На самоті, зазвичай так, доводиться усім страждати,
Бо біль чужу не забере ніхто, бажано більше спати,
Та відвертатись у думках, у лікарській своїй палаті,
Куди завгодно, уявляй себе о там, у рідній хаті.

Кріпись, солдат, це все мине, здолаєш біль, ще потанцюєш,
Бо головне, що ти живий, є руки, ноги, бачиш, чуєш.
Кріпись, солдат, полегшає, не все одразу, поступово.
Ти подолаєш важкий біль, все буде добре, сто пудово.