Зачіска по воєнному Ч1

В армії багато парадоксів. Ось, наприклад, усі знають, що в армії дуже люблять займатися хйою. І водночас цілі комплексні групи та навіть інспекції перевіряють війська, щоб знайти й покарати тих, хто займається хйою.
Чому так? Бо усі займаються х*йою в той час, коли повинні займатися серйозною справою.
Однак це військова таємниця. Про це зазвичай мало говорять. А щоб ніхто не запідозрив, що ти займаєшся хйною з розумним виглядом. Морщиш лоба, надуваєш губи й займаєшся хйною, щоб ніхто не помітив, що ти займаєшся х*йною. Це всім не подобається, усі плюються і продовжують займатися. Про це багато замислюватися не треба, це ж парадокс. Якщо спробувати подумати про це, то можна поїхати кукухою.
В армії взагалі треба менше думати. Чим менше думаєш в армії, тим довше прослужиш.
Між іншим, заняття х*йною в армії — це не просто заняття, це золота класика. Якщо не вірите, то як-небудь запитайте у військового:
— Чим ти сьогодні займався?
Він відповість коротко й ясно:
— Х*йною.
Військовий приходить на службу й відразу ж починає займатися х*йною. Це так само нормально, як і для офісного клерка прийти на роботу й заварити собі каву.
Чому так? Ну, тоді час розбиратися.
Візьмемо елементарний приклад: перукаря і перукарню. Ось працює там, у перукарні, симпатична молода дівчина, яка підпорядковується власнику перукарні, що платить їй зарплату за те, що вона стриже. Приходить молодий чоловік і просить підстригти його.
Молодий парубок, діловий на вигляд, у шкіряній куртці, тримає в руках ключі від автомобіля й просить дівчину підстригти його якомога швидше, бо в нього ще справи в місті.
Дівчина киває і розпочинає процес, за який їй потім повинні заплатити. І все було б просто: людина прийшла, підстриглася, заплатила й пішла. Усі задоволені, усім добре. Формула елементарна, але жахливо нудна.
А тепер уявімо, що в цей процес втрутяться військові. Вони ж хлопці веселі. Вони не люблять, коли нудно.
Уявімо, що в перукарнях з’явилися ОРГАНИ управління. Зберуться вони там на нараду й думатимуть із розумними обличчями, як же поліпшити процес підстригання. Що б такого придумати?
— Ось дівчина працює з ножицями, а що, як вона подряпає клієнта? Що тоді? Треба на вході повісити відомість із заходами безпеки.
— Ні, почекайте. Якщо вона подряпає клієнта, то виходить, що вона НЕПРАВИЛЬНО працювала ножицями. Треба придумати для неї методичні рекомендації щодо поводження з ножицями.
— А хто їх робитиме? Ти, чи що?
— Ні, звичайно ж. Ми — органи управління, ми нічого не робимо. Це їм треба, а не НАМ. Нехай там собі зроблять, надішлють нам, ми затвердимо й відправимо назад.
— Тільки це занадто просто. Нехай надішлють, ми перечитаємо, знайдемо недоліки, відправимо їм, щоб переробили, і тільки потім затвердимо.
Усі кивають, мовляв, так, це методично правильно, бо органам управління теж треба показати свою роботу.
— А ще дивіться. Як ми дізнаємося про точний час, коли дівчина подряпає ножицями клієнта?
Усі кивають, показуючи, що не знають.
— Елементарно. Треба, щоб дівчина зателефонувала нам перед початком стрижки й зателефонувала, коли закінчить.
Усі кивають, мовляв, це буде методично правильно.
Ось так в армії й народжуються маразматичні, брдові, ї8нуті ідеї. Хтось щось придумує, а хтось прозріває від цих самих ідей.
Так повернімося ж до нашої симпатичної дівчини та хлопця, який поки що хоче підстригтися (він іще навіть не здогадується про те, що на нього чекає).
Уявімо, що дівчина робитиме стрижку по-військовому. Вона посміхнеться хлопцеві й попросить:
— Підпишіть, будь ласка, ось цей документ.
Хлопець посміхнеться й підпише.
— І ще ось цей. І ось цей. І ось тут — у двох місцях.
— Що це у вас тут за інтерактивні нововведення? — посміхаючись, перепитає хлопець.
— Та це в нас керівництво змінилося. Тепер ми робимо все МЕТОДИЧНО ПРАВИЛЬНО.
Дівчина не каже, що кожен документ — це робоче місце для якогось роботяги, який не хоче працювати.
Потім дівчина піде доповідати телефоном про початок стрижки. Там, як завжди, буде зайнято, тому що таких охочих доповісти про всяку х*й9ю більше, ніж чуваків, які все це приймають.