Бути для когось людиною-затишком,
Людиною-спокоєм,
Тою, що йде вперед,
Не зважаючи
Й не чекаючи…
Знати і чітко бачити
Постаті навкруги
І свої береги
Захищати й оберігати
Для теплих
Безмежних
Людей…

Ті, кого можу біля грудей
Прихистити обіймами,
Знають, якою ціною цей спокій дістався,
І не порушать його навіть подихом.

І коли дощ малює на вікнах свої картини,
Він бачить серце тієї людини,
Що дивиться на його твори.

Дощ приходить, щоб ти попрощався з болем.