Трошки підбадьорю вас.

Я чотири роки не п’ю алкоголь. Зовсім, вопше, повністю. Хоча життя «насухо» має свої переваги, але я про них зараз говорити не буду, бо нашо вони вам всрались. Ліпше розкажу про недолік.

Ото чимчикую я собі містом. Уся в думках про книжки, блог, всяке таке. І тут бачу парочку. Він і вона. На ногах не стоять обидвоє. Судячи зі стану шкіри, волосся, нігтів, одягу, зубів, це їх типовий стан уже давно. Але як вони обіймалися!.. Як вони цілувалися!.. Вона сумку впустить, він підіймає. Його на клубму занесло, вона його так ніжно за ліктік — і знову на тротуар.

Я згадала, що такі синюваті пари бачила й раніше. От ви розумієте, для них немає значення чи помита голова. Їй не цікаво, скільки він заробляє і чи заробляє взагалі. Про марку авто взагалі не йдеться. Він не міряє сантиметри на її талії. Жодних претензій щодо зовнішності, інтелектуального рівня, соціального статуса, емоційності і вміння варити борщ. Натомість є спільні інтереси. Щоправда, може, потім хто з них когось зарубає сокирою за неподілені 100 гривень, а може, й ні.

У Криму в нас по сусідству жило якраз таке подружжя. Він і вона. Це було щось неймовірне. Куди голка, туди нитка. Щоранку під ручку — і здавати пляшки. Ніхто їх по одному не бачив. Багато-багато років поспіль так. Вірність, абсолютне прийняття, порозуміння. Відданість. Якщо я правильно пам’ятаю, навіть померли в один день. Від сильно неякісного бухла, але тут уже точно не згадаю.

Я ніколи не бачила Аж Такого Кохання серед сюдей, які не п’ють алкоголь або п’ють мало.

А ви?