Червона гідра з часом не прижилась.
У трьох кольорову перетворилась.
До неї зараз споконвічні вороги
З поклоном їдуть на московські пироги.

Бояться гідри, що була та стала.
А їй весь час завжди всього замало.
Як заморські тремтять перед нею купці,
Трампарі, що епохи нової творці.

Пращури наші цю били тварюку,
Гнали в болота нахабну падлюку.
І зараз нам треба віддубасить її,
Щоб зникла назавжди у болота свої.