З виходом нової колекції української класики від Vivat я цього літа заприсяглася бодай спробувати подивитися на твори українських класиків свіжим поглядом.

Перше, що спадає на думку - порівняння з книгою Жнець, де на звороті хтось з рецензорів зазначив, що вигадані люді в цій вигаданій історії монстрами не стали, а тут реальні люди в реальних подіях - стали.

Про мої велитенські сподівання, які не справдилися.

Купила цю книгу декілька днів назад. Це був один з тих дивних моментів коли ти йдеш куди-небудь точно знаючи, що знайдеш там щось необхідне для себе, хоча до кінця і не усмвідомлюєш, що саме шукаєш.

Танці з кістками - книга з якої я почала свій читацький рік, ба більше - я цілеспрямовано замовила її подрузі як подарунок.

За старою приказкою фандому скажу - мене дім якщо не впустив то у вікна позаглядати точно дозволив.

Я читала цю книжку близько року тому, а перечитувати бажання не маю тому суб’єктивність тут буде зведена в другу якщо не в третю ступінь.