Я лежав, а в обіймах у мене був кіт.
Намурликував цілий світ.

Малював мені зоряне небо,
Що красою тягнуло до себе,
Малював лісостеп і гори
І широкі морські простори.

Муркотів мені сни на вухо.
Я лежав, засинаючи, й слухав.

Про історії мореплавців,
Королівських відважних посланців,
Про дороги, що лиш ласкаві...

І видіння чіткі й яскраві
Заколисували у сон.

Бачив тих, хто мандрує в часі
І монахів, що завжди в рясі,
Заблукавших у лісі мавок
І в воді закружлявших русалок.
Бачив місто, що вже заснуло
І іще одне - затонуло.

Мандрував по пустелі з верблюдом,
З літака пригнув з парашютом,
Куховарив із Ектором Браво,
Здобув те, що у нас кажуть - слава.

Став актором в бродячих виставах.
В мене світ був - одна забава.

Але час прокидатись, сонце
Уже встало і я встаю.
Трохи більше життя люблю,
Як під боком мурличе кіт.

Полюбив я увесь твій світ,
Тож створю і собі такий.

#вірші