі. Це вклад нашої держави у глобальну безпеку та стратегічне позиціонування України як суб"єктного гравця.

<р>
Президент Зеленський чітко окреслив рамку геополітичного бартеру: ми допомагаємо перехоплювачами, але претендуємо на дефіцитні ракети РАС–3 для захисту наших міст від балістики.

Чи вистачить Україні ресурсу для допомоги союзникам?

<р>
Природно виникає питання: чи не "оголюємо" так ми власне небо, відправляючи ресурси за кордон? Ні, бо маємо надлишок технічних ресурсів. За офіційними заявами чиновників, у 2025 році Україна виробила близько 100 тисяч дронів-перехоплювачів. За даними Міністерства оборони України, план на 2026 рік – виробництво понад 7 млн. дронів різних видів – від FРV до перехоплювачів. <р>Відправляючи інженерів та обладнання союзникам, ми не забираємо зброю з наших окопів, а створюємо глобальну мережу протидії спільній загрозі.

<р>
Ба більше, така стратегічна співпраця є фундаментом повоєнної економічної стійкості. Кожен успішний перехоплювач на Близькому Сході – це пряма реклама українського ВПК, що залучає інвестиції. <р>Надходження до бюджету від експорту такої продукції можуть сягати мільярдів доларів кожного року. І це не лише про гроші, які наповнюють український бюджет, це додаткові робочі місця та додаткові спроможності для суміжників.

<р>
Не забуваємо і про дипломатичні "карти". Допомога союзникам відіграє важливу роль на дипломатичному треку, підкреслює стратегічну значущість України та репутаційно зміцнює її позицію, як надійного партнера у світі оборонних технологій.

<р>
За підсумком, ми трансформуємося з реципієнта допомоги на стратегічного донора безпеки.

Українська зброя – геймчейнджер війни

<р>
Донедавна світові оборонні гіганти та найбільші армії планети дивилися на українські розробки з певною часткою скепсису. Надмірна самовпевненість заважала побачити в "дешевих" рішеннях потенціал. Але економіка війни змусила американських стратегів переглянути своє ставлення: дешеві, автоматизовані системи ППО виявилися ефективнішими за ракети, що коштують мільйони доларів.

<р>
Без сумніву, протиракети залишаються важливим засобом захисту неба, зокрема для збиття крилатих і балістичних ракет, з чим дрони-перехоплювачі ефективно боротись не можуть.

<р>
Головна перевага технології полягає в раціональності: вона дозволяє зберегти золотий запас ППО для стратегічних загроз, автоматизуючи "рутинний" контроль неба.

<р>
Погляд у майбутнє підказує, що через 5 років дрони-перехоплювачі стануть фундаментом ППО будь-якої розвиненої держави. Автоматизовані рої самостійно виявлятимуть і нейтралізуватимуть цілі з мінімальною участю людини, залишаючи коштовним ракетам лише найскладнішу роботу. І саме Україна та її інженери стоять біля витоків цієї техно еволюції.

<р>
<еm>Валерій Зарубін

<р>
У сфері проставлення апостиля Україна зробила крок від паперової моделі ХХ століття до цифрового середовища. Важливим етапом у цьому процесі стала модернізація Електронного реєстру апостилів – один з кроків до системної трансформації, що передбачає перехід від розрізнених паперових процедур і фізичних журналів до єдиного захищеного цифрового середовища для транскордонного використання документів. Фактично йдеться про впровадження найкращих світових практик електронного апостилювання.

<р>
Цифрові інструменти у цій сфері реалізовані менш ніж у половини серед 129 країн-учасниць Гаазької конвенції, до якої Україна приєдналась у 2003 році. І зараз входить до переліку держав, які повноцінно імплементують сучасну модель – із електронним реєстром, онлайн-перевіркою (е-Rеgіstеr) та електронним апостилем (е-Ароstіllе).

<р>
До цього використання документа за кордоном вимагало виключно складної багаторівневої процедури – консульської легалізації. Апостиль замінив цей ланцюг одним стандартизованим штампом, який визнається всіма країнами-учасницями Конвенції.

Чому реєстр потребував модернізації?

<р>
Попри те, що Електронний реєстр апостилів в Україні було створено ще у 2015 році, фактично він довгий час використовувався лише в системі органів Міністерства юстиції. Водночас повноваження на проставлення апостиля мають ще пʼять центральних органів виконавчої влади – Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство закордонних справ України, Державна міграційна служба України, Державна податкова служба України.

<р>
Це означає, що в межах однієї країни паралельно існують різні моделі роботи: в одній системі – електронний реєстр і цифровий облік, в інших – паперові журнали, локальні картотеки зразків підписів і печаток та перевірки через офіційне листування.

<р>
Така фрагментація створювала багато складнощів. Коли облік ведеться в різних форматах і різних системах, перевірка повноважень підписанта, звірка зразків або підтвердження факту видачі апостиля стають складнішими та повільнішими.

<р>
Крім того, після 2022 року мільйони українців користуються документами за кордоном. І в цих умовах система, що працює частково на папері, а частково в цифрі, перестає відповідати реальному навантаженню.

<р>
Саме тому модернізація реєстру означає побудову єдиного цифрового середовища, здатного об'єднати всі компетентні органи в межах спільної інфраструктури та єдиної логіки роботи. Над модернізацією Електронного реєстру апостилів працювали експерти Міністерства юстиції України спільно з ДП "Національні інформаційні системи" та<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://еgа.ее/uk/">Академією електронного управління(еGА) в межах проєкту DТ4UА.

<р>
Варто підкреслити, що паперова модель апостилювання – це не українська особливість. У багатьох країн-учасниць Конвенції досі ведуться фізичні журнали обліку, а перевірка апостиля здійснюється через офіційні запити між державами. <р>Наприклад, в Італії облік апостилів на рівні окремих муніципалітетів досі здійснюється у фізичних журналах. У Сполучених Штатах цифрові рішення впроваджені лише в частині штатів, тоді як інші продовжують використовувати паперову модель.

Що дає модернізація на практиці?

<р>
Модернізація Електронного реєстру апостилів – це фактично перезбірка системи з урахуванням реальної моделі роботи всіх компетентних органів. <р>Якщо раніше інструмент був технічно придатний лише для використання в межах одного органу – Мінʼюсту – то тепер він спроєктований як універсальна платформа, до якої можуть підключатися всі установи, уповноважені на проставлення апостиля.

<р>
По суті, створено єдине цифрове середовище, в якому ведеться централізований електронний облік апостилів, може формуватись та зберігатись актуальна бібліотека зразків підписів і печаток, фіксується історія обробки кожного документа, реалізована можливість швидкої онлайн-перевірки виданого апостиля.

<р>
Це означає перехід від паперових журналів і локальних картотек до системи, де перевірка повноважень підписанта та факту видачі апостиля здійснюється без фізичної звірки або міжвідомчого листування.

<р>
Тож, відтепер разом із паперовим апостилем заявник отримує і його електронну версію, яка формується<а tаrgеt="_blаnk" hrеf="httрs://ароstіllе.mіnjust.gоv.uа/hоmе?fbсlіd=ІwY2хjаwQbkКdlеНRuА2FlbQІхМАВісmlkЕТFSSТdDbWFvаVJsSVNSS0рlс3J0YwZhсНВfаWQQМjІyМDМ5МТс4ОDІwМDg5МgАВНрgDVіОВНS7ахКqkАq_L_КzQFvtrКq06jаQVіХNjUbіWFYРсF3Nwрr3yRZkТ_аеm_ХХvzЕGСS726bwwсhТАJSСw">на порталіМіністерства юстиції. Далі апостиль можна надсилати електронною поштою до іноземних установ у країнах-учасницях Гаазької конвенції. Водночас варто враховувати, що практика прийняття електронних документів може відрізнятися залежно від країни або конкретної установи, тому перед використанням краще уточнити вимоги сторони, яка прийматиме документ.

<р>
Окремий результат – прозора транскордонна перевірка. Кожен апостиль, сформований через систему, отримує унікальні реквізити, які дозволяють, у разі потреби, іноземній установі швидко звірити дані через український публічний портал. Таким чином, модель паперового запиту між країнами замінюється цифровою перевіркою.

<р>
Для органів влади це означає зниження операційних ризиків, автоматизацію обліку та контроль над повнотою даних. <р>Для громадян – передумова масштабування послуги: більше точок прийому документів, швидший процес і поступовий перехід до електронного апостиля для електронних документів.

<р>
Окремий стратегічний ефект модернізації – можливість розширення мережі точок прийому документів. Модель, яка вже багато років працює в системі Міністерства юстиції, передбачає розділення функцій: бек-офіс ухвалює рішення та проставляє апостиль, тоді як фронт-офіси приймають документи, оцифровують їх і видають результат заявнику. Для інших компетентних органів, де часто існує лише одна фізична точка подачі, підключення до Реєстру відкриває можливість створити аналогічну регіональну мережу. Це означає, що послуга може стати доступнішою без зміни самої правової логіки апостилювання.

<р>
У перспективі, за умови підключення кількох органів до єдиного цифрового середовища, з'являється можливість формування спільної екосистеми фронт-офісів, коли різні відомства працюють у межах однієї інфраструктури, а громадянин не залежить від географії центрального апарату.

Від реєстру до повноцінного онлайн-сервісу

<р>
Станом на сьогодні ключове досягнення – створення повноцінної цифрової інфраструктури у сфері апостиля. <р>Реєстр технічно готовий до підключення всіх компетентних органів і до роботи в єдиній логіці. Це фундамент, без якого подальша цифровізація була б неможливою.

<р>
Для громадян, які вже отримували апостиль через Міністерство юстиції, процес принципово не змінюється одразу. Найбільш відчутний ефект з'являтиметься по мірі підключення інших органів та розширення мережі фронт-офісів. Саме це визначатиме швидкість масштабування та доступність послуги по всій країні.

<р>
Наступний етап – розвиток повноцінного електронного апостиля та інтеграція з порталом Дія. Планується, що вже цього року буде можливість подання заяви через портал Дія на отримання електронного апостиля для електронних документів.

<р>
Йдеться про сценарій, коли документ, який уже існує в електронній формі (наприклад, витяг про несудимість), після обробки в системі повертається заявнику як електронний файл з апостилем — без необхідності фізичного відвідування установи. Такий формат дозволяє передавати документ за кордон у цифровому вигляді, із можливістю перевірки через реєстр.

<р>
Модернізація реєстру апостилів закладає основу для переходу від паперового штампа до повноцінного цифрового підтвердження транскордонних документів. Україна сьогодні входить до переліку тих, хто реалізував сучасну модель у комплексі – від електронного реєстру до технічної готовності електронного апостиля. Це означає, що ми не лише модернізуємо власну систему, а й формуємо практику, яка може бути корисною іншим країнам.

<р>
<еm>Марі Педак