
Я — волонтерка.
Я залишилась у країні, де вже чотири роки триває кровопролиття.
Навколо — руїни, біль, втрати. І серед цього хаосу — тварини, які не винні, але потребують їжі, ліків, тепла.
Щодня я прокидаюся з відчуттям безвиході. Проблеми не зникають, від них неможливо втекти:
- голодні очі собак і котів,
- порожні миски,
- рахунки, які нікому не цікаві,
- старий будинок, що тріщить по швах, але все ще є їхнім прихистком.
Це я і вони. Ми виживаємо разом. Але питання залишається: хто має допомагати волонтерам вирішувати ці щоденні проблеми?
Волонтер — це не герой із броні, це людина, яка теж виснажується, ламається, плаче. Ми не можемо нескінченно тягнути цей тягар наодинці.
Тварини не мають голосу, щоб кричати про свій біль. Їхній голос — ми. Але наш крик часто губиться у байдужості.
Я пишу цей пост не для жалю, а для дії.
Бо виживання притулку — це не лише моя боротьба. Це спільна відповідальність.
5354 3210 5624 0881
https://send.monobank.ua/jar/3CRSWzHb7p
4441 1111 2251 2498
Pay Pal: anna96215@gmail.com
