Піллау. Судно Герта. Початок XX століття.
Автор Васильєв О. О.
Німецький швидкісний пасажирський пароплав «Герта» був збудований в 1905 році в місті Штеттін Прусія (сучасне польське місто Щецин), на верфі компанії пароплавного товариства Й. Ф. Бройнліх. В червні того ж року корабель був введений в експлуатацію. Повна фактична довжина судна становила 81,9 метра (по Люа)ˡ та 76,29 метра (по Лпп)², ширина – 10,4 метра, швидкість судна досягала 15 вузлів. Екіпаж корабля складався з 54 чоловік. Місткість пасажирів на двох палубах могла досягати трохи більше 1000. Загальна потужність двох парових машин 2600 кінських сил. Пароплав відносився до класу пасажирських швидкісних пароплавів. Спочатку судно використовувалось в поштовій службі на лінії Засніц (Німеччина) – Треллеборг (Швеція).З 1909 року пароплав “Герта” починає працювати на пасажирських лініях Балтійського моря, здійснюючи рейси як до курортів узбережжя Німеччини, так і в напрямку Східної Пруссії, зокрема до Піллау. Як і більшість пасажирських суден того часу «Герта» мала поділ приміщень на перший та другий класи. Але були ще і палубні пасажири. Приміщення першого класу були розташовані в носовій та центральній частинах судна, там менше відчувалась вібрація двигунів. Зона першого класу мала комфортний салон, стіни якого були облаштовані обшитими панелями з полірованого червоного дерева, та прикрашеними інкрустаціями. Стеля мала художній розпис (на жаль що було зображено на стелі – невідомо). У приміщенні стояли м’які крісла та дивани, оббиті оксамитом, та шовком. Салон освітлювався великими кришталевими люстрами, та настінними лампами бра, що створювало затишну комфортну атмосферу у вечірній час. В денний час салон освітлювався природним світлом завдяки великим панорамним вікнам. Салон був місцем спілкування ділових людей — бізнесменів, заможних підприємців, іноді політиків, які використовували вільний час із користю. За чашкою кави, у невимушеній розмові, обговорювалися економічні й політичні питання. Жінки демонстрували свої нові коштовні прикраси та вбрання, обговорювали останні віяння моди. У курильних кімнатах стояв запах дорогих сигар.Каюти першого класу теж були облаштовані з розкішшю та комфортом. На судах класу «Грета» таких кают було небагато.Зона другого класу була облаштовано більш простіше. В каютах було тільки все необхідне для відпочинку під час морської подорожі. Палубні пасажири переважно перебували на відкритій палубі, інколи під навісами, з мінімальними зручностями і без окремих приміщень. В негоду їм дозволялось заходити в криті приміщення. У серпні 1914 року, під час Першої Світової війни пароплав «Грета» мобілізований в Імператорські військово-морські сили Німеччини. Спочатку його планували використовувати, як госпітальне судно, але зрештою він був переобладнаний під мінний загороджувач. Після закінчення війни корабель повернувся до своїх власників, свою подальшу службу пароплав почав в Східно-Прусській військово морській службі, та використовувався як комбіноване пасажирське та вантажне судно.З жовтня 1939 року, після початку Другої Світової війни, пароплав на службі у Крігсмаріне в якості корабля мішені. Він використовувався для вправ вимірювання відстані.В 1945 році коли Червона армія почала наступ на Східну Пруссію, корабель приймає участь в операції «Ганнібал», це була масштабна операція по евакуації німецьких військових та цивільного населення із Східної Пруссії, Померанії й Курляндії. Після поразки Німеччини в Другої Світової війні, пароплав «Грета» в якості репарації в 1946 році був переданий Греції. Судно отримало назву “Хімара” (грец. Χειμάρρα, також зустрічається форма “Чимарра”). Треба відзначити, що пароплав був перейменований на честь грецького міста Хімара. В той час в Греції точилась громадянська війна між комуністичними партизанами та роялістами. Залізниці були пошкоджені, автомобільні дороги були зруйновані, або пересування по ним було небезпечним. Альтернативним транспортом, залишався морський флот, який став життєво необхідним для Греції. Пароплав «Хімара» здійснював перевезення вантажів та пасажирів з півночі Греції порт Салоніки між островами Евбейської затоки до порта Пірей Центральна Греція.18 січня 1947 року о 8:30 ранку корабель «Хімара» («Грета») вийшов в свій останній рейс з порту Салоніки. На борту пароплава знаходилось 544 пасажира серед них було 36 ув’язнених членів комуністичної партії та охорона з жандармів, військовослужбовці строкової служби. 19 січня о 4:10 ранку в південній частині Евбейської затоки корабель через сильний туман та помилку в навігації на великій швидкості налетів на скелястий риф між островами Агія Маріна та Неа Стира. Холодна морська вода, через пробоїну ринула в машинне відділення де знаходились парові котли. Стався вибух. О 5:40 корабель затонув. Близько 400 людей загинуло. Масова загибель людей сталася з вини екіпажу ″Хімари″, який не дотримався порядку залишення судна. Крім того озброєнні жандарми та солдати строкової служби перші займали місця в шлюпках. Команди капітана пароплава практично ніхто не виконував.Пошук та рятувальні операції корабля почались лише через 10 годин після трагедії, що трапилась. Засоби зв’язку, які були на кораблі були знищені вибухом.На протязі двох днів тральщики та рибацькі човни збирали тіла загиблих людей. Так у тумані Евбейської затоки завершився шлях старого пароплава, що понад сорок років ніс людей крізь війни, кордони й людські долі.

ˡ Довжина по Люа – від крайньої передньої до крайньої задньої фіксованої точки (носова – корма); на вітрильних суднах, якщо не виключено, з Клювербаумнок – Задній/Безаннок.

² Довжина по Лпп — це відстань між носовим і кормовим перпендикулярами судна, яка вимірюється вздовж конструктивної ватерлінії.
Стаття на сторінці: https://historical.ucoz.net/publ/pillau_sudno_gerta_pochatok_xx_stolittja/1-1-0-45