У норі під землею жив собі гобіт. Ні, не в бридкій брудній вогкій норі, де звідусіль стирчать хвости хробаків і смердить тванню, але й не в сухій і порожній піщаній норі, де ні на що присісти й нічого з'їсти: то була гобітська нора, а отже з усіма вигодами...