Ми так часто застрягаємо в болоті власних страхів. Хапаючись за стійку твердь своїх звичок, випускаємо найзаповітніші мрії з рук, немов повітряні кульки. А потім, як у дитинстві, дивимося з тугою, як вони відлітають у небо, але однаково й кроку не ступаємо в напрямку того, що здатне подарувати справжнє щастя.