Цілу ніч ти прала мої
сорочки, шкарпетки і душу.
Цілий ранок усе те лахміття
полоскала за хатою, в росах.
Цілий день я був голим…
Голим, як правда.
За що тобі вдячний,
Бо під ранок
Навчився-таки
Бути, як брунька
на абрикосовій гілочці –
прямим і відвертим.
Навчився роздягати тепло,
Не вимагаючи плати.
Чекати кохання,
наче народження доньки.
Посміхатись без фальші.
Я навчився бути самим собою…
А це так важливо!