Бельгійське видання De Morgen опублікувало статтю про нашого друкаря Жоржа — 72-річного волонтера, який у власній вітальні виготовив уже понад 18 тисяч деталей для українських військових.
Це матеріал не лише про одну людину, а й про всю ДрукАрмію — про тисячі волонтерів, які щодня перетворюють пластик, свій час і небайдужість на реальну допомогу фронту.
Нижче публікуємо переклад статті українською.
Надруковано в Бельгії — незамінне на фронті
У вітальнях і домашніх кабінетах близько шестисот європейських волонтерів друкують деталі для української армії. У Бельгії їх восьмеро. Серед них — Жорж, 72-річний інженер на пенсії з Валлонського Брабанту. Він уже виготовив понад 18 тисяч деталей.
«У моєму віці я вже не уявляв, що поїду до України допомагати. Там, мабуть, сказали б: відведіть цього старого кудись убік».
Тому Жорж, який не хоче називати своє прізвище, знайшов інший спосіб зробити свій внесок. У нього вдома стоять три 3D-принтери, кожен із яких працює приблизно десять годин на день. Шар за шаром на них з’являються коробочки для ліків, окопні ліхтарі та деталі для дронів.
Жорж є учасником ДрукАрмії — української «армії друку». Організація об’єднує близько 3500 волонтерів, із яких приблизно шістсот живуть за межами України та запускають свої принтери в різних країнах Європи.
За даними ДрукАрмії, з 2022 року вони разом виготовили понад 18 мільйонів надрукованих деталей. Серед них — компоненти для дронів, медичні вироби та навчальні матеріали для військових.
Жорж приєднався приблизно рік тому. Він уже жертвував гроші громадській організації Hope for Ukraine, але хотів допомагати не лише фінансово.
«Війна — це жахливо, вона дуже мене лякає. Від своїх батьків я знаю, що означала війна для Бельгії. Тому я хотів зробити для людей на фронті щось конкретне».
Коли він прочитав статтю про ДрукАрмію, рішення було ухвалене швидко. Як інженер, Жорж уже був знайомий із 3D-друком, а вдома в нього стояв один принтер. Щоб виробляти швидше й у більших обсягах, він придбав ще два.
За його словами, готовий до роботи принтер коштує близько 500 євро, іноді дешевше.
Крім того, щомісяця він витрачає від 100 до 200 євро на філамент — пластикову нитку для принтера — та інші матеріали.
«Якби в мене було більше коштів, я робив би більше. Але як пенсіонер я маю стежити за своїм бюджетом».
Amazon
Що саме друкувати, Жорж вирішує не сам. На захищеній платформі з’являються заявки від українських підрозділів. Вони вказують, які деталі їм потрібні та наскільки терміновим є замовлення.
Жорж називає це «своєрідним Amazon для української армії». Кожен волонтер обирає завдання, яке найкраще відповідає його можливостям і графіку.
«Самому нічого проєктувати не потрібно, — пояснює він. — Файли вже готові та перевірені. Завантажуєш їх у принтер, і машина виконує роботу. Потім складаєш усе в коробки та відправляєш».
Іноземні волонтери не отримують через ДрукАрмію доступу до завдань, пов’язаних зі зброєю або вибуховими речовинами. Такі замовлення доступні лише друкарям в Україні.
«Щойно ти вказуєш, що ти бельгієць, доступу до них не отримуєш. Я не виготовляю зброю».
Водночас багато з того, що виробляє Жорж, використовують військові. Серед іншого, він друкує ніжки та захисні кришки для дронів, водонепроникні коробки для ліків і перев’язувальних матеріалів, а також ліхтарі з червоним і білим світлом для окопів та зруйнованих будівель.
«Це ліхтарі для військових, але це не зброя. Ними нікого не вб’єш — хіба що дуже сильно кинеш у когось».
Кількість виробів швидко зростає. Одна відправка легко може містити триста-чотириста деталей. Маленькі кріплення інженер на пенсії іноді виготовляє десятками тисяч.
У день розмови його лічильник показував рівно 18 362 надруковані деталі. Загалом це понад 80 кілограмів матеріалу.
Важливою є й низька собівартість. За словами Жоржа, захисна кришка для двигуна дрона від виробника коштує близько 10 євро. З котушки філаменту вартістю 9,80 євро він може надрукувати чотирнадцять таких кришок.
«Я краще надішлю чотирнадцять кришок, ніж просто 10 євро. Тоді я точно знаю, який результат дає мій внесок».
Готові деталі спочатку відправляють до збірного пункту в Бельгії, куди також надходять посилки з Нідерландів і Франції. Звідти їх перевозять до України та передають підрозділу, який зробив замовлення.
Discord
Після доставки Жорж отримує інформацію про те, чи придатні його вироби до використання та чи достатньо вони міцні. Для цього підрозділ-отримувач надсилає звіт про якість.
Можливі проблеми волонтери обговорюють у Discord — онлайн-платформі для спілкування.
«Так ми знаємо, що наші речі прибули й не опинилися у смітнику», — говорить волонтер.
Досі його робота щоразу отримувала хорошу оцінку. Такий контроль він вважає важливим.
«Ми друкуємо не іграшки. Люди, які використовують ці речі, перебувають на війні».
Він продовжуватиме роботу, доки надходитимуть заявки.
«Я їм це пообіцяв. Можливо, це триватиме ще десять років, а можливо — рік і два місяці. День, коли в каталозі більше не залишиться завдань, буде хорошим днем».
Оскільки в Бельгії активно працюють лише восьмеро волонтерів, Жорж сподівається, що до них приєднаються інші. Технічні знання майже не потрібні, адже файли та налаштування вже надаються готовими.
«Навіть одна година друку на тиждень дає їм матеріали, яких інакше в них не було б».
Його діяльність також пов’язана з розчаруванням. Жорж вважає, що європейські уряди багато обіцяють, але надають занадто мало допомоги.
«Ми кажемо, що відправимо літаки, але не відправляємо їх. Кажемо, що дамо зброю, але не виробляємо її або виробляємо недостатньо. А тим часом люди в Україні гинуть».
Нічого не робити й просто спостерігати, як війна триває, для нього — не варіант.
«Якщо я можу додати хоча б одну маленьку краплю до зменшення їхніх страждань, я це зроблю».
https://www.demorgen.be/nieuws/vanuit-zijn-woonkamer-naar-het-front-georges-72-printte-al-18-362-onderdelen-voor-het-oekraiense-leger~b1b53148/
Це матеріал не лише про одну людину, а й про всю ДрукАрмію — про тисячі волонтерів, які щодня перетворюють пластик, свій час і небайдужість на реальну допомогу фронту.
Нижче публікуємо переклад статті українською.
Надруковано в Бельгії — незамінне на фронті
У вітальнях і домашніх кабінетах близько шестисот європейських волонтерів друкують деталі для української армії. У Бельгії їх восьмеро. Серед них — Жорж, 72-річний інженер на пенсії з Валлонського Брабанту. Він уже виготовив понад 18 тисяч деталей.
«У моєму віці я вже не уявляв, що поїду до України допомагати. Там, мабуть, сказали б: відведіть цього старого кудись убік».
Тому Жорж, який не хоче називати своє прізвище, знайшов інший спосіб зробити свій внесок. У нього вдома стоять три 3D-принтери, кожен із яких працює приблизно десять годин на день. Шар за шаром на них з’являються коробочки для ліків, окопні ліхтарі та деталі для дронів.
Жорж є учасником ДрукАрмії — української «армії друку». Організація об’єднує близько 3500 волонтерів, із яких приблизно шістсот живуть за межами України та запускають свої принтери в різних країнах Європи.
За даними ДрукАрмії, з 2022 року вони разом виготовили понад 18 мільйонів надрукованих деталей. Серед них — компоненти для дронів, медичні вироби та навчальні матеріали для військових.
Жорж приєднався приблизно рік тому. Він уже жертвував гроші громадській організації Hope for Ukraine, але хотів допомагати не лише фінансово.
«Війна — це жахливо, вона дуже мене лякає. Від своїх батьків я знаю, що означала війна для Бельгії. Тому я хотів зробити для людей на фронті щось конкретне».
Коли він прочитав статтю про ДрукАрмію, рішення було ухвалене швидко. Як інженер, Жорж уже був знайомий із 3D-друком, а вдома в нього стояв один принтер. Щоб виробляти швидше й у більших обсягах, він придбав ще два.
За його словами, готовий до роботи принтер коштує близько 500 євро, іноді дешевше.
Крім того, щомісяця він витрачає від 100 до 200 євро на філамент — пластикову нитку для принтера — та інші матеріали.
«Якби в мене було більше коштів, я робив би більше. Але як пенсіонер я маю стежити за своїм бюджетом».
Amazon
Що саме друкувати, Жорж вирішує не сам. На захищеній платформі з’являються заявки від українських підрозділів. Вони вказують, які деталі їм потрібні та наскільки терміновим є замовлення.
Жорж називає це «своєрідним Amazon для української армії». Кожен волонтер обирає завдання, яке найкраще відповідає його можливостям і графіку.
«Самому нічого проєктувати не потрібно, — пояснює він. — Файли вже готові та перевірені. Завантажуєш їх у принтер, і машина виконує роботу. Потім складаєш усе в коробки та відправляєш».
Іноземні волонтери не отримують через ДрукАрмію доступу до завдань, пов’язаних зі зброєю або вибуховими речовинами. Такі замовлення доступні лише друкарям в Україні.
«Щойно ти вказуєш, що ти бельгієць, доступу до них не отримуєш. Я не виготовляю зброю».
Водночас багато з того, що виробляє Жорж, використовують військові. Серед іншого, він друкує ніжки та захисні кришки для дронів, водонепроникні коробки для ліків і перев’язувальних матеріалів, а також ліхтарі з червоним і білим світлом для окопів та зруйнованих будівель.
«Це ліхтарі для військових, але це не зброя. Ними нікого не вб’єш — хіба що дуже сильно кинеш у когось».
Кількість виробів швидко зростає. Одна відправка легко може містити триста-чотириста деталей. Маленькі кріплення інженер на пенсії іноді виготовляє десятками тисяч.
У день розмови його лічильник показував рівно 18 362 надруковані деталі. Загалом це понад 80 кілограмів матеріалу.
Важливою є й низька собівартість. За словами Жоржа, захисна кришка для двигуна дрона від виробника коштує близько 10 євро. З котушки філаменту вартістю 9,80 євро він може надрукувати чотирнадцять таких кришок.
«Я краще надішлю чотирнадцять кришок, ніж просто 10 євро. Тоді я точно знаю, який результат дає мій внесок».
Готові деталі спочатку відправляють до збірного пункту в Бельгії, куди також надходять посилки з Нідерландів і Франції. Звідти їх перевозять до України та передають підрозділу, який зробив замовлення.
Discord
Після доставки Жорж отримує інформацію про те, чи придатні його вироби до використання та чи достатньо вони міцні. Для цього підрозділ-отримувач надсилає звіт про якість.
Можливі проблеми волонтери обговорюють у Discord — онлайн-платформі для спілкування.
«Так ми знаємо, що наші речі прибули й не опинилися у смітнику», — говорить волонтер.
Досі його робота щоразу отримувала хорошу оцінку. Такий контроль він вважає важливим.
«Ми друкуємо не іграшки. Люди, які використовують ці речі, перебувають на війні».
Він продовжуватиме роботу, доки надходитимуть заявки.
«Я їм це пообіцяв. Можливо, це триватиме ще десять років, а можливо — рік і два місяці. День, коли в каталозі більше не залишиться завдань, буде хорошим днем».
Оскільки в Бельгії активно працюють лише восьмеро волонтерів, Жорж сподівається, що до них приєднаються інші. Технічні знання майже не потрібні, адже файли та налаштування вже надаються готовими.
«Навіть одна година друку на тиждень дає їм матеріали, яких інакше в них не було б».
Його діяльність також пов’язана з розчаруванням. Жорж вважає, що європейські уряди багато обіцяють, але надають занадто мало допомоги.
«Ми кажемо, що відправимо літаки, але не відправляємо їх. Кажемо, що дамо зброю, але не виробляємо її або виробляємо недостатньо. А тим часом люди в Україні гинуть».
Нічого не робити й просто спостерігати, як війна триває, для нього — не варіант.
«Якщо я можу додати хоча б одну маленьку краплю до зменшення їхніх страждань, я це зроблю».
https://www.demorgen.be/nieuws/vanuit-zijn-woonkamer-naar-het-front-georges-72-printte-al-18-362-onderdelen-voor-het-oekraiense-leger~b1b53148/