Це вірш про невидиму працю й про моменти, коли віра в себе слабшає.Ти його розумієш, хто звик усе тягнути на собі й рідко чуєш слова вдячності.

Тут ми маємо справу з кризою самоідентичності, яка посилюється під впливом соціальних мереж. Коли людина постійно порівнює себе з іншими, орієнтується на зовнішні оцінки й намагається відповідати чужим образам, їй дедалі складніше чути себе й розуміти, ким вона є насправді. На жаль, актуальність цієї теми лише зростає.

Мені цієї осені доводиться зраджувати власні моральні принципи — заради допитливості мого розуму. 😡

Яким би майстром своєї справи ти не був, у тебе завжди є власний шлях — не лише професійний, а й людський. Зі своїми уроками, граблями та его, яке часом доводиться виховувати.

Ще один переїзд. Ще одна чужа квартира. Ще одне місце, у якому треба навчитися засинати, прокидатися й робити вигляд, що ти вдома.

А почуття підступають, як грип: непомітно, майже крадькома, а потім раптом — висока температура. І ти вже не можеш удавати, що нічого не відбувається.

Мабуть, найважче в усіх цих переїздах — не пакувати речі й не звикати до нових стін. А щоразу брати себе із собою. І розуміти, що від себе не переїдеш.


липень 2023, Хмельницький.

Цей вірш написано 08.05.2026.

Так склалося життя, що у 2013 році я поїхала на вікенд до Дніпра — лише з пакетом своїх речей. Ті вихідні виявилися днем, коли я востаннє була вдома…

У травні цього року мені вдалося надати словам почуття, що довго жили всередині, — почуття, пов’язані з темою, знайомою сьогодні багатьом українцям.

Це особисте переживання, у якому, можливо, хтось упізнає і свою історію.

Вітаю! Я Олеся, за фахом психологиня. Родом із Брянки, що на Луганщині, уже 12 років мешкаю в Дніпрі.

У своїй практиці я бачу різні прояви життя. Іноді амплітуду почуттів складно витримати навіть удвох.

Та з часом, після непростих історій, починає проступати сенс того, що відбувалося.

А я люблю збирати ці sens в коротесенькі вірші.

На цій платформі ділитимуся сенсами, які вже хтось вистраждав, витримав і крізь які переродився, відкривши в собі щось нове.

Бо іноді саме з болю народжуються діаманти.

Дякую платформі WE.UA за домівку для цих життєвих перлин. 💎

Хоча б раз на день зупинись! Щоб звірити себе із тим, що робиш. Чи добре тобі від цього? Чи справді ти цього хочеш? Ти робиш це для себе — чи заради схвалення інших?Час від часу варто звіряти компас свого духу з тим, куди ти спрямовуєш енергію свого життя.

Справжній вибір передбачає зазвичай альтернативи.

Я багато пишу про свідомі й зрілі стосунки. Частіше звертаюся до жінок: як обирати партнера, бачити наслідки свого вибору, помічати власні сценарії, формувати нові звички.А сьогодні хочу подивитися на інший бік.У стосунках так само важливе дорослішання чоловіка.

📌Мене бісить, що ми постійно маємо їхати до його родичів у свій вихідний.✅Коли чоловік ще тільки починає:«На вихідних поїдемо до батьків, провідаємо їх».І я вже всередині:«Як вони мене дістали!»📍А якщо чесно — справа не зовсім у них.

Ви хороші батьки.Ви справляєтеся.Але замість «ми — пара» дедалі частіше залишається «ми — батьки».Роль "Батька і Мати" зжерла "Чоловіка і Жінку"

Хочу сьогодні розглянути одну тему. А може, навіть відкрити власні помилки, які вважаю варто врахувати, коли будуєте власні стосунки з новими родичами.Коли ми закохуємося, стаємо поруч із партнером і починаємо формувати нову систему — свою, — напрочуд важливими стає

Ми звикли сприймати рівень сексуального бажання як якусь вроджену характеристику — як колір очей чи групу крові. Якщо бажання не збігаються, вирок здається очевидним: люди несумісні.Проте ..

Хочу поділитися з вами ключовими тезами з моїх нотаток лекції Олександри Стецюк, які я щодня бачу й підтверджую у своїй практичній роботі з парами.

Нещодавно я пройшла курс із гіпнозу, де глибоко занурилася в нейрофізіологію, ідеодинаміку та сучасні наукові дослідження, і тепер хочу поділитися найголовнішими законами.Головні закони роботи нашого мозку та підсвідомості:

Важливо не уникати конфліктів, а проживати їх так, щоб зростати разом.»
«Ювелірні сварки — це коли замість ран народжується довіра.»

Близькість — це не відсутність конфліктів.Це можливість залишатися собою навіть тоді, коли ми не згодні одне з одним.Іноді здорові

Ти читаєш це. І ти жінка. А це означає, що інколи ти теж можеш забувати про себе.У кожній із нас живе ціла внутрішня родина.

Мені подобається образ роздратування як індикатора на панелі приладів автомобіля. Не варто сваритися на лампочку, коли вона загорілася. Вона не проблема — вона повідомляє, що щось потребує уваги.