Бабель

Головні запитання, на які ми відповідаємо

Чому в Києві почали відключати воду? Де генератори для насосів? Пишуть, що їх встановлять ще тільки в березні. Це правда? Чому в інших містах немає такої проблеми? Що буде з водою в Києві, якщо не буде світла? Чи може Росія зруйнувати систему водопостачання? І як цьому запобігти? Чи може Київ залишитися зовсім без води? А гасити пожежі як? А як щодо каналізації? Чи не захлинемося ми в стоках? А що з Бортницькою станцією аерації? Раптом росіяни вирішать знищити її Як підготуватися киянам?

У Києві почали відключати воду. Чому це відбувається?

Наприкінці вересня — початку жовтня в Києві почалися проблеми з водою. У деяких районах води в кранах не було зовсім чи вона текла тоненькою цівкою — але за кілька годин зазвичай поверталась. У «Київводоканалі» щоразу пояснювали, що це відбувається через перебої в системі енергопостачання. Щоб вода дійшла по трубах до осель, її потрібно качати насосами, які працюють на електриці. Під стабілізаційні відключення насосні станції водоканалу не підпадають, але від аварійних — не застраховані. Після російських атак по енергомережі насоси могли зупинитися.

Але коли відключень світла не було, воду все одно вимикали. У чому справа?

Справа також могла бути в коливаннях напруги, пояснював заступник гендиректора «Київводоканалу» Сергій Горкуценко. «У нас уся електрична частина водоканалу — це 70-ті роки. При таких коливаннях вона просто не витримує, вигорає».

Невже ці насоси досі не мають резервного живлення? На пʼятий рік великої війни!

За попередні роки повномасштабної війни Київ забезпечив генераторами відносно невеликі обʼєкти водоканалу. За словами міського голови Віталія Кличка, «Київводоканал» має 103 генератори потужністю від 15 кВт до 1 МВт. Але ключові насосні станції — це великі споживачі електроенергії. «Вони споживають стільки електрики, скільки цілий мікрорайон міста», — пояснює завідувач кафедри водопостачання та водовідведення КНУБА Олександр Кравченко.Такі обʼєкти не можуть живитися від звичайних генераторів, для них потрібно побудувати дизельні електростанції — цілі комплекси, що складаються з кількох дизельних двигунів, кількох альтернаторів, системи подачі палива і обладнання для узгодження роботи всіх елементів.Водоканалу потрібно понад 50 МВт потужностей від таких електростанцій для ключових обʼєктів — насосів, системи очистки та водозабору. Вартість проєкту становить близько 2 мільярдів гривень. Зараз, за словами Пантелеєва, вже збудували три електростанції на 16 МВт. Решту планують завершити до кінця року (але є нюанси — і про це пізніше).

Чому ж в інших містах немає такої проблеми?

Масштаб Києва насправді грає не на його користь. Але проблема є і в інших великих містах. «Що більше місто, то складніше вирішити це питання», — пояснює президент асоціації українських водоканалів Дмитро Новицький. Приміром, Одеса теж потерпає від відключень води, оскільки потужні насосні станції досі не мають резервного живлення (звичайних генераторів для них недостатньо). У Львові встановили близько 100 генераторів для водоканалу, але ще потребують 20—30 більш потужних. В обох містах вирішувати це питання планують за допомогою міжнародних партнерів.У Харкові на потужні обʼєкти водоканалу встановили когенераційні установки. «Але Харків, мабуть, вдвічі менший за Київ, тож там трохи менша залежність від потужності генераторів», — каже Новицький. Усе ж, на його думку, в Києві «час був втрачений», а «КМДА і центральна влада мали б разом працювати» над цим питанням.

Але медіа пишуть, що генератори для водоканалу встановлять тільки в березні. Це правда?

Журналісти знайшли на Рrоzоrrо 13 тендерів, які стосуються резервних джерел живлення для насосних станцій водопроводу та каналізації. В оголошенні дійсно вказаний термін завершення робіт — 30 березня 2027 року. За словами Олександра Харченка, який знайомий з реалізацією Плану стійкості в Києві, у цих тендерах йдеться про ті самі дизель-електростанції для ключових насосів. Для них вже зробили проєктну документацію, підготували майданчики і замовили обладнання, залишилося його доставити і встановити.Зараз цей процес зупинився тому, що кошти на рахунках держказначейства були заморожені, підтвердив «Бабелю» заступник голови КМДА Петро Пантелеєв. У вересні через діру в держбюджеті уряд призупинив усі капітальні видатки — це торкнулося і коштів місцевих громад, зокрема і на підготовку до зими. «Безперечно, такі, навіть вимушені, зупинки негативно впливають на терміни виконання проєктів», — каже заступник Кличка. Тим не менш, запустити ці дизель-електростанції для водоканалу планують до кінця року, як і обіцяли раніше, каже Петро Пантелеєв у коментарі «Бабелю». Уряд уже розблокував платежі на реалізацію планів стійкості, і Київ може оплатити ці роботи. За оцінкою Харченка, з дня оплати потрібно буде щонайменше півтора-два місяці, щоб доставити, встановити і запустити обладнання. Але час до кінця року ще є.

Якщо частина насосів заживлена від генераторів, чому без води доводиться сидіти по кілька годин?

Коли всі заплановані 50 МВт резервного живлення встановлять, ситуація буде краща: насоси вже не будуть так сильно залежати від аварійних відключень. Але залишиться інша проблема. Насосні станції під час знеструмлень не перемикаються на генератори автоматично. Встановити таку автоматику в деяких випадках неможливо, в інших — складно та надзвичайно затратно (і зараз коштів на це точно немає), кажуть фахівці, з якими спілкувався «Бабель».Тому генератори щоразу запускають вручну. І тут є ще одна проблема: в «Київводоканалі» бракує кваліфікованих людей, які можуть це робити. На кілька насосних станцій може працювати один електрик, і йому потрібен час, щоб обʼїхати всі обʼєкти й увімкнути резервне живлення.Та навіть після ввімкнення генератора вода не миттєво повертається в крани. Бо поки насоси не працюють, вода під дією гравітації стікає по трубах униз і повертається до резервуара на найближчій насосній станції. А після відновлення живлення потрібен час, щоб знову заповнити труби. «Витікає вона набагато швидше, ніж потім доходить догори. Тому зупинка насоса навіть на одну годину може призвести до того, що води в будинках не буде пʼять чи шість годин», — пояснює Олександр Кравченко.

Чому в «Київводоканалі» так мало людей? Нехай наймуть більше!

Нестача людей — це проблема водоканалів по всій Україні. «Аварійні бригади укомплектовані в кращому разі наполовину. У нас недостатньо електриків, зварювальників, слюсарів», — каже президент асоціації водоканалів Новицький.Людей не вистачає з двох причин: тарифи на воду та мобілізація. З мобілізацією все зрозуміло. «Київводоканал» має право бронювати 75 відсотків співробітників, тож частину працівників призвали до війська. На питанні ж тарифів зупинімося детальніше.«Київводоканал» не встановлює тарифів самостійно. До цього року в Києві й інших великих містах це робила НКРЕКП — на підставі розрахунків, які щороку подавали водоканали. У 2023 році НКРКЕП хотіла підняти тариф на воду, однак після критики, зокрема й від Володимира Зеленського, це рішення скасували. До 2026 року тарифи для населення залишались незмінними, тоді як витрати водоканалів росли, бо збільшувалась вартість електроенергії, реагентів та інших матеріалів.Тарифи на опалення, газ і гарячу воду також не піднімали, однак держава компенсувала постачальникам різницю між реальними витратами та встановленим тарифом. Для водопостачання механізмів компенсації не передбачили. «Водоканали працювали в збиток весь цей період, починаючи з 2022 року», — стверджує Новицький. За його словами, галузь за ці роки втратила 12 мільярдів гривень. «Уявляєте, скільки обладнання можна було б оновити і замінити? Приміром, поставити сучасні насоси, не такі енергоємні», — каже він. Через роботу в збиток водоканали не могли утримувати зарплати на рівні ринкових, і багато фахівців звільнилося. Тож якщо зараз у водоканалі лише один електрик обслуговує кілька генераторних установок, то частина відповідальності за це — на центральній владі, яка чотири роки тримала тарифи замороженими.Зараз тарифи на воду вже почали підвищувати. У 2026 році Верховна Рада передала право встановлювати тарифи місцевим органам самоврядування. Тепер місцевим радам потрібно або ухвалювати непопулярне рішення й піднімати тарифи для населення, або ж із власних бюджетів компенсувати водоканалам різницю. У Києві тариф на воду вирішили поки збільшити вдвічі — з 30,38 до 63,79 грн/кубометр (насправді він має бути ще більше: економічно обґрунтований тариф становить близько 90 грн/кубометр).

Що буде з водою в Києві, якщо не буде світла?

Після того як встановлять усі заплановані дизель-електростанції, за оцінками Харченка, близько 60—70 відсотків міста не втрачатиме воду під час аварійних знеструмлень. Це не означає, що водопостачання буде безперебійним, бо все одно електрикам потрібен час, щоб перемикатися на резервне живлення.До того ж генератори не можуть працювати безперервно. По-перше, їх потрібно дозаправляти. Приміром, один генератор на водоочисній станції може споживати до 400 літрів дизелю на годину. По-друге, їх періодично потрібно зупиняти для обслуговування. «У середньому десь 60—80 годин генератор може працювати без заміни мастила і профілактичного обслуговування», — каже Харченко. Але цього часу має вистачити, щоб повернути основне джерело живлення, вважають експерти. Якщо електроенергії в Києві не буде або буде критично мало, водоканал спрямує ресурси на те, щоб тримати водопровідні мережі заповнені водою (адже вода витікає з труб швидше, ніж насоси можуть її загнати назад). Саме таку схему описав заступник директора «Київводоканалу» Сергій Горкуценко.«Якщо повністю випустити воду з системи, думаю, до найдальших точок Києва вона може йти і дві-три доби. Тобто вийде так: нас на годину знеструмили, а воду відключили на дві доби, бо все злилося», — пояснює Кравченко.Така ситуація була 23 листопада 2022 року після масованого обстрілу РФ. Тоді в Україні стався справжній блекаут, єдина енергосистема розпалась на кілька незалежних острівців, зупинилося і водопостачання. Цілісність енергосистеми вдалось відновити вже на наступний день, але вода в будинки поверталась іще день-два.Щоб такого не сталося, систему можна тримати завжди заповненою. Що це означає для людей? Вода буде підходити до будинків, але не підніматися до верхніх поверхів. «Десь на першому поверсі чи в підвалі у кожному будинку є місце, де вода приєднана до системи. Там можна буде відкрити кран і набирати воду в свою тару», — каже Кравченко. Якщо насосним станціям даватимуть світло хоча б кілька годин на добу, то в ці години насоси працюватимуть на повну потужність — і водою можна буде користуватися в квартирах.

Чи може Росія зруйнувати систему водопостачання Києва?

Централізована система водопостачання Києва — це дві водопровідні станції, 357 артезіанських свердловин, 78 насосних станцій і понад 4 тисячі кілометрів труб. Цю систему проєктували і будували під час Холодної війни. Це недолік, бо деякі мережі з того часу досі не оновили. Але й перевага, бо їх розраховували на військові ризики, тож вони достатньо стійкі і передбачають багато дублювань, пояснює Новицький. Найпростіший спосіб зупинити подачу води — це якраз знеструмити насоси (і цей сценарій ми вже обговорили). Зруйнувати систему — досить складно. Труби прокладені переважно під землею. Насосні станції можуть бути вразливі до влучань ракет або дронів, але їх достатньо багато — і якщо одну з них пошкодили, то воду можна подавати з іншої.

Чи можна захистити насосні станції від російських атак?

Насосна станція — це будівля, в якій розташоване обладнання (насоси та інше допоміжне устаткування). Захистити цю споруду повністю, тобто побудувати шелтер над нею, складно і не завжди доцільно, оскільки це може бути дорожче за саме обладнання, пояснює Новицький. Тому на водоканалах захищають не саму будівлю, а окремі елементи — електрообладнання та насоси. У Києві теж займаються захистом обʼєктів водоканалу, розповідав Петро Пантелеєв, коли ми спілкувалися з ним про підготовку до зими, але без деталей.«Я знаю водоканали, наближені до прифронтових територій, які захистили окреме найбільш вразливе обладнання другим рівнем захисту. Але ми в будь-якому разі не зможемо захистити їх від прямого влучання ракети. Тому у водоканалів має бути обладнання, люди й готові рішення для того, щоб швидко відновлювати пошкоджене», — каже Новицький. За його словами, такі запаси в Києві є, але «треба, щоб було більше».

А раптом щось станеться з водозабором?

Київ бере воду з трьох головних джерел: Дніпра (30%), Десни (60%) та артезіанських свердловин (10%). Воду з річок піднімають на Дніпровську та Деснянську водопровідні станції, очищують і далі подають в систему насосами. Воду з артезіанських джерел за потреби очищують і теж подають в загальну мережу. У трубах вода з різних джерел може змішуватися. Тож водозаборів у Києві два: один на Дніпрі, другий — на Десенці. Це величезні бетонні резервуари, сполучені з руслом річок. На водопровідних станціях теж стоять насоси — вони перекачують воду з водозаборів до станцій очищення води (звідти насосами воду транспортують до наступної станції і так далі, поки вона не дійде до всіх районів).Теоретично зруйнувати можна будь-який обʼєкт системи водопостачання, зокрема водозабір. Але цей сценарій фахівці називають малоймовірним, оскільки простіше «руйнувати або знеструмлювати насосні, ніж робити щось із водозаборами».Навіть у разі пошкодження одного з водозаборів, воду можна буде брати з іншого. Після Чорнобильської трагедії в 1986 році в Києві зробили систему, яка дозволяє перемикати подачу води між ними.Крім того, у Києві є 357 артезіанських свердловин (одночасно працює приблизно половина з них, але всі вони готові до роботи). Ці свердловини переважно забезпечують водою мешканців Троєщини та Оболоні. Але в разі потреби можуть працювати на інші райони столиці. Для порівняння: Київ щодня бере близько 617 кубометрів води з усіх трьох джерел. Проєктна потужність Дніпровської водопровідної станції становить 600 кубометрів, Деснянської — 1 080 кубометрів, артезіанських свердловин — 388 кубометрів. Тож навіть якщо щось станеться з обома річковими джерелами, свердловини можуть забезпечити мінімальні потреби Києва. «Вода буде надходити в систему, хоча її може бути недостатньо сумарно. І не впевнений, чи всі райони Києва зможуть покрити свердловини», — пояснює Кравченко.

Чи може Київ залишитися зовсім без води?

Кияни дійсно можуть залишитися без води в кранах (це фактично підтвердили в «Київводоканалі»), але зовсім без води не залишаться. Якщо з якихось причин водоканал не матиме змоги навіть мінімально подавати воду до будинків, її можна буде самостійно набирати з бюветів. Загалом у Києві понад 170 бюветних комплексів, 155 із них підготували для підключення до генераторів. Але тут є один нюанс: у разі знеструмлення генератори потрібно ще привезти та підключити. Скільки часу на це може знадобитися, в КМДА не уточнили.На крайній випадок у Києві розглядають варіант підвезення води в автоцистернах. «Київводоканал» має парк таких водовозок (скільки їх, нам не вдалося дізнатися, оскільки підприємство не відповіло на наш запит). Такі машини приїжджають до будинків, де тривало відсутня вода, щоб мешканці змогли набирати воду із цистерн у свої пляшки.

А гасити пожежі як?

Неочевидний наслідок відсутності води — це проблеми з пожежогасінням. На такі випадки плани дій повинна мати ДСНС. «Ми прораховуємо всі ризики», — підтвердив «Бабелю» спікер служби Олександр Хорунжий, але не захотів вдаватися в деталі.

Окей, без води не залишимося. А як щодо каналізації?

З каналізацією ситуація складніша, ніж з водопроводом: розгорнути альтернативну систему так просто не вдасться. «Не буде каналізації — через три дні буде епідеміологічна катастрофа. Тому що ніхто не припинить нею користуватися», — заявив заступник директора «Київводоканалу» Горкуценко.Давайте розберемося, як працює каналізація в Києві. У неї є дві частини — самопливна та напірна. Спочатку стічні води з будинків спускаються самопливом до колекторів і по них доходять до насосних станцій. На цьому етапі електрика не потрібна, все працює під дією гравітації, для цього труби під ухилом йдуть вниз. Далі стоки якийсь час накопичуються в спеціальних резервуарах на насосних станціях. Коли резервуар заповнюється, вмикається насос, який транспортує стоки далі — на наступну насосну стацію чи Бортницьку станцію аерації (там стічні води очищають і скидають у Дніпро). Це вже напірна частина. На цьому етапі електрика потрібна — причому саме в той момент, коли резервуар заповнився і його потрібно перекачати. Інакше рівень каналізації може піднятися, нечистоти почнуть виходити через люки або підтоплювати підвали й нижні поверхи будинків. Щоб такого не сталося, більшість насосів каналізації в Києві вже оснастили генераторами. У «Київводоканалі» запевняють, що каналізація буде працювати безперебійно і незалежно від електрики. «Деякі райони, приєднані до київської каналізації, ще потребують зусиль — здебільшого це або приміські мережі, або окраїна міста», — уточнює Харченко.

Але якщо для запуску генераторів потрібен час, то чи не встигнуть стоки вийти?

Стоки на насосних станціях можуть накопичуватись 4—8 годин — це залежить від району та станції. «Проблема в тому, що ніхто не знає, коли відбудеться аварійне знеструмлення. Воно може статися, коли був порожній резервуар, тоді у вас в запасі 4—5 годин на заживлення насосів. А може бути так, що резервуар якраз заповнився і от-от мала бути відкачка», — каже Кравченко.Якщо резервуар вже повний, то задля уникнення аварій водоканал просто вимикає централізоване водопостачання. Це стандартна практика. Люди все ще можуть без обмежень користуватися вбиральнями та набраною водою. Без централізованого водопостачання обʼєм стоків падає в рази — і ризик переповнення колекторів мінімальний.До речі, робити так вже довелося цього року. Восьмого жовтня мешканцям передмість Києва, зокрема на Борщагівці, у Вишгороді, Вишневому, відключили воду, якраз щоб не переповнилися колектори «Київводоканалу». Як тільки каналізаційні насоси знову запрацювали, постачання води відновили. На це знадобилося близько двох годин.

Чи може Росія пошкодити систему каналізації в Києві?

Колектори і частина каналізаційних насосів розташовані під землею чи заглиблені — пошкодити їх важко, пояснює Олександр Кравченко. Якщо один із насосів на станції вийде з ладу, то може увімкнутися запасний. «На випадок аварії у них обовʼязково є один, а то і два, а буває і три резервних насоси, які автоматично або швидко оператором переключаються», — каже він.Якщо з якихось причин каналізація зупиниться, то в Києві просто вимикатимуть воду в кранах. Тоді споживання води падає в десятки разів, і резервуари на насосних стаціях зможуть приймати стоки набагато довше.«Усі ваші потреби ви можете виконувати: ходити в туалет, змивати і так далі. У такому режимі стоки можуть накопичуватися і дні, і тижні, залежно від ситуації. Але в Києві ніхто серйозно не розгортатиме систему біотуалетів, тому що за нормами потрібно мати один туалет на 20—50 людей. Встановити таку кількість на 3 мільйони людей — нереально. Тому ми будемо користуватись каналізацією», — говорить Кравченко.Є ще один крайній захід, до якого можуть вдатися, якщо роботу каналізації швидко налагодити не вдасться: «З багатьох районів Києва можна аварійно скинути стічні води прямо в Дніпро без очищення. Зрозуміло, що будуть наслідки для екології, але, можливо, це доведеться зробити», — додає експерт.

А що з Бортницькою станцією аерації? Раптом росіяни вирішать знищити її

Бортницька станція аерації очищує стічні води всього Києва та передмість. Вона має загальну площу близько 300 гектарів. Знищити її повністю — майже неможливо. Крім того, станція складається із трьох незалежних ліній очистки. У разі пошкодження однієї — інші можуть приймати стоки. «Можливо, найстаріша [лінія], яка в не дуже хорошому стані, повністю не покриє потреби Києва, а дві інші, в принципі, мають покрити», — вважає Кравченко.Та в разі повної зупинки станції, що експерти вважають малоімовірним, небезпека залишиться суто екологічною. «Проблема буде лише в тому, що неочищені стічні води потрапляють в Дніпро. На випадок аварій на станції є резервні спуски. Погіршення екологічної ситуації, звичайно, буде. Але будь-яка жива річка — а Дніпро, на щастя, у нас ще живий — має певний запас, щоб переробити ці неочищені стічні води».

Я живу в Києві. Як мені підготуватися?

Тимчасові перебої з водою можуть бути навіть тоді, коли місто встановить все резервне живлення на насоси. Та й від довших проблем ми також не застраховані, тому важливо:

мати запаси питної та технічної води (на одного дорослого 3 літри питної та 10—12 літрів технічної води на день). КМДА радить запастися щонайменше на три дні;подивитися, де розташований найближчий бювет. Мапа є тут. Фіолетовим позначені комплекси, що підключатимуть до генератора. Вода в бюветах придатна для пиття, але не завжди проходить додаткове знезараження хлором. Якщо вона не знезаражена (а про це можна прочитати на інформаційній табличці), її краще кипʼятити.