″Із собою″ - це коли самотність перероджується на приємне усамітнення.

″ А ти теж як і я, намагалася?″ - це шлях від виснажливих старань «заслужити» любов до прийняття, внутрішньої сили та звільнення від цього сценарію.

Коли я хочу розповісти чоловікові про свої емоції, він часто тут же починає мене критикувати, поспішає вирішувати проблеми чи роздавати поради. І від цього мені стає ще тривожніше. Невже не можна просто вислухати?

″Лише , чекають на дива″..- цей вірш — про глибоку втому від зовнішніх потрясінь і війни, які часто переносяться всередину найближчого кола.

Головна думка: замість того щоб марно чекати дива чи «воювати» з найближчими людьми під час стресу, справжній мир і доброту потрібно починати вибудовувати всередині власних родин і сердець

Ось які упередження та психологічні пастки тут простежуються:✅ Жінка вірить, що в коханні люди мають розуміти одне одного без слів.
✅Замість того, щоб прямо озвучити свої потреби чи емоції, вона чекає, що партнер

«Усім несхожим Доням…»

Цей вірш не про те, що мама й донька повинні завжди розуміти одна одну.

Він про те, що можна не розуміти, не погоджуватися, бути абсолютно різними — і все одно залишатися рідними.

І, мабуть, найцінніше тут — моє бажання не зламати доньчину несхожість, а навчитися жити поруч із нею.

Це вірш про любов, яка поступово переходить від бажання бути зрозумілою до здатності приймати.

Бо найскладніше в любові до дитини — не навчити її бути схожою на тебе, а дозволити їй бути собою.

Мама дає доньці коріння.
Але не має права обирати за неї, куди рости.

Це про любов, у якій є не лише близькість, а й свобода.
Не лише турбота, а й повага до окремої особистості.

І, мабуть, саме в цьому для мене полягає дорослішання материнства.

Я не перестала бути мамою.
Я просто перестала вважати, що краще за доньку знаю, ким їй бути.

І це не про те, що я люблю її менше.
Це про те, що я вчуся любити її інакше.

Такою, якою вона є.
Не схожою на мене.
Але ″своєю″.

Усім пече, коли приходять радикальні зміни....

❌"як би хотів, то сам би зробив!"❌"Невже так важко самому здогадатися?"❌"Я не хочу випрошувати увагу у власного чоловіка!!"❌"Не треба, вже не хочу!" Я не хочу просити. Я хочу знати, що ти сам про мене подумав. Знайомо?І

Духовність починається не тоді, коли ми навчилися говорити про високі матерії, а тоді, коли навчилися добре робити те, що вже є нашою ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

Це вірш про невидиму працю й про моменти, коли віра в себе слабшає.Ти його розумієш, хто звик усе тягнути на собі й рідко чуєш слова вдячності.

Тут ми маємо справу з кризою самоідентичності, яка посилюється під впливом соціальних мереж. Коли людина постійно порівнює себе з іншими, орієнтується на зовнішні оцінки й намагається відповідати чужим образам, їй дедалі складніше чути себе й розуміти, ким вона є насправді. На жаль, актуальність цієї теми лише зростає.

Мені цієї осені доводиться зраджувати власні моральні принципи — заради допитливості мого розуму. 😡

Яким би майстром своєї справи ти не був, у тебе завжди є власний шлях — не лише професійний, а й людський. Зі своїми уроками, граблями та его, яке часом доводиться виховувати.

Ще один переїзд. Ще одна чужа квартира. Ще одне місце, у якому треба навчитися засинати, прокидатися й робити вигляд, що ти вдома.

А почуття підступають, як грип: непомітно, майже крадькома, а потім раптом — висока температура. І ти вже не можеш удавати, що нічого не відбувається.

Мабуть, найважче в усіх цих переїздах — не пакувати речі й не звикати до нових стін. А щоразу брати себе із собою. І розуміти, що від себе не переїдеш.


липень 2023, Хмельницький.

Цей вірш написано 08.05.2026.

Так склалося життя, що у 2013 році я поїхала на вікенд до Дніпра — лише з пакетом своїх речей. Ті вихідні виявилися днем, коли я востаннє була вдома…

У травні цього року мені вдалося надати словам почуття, що довго жили всередині, — почуття, пов’язані з темою, знайомою сьогодні багатьом українцям.

Це особисте переживання, у якому, можливо, хтось упізнає і свою історію.

Вітаю! Я Олеся, за фахом психологиня. Родом із Брянки, що на Луганщині, уже 12 років мешкаю в Дніпрі.

У своїй практиці я бачу різні прояви життя. Іноді амплітуду почуттів складно витримати навіть удвох.

Та з часом, після непростих історій, починає проступати сенс того, що відбувалося.

А я люблю збирати ці sens в коротесенькі вірші.

На цій платформі ділитимуся сенсами, які вже хтось вистраждав, витримав і крізь які переродився, відкривши в собі щось нове.

Бо іноді саме з болю народжуються діаманти.

Дякую платформі WE.UA за домівку для цих життєвих перлин. 💎

Хоча б раз на день зупинись! Щоб звірити себе із тим, що робиш. Чи добре тобі від цього? Чи справді ти цього хочеш? Ти робиш це для себе — чи заради схвалення інших?Час від часу варто звіряти компас свого духу з тим, куди ти спрямовуєш енергію свого життя.

Справжній вибір передбачає зазвичай альтернативи.

Я багато пишу про свідомі й зрілі стосунки. Частіше звертаюся до жінок: як обирати партнера, бачити наслідки свого вибору, помічати власні сценарії, формувати нові звички.А сьогодні хочу подивитися на інший бік.У стосунках так само важливе дорослішання чоловіка.