​На продовження мого попереднього посту хочу розповісти про проблему нітратів у питній воді, яка стає особливо гострою саме навесні. Під час активного танення снігу та весняного водопілля найбільше ризикують власники колодязів і неглибоких свердловин, адже талі води, насичені залишками добрив із полів і городів, а також стоками з вигрібних ям та негерметичних септиків, стрімко просочуються у верхні водоносні горизонти. Головна підступність нітратів полягає в тому, що вони не змінюють ані прозорості, ані смаку чи запаху води, тому вона може здаватися ідеально чистою та освіжаючою, але приховувати серйозну загрозу. На відміну від бактеріального забруднення, від якого легко позбутися кип'ятінням, з хімічним забрудненням нітратами цей спосіб не лише не працює, а й погіршує ситуацію, оскільки під час випаровування води концентрація токсичних солей тільки зростає. Потрапляючи в організм, нітрати перетворюються на значно небезпечніші нітрити, які зв me'язують гемоглобін і блокують перенесення кисню до тканин, створюючи ризик розвитку метгемоглобінемії, що є надзвичайно небезпечною для маленьких дітей, а також тривало пригнічують роботу ендокринної системи та шлунково-кишкового тракту. Оскільки звичайні вугільні чи сітчасті побутові фільтри не здатні затримати ці розчинені солі, єдиними надійними способами захисту є встановлення систем зворотного осмосу або спеціальних іонообмінних смол, а першим обов'язковим кроком після настання тепла має бути лабораторний перевірочний аналіз. Згідно з чинними санітарними нормами України (ДСанПіН 2.2.4-171-10), гранично допустима концентрація нітратів у питній воді становить 45 мг/л, і якщо ви маєте власне джерело води, то цей контроль — це виключно ваша відповідальність. Також натрапила на цікавий буклет від «Екодії», який хоч хтось і може сприйняти як рекламу лабораторії, але він містить дійсно корисну та доступно викладену інформацію.