Знов сходить сонце як завжди.
І день народжується новий.
Ранкові фарби красоти
Малюють в небі світ казковий.

Як дивовижна ця краса
В миттєвих спалахах чудових.
Та де-не-де блищить роса
У травах в краплях бірюзових.

Слабкий легенький вітерець
Не загубив ще прохолоду,
Духмяну м'яту та чебрець
Розвіює як насолоду.

А потім знов спекотний день,
Яскраве сонце, синь прозора,
Що й не до сміху і пісень.
А вечір з затишком не скоро...