Збираєш, збираєш до купи усі свої письменницькі сили, а краще за ″третій рік одинадцятирічної війни що триває більше століття″ важко знайти.
Окупація Криму і вторгнення на Донеччину та Луганщину відбулося, коли мені було 13, і це мною однозначно ідентифікувалося як війна. Можливо, тому що в місті часом то військових бачиш, то поранених доставляють в Тисячку, то військову техніку перекидають, то переселенці приїхали, то чуєш історії від тих, хто повернулись, або про тих, хто ні.
У 2022 році мені було 21, і повномасштабна війна принесла ще більше того всього. Більше болю, більше крові, більше переселенців, більше загиблих, більше військових, більший контакт з війною.
Та головне це те, що ми продовжуємо жити. З 2014 більшість жила поруч з війною, а зараз наше - мирне - життя йде змішаним з війною. Чай, сніданок, новини, донат, тривога, робота, обіди, друзі, репости... життя змінилося, життя йде всупереч росії, життя йде завдяки Збройним Силам та волонтерам, але воно йде.
Як бачите, я не прихильниця помиральних ям.
Краще давайте по донатику.
В мене осьо збір є, трохи лишилося добити:
upd зібрано https://send.monobank.ua/jar/9MSPsZtno2
... Більше