Навіщо знову непорозуміння,
Пусте втрачання часу й слів,
Даремні й несуттєві всі сумління
Напружених від нервів днів.

А час іде, все займе своє місце,
Розсіється як той туман.
Замкнуться у єдине коло кільця.
Спаде навіяний дурман.