Давай займемось текстом на we.ua
21 Лис. 21:58
Наступної ночі ми мали рушати до Перемишля ще одним таксі, проте в останню мить щось пішло не так і водій відмовився їхати. Довгі й нервові дзвінки, пошуки іншого таксі. Тим часом моя чудова подруга вже застібає куртку, платить за таксі в комендантську годину скажені гроші й вирушає на вокзал. Щоб мені допомогти, вона погодилася на поїзді доїхати зі Львова до Перемишля, зустріти нас і тим самим поїздом повернутися з нами в Україну. По-перше, так легше з валізою та переноскою. По-друге, ми вирішили, що якщо ридатимемо на кордоні вдвох, то митникам легше буде нас пропустити, ніж оце все з нами вирішувати.

Що ж, четверта ранку. Міця слабенька, але жива. Я не лягала спати, і в мене сіпається око від переговорів із таксистами. Ніби знайшовся один. Ніби вже їде. Маємо встигнути.

У цей самий час у Львові подруга сідає в інтерсіті. Вона їде тільки забрати нас. У неї при собі паспорт, телефон і паперовий пакет. У ньому дорожня подушка та пляшка води. Вона заходить до вагона, знаходить своє місце, знімає куртку, вмощується. Помічає, що її свердлить поглядом чоловік, який сидить по діагоналі навпроти. Свердлить довго. Ніби оцінює. Урешті-решт він встає, підходить, присідає поруч. І заговорює:
— Я перепрошую.
— Так?
— Пані, у вас горівка є?

Подрузі стає трошки погано. Вона якраз проходила через складне розлучення із чоловіком-алкоголіком.

— Ні, немає.
— А візьмете мою?

Що ж, пан намагається провезти до Польщі трохи більше пляшок алкоголю, ніж дозволено. Подруга не має сили пояснювати, як вона ненавидить усе пов’язане з градусами, тож вирішує, що легше погодитися. Зрештою, усі дорослі люди і мають розібратися самі. Скляна пляшка перекочовує з валізи чоловіка до паперового пакета подруги.

Кордон. Подругу просять показати речі. Вона демонструє телефон, паспорт і відкриває пакет. Там 1 літр “горівки”, пів літра мінеральної води й подушка.

— Гмммм, — протяжно каже польский митник. — Це все?
— Так, усе.
— Гмммммммм, — ще більше замислюється митник. Схоже, що з наявних речей він намагається скласти приблизний план поїздки. — А пані надовго до Польщі?
— Годинки на дві. Я до подружки їду.
— Пані, та то моцно! — каже він. Очі у нього круглі, а в голосі чути щирий захват. Ні, не все ще бачили митники…

Що ж. Її пустили. У мене все склалося з таксі. Для Міці був окремий квиток на поїзд, я посадила її на пелюшку на сидіння і заховала під курткою. Утім ніхто нею не зацікавився, тож додому ми дісталися добре, хоча й дуже намучились. У дорозі подруга відпоювала мене кавою.

Удома Міця прожила ще два тижні. Гадаю, на її думку, це вона довезла мене додому, переконалася, що зі мною все добре, і тепер могла бігти на райдугу.
Про канал

Засновниця проєкту робить так, щоб українська стала улюбленою мовою як мінімум 40 мільйонів людей

Створено: 24 серпня 2025
Відповідальні:
Джерело каналу

Даний канал ретранслює дані з наступного публічно-доступного джерела: https://t.me/maketexts, з метою його популяризації та збільшення аудиторії його підписників.

Переходьте за посиланнями в дописах для отримання повної інформації про Автора, чи предмет допису.

Що не так з цим дописом?

Захисний код

Натискаючи на кнопку "Зареєструватись", Ви погоджуєтесь з Публічною офертою та нашим Баченням правил

Повернутись до авторизації