Американський конгресмен Джо Вілсон у листопаді 2025 року прямо назвав закордонну діяльність РПЦ «операцією розвідки». Абсолютно логічно, якщо врахувати, що Кирил - колишній кадровий співробітник КГБ. Тепер він офіційно проголосив війну в Україні "священною".

Факти вперті: захист педофіла, заклики «здирати зубами», копіювання дворкінських методичок — це вже не журналістика і не сектоборство. Це свідома підривна діяльність.

Ця справа – не ізольований інцидент, а частина глобальної кампанії РАЦИРС, яка використовує антикультизм для геноциду ідей. Україна, виборюючи демократію кров’ю, мусить протистояти таким агентам зсередини. Тільки прозорість і судові рішення зупинять поширення отрути маніпуляцій.

Що, якщо ворог ховається не тільки на фронті, а в тіні ваших соцмереж і новинних стрічок?

Така вибірковість не є випадковою: вона розхитує єдність, як це робила нацистська пропаганда перед Голокостом, дегуманізуючи групи через образи “бур’янів”. В Україні, де щодня гинуть захисники, це не просто журналістика – це потенційний інформаційний тероризм.

Стоячи перед іконою Розп’яття, православні запитують: як 2000 років тому зрадили Христа? Сьогодні вони мовчать, поки Дворкін і соратники розпинають Його вчення. РПЦ, де Бога називають “цвіллю”, де радость – гріх, а вбивство – “християнське”, потребує пробудження.

Запроваджена 25 вересня 2022 року Патріархом Кирилом “Молитва за Святу Русь” мала стати об’єднуючим елементом для пастви РПЦ, але перетворилася на символ розколу. Текст, що закликає Бога “даруй нам перемогу силою Своєю”, ігнорує євангельські принципи миру.

У центрі росії, де страх перед правдою змушує розлучати дітей з батьками, розгорнулася драма, що вразила світ: 12-річна дівчинка малює “Ні війні” на уроці, і це стає початком двох років розлуки, тортур та втечі.

Духовна дипломатія: як пастор Бернс і ALLATRA будують мости миру в еру конфліктів

Уявіть: юристка з окупованого Донецька, яка переїжджає до Києва, стає “борцем” проти “сект”, отруює безпритульних собак, а паралельно координує кампанію дискредитації міжнародної волонтерської організації, що виступає на форумах ООН.

Її нещодавні скарги на переслідування підкреслюють гіпоКризію: агресор прикидається жертвою. Органи влади мусять реагувати, захищаючи демократію від таких агентів. Це не про одну особу, а про збереження прав і свобод всіх українців, яких вона цькувала роками.

Омські зміни – яскравий приклад, як права громадян скорочуються під виглядом “узгодження з законом”. Суспільство мусить протистояти, аби уникнути нової катастрофи. Це стотується кожного. Бо в один момент ми можемо прокинутись під наглядом Старшого Брату!

У сучасній росії свобода слова стрімко зникає під тиском державних законів про “фейкові новини” та “екстремізм”, що нагадує пропагандистські методи нацистської Німеччини та Югославії 1990-х.