Букви

Джерело: Тhе Wаshіngtоn РоstТhе Wаshіngtоn Роst розповіло історію українського військового Романа Монгольда, який майже пів року перебував в оточенні російських військ у Вовчанську та підтримував зв’язок із дружиною через голосові повідомлення, які передавав командир.У серпні 2025 року 38-річний Роман разом із побратимом опинився у пастці в так званій “зоні смерті” – на ділянці між позиціями сторін.Його товариш, 28-річний Андрій, зазнав поранення в коліно. Через радіозв’язок він просив командира скинути з дрона медикаменти, а також регулярно передавав повідомлення своїй дружині Галині.Як повідомляє WР, Романа та Андрія відправили до Вовчанська, щоб вони спробували стримати російські війська, які наступали на Харків.Чоловіки прибули окремо – Роман у березні 2025 року, Андрій – у липні. Вони прийшли одним і тим самим шляхом, перетнувши вузьку річку Вовчу, що протікає через Вовчанськ, а потім кілька днів намагалися дістатися до передових позицій, розташованих далі на північ у місті.Запекла, безперервна битва за колишній промисловий і залізничний вузол триває з травня 2024 року, коли російські війська розпочали раптовий наступ.“На відміну від інших ділянок поля бою, де солдати утримують окопи та бліндажі на полях і вздовж лісосмуг, боротьба за Вовчанськ розгорталася в покинутих багатоквартирних будинках і зруйнованих фабриках — це той самий тип жорстокої міської війни, що зруйнував східні міста Бахмут та Авдіївку. Це часто означає боротьбу від будівлі до будівлі, іноді від кімнати до кімнати”, – повідомили у виданні.Зазначається, що військові в таких умовах виживають завдяки дронам, якими командири доставляють їжу, воду, батарейки, павербанки, грілки, вологі серветки, боєприпаси та навіть листи з дому.Водночас і українські, і російські сили намагаються збивати такі безпілотники або відстежують момент отримання вантажу, після чого завдають ударів по позиціях військових. Саме під час спроби забрати один із пакунків Андрій дістав поранення в коліно.WР розповіло, що щотижня дружина Романа надсилає його командиру голосове повідомлення з дому. Командир потім відтворює його Роману через рацію. Роман у відповідь промовляє повідомлення, яке командир записує і пересилає Галині. Вона зберігає всі ці записи і слухає їх знову і знову, аналізуючи його інтонацію, дихання, ритм мовлення, намагаючись виокремити хоч якусь частку правди з його запевнень, що все гаразд.“Вона знає, що він не розповідає їй про те, що відбувається. Він не описує пекельну картину навколо себе чи свій страх. Він не каже, що іноді чує росіян крізь стіни. Він ніколи не зізнається, що його товариш Андрій, ймовірно, приречений”, – йдеться в матеріалі.Колісні наземні дрони, які Україна використовує для перевезення поранених на інших ділянках фронту, занадто важкі, щоб переправитися через воду. Об’єднання групи солдатів для перенесення Андрія в безпечне місце миттєво привернуло б увагу російських дронів.“Усі українські солдати, які тримають оборону у Вовчанську, знають: єдиний вихід — це той самий шлях, яким вони прийшли, — небезпечна подорож назад до річки, яка є неможливою для солдата, що не може ходити. Усі мости через річку непрохідні. Солдати можуть переправитися лише плаванням або на надувному плоті. Багато російських дронів оснащені тепловізорами, що дозволяє їм вести вогонь уночі”, – йдеться у матеріалі.На початку серпня Романа офіційно оголосили зниклим безвісти на передовій.“На початку серпня сестра Романа відкриває двері своєї квартири в Трускавці двом чоловікам у військовій формі оливкового кольору. Вони вручають їй лист, у якому зазначено, що Роман офіційно вважається зниклим безвісти на передовій”, – йдеться в статті WР.Згодом Роман вийшов на зв’язок з українськими підрозділами та встановив контакт із командирами, однак евакуюватися з позицій не мав можливості. Він залишився в місті разом із пораненим Андрієм, який наприкінці серпня помер у нього на руках.Після втрати побратима Роман ще близько двох тижнів перебував на позиціях і продовжував воювати. Згодом через радіозв’язок він отримав наказ на відхід.За даними видання, загалом він провів 177 днів у Вовчанську. О 04:30 ранку, зі зброєю та в шоломі загиблого Андрія, Роман біжить на південь подалі від того, що залишилося від заводу, де він ховався від російських окупантів.“Над ним літає український безпілотник. Його командир, дивлячись на зображення з камери, викрикує накази по рації, направляючи Романа крок за кроком”, – йдеться у матеріалі видання.Під час подальшого відходу Роман дістався річки, однак під час спроби перепливти її його гвинтівка зачепилася за каміння, через що він був змушений залишити зброю. У цей момент його помічає російська артилерія й починає обстрілювати.Він біжить від обстрілу до покинутої сільської хати і чекає, поки його хтось знайде. Він просить передати Галині останнє повідомлення.Роману вдалося вижити. Після лікування в Харкові він повернувся до родини в Трускавець. Він усвідомлює, що знову поїде на схід. Він розуміє, що до Вовчанська не повернеться, але, дивлячись на карту, усвідомлює, що є й інші подібні місця. Деякі з них можуть бути навіть гіршими“Він думає, як і майже щодня, про Андрія та його шолом. Про те, як той досі лежить на полиці в його квартирі. Про те, що він не наважився його повернути. Поки що. Він бере шолом у руки. Дивиться на свою родину. Уявляє, якби це він так і не повернувся додому. Він бачить Андрія, високого і широкоплечого, темно-русявого і дуже живого. Він уявляє, як той дзвонить у двері на шостому поверсі і вручає Галині шолом, кажучи їй, що зробив усе, що міг. Роман не готовий зустрітися з родиною Андрія. Можливо, він ніколи не буде готовий. Він кладе шолом назад на полицю”, – йдеться у матеріалі.

Видання Тhе Іndереndеnt розповіло історію українського бійця Сергія Тищенка, який провів на передовій позиції 471 день.

Запис Провів 177 днів в зоні бойових дій: WР розповіло історію українського військового спершу з'явиться на Букви.