Ми росли з радянськими гаслами,
Щиро вірили в світле майбутнє.
Були всі в усьому під власними.
Право чесне скрізь було відсутнє.

Нас дурили, а потім кинули.
І пострадянські часи настали.
Комуняк від влади не скинули,
А вони тільки цього й чекали.

Закінчилися казки радянські.
Весь народ усіх багатств лишився.
Як гриби росли маєтки панські,
Та капітал з бандюками злився.

Розкрадали все майно країни,
А народ наш виживав безсилий.
Даремно люди чекали зміни.
Багатії вже скупали вілли.

Мінімалку ввели за роботу,
Яка нижче, щоб якось прожити.
Отаку проявляли турботу.
Ми зловчились, щоб якось ще й жити.

А за те, що підняли країну
Далі пенсії, - соромно в світі, -
За ті злидні та працю сумлінну.
Можновладці ж багаті та ситі.

Ми народились у шістдесяті.
І чого тільки не пережили.
Більшість скромні з нас і не багаті,
Бо не крали, а весь час робили.