В Україні простоює третина потужностей із переробки соняшникуСтаном на середину листопада 2026 року в Україні не працює близько третини потужностей із переробки олійних культур. 12 листопада про зупинку всіх своїх заводів оголосила найбільша компанія галузі «Кернел». Наступного дня роботу припинили ще два великі підприємства – «Дельта Вілмар Україна» та дніпровський олійноекстракційний завод «Потоки».За оцінками фахівців Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», простої переробників уже позначилися на закупівельному ринку. Через те, що заводи скоротили закупівлі сировини, ціна соняшнику впала до 15–16 тис. грн за тонну з ПДВ, або 290–310 доларів без податку. Науковці не виключають подальшого зниження вартості ще приблизно на 1500 грн за тонну. Для порівняння, наприкінці весни та на початку літа 2026 року аграрії продавали соняшник по 28–30 тис. грн за тонну.Причина вразливості ринку – модель розвитку галузі, яку формували протягом десятиліть. Вивізне мито на насіння соняшнику стримувало його експорт і стимулювало інвестиції в українську переробку. У результаті в країні з’явилася розгалужена мережа заводів, а Україна стала одним зі світових лідерів з експорту готової олії. Водночас аграрії значною мірою залежать від стабільної роботи вітчизняних підприємств.
Як зупинка заводів впливає на фермерів і суміжні галузі
За словами завідувача відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Інституту аграрної економіки Олександра Захарчука, фінансових втрат зазнають і переробники, і сільгоспвиробники. Особливо складна ситуація у господарств центральних та східних областей: через високу вартість перевезень знайти альтернативних покупців для зібраного насіння їм майже неможливо. Скорочення кількості заводів, які закуповують сировину, може й надалі тиснути на ціни.«Менша кількість заводів, які закуповують соняшник, може призвести до подальшого падіння цін, адже для перевезення соняшнику потрібен значний обсяг транспорту, якого бракує навіть для зернових».Експорт насіння безпосередньо за кордон також обмежений. Туреччина запровадила річну безмитну квоту на 50 тис. тонн українського соняшнику, однак, за оцінками фахівців, її, ймовірно, вже використали. Автомобільна доставка туди стала невигідною: перевезення коштують 160–180 доларів за тонну. На болгарському напрямку перешкодою є нестача вантажівок. Через проблеми зі збутом Україна недоотримує валютну виручку та податкові надходження, а робочі місця десятків тисяч працівників галузі опинилися під загрозою.У 2025 році олійно-жирові підприємства сплатили до державного бюджету близько 70 млрд грн податків. Зупинка заводів впливає і на суміжні сектори, адже разом з олією переробники виробляють шрот і макуху – важливі білкові компоненти кормів для тваринництва та птахівництва. Соняшникове лушпиння використовують як паливо в котлах підприємств для виробництва пари й електроенергії.Господарства, які мають власні склади, можуть зберігати врожай до весни 2027 року. Науковці припускають, що тоді закупівельна ціна може наблизитися до 400 доларів за тонну без ПДВ, однак навряд чи досягне рівня весни 2026-го. Відкласти продаж можуть не всі: соняшник потребує належних умов зберігання. За олійності 46–50% його вологість перед закладанням у сховище має становити не більш як 7–8%. Сушіння, очищення та вентилювання на елеваторах потребують значних витрат і зменшують прибуток від весняного продажу.Чи зміниться ціна соняшникової олії в магазинах
Для українських споживачів найближчим часом фізичного дефіциту соняшникової олії не очікують. За рік внутрішній ринок потребує 400–500 тис. тонн продукту – менш як десяту частину обсягів, які виробляють українські підприємства.У соціальних мережах періодично з’являються повідомлення про обмеження продажу олії в окремих магазинах. Однак великі торговельні мережі офіційно не запроваджували нових лімітів на її відпуск.Перехід бізнесу на автомобільні перевезення може згодом збільшити вартість продуктового кошика в середньому на 5–10%. Водночас зниження ціни насіння на елеваторах не означає, що олія одразу подешевшає в супермаркетах. Сировина – лише одна зі складових роздрібної вартості. На кінцеву ціну також впливають витрати на рафінацію, дезодорацію, пластикову тару, електроенергію, дистрибуцію та торговельна націнка.
Go to agroreview.com