Ми — їхні голоси, які кричать в тиші,
Не просто то слова, це гучний крик душі.
Виходимо разом, щоб не забули тих,
Хто був для нас щитом у перші дні Війни.

В ворожому полоні герої так страждають,
Не мовчимо за тих, хто там життя втрачає.
Ми боремось за те, щоб повернути їх,
Щоб правда зазвучала, щоб голос не затих.

Ми знаємо, як болем тиша роз’їдає,
Як важко нам чекати, коли звісток немає.
Та руки не опустимо і молимось за кожного
До обміну останнього, до часу переможного!

І це не просто акція, це боротьба жива,
За кожне наше серденько і за його права.
Спинитися, то значить на душу взяти гріх.
Але ж живі вони, ще обіймуть своїх!

***ya Baturina
26.12.2024