Згадала вам ще з нашого сімейного.


Наскільки мені відомо, це дуже старовинна приказка. Одна моя сташа родичка розповідала, що в часи голоду першим годували тата. Йому віддавали більшу кількість їжі й найкращу. Не дітям, не мамі, не літнім бабусям та дідусям. Саме татові. За цим була логіка: він мусив бути сильним, щоби працювати й роздобути гроші або їжу на всіх. Тоді було так.


Власне, тоді люди здебільшого жили великими родинами. Якщо ви бачили типову українську хату, то там зазвичай одне просторе приміщення, у якому відбувалося ВСЕ. Щоби було більш-менш комфортно, дії координували. Був час для їди, для спання тощо. От тільки дітям це не завжди вдавалося пояснити.


Якщо батько втомлений прийшов із роботи й сів їсти, найнедоречніше, що можуть зробити в цей момент діти, — це піти на горщик по-великому. І саме це зазвичай і робили🙂


У нас вдома цю фразу вживали в різних ситуаціях. Наприклад, коли прийшли гості, накрили стіл, усе таке гарне, тільки сіли — і тут якась дитина голосно каже: «А я хочу какати». І не тільки стосовно дітей. Часто коти або собаки згадують, що їм треба в туалет, коли тільки-тільки господарі всілися їсти. Інколи у нас так теж казали про будь-які погано скоординовані дії.