Вони продовжили блукати круглою площею, заглядаючи під кожне дерево й обстежуючи великий, мовчазний фонтан. Парк спав, як і все місто. А от Артем та Софійка полювали на дзюля. Це маленька, за їхніми здогадками, істотка міфологічного походження мала величезне значення для обох.

(за тиждень до початку роботи Лесі над книгою)

Лесик згорбилась над комп’ютерним столиком, на якому стояв ноутбук, та закусила від напруги нижню губу. Повернувшись до іграшкового собаки, свого єдиного співрозмовника в «однушці», сказала