Ті хто загубили мене і загубилися: мені прийшлося буквально ″реїнкарнуватися″, зробити гейм-овер і завантажитися знову.
Всі мої старі контакти лишилися в окупації і я не зможу їх відновити, як і зайти на старі сторінки не можу.
З деякими людьми я попрощалася подумки і на завжди. Декого чекаю бо шукати марно. Контактів немає.
Я тут.
Я тут, я нікого не забула, у мене була дуже серйозна робота, зміни, переїзди.
Я готова вийти в люди і кажу: я тут.
Якщо ви знаєте тих хто мене загубив: будь-ласка, передайте мої контакти.
Особливе звернення до Галі і Нікіти С. Галя, Нікіта. Якось в лісі, на другий рік війни, я вас бачила. В силі, подумки, на відстані. Я знаю що ви ідете тією дорогою про котру ми говорили. Я знаю що ми не забули один про одного. Я люблю вас, і дуже скучила. Виїжджайте звідти. Бо ″червоні кхмери″ там вже почалися. Робіть все що вам сказано і зустрінемося якось.
Дякую всім хто розуміє мене мовою душі а не лише слів. Дякую тим хто підтримував.
Настя Л. Дякую за те що ти мене зрозуміла і не забула. Я знаю де ти, бачила фото, і рада що ти в безпеці. Ти так зачинилася що я не можу до тебе достукатися. Виходь, сова😁 Тук -тук. Вже можна вилізати з норок, схованок, лялечок бо треба рухатися далі.
Також, Дарія Б. Дякую! Я тебе не знаю, або просто не знаю цю фамілію. Але я все отримала. Озвись будь-ласка.
Галя...моя неймовірна Галя. Пам'ятаєш розмови про енігму війни? Я їх сама осягнула через пів року. Ти досі їх осягаєш теж, знаю це. Я вірю що ми, як і планували, ще побачимося. Твій Ганешик лишився в домі, котрий зник в окупації. Та я намалюю його по пам'яті. Вчи українську.
Оля М. Я почула тебе прямо подумки і одразу. Дякую що подумала це.
Аня-М Б. :) Ку-ку. Так рада що ти в безпеці. Сиди тихо як мишка ще. Скоро буде. Я все це казала в одній із груп. Я казала це саме вам з того регіону. Згадуйте.
Я багато чого з цього казала особисто чи в групах. Ті хто зрозуміли, згадали чи догнали — я тут.
Декого просто чекаю. Кому я потрібна. Бо я потрібна не всім, і мене це теж влаштовує.
До зустрічі з всіма. До зв'язку
Всі мої старі контакти лишилися в окупації і я не зможу їх відновити, як і зайти на старі сторінки не можу.
З деякими людьми я попрощалася подумки і на завжди. Декого чекаю бо шукати марно. Контактів немає.
Я тут.
Я тут, я нікого не забула, у мене була дуже серйозна робота, зміни, переїзди.
Я готова вийти в люди і кажу: я тут.
Якщо ви знаєте тих хто мене загубив: будь-ласка, передайте мої контакти.
Особливе звернення до Галі і Нікіти С. Галя, Нікіта. Якось в лісі, на другий рік війни, я вас бачила. В силі, подумки, на відстані. Я знаю що ви ідете тією дорогою про котру ми говорили. Я знаю що ми не забули один про одного. Я люблю вас, і дуже скучила. Виїжджайте звідти. Бо ″червоні кхмери″ там вже почалися. Робіть все що вам сказано і зустрінемося якось.
Дякую всім хто розуміє мене мовою душі а не лише слів. Дякую тим хто підтримував.
Настя Л. Дякую за те що ти мене зрозуміла і не забула. Я знаю де ти, бачила фото, і рада що ти в безпеці. Ти так зачинилася що я не можу до тебе достукатися. Виходь, сова😁 Тук -тук. Вже можна вилізати з норок, схованок, лялечок бо треба рухатися далі.
Також, Дарія Б. Дякую! Я тебе не знаю, або просто не знаю цю фамілію. Але я все отримала. Озвись будь-ласка.
Галя...моя неймовірна Галя. Пам'ятаєш розмови про енігму війни? Я їх сама осягнула через пів року. Ти досі їх осягаєш теж, знаю це. Я вірю що ми, як і планували, ще побачимося. Твій Ганешик лишився в домі, котрий зник в окупації. Та я намалюю його по пам'яті. Вчи українську.
Оля М. Я почула тебе прямо подумки і одразу. Дякую що подумала це.
Аня-М Б. :) Ку-ку. Так рада що ти в безпеці. Сиди тихо як мишка ще. Скоро буде. Я все це казала в одній із груп. Я казала це саме вам з того регіону. Згадуйте.
Я багато чого з цього казала особисто чи в групах. Ті хто зрозуміли, згадали чи догнали — я тут.
Декого просто чекаю. Кому я потрібна. Бо я потрібна не всім, і мене це теж влаштовує.
До зустрічі з всіма. До зв'язку
