Я у житті не кохав так нікого
Як тебе з тілом веснянкуватим.
Тоді не зміг я зробити нічого,
Щоб щастя тобі
подарувати.

Бо так обставини в той час склалися:
Не міг інакше я щось зробити.
А потім з біллю зі своєю звикся:
Треба далі було якось жити.

Не міг до тебе прийти без нічого.
Був час важкий тоді виживання.
Себе судив я за скоєне строго.
Як скарб до тебе моє кохання.