Чомусь задумуюсь частіше.
Про що? - Та часом й сам не знаю.
А особливо, коли тиша.
Мабуть, в минуле повертаю.

Щось в пам'яті майне і щезне.
Напевно, давнє та й ще дуже.
Таке, що зовсім не бентежне.
І на душі стає байдуже.

Значить воно зовсім не треба,
Тільки дарма турбує душу.
Отак сиджу, дивлюсь на небо.
Кажись нікому я не мушу...