Перейти до профілю
Антон Воз на we.ua
21 Лис. 10:45
Вранці милувався сходом сонця і мав деякі цікаві думки, які хочу тут записати.

День собі є, об'єктивно, а ми щоразу визначаємо його якість, іноді наперед, завчасно, за самопочуттям в якийсь момент (від самого пробудження), за певними думками, або за діями, які вчинили або не вчинили, або, взагалі, за планами, за тим, чого ще не сталося, може й не статися, а є лиш образами в думках, у нашій голові. Хіба це не абсурдно?
Тут знову людська звичка надавати зайвого значення тому, що є саме по собі, або день взагалі часто сприймається як щось уявне, умовне, а не як проміжок часу дня від сходу сонця і до його заходу. І ми в цьому ″вигаданому″ дні щораз живемо і постійно грузимося то через одне, то через інше. А корисніше було б уміти частіше і довше перебувати у моменті.