Чому особовий склад відчуває себе зайобаним і чому це зайобування продовжується?

Тому що в цю війну кожен українець вклав свою ціну, бо відчув її на собі.

Нас менше. Тому для них теж є своя ціна, але величезна частина їхнього населення досі перебуває в тому стані, у якому було наше населення у 2014–2022 роках.

Звідси й виникають срачі в нашому суспільстві. Хтось заплатив меншу ціну, хтось — найвищу. Але водночас більшість зробила максимум із того, на що здатна людина з книжок Дарвіна, а не з коміксів Marvel. Ми сваримося через те, що досягли, мабуть, світового рекорду людських можливостей, але так і не вирішили саму проблему.

Я думаю, що історично ми вже стикалися з цією дилемою. Мало того, багато народів проходили через це.

Що можемо зробити ми? Триматися впертості й робити те, що робили раніше. Йобнуті дєдушки не вічні. Так задумала матінка-природа, захищаючи існування всього живого у Всесвіті. Досвід — це серйозна річ, але з часом природа все одно його забирає.

Я поділився виключно своєю думкою. Можливо, ви маєте іншу 🫡. У цьому ми й відрізняємося від їбанутих дідусів.

Ми вже багато чого зробили. І я вірю, що зберемо ще на одне авто.

Давайте перевалимо за можливе🫡

Баночка:

https://send.monobank.ua/jar/KKgahxnHk

Картка до неї:

4874100038340041