Самотнє горе накрило море,
В самотнім серці дзвенить печаль,
В самотнім дзеркалі хтось по колу
Згадує досвід і бʼє кришталь.

В чотирьох стінах і серед міста,
Десь на вечірці серед «своїх»
Ніхто не знає з якого тіста
Твоє минуле
Й чому ти стих.

Як розказати — ніхто не чує.
Ніхто не бачить твоїх тривог.
Ніхто не знає, що так турбує.
Ніхто не знає,
Один лиш Бог.