Бабель

Співробітники «Муніципальної охорони» силоміць відтягали активісток на Теремках. У однієї з жінок — травма руки. Тепер Київраді пропонують розпустити цю структуру

У вересні на Теремках поновили роботи з будівництва теплотраси на місці зеленої зони. Активісти, що були проти вирубки дерев, знову вийшли на протест. Двадцять першого вересня кілька жінок лягли на землю, щоб завадити проїзду техніки на будівельний майданчик. Представники «Муніципальної охорони» силоміць відтягували та виносили їх. Вже наступного дня стався інший випадок: одна з активісток Тетяна Трошкіна повідомила, що співробітники «Муніципальної охорони» травмували їй руку. Вона розповіла «Бабелю», що разом зі ще однією учасницею протестів зайшла на територію будівництва, щоб зафіксувати на відео, які саме роботи проводяться.«Ми не чинили опору, не шкодили техніці, не перешкоджали роботам. Просто були там для відеофіксації», — стверджує вона. Натомість працівники «Муніципальної охорони» почали їх витягати з території, її супутницю схопили за ноги й тулуб і таким чином винесли. «Мене теж почали хапати за ноги, я їх висмикувала. І тоді мене один схопив за руку і підкрутив кисть. І поки вони мене так виводили — почав пальці виламувати», — розповідає «Бабелю» Тетяна. На відео видно, як охоронці волокли її за руки. Після того як жінка закричала, що їй боляче і погано, вони опустили її на землю.З підозрою на перелом руки Тетяну забрала швидка. У травмпункті їй діагностували розтягнення звʼязок і наклали гіпс. Відразу після цього вона написала заяву в поліцію. Зараз триває слідство. Кадри цих подій миттєво облетіли соцмережі. Виникли запитання: що робить «Муніципальна охорона» на будмайданчику та на якій підставі застосовує силу?Депутатки Київради Аліна Михайлова і Ксенія Семенова ініціювали розформування «Муніципальної охорони». Михайлова закликала «не прикривати існування цієї структури ветеранами». Вона заявила, що в нинішньому вигляді організація «перетворилася на силовий інструмент міської влади» і утримувати її в умовах війни та економії ресурсів недоцільно. Охорону ж комунальних і критичних обʼєктів, на її думку, потрібно передати іншим органам. У Київраді зареєстрований проєкт рішення про ліквідацію організації. Щоб його ухвалили, потрібен 61 депутатський голос. (Ми намагались отримати коментар депутаток стосовно їхньої ініціативи, але вони не відповіли на дзвінки.)

«Муніципальна охорона» за функціями — охоронна фірма, а не орган правопорядку. Проте охоронці мають право застосовувати силу й травматичну зброю

Нині «Муніципальна охорона» — це комунальна організація, яка отримує фінансування з міського бюджету. Головне її завдання — охороняти обʼєкти комунальної власності: школи, лікарні, адміністративні будівлі, парки (всього 1 296 об’єктів). Але не завжди йдеться про фізичну присутність охоронців на обʼєкті, це може бути й так звана технічна охорона (сигналізація і система відеоспостереження). Встановленням, обслуговуванням і моніторингом таких систем теж займається «Муніципальна охорона». Цілодобово на вулицях працює 30 груп оперативного реагування, які приїжджають на місце, якщо спрацьовує сигналізація чи тривожна кнопка. Для того щоб займатися охороною, потрібна ліцензія від МВС — і в «Муніципальної охорони» вона є. Відповідно, її діяльність регламентується передусім законом «Про охоронну діяльність». Від звичайної охоронної фірми її відрізняють додаткові функції: наприклад, співробітники можуть складати адміністративні протоколи за деякими статтями. Потім ці протоколи передають відповідним органам, які й вирішують, чи накладати на порушника штраф. Крім того, «муніципали» перевіряють доступ до укриттів, дотримання правил комендантської години і допомагають на місцях російських атак. У структурі «Мунохорони» функціонує Центр підготовки до національного спротиву, де проводять курси з тактичної медицини, пілотування дронів, стрільби.Згідно з положеннями організації охоронці також можуть патрулювати вулиці й «сприяти поліції в забезпеченні порядку», але це не означає, що вони можуть підміняти собою органи правопорядку. Охоронці не можуть самостійно зупинити людину на вулиці, попросити документи або оглядати речі. Такі повноваження має поліція і патрулі Нацгвардії, але не «муніципали». Тому якщо «мунохоронці» зустріли порушників комендантської години, вони можуть лише порекомендувати цим людям піти додому. Якщо вони стали свідками інших правопорушень, вони можуть лише вимагати їх припинити й викликати поліцію. Судячи з дописів у соцмережах, найчастіше у своїй роботі їм доводиться мати справу з дрібними хуліганами, пʼяними й буйними чи заблукалими літніми людьми.А ось право на силу і зброю в охоронців є. За законом вони можуть використовувати фізичну силу й спецзасоби, як-от газові балончики, гумові кийки, пластикові або текстильні одноразові наручники, травматичні пістолети. Усі ці засоби в «Муніципальної охорони» є. Охоронці в школах та на інших обʼєктах мають газові балончики, а групи швидкого реагування також гумові палиці, стяжки, бронежилети, а дехто (хто має відповідну ліцензію) — пістолети з гумовими кулями.Застосовувати силу чи спецзасоби можливо лише тоді, коли інші заходи не дали результату. Закон дає право це робити в таких головних випадках:

Щоб захистити себе, інших людей чи майно, яке вони охороняють.Щоб затримати правопорушника, який незаконно проник на обʼєкт.

Так, охоронці можуть затримати тих, хто незаконно проник чи намагається проникнути на обʼєкт охорони (або вчиняє протиправні дії та чинить опір). Після цього вони повинні негайно передати людину поліції. Поза обʼєктом охорони «муніципали» можуть затримати лише людину, яка чинить кримінальне правопорушення. Але право на таке затримання мають усі громадяни — це називається «громадське затримання». Щодо травматів, то заступник начальника першого відділу оперативного реагування «Муніципальної охорони» Владислав Оберемчук говорить, що жодного разу застосовувати їх ще не доводилося, та й інші засоби використовують нечасто. «Застосування навіть газового балона обернеться таким головним болем, що краще ковтни образу і нікого не чіпай. Розслідування, пояснення, розбір польотів буде такий, що двадцять разів потім перехрестишся і пожалкуєш», — каже один з охоронців, який поспілкувався з нами на умовах анонімності.

У КМДА кажуть, що «Муніципальна охорона» на Теремках охороняла будмайданчик. А жінок тягали, бо дбали про їхню безпеку

У КМДА заявляють, що «Муніципальну охорону» направили на Теремки, щоб «здійснювати охорону об’єкта, а також разом із поліцейськими забезпечувати громадський порядок та безпеку». У пресслужбі КМДА нам відповіли, що співробітники організації охороняють будівельний майданчик на підставі договору із замовником будівництва резервної тепломережі, тобто «Київтеплоенерго», а також на підставі окремого доручення в. о. першого заступника голови КМДА Петра Пантелеєва. Ми попросили копії цих документів, але поки їх не отримали. Нам також не відповіли, представники яких саме підрозділів «Муніципальної охорони» задіяні для охорони будівництва.Владислав Оберемчук розповів, що на Теремках були його підлеглі, а також представники інших підрозділів. Відтягування активісток, які заважали проїзду вантажівок, у КМДА пояснили піклуванням про їхню ж безпеку: «Робота великогабаритної техніки, відкрита траншея, будівельні матеріали та металеві конструкції створюють підвищений ризик для людей, які перебувають у зоні виконання робіт». Оберемчук заявив, що жінки «кидалися під колісну техніку», а охоронці нібито лише намагалися цьому завадити.Юристка Міllеr Lаw Fіrm Софія Чечель пояснює, що посилання на безпеку жінок не є законною підставою для застосування сили: «Якщо людям справді загрожувала небезпека, найочевидніше рішення полягало в тому, щоб зупинити техніку. Ні ліцензія МВС, ні договір із замовником, ні доручення посадовця не наділяють «Муніципальну охорону» поліцейськими повноваженнями. Її працівники мають ті самі права, що й будь-яка ліцензована охорона, і ці права вичерпно визначає закон «Про охоронну діяльність». Стаття 16 цього закону дозволяє застосовувати фізичну силу лише в кількох випадках, зокрема для захисту від нападу або для затримання правопорушника з подальшою передачею його поліції. Жінки, які лежали на землі, ні на кого не нападали, а затримувати їх ніхто не намагався: їх просто відтягували вбік. Такого повноваження в охоронців немає».Поліцейські ж, які були на місці події, могли б вимагати від людей залишити небезпечне місце, додала юристка. «Однак перед застосуванням сили поліцейський зобовʼязаний попередити і дати час виконати вимогу, а сама сила допустима лише як крайній і пропорційний засіб», — пояснила вона. Щодо випадку з Тетяною Трошкіною та іншою активісткою, яких винесли за територію будмайданчика, то, за словами Софії Чечель, правових підстав для цього також не було: «Відеозйомка будівництва є законною реалізацією права збирати інформацію, гарантованого статтею 34 Конституції. Охоронці мали право вимагати, щоб жінки залишили територію, і ті погодилися, попросивши лише викликати поліцію. Саме такого порядку вимагає закон: якщо охоронець затримує особу на обʼєкті, він зобовʼязаний негайно повідомити поліцію і передати їй затриману. Чи могли охоронці вивести жінок самостійно, без поліції? Супроводити людину до виходу, якщо вона йде сама, вони можуть. А виносити силоміць не можуть, бо права на примусове видворення закон охороні не надає. Якщо особа відмовляється залишити обʼєкт, охоронець має не допускати її далі й викликати поліцію. Крім того, закон зобовʼязує охорону обмежуватися заподіянням мінімальної шкоди. Дії трьох чоловіків, які стягують одну жінку і викручують їй пальці, цій вимозі не відповідають».Керівництво «Муніципальної охорони» не дає оцінки подіям на Теремках, посилаючись на те, що ще триває службова перевірка. Її має провести Департамент муніципальної безпеки. Кличко повідомив, що також звернувся до поліції, аби та надала правову оцінку діям «муніципалів». Результатів цих перевірок поки що немає. Для охоронців, на відміну від поліції, немає специфічної відповідальності за перевищення службових повноважень. Якщо перевірка виявить у їхніх діях порушення, то вони відповідатимуть на загальних засадах — як рядові громадяни.На хвилю невдоволення діями їхніх співробітників «Муніципальна охорона» зреагувала, заявивши про політичний тиск. Окремо відповіли на закиди користувачів соцмереж про «ухилянтів» — згадавши, що в організації працює понад 200 ветеранів: «Ніхто не має права навішувати ярлик “ухилянтів” на людей, які пройшли фронт, були поранені, втратили побратимів або сьогодні перебувають у війську».Історія київських «муніципалів», справді, почалася з ветеранів і ще однієї структури зі схожою назвою — «Муніципальна варта». Раніше це формування було тісно повʼязане з комунальною охороною, потім їхні шляхи розійшлися. Тепер представники «варти» відмежовуються від дій охоронців, які відтягували активісток на Теремках.«Я багато особистого часу і душі вклав у розвиток цього формування і мені прикро бачити багато згадувань [у контексті подій на Теремках] «Муніципальної варти», яка взагалі жодного відношення до цих подій не має. Ми роками працювали над нашою репутацією. Якщо хтось із нас виживе на цій війні і повернеться, ми спробуємо реанімувати діяльність «Муніципальної варти». Для нас важливо, щоб людям було зрозуміло: те, що відбувається зараз, до нас жодного стосунку не має», — каже один зі співзасновників формування Олексій Дюденко, який зараз служить у ЗСУ.

Кияни, що поверталися з АТО, обʼєдналися для патрулювання вулиць. А Кличко дав їм фінансування

У 2017 році кияни, що поверталися із зони АТО, створили своє громадське формування для патрулювання вулиць і підтримування порядку в місті, розповідає один з ініціаторів Олексій Дюденко. Їм здавалося, що поліція справляється із цими завданнями не надто ефективно. До того ж така діяльність допомагала ветеранам краще соціалізуватися, повернувшись додому, вважали засновники. «Залучили туди якнайбільше ветеранів, більшість з яких не мали куди приткнутися, крім як іти в “тітушки”», — говорить ще один ініціатор Ігор Марі. Формування офіційно зареєстрували і назвали «Муніципальна варта». Ветеранська спільнота знайшла порозуміння і з київською адміністрацією та домовилася про фінансування з міського бюджету. Того ж 2017 року Київрада створила комунальне підприємство «Муніципальна охорона». Згодом воно отримало ліцензію на охоронну діяльність, тобто, по суті, статус охоронної фірми. Працювати туди влаштувалась частина учасників «Муніципальної варти» (хоча й не всі).Насправді Кличко прагнув створити в Києві муніципальну поліцію — правоохоронний орган, який підпорядковується не центральній, а місцевій владі. Це було частиною його передвиборчої програми у 2014 і 2015 роках, а згодом він неодноразово згадував, що Києву потрібен такий орган. Муніципальна поліція є в багатьох країнах світу, в Україні ж не було відповідного закону, що дозволив би місцевій владі створити таку структуру. У перші роки Кличкового мерства зміни до законодавства активно обговорювали, але зрештою від ідеї відмовились. Побоялися, що такі формування в регіонах Росія зможе використати в гібридній війні. Не дочекавшись змін, у багатьох містах України тоді створили комунальні структури з охорони правопорядку, зокрема в девʼятьох обласних центрах.Закон не наділяв ці структури справжніми правоохоронними повноваженнями. Але в Києві діяв симбіоз комунального підприємства «Муніципальна охорона» і громадського формування «Муніципальна варта». Ті самі люди в статусі співробітників комунального підприємства охороняли школи, дитячі садки, парки і деякі обʼєкти критичної інфраструктури й отримували за це зарплату. У статусі «вартових» — у вільний від роботи час брали участь у патрулюванні вулиць чи підтримуванні порядку під час масових заходів. Відповідно до закону «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» учасники таких формувань мали додаткові повноваження — наприклад, вони могли носити зброю і затримувати людей за адміністративні правопорушення. Тож обидві структури продовжували функціонувати паралельно.Розрізнити, де завершувалося комунальне підприємство і починалося громадське формування, було складно. Коли провели аудит підприємства, ревізори вказали, що речі тих і тих зберігалися в одному місці й неможливо було встановити, де чиї. Головою обох структур була та сама людина — Ігор Марі. Перші роки співпраці з КМДА учасники ветеранського формування називають плідними і позитивними. «Койоти» проводили рейди «наливайками», допомагали інспекторам з паркування штрафувати порушників, проводили «виховні бесіди» з любителями випити в парках, шукали зниклих людей чи затримували кишенькових злодіїв. А під час епідемії ковіду — перевіряли, як бізнес і кияни дотримуються правил карантину. Також вони допомогли мешканцям Микільської Слобідки відстояти прибережну зону від забудови.Ігор Марі підтримував Кличка і стверджував, що той багато робить для ветеранів. Коли журналісти вказували, що «Мунварту» називають особистою армією Кличка, він переводив на жарт: «Ви ж бачили нашого міського голову? Як думаєте, йому охоронна структура потрібна?». Утім, як стверджує Олексій Дюденко, «муніципали» отримували від київської влади певні «пропозиції» — щодо участі в сумнівних подіях. «Ці пропозиції, звичайно, відхилялися», — каже він. Олексій не називає конкретних імен чи місць, але каже, що це було повʼязано з питаннями землі та забудов. Ігор Марі підтверджує, що «пропозиції» були, але теж відмовляється назвати конкретні випадки, бо не має доказів, а голослівним бути не хоче. За його словами, ці пропозиції надходили не від міського голови, а від «навколовладних кіл». Проте завдяки «прямому діалогу з міським головою» від таких пропозицій вдавалося ухилитися, стверджує він.Не можна сказати, що репутація «Мунварти» була кристально чистою. Ідеологічно склад формування не був однорідним. Серед представників були прихильники правих поглядів. Одним із керівників районного осередку був Сергій Бондар (він же учасник ультраправого формування С14). Він засвітився під час розгону ромського табору біля залізничного вокзалу. Загалом у «муніципалів» були особливі відносини з ромським народом. Ігор Марі розповідав, що отримав листа від омбудсмана, в якому його просили не використовувати в публічній комунікації застарілий і некоректний етнонім стосовно ромів. Сьогодні в соцмережах «Мунварти» можна знайти пости про порушників з числа ромів під хештегом #їхвсеоднонесадять.Один з гучних скандалів, який супроводжував «Муніципальну охорону», повʼязаний з кінотеатром «Київ». У 2019 році КМДА покликала «муніципалів», щоб виселити з будівлі колишнього орендаря. Сьомого червня вони прийшли до будівлі разом з представниками КМДА начебто для «інвентаризації майна». Колишній орендар у відповідь заявив про рейдерське захоплення. На його бік стало багато активістів і представників культурно-мистецької тусовки. На одному з відео видно, як представник «Муніципальної охорони» схопив за шию режисера Миколу Базаркіна, який намагався зайти в будівлю. Водночас, за словами тодішніх охоронців, під час тих подій їм довелося мати справу й зі справжніми «тітушками». Десятьох людей, які намагались увірватися в будівлю, затримала поліція — у мережі було відео, як їх виводять із кінотеатру. Двоє колишніх співробітників «Муніципальної охорони» кажуть, що керівництво КМДА ввело їх в оману в тій ситуації. Їм пояснювали, що кінотеатр повернеться у власність громади і відновить роботу. Але в результаті «Київ» вже восьмий рік стоїть порожнім.

Зміна керівництва й конфлікт із КМДА

Протистояння між кістяком «Муніципальної варти» та КМДА почалося наприкінці 2021 року. Перед цим у вересні Кличко призначив своїм заступником колишнього начальника київського відділку поліції Андрія Крищенка. У КМДА він мав відповідати за питання муніципальної безпеки, тож «Муніципальна охорона» опинилася під його кураторством. Головою підприємства став Сергій Чернишев — вони з Крищенком разом працювали в поліції Донеччини, а потім у поліції Києва. Ігор Марі, тоді вже заступник директора, і його соратники не прийняли нового керівника й публічно виступили проти нього. Вони звинувачували Чернишева в тому, що той брав на роботу людей «із сумнівною репутацією» чи «кримінальним минулим», а нелояльних нібито звільняв. Також вони жалілися, що після зміни керівника їм невчасно чи не в повному обсязі платили зарплату. У січні на сторінці «Муніципальної варти» опублікували вимогу звільнити Чернишева. Цього не сталося.Владислав Оберемчук, який тоді був охоронцем, а тепер став заступником начальника відділу, пояснює ті події інакше. Він каже, що рядові працівники насправді хотіли змін, а Чернишев начебто запропонував власний план розвитку організації. Він також заявляє, що тоді «за вказівкою Ігоря Марі» співробітників знімали з обʼєктів і «гнали на мітинги проти нового керівництва».Конфлікт нічим не завершився. Незабаром почалася повномасштабна війна — більшість співробітників «Муніципальної варти» пішли на фронт, серед них і Марі із соратниками. На цьому діяльність «Муніципальної варти» в Києві фактично призупинилась. А ось «Муніципальна охорона» продовжила процвітати. Керівництво «Муніципальної охорони» досі позиціонує її як ветеранську організацію, стверджуючи, що вона «сприяє працевлаштуванню демобілізованих учасників війни». У 2021 році, за словами Кличка, у лавах «мунохоронців» було 90 відсотків учасників АТО. Однак тепер ветерани — не основний персонал організації.

У складі організації 207 людей зі статусом ветеранів і учасників бойових дій, тобто близько 15 відсотків співробітників (сьогодні в «Муніципальній охороні» працює 1 409 людей).Ще 373 працівники мобілізовані до ЗСУ, але далі формально числяться в штаті.Заброньованих працівників в організації — 361, тобто 26 відсотків фактичної кількості співробітників.

Витрати на «Муніципальну охорону» зросли майже до 905 мільйонів гривень на рік, фактично вся ця сума — це зарплати

Один з аргументів ініціаторок розформування «Муніципальної охорони» Аліни Михайлової та Ксенії Семенової — великі витрати. «Ми постійно говоримо про нестачу коштів. На допомогу військовим. На ветеранів та їхні родини. На реабілітацію. На житлові програми. На критичні потреби міста. На брак мобілізаційного ресурсу, зокрема. При цьому Київ продовжує фінансувати окрему структуру зі штатом до 1 600 людей, частина функцій якої перетинається з функціями правоохоронних органів», — написала Аліна Михайлова. Коли 2017 року в Київраді голосували за створення цієї організації, Кличко пояснював, що це допоможе місту зекономити на охоронних послугах — до цього їх замовляли на стороні. «Місто зараз платить на рік за охорону комунального майна майже 300 мільйонів гривень! Це КП допоможе в рази зменшити витрати!» — стверджував міський голова.Тоді «Муніципальній охороні» з міського бюджету виділили 2,5 мільйона грн на статутний капітал. Передбачалося, що гроші на свою діяльність підприємство буде заробляти самостійно — надаючи послуги з охорони комунальним обʼєктам. Але вже від 2019 року місто почало регулярно фінансувати підприємство з бюджету. Ба більше, Київрада дала «Муніципальній охороні» ексклюзивне право охороняти деякі комунальні обʼєкти без тендера (перелік таких обʼєктів постійно розширювали). Антимонопольний комітет побачив у цьому порушення законодавства. Раніше ті самі обʼєкти охороняли компанії, які вигравали тендер, а платило за це не місто, а самі установи — школи, лікарні тощо. АМКУ хотів зобовʼязати Київраду знову проводити відкритий конкурс. Київрада довго намагалась оскаржити це рішення в судах, але зрештою програла.Та знайшовся інший спосіб обійти рішення АМКУ: перетворити «Муніципальну охорону» з комунального підприємства на комунальну організацію — тобто на некомерційну юридичну особу, яка утримується з бюджету. Оскільки вона не продає послуги, то формально не має й антиконкурентних дій, які забороняв АМКУ.За сім років витрати Києва на «Мунохорону» зросли більш як вдесятеро — із 78 млн грн до 905 млн грн у 2026-му. Штат організації за останні роки теж суттєво збільшився — із 600 людей у 2021 році до 1 600 у 2026-му. Переважно це персонал охорони (охоронники, водії груп реагування, персонал пункту спостереження) — близько 90 відсотків штату. Решта — це адмінперсонал і працівники Центру нацсупротиву. Згідно зі стратегічним планом у 2028 році штат хотіли збільшити до 1 900. Ми запитали в організації, на якій підставі заплановане таке розширення, але відповіді не отримали. До порівняння, комунальна рятувальна служба «Київська служба порятунку», яка підпорядковується тому ж департаменту, що й «муніципали», нараховує лише 196 співробітників. Близько 80—90 відсотків операційних витрат «Муніципальної охорони» — це саме зарплати співробітників і соціальні відрахування. В організації кажуть, що середня місячна зарплата станом на 2026 рік становить 26 950 грн (після вирахування податків). На сайті з пошуку роботи рядовим охоронцям в організації пропонують зарплату 23—30 тисяч (хоча не уточнюють, чи це зарплата на руки). Середня зарплата охоронців у Києві, за даними порталу Wоrk.uа, становить 26 800 грн.Один зі співробітників «Мунохорони», який спілкувався з «Бабелем» анонімно, розповів, що ставка за роботу охоронцем становить 70 гривень на годину. Працюючи по девʼять годин на добу пʼять днів на тиждень, охоронець може заробити лише 12 600 грн. Решта — це надбавки, які, за його твердженнями, призначають непрозоро. Він надав «Бабелю» документи, які показують, що він просив скликати трудову комісію, щоб обговорити принцип нарахування цих надбавок, але йому відмовили.То чи забагато місто витрачає на «Муніципальну охорону»? Оскільки головне завдання організації — охорона майна, то найдоцільніше порівнювати її зі структурами, що мають такі ж функції. Це приватні охоронні компанії і державна Поліція охорони. Поліція охорони має в Києві на 13 відсотків більше співробітників і на 12 відсотків більший бюджет — водночас охороняє в 57 разів більше обʼєктів. Фірма Shеrіff має в Києві на 30 відсотків більше співробітників і охороняє в 23 рази більше обʼєктів. Цю суттєву різницю в кількості обʼєктів можна було б пояснити тим, що «Муніципальна охорона» тримає більше охоронців безпосередньо на обʼєктах. Однак в організації не надали відповіді, скільки саме обʼєктів із їхнього переліку передбачають фізичну охорону. До того ж важливий не тип охорони, а її ефективність. Оцінити це могла б аудиторська служба.

Події на Теремках тривають. Тепер там конфлікт між протестувальниками і поліцією

Тим часом ситуація на Теремках знову загострилась — але тепер конфлікт уже між протестувальниками і Нацполіцією. Двадцять сьомого вересня на місці будівництва теплотраси сталася сутичка. Архітекторка Уляна Джурляк, яка виступає проти вирубки дерев, заявила, що поліціянт ударив її. Водночас поліція звинуватила деяких учасників акцій у провокаціях. До активіста і ветерана Любомира Дмитришина після тих подій прийшли з обшуками і, за словами його адвокатів, «безпідставно застосували фізичну силу». Суд призначив йому домашній арешт. Юристка Софія Чечель вважає, що і в ситуації з «Муніципальною охороною» найбільше запитань було саме до поліції. «Вона була на місці, але допустила, щоб охоронці діяли поза межами своїх повноважень. Подібна ситуація вже ставала предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справі «Чернега та інші проти України». Тоді в Харкові комунальна «Муніципальна охорона» так само відтісняла протестувальників від будівельної техніки під час вирубки парку, а поліція не втручалася. Суд констатував порушення Україною права на мирні зібрання».