Еспресо

Свою думку вона висловила в етері Еспресо."Є дуже різні причини, напевно, одна дуже проста і побутова - люди опинилися в замкненому колі, вони мають менше доступу до якихось розваг за кордоном, ще десь, і вони шукають тут місце таке. Це така дуже проста річ, проста відповідь. В той же час несвідомо люди шукають якихось відповідей на питання, їм потрібен якийсь діалог, соціалізація. Їм хочеться прийти в якесь місце, де буде багато людей після нічних обстрілів, з якими вони переживають спільний досвід, і вони зможуть зі сцени побачити щось, що їм відгукується. Якщо це відгукується, на жаль, це не завжди так", - вважає драматургиня. Читайте також: Мене цікавить те, що психологічно відбувається після війни: польський режисер Ґжеґож Яжина про майбутню постановку в КиєвіТакож Наталка Ворожбит вважає, що важливу роль зіграли бажання підтримувати своє та відчуття провини за можливу недостатню обізнаність в українській культурі. "І в той же час є потреба в якомусь такому… Плекати щось своє, це підсвідоме таке, але підтримувати українську культуру, вивчати глибше. У нас всіх, напевно, є відчуття провини, що ми нічого не знаємо або що ми мало знаємо. І цей бум, який зараз здійснюється з певних причин, він допомагає людям глибше себе зрозуміти. І в той же час у нас дійсно з’явилися режисери молоді, яскраві імена, і в нас багато сучасної живої, якісної драматургії. На жаль, це не завжди співпадає, ці режисери з драматургами, але це точно тенденція останніх 5-10 років", - зазначила вона.12 листопада режисер, генеральний директор - художній керівник Національного театру імені Марії Заньковецької Максим Голенко зазначив, що театр не має права припинити роботу в час війни. 

Про це повідомляють Повітряні сили.О 16:15 військові написали про декілька груп російських безпілотників, що заходили у Харківську область. Вони тримали курс на Полтавщину.Станом на близько 17:00 БПЛА фіксувалися: у передмісті Харкова,на півночі Полтавщини - рухалися у південно-західному напрямку,на Сумщині й тримали курс на Ромни,на Полтавщині - курс на Кременчук.Зазначається, що один дрон рухався через Сумщину в напрямку Чернігівської області. Інший БПЛА тримав курс на Миргород.За даними військових, безпілотник із Чернігівщини прямував у напрямку Київщини. "Нові групи ударних БПЛА на Харківщині!" - повідомили військові близько 20:00.О 21:00 нові групи ворожих дронів фіксувалися на Сумщині.Удар по СумахВиконувач обов'язків Сумського міського голови Артем Кобзар повідомив, що російський ворог ударив балістикою по житловому будинку в Сумах."На жаль, дуже великі пошкодження у житловому будинку. Дуже багато людей поранені", - повідомив Кобзар.Сумська обласна військова адміністрація повідомила, що о 20:37 ворог завдав "потужного" ракетного удару по місту Суми.Ймовірно балістична ракета поцілила у густонаселений житловий мікрорайон міста. Є постраждалі, яким надається допомога. Працюють усі необхідні служби", - йдеться у повідомленні.Новина доповнюватиметься... 

Про це повідомляє міністр закордонних справ Молдови Міхай Попшой.Зазначається, що Молдова рішуче засудила порушення повітряного простору країни російськими ракетами і безпілотниками, націленими на критично важливу інфраструктуру України."Вибухи поблизу нашого кордону і спостереження низьколітаючих безпілотників над селами підкреслюють ризики для нашого народу від жорстокої війни, яку веде Росія", - йдеться у повідомленні.Wе strоngly соndеmn thе vіоlаtіоn оf Моldоvа’s аіrsрасе by Russіа’s mіssіlеs аnd drоnеs tаrgеtіng Ukrаіnе’s сrіtісаl іnfrаstruсturе tоdаy. Ехрlоsіоns nеаr оur bоrdеr аnd sіghtіngs оf lоw-flyіng drоnеs оvеr vіllаgеs undеrsсоrе thе rіsks tо оur реорlе frоm Russіа’s brutаl wаr. ріс.twіttеr.соm/WFа4ОХ46сr— Міhаі Рорșоі (@МіhаіРорsоі) Nоvеmbеr 17, 2024 Нагадаємо, уранці 17 листопада російські окупанти здійснили масовану атаку на Україну. Для комбінованого удару ворог застосував ударні безпілотники, а також крилаті й балістичні ракети. Під ударом опинилися енергооб'єкти в низці регіонів. Сили оборони України збили 144 повітряні цілі, зокрема 102 ракети та 42 БПЛА. 

Про це повідомляє Lе Fіgаrо."Французи та британці дозволили Україні завдати удару вглиб території Росії своїми ракетами SСАLР / Stоrm Shаdоw", - йдеться у повідомленні.Читайте також: Байден дозволив бити вглиб РФ ракетами АТАСМS, - ЗМІДовідка. SСАLР / Stоrm Shаdоw – це авіаційна крилата ракета класу "повітря - земля". Вона призначена для знищення важливих стаціонарних цілей, що добре захищені засобами ППО. SСАLР можна використовувати за складних погодних умов та в будь-який час доби. Ракети не бояться засобів радіоелектронної протидії противника.Читайте також: Далекобійні ракети SСАLР: технічні характеристики і як вони допоможуть Україні на фронтіЯкі держави дозволили Україні бити своєю зброєю по території РФ2 травня міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон заявив, що Україна має право використовувати британську зброю для ударів по території РФ. У відповідь Росія пригрозила ударами по військових об'єктах Великої Британії.26 травня міністр оборони Швеції Пол Йонсон заявив, що Україна може використовувати зброю, яку надає Стокгольм, аби бити по цілях на території Росії.27 травня стало відомо, що Парламентська асамблея Північноатлантичного альянсу закликала уряди всіх держав-членів НАТО дозволити Україні бити західною зброєю по території Росії.Пізніше президент Франції Емманюель Макрон заявив, що Україна має право на удари по військових об’єктах на території Росії.Згодом заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик заявив, що його країна підтримує право України використовувати західну зброю для ударів по цілях на території Росії.Також дозвіл на використання своєї зброї за межами України надали Латвія, Литва, Нідерланди, Естонія, Чехія та Фінляндія.29 травня очільниця МЗС Канади Мелані Жолі заявила, що країна, надаючи Києву зброю, не ставила жодних умов щодо її застосування.30 травня Норвегія заявила, що західні країни повинні дозволити Україні бити їхньою зброєю по території Росії, аби прискорити перемогу Києва.Цього ж дня міністр закордонних справ Данії Ларс Люкке Расмуссен повідомив, що Україна зможе застосовувати данські винищувачі F-16 для завдання ударів по військових об’єктах на території Росії.30 травня міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський повідомив, що його країна "не має проблем" щодо використання Києвом наданих Прагою боєприпасів для ударів по території Росії.Також стало відомо, що Латвія не накладає жодних обмежень на використання своєї зброї для ударів по території Росії, але не обговорює відправлення військових в Україну.А 31 травня держсекретар США Ентоні Блінкен підтвердив, що президент Джо Байден таємно дозволив Україні завдавати ударів по об’єктах на території Росії американською зброєю. Український лідер Володимир Зеленський заявив, що відповідний меседж був зі сторони Штатів та назвав таку дію союзника "кроком уперед". Водночас представник Ради нацбезпеки США прокоментував межі РФ, на які поширюється американський дозвіл.2 червня у Франції заявили, що, оскільки Україна від початку не отримала обмежень на використання їхніх ракет Stоrm Shаdоw, вона може бити ними по території РФ.Міністерка оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен заявила, що Україна зможе використовувати винищувачі F-16, які надасть її держава, для ударів по цілях у Росії.  Згодом Білий дім офіційно підтвердив дозвіл застосовувати американську зброю по території Росії поблизу як Харківської, так і Сумської областей України. У Державному департаменті США заявили, що Україна отримала дозвіл застосовувати американську зброю по території Росії, оскільки це є "питанням здорового глузду". 

Про це повідомляє ДТЕК.Зазначається, що після ранкового ворожого обстрілу ситуація з електропостачання Одещини залишається складною. "Найскладніша ситуація в Одесі та Одеському районі. На жаль, поки що немає технічної можливості подати напругу на обʼєкти критичної інфраструктури Київського (мікрорайон Таїрова) та Приморського (мікрорайон Аркадія) районів міста. Роботи тривають", - повідомили енергетики.Нагадаємо, ранком 17 листопада росіяни вбили у Подольському районі Одеської області двох електриків, що чергували на підстанції.За даними МАГАТЕ, через сьогоднішню російську атаку реактори українських АЕС знижували потужність.Національна енергетична компанія "Укренерго" попередила про заплановані на понеділок, 18 листопада 2024 року, відключення світла в усіх без винятку регіонах України.

Хочу розпочати нашу розмову з того, що це фактично перша ваша постановка (наприкінці жовтня режисер відвідав у столиці Київський драматичний театр ім. Лесі Українки, - ред.) у Києві, в Україні. Чому саме зараз, у цей час війни ви вирішили, що можете поставити виставу на українській сцені?Історія проста. Я отримав пропозицію від театру, щоб спільно творити новий репертуар. А особисто – власне з лютого 2022 року я щоденно стежу в медіа за тим, що відбувається в Україні, і маю таке відчуття, що трохи узалежнився від тих новин. Тому цьому дзвінку і запрошенню я надаю певного символічного значення.Фото: www.fасеbооk.соm/lеsyаthеаtrеА що саме буде в цій виставі? Розкажіть, будь ласка, що ви хочете тут поставити?Ми обговорюємо назву, і вже наближаємось до остаточної, але я поки не хотів би розголошувати. Проте це буде стилізовано під події після Троянської війни, антична епоха.Порівнюєте Троянську війну з тією драмою, яка зараз тут відбувається?Власне не зовсім, не один до одного. Мене більше цікавлять долі жінок, троянок. Мене цікавлять Андромаха, Клітемнестра, Касандра, Гелена – що відбувалося з жінками після війни. На мою думку, це цікава тема - який етос (узагальнена характеристика, - ред.) жінки, яке уявлення про неї. Не цікавлять мене воїни, але цікавить мене те, що психологічно відбувається після війни.Хіба - якщо ми говоримо про Андромаху чи Касандру - це не є такі образи любові до Батьківщини? Різної, але теж така драма любові до Батькіщини, яка не хоче миритися з історичними обставинами.Так, це Батькіщина, Моthеrlаnd. І захоплює мене те, що війна завжди здається справою чоловіків, це є якийсь патріархальний порядок, як на нього не глянути. І цей голос, скажімо так, троянок є дуже важливим, бо вони сповнені великою турботою до своїх дітей, до потомства, до продовження, традиції. І вони здаються мені, принаймні на основі античної літератури, більш вдумливими й екзистенційними.Фото: www.fасеbооk.соm/lеsyаthеаtrеТут сама постановка в українському театрі, мені здається, виглядає достатньо екзистенційною. Тому що ви завжди вимагали від своїх акторів такої кінематографічності образу. Сам театр, коли люди виходять на вулицю, коли повітряна тривога, коли можуть перериватися репетиції, тому що треба йти до бомбосховища, - хіба це вже не кінематографічна мізансцена в реальності? Те, про що ви зі своїми акторами говорили, про кінематографічну мову, а це фактично і є кінематографічна мова театру і дійсності.Так. Передовсім для мене це честь – бути запрошеним сюди. Це більше ніж просто постановка театральної вистави за кордоном, це свого роду відповідальність і певна місія. Так я це сприймаю. І це справді важливе, складне, але важливе завдання для мене, оскільки, як ви говорите, реальність набагато виразніша, ніж те, що ми відображаємо на сцені. Та реальність є потужнішою, і цей досвід, напевно, буде для мене важливим та екзистенційним. Тобто десь я відчуваю, що розумію, навіщо є театральним режисером, бо відчуваю, що саме для таких моментів, аби могти брати участь у тій велетенській драмі, велетенській трагедії національній, суспільній, екзистенційній. Участь у цьому трохи звільнить мене від усього мого нерозуміння і тривоги, чому так є, так близько від Польщі, чому це тут відбувається. Я бачу це як певного роду місію.Учора ми були на виставі, і для мене вона була великим досвідом, тому що зал тут має іншу енергію, аніж в інших театрах – інакше відчитуються послання зі сцени, інакше сприймаєш це й інакше переживаєш. І це є такий близький спосіб до нашого уявлення античного театру. Тобто те відчуття ідентифікування себе з героями на сцені, відчуття такого хвилинного катарсису чи відчуття тривоги. Я відчув це в залі вчора.Я якраз про це хотів поговорити, тому що в нас спостерігається саме під час війни справжній театральний бум, якого не було раніше. І тут завжди питання, чому саме театральний бум? Чому саме театр відповідає цьому настрою суспільства під час війни? Що в театрі є такого особливого?Передовсім театр організовує велику спільноту, він впливає медійно та комунікаційно. Я б сказав, що в кризових, надзвичайних ситуаціях це є один із найсильніших видів мистецтва, оскільки на сцені об’єктом мистецтва є люди, тобто люди творять мистецтво і комунікують за допомогою емоцій. Тому вистава проходить не тільки через форму, не тільки через розум, але йде через емоції, мову тіла. Власне сягає до всього нашого тіла. На мою думку, це дуже близьке до тих почуттів, які ми відчуваємо в ситуації кризи, загрози, коли не бачимо виходу з тієї ситуації.Ще одним елементом цього буму є переосмислення української класики в сучасних умовах. Тобто глядач приходить на виставу, і він бачить українську класичну виставу в абсолютно іншому інтер’єрі, часто в сучасному інтер’єрі. Ви цим займалися 30 років тому, і от мені цікаво зрозуміти, як ви розумієте для себе оце переосмислення класики в сучасних умовах, національної зокрема. Що воно має відкрити?Фото: www.fасеbооk.соm/lеsyаthеаtrеПідлітком я часто ходив до театру, і вистави, які ставилися, видатні постановки, на які люди ходили і про які багато говорилося, гралися на двох рівнях. Тоді у Польщі ще були часи комунізму, через це у театрах була гостра цензура, і там це було таким спалахом інтелектуального бунту, свободи. Оскільки вистави, які грали, з одного боку, це було мистецтво, візьмімо до прикладу "Антігону" Вайди, а з іншого – багато алюзій до тогочасної ситуації в Польщі. Тому кожен відчитував цю виставу подвійно. І цей спосіб єдності, такого собі ком’юніті, що ми говоримо метамовою і можемо порозумітися між собою.Другим таким місцем у Польщі була церква. І театр. Це були такі два місця, де думка про свободу дуже активно формувалася. І ми мали відчуття, я мав відчуття спільноти, що я є серед інших людей, великої групи осіб, яка мислить інакше. Тут ще цікаво, що та інтелектуальна гра і дух того, що хтось мислить інакше, давав свого роду надію.Так. І все ж таки я хочу повернутися саме до ідеї переосмислення класики, яке у вас було, коли ви переосмислювали Віткаци, коли ви переосмислювали Ґомбровича, що ви хотіли змінити саме в уявленні про творчість людей, які вже виглядали, як портрети, як монумент.У часи, коли я дебютував, було певне уявлення, як грати Віткаци, інше уявлення - як грати Ґомбровича. Але, коли я дебютував, комунізм уже впав й інші речі були для мене важливими в тих творцях. Під маскою певної поведінки, гри образів, під тією маскою була дуже цікава екзистенційна природа людини, яка, попри страх та небезпеки, боролася за свою свободу та людяність. І цей людський аспект - саме у Віткаци та Ґомбровича без масок, без дурних гримас, може, не дурних, але гримас і різних таких парамистецьких і парасоціальних загравань із міжвоєнного часу. Якщо віддерти це від масок, то тоді дуже потужна сила пробивалась, для чого вони ті вистави й робили, що було двигуном або джерелом написання тих п’єс.Я можу пояснити, чому я наполягаю на цій розмові. Тому що для українського глядача власна класика це архаїка і канон, от вона має бути такою - і вона нудна. Я просто намагаюся знайти з вами відповідь, важливу для мене самого, як зруйнувати цей канон, щоб люди побачили власну культуру живою.Ви навели приклад Віткаци та Ґомбровича. Власне, коли я дебютував, їх ще не всі вважали класикою, це ще вважалося сучасним мистецтвом. Але вже для мене і для багатьох людей це була класика. І класика зароджується тоді, коли ми маємо певний канон, як грати цього автора. Тобто от цього автора потрібно грати так, або отак, і це є такі класичні випадки. І в той момент, коли ця література обростає таким класичним міфом та набирає класичної форми, тоді вона, на мою думку, перестає говорити. Це як вулкан, лава якого застигає. Він уже стає не вулканом, а частиною гір, чимось постійним. І щоб дістатися до суті, до феномену тих творів, як на мене, потрібно зробити певну паузу, таку феноменологічну паузу, як говорив Гузар, все потрібно поставити на паузу, всі думки треба поставити на паузу, навіть свої знання і своє я, щоб зрозуміти, в чому полягає феномен того твору, що він через стільки тисяч років, десятки років продовжував впливати на нас, що є важливого у ньому, якийсь феномен – і з того починається так зване нове прочитання класики. В тих творах завжди є якийсь феномен, він зберігається, оскільки там записана велика сила, якась мудрість про нашу людську поведінку.Фото: Національний академічний драматичний театр імені Лесі УкраїнкиТут є ще питання, як у таких нових виставах - я не питаю навіть, як ставити ці вистави режисерам класичної школи, тому що режисер може приїхати з іншої країни, як ви, чи бути молодою людиною в Україні - як грати акторам, які фактично виховані в єдиній, я б сказав, театральній традиції. В Радянському союзі була абсолютно конкретна театральна традиція, одна школа, яка називалася школою Станіславського, але це насправді школа радянського театрального мистецтва, вона одна від Ужгорода до Ашгабада.Я думаю, що тут важливу роль відіграє режисер, який працює з актором над цією виставою. Я маю великий досвід роботи з різними акторами, з різних країн. Є щось таке, скажу, як міжнародна мова театру, ця мова дуже великою мірою вбудована у мову тіла і в емоції через це. Мені здається, що тіло на сцені й на репетиціях завжди говорить правду. Це трохи так, як з текстами Шекспіра: коли вони ведуть діалоги, то я не стверджую, що це правда. Натомість коли у Шекспіра з’являється монолог, то я знаю, що це те, що хотів сказати автор, це є правда про ту людину. І мені здається, що робота над виставою визволяє в акторові нову мову, мову тіла. І ця мова тіла для мене найважливіша, бо це емоція, яка поза словесною мовою, досягає безпосередньо до глядача.Тому, на мою думку, та традиція… Інакше скажу: зміна традицій, відхід від класики теж може відбутися тільки на базі класичній. Крок вперед можливий лише тоді, коли ми добре усвідомлюємо, що є позаду, добре розуміємо нашу традицію. Якщо актор досвідчений, відкритий та розуміє основи класики, то він готовий до того, щоб зробити крок у напрямі іншої інтерпретації, гри, відчуття ситуації. Зрештою, достатньо сказати акторам: уявімо собі, що той текст відбувається зараз. Ми можемо говорити старою мовою, навіть стилізувати ту мову, але маємо уявити, що це відбувається зараз, події відбуваються тут і зараз. Тоді ми починаємо інакше думати.Ви створювали у Варшаві авторський театр, яким керували три десятиріччя. Чим відрізняється авторський театр, на вашу думку, від театру репертуарного? Коли ви хотіли такий театр створити, чого ви хотіли досягти?Це був доволі специфічний час певних культурних та суспільних змін у Польщі. І ми хотіли говорити новою мовою, такою мовою, яка найімовірніше до нас прийде. Тобто не хочемо говорити старою мовою, не хочемо говорити мовою політики у цьому випадку, але хочемо говорити про проблеми, і це було важливою темою для нас, про питання, про які наше суспільство у ті часи не говорило. Зокрема, про проблеми ізоляції, проблеми гомосексуалізму, проблеми сексуального насилля над дітьми. То були ті теми, які ми бачили у суспільстві.Фактично соціальні теми.Так. Ми бачили це у суспільстві, але про це не писалося, не говорилося. Оскільки та комуністична мораль і теж польська католицько-комуністична мораль казали, що у нас такого немає, то десь на Заході, в нас ні. Ми брали ті теми й реагували на них, творили, опрацьовували, власне, теж за допомогою класики. Ми перекладали ті теми на сучасну мову, намагалися зрозуміти, як та ситуація може зараз відбуватися, ми співставляли то з тогочасною Польщею, з Варшавою, і відтворювали. Завдяки цьому нам вдалося створити мову, яка була ближчою до вулиці, і стилю поведінки, аніж до певного способу гри, певного мистецького жесту на сцені, він був природним.Це було одне, а інше – я дуже багато почерпую у своїй роботі з кіно. Бо кіно – то така молоденька сестра театру, але дуже талановита, несподівано народилася і є чи не важливіша від театру. Але там є дуже багато цікавих рішень, знань для людей театру. З тієї мови кіно ми багато беремо, тож серед іншого мені був важливий такий спосіб роботи, що коли я бачу когось на сцені, то хочу включити камеру і подивитися, чи він говорить правду, чи на противагу до того він робить жест, і цей жест для мене ніби був не справжній. Бо жестом є те, що він може виштовхнути з живота і сказати щось важливе про себе. Не те, коли найперше робить рух розум, а просто від тіла щось йде, моє тіло тоді реагує на реакцію емоційну, я не знаю, як моє тіло реагує, і тоді це виходить дуже природно на сцені, і мені здається, що це було важливе для нашого театру того часу і важливе для змін щодо класики, що тоді люди, коли дивилися, бачили у дзеркалі себе, не бачили виставу, а бачили свої ситуації, домашні чи вуличні, та ідентифікували себе із цим. Коли ця ідентифікація почала працювати, тоді ми мали театр.Художній керівник театру Кирило Кашліков і Ґжеґож Яжина. Фото: Національний академічний драматичний театр імені Лесі УкраїнкиЯ не часто бачу театральних режисерів, які хочуть перевірити театр кінематографом.Так, можливо, це трохи нетипово, але я схиляю і своїх студентів, коли викладаю, до аналізу фільмів. Останнім часом ми багато говорили про Гічкока, наприклад. Це цікаво на різних рівнях, хоча б саме розуміння драматургії, сама поведінка актора, це дуже інакше, аніж у театральній традиції. І я б сказав, що кіно є скарбницею великих знань для людей театру.А коли кінематограф мовчав, це була поза чи жест? Правда чи жест? В часи Чапліна чи Мері Пікфорд.Німе кіно я б не зараховував до своїх зацікавлень. Через те, що не було слова, то були дуже потужні жести, зрештою, театральні. То був такий початок кіно, коли кінематограф дуже багато брав з театру. І це було дуже театрально. Але коли кіно стало озвученим, то усе почало змінюватись.Коли ви залишили свій театр і почали фактично розбудовувати власний бренд, де режисер є сильнішим? Коли він спирається на сцену власного театру чи коли він є особистістю, яка працює в різних театрах світу? Що вам зараз, виходячи з цього досвіду, є ближче?Щиро кажучи, я маю таке традиційне уявлення, що мені було б важко розпочинати із роботи за кордоном. Мені здається, що я повинен зрозуміти контекст своєї культури і спочатку почати працювати у цій культурі. І мова дуже важлива. Ну і знайти, відшукати себе, що саме мене цікавить у театрі, щоб пізніше я міг почати працювати з людьми з іншої культури. Коротко кажучи, потрібно знайти себе у тій роботі, перш ніж можна починати працювати за межами своєї країни.Мені цікаво, як ви зараз сприймаєте європейський театр. Ви дійсно говорите, що є певна античність зараз у сприйнятті українським глядачем театру в нашій країні. А от європейський театр не переміщається на периферію? Не стає фестивальним театром для обраної публіки? Наскільки він відповідає суспільству?Моя думка щодо цього, що все ж фестивальний європейський театр перебуває у певній кризі. Як на мене. І для мене це сталося після кризи на Волл Стріт, коли дотації для театру та культури у всьому світі почали падати і той театр трохи комерціалізувався. Тобто почали змішувати театр із певними спекуляціями і десь створювати ті теми, на які очікують глядачі. А я думаю, що театр складається з того - тобто не складається, бо складається із багатьох компонентів - важливим та сильним є такий театр, який вражає людей на виставах, який вражає тематикою, а не підіграє очікуванням.Тут важливо, яким буде майбутнє. Тому що ми говорили про конкуренцію кіно і театру, а є ще конкуренція нових інформаційних технологій і театру. Швидкості сприйняття реальності, коли вистави стають короткими. Ми ще пам’ятаємо вистави по 10–12 годин. Я не знаю, як зараз можна ставити це у великій кількості. Люди ставлять вистави по годині, і мене, чесно кажучи, турбує оце скорочення театрального часу.Для мене це природний напрямок, і я не є дуже тим здивований, оскільки наша реальність дуже змінилася за пару десятиліть, і наше життя. Ми інакше живемо, більше пересилаємо інформації і більше інформації отримуємо. Ми перебуваємо у стані постійного бомбардування і передачі – обміну комунікацією, інформацією. Це стосується усіх нас, і так само людей на сцені й у глядацькому залі. Ми просто швидше комунікуємо у сучасні часи. Я не маю сентиментів до періоду довгих вистав, разом із тим, щиро кажучи, я дуже люблю вистави, коли можна всістися і раптом вистава триває 6 або 9 годин. Це цікавий, унікальний досвід, коли я собі весь час кажу: "Боже, як довго воно триває", - але ні, суть тих 9 годин полягає у тому, що ти мусиш інакше відчувати час, а відчуття часу в театрі є дуже цікавим. Тому це дуже унікальний досвід, дедалі рідший, а звичайний ритм є швидшим у театрі, він прискорений. Такою є наша реальність.А сентименту до польської сцени ви не відчуваєте? Ви були людиною, яка була законодавцем мод на польській сцені, зараз у вас більше часу міжнародна, а на польській сцені з’являються люди, які саме сконцентровані на ній. Де б ви хотіли бути?Ні, щиро кажучи, ні. Мені здається, що театр є таким міжнародним майданчиком, що це міжнародна мова, і ця комунікація існує понад кордонами, понад мовою. Що завжди для мене було важливо, чи людина з іншої країни, яка розуміє іншу мову, говорить іншою мовою, зможе зрозуміти ту польську виставу, яку грають іншою для неї мовою. Чи воно є настільки комунікативним у своїй проблемі, переплетенні подій та розвитку дій, але також з погляду побудови характерів, емоції, комунікації. Чи є та комунікація зрозумілою без мови. До вистав завжди згори йдуть субтитри, але я часто запитую людей, чи читали вони ці написи, і коли кажуть, що "о, в певний момент відійшов від читання титрів, бо здавалося мені, що все розумію", – це означає, що та наша театральна мова починає працювати.Та мова тіла…Мова тіла, так.Якби ви собі уявили свою ідеальну виставу: де, про що і з ким?Власне з тією ідеальною виставою є так, що з часом я мав кілька уявлень своїх ідеальних вистав і вони, навіть за ідеальних умов, не завжди до кінця, на мою думку, вдавалися. Тому зараз у мене немає великих очікувань, натомість я маю професійну базу, тобто повинне бути оте, оте й те: мусять бути зацікавлені люди, певна відкритість і також технічна база для того, щоб могти зрушити той театральний механізм. І мій досвід показує, що у кожному театрі, у кожному суспільстві можна знайти видатних акторів.Ця постановка в Україні, як ви вважаєте, може повторитися ще і ще раз? Наскільки вам взагалі цікава ця сцена, українська театральна сцена в цих умовах?Це лише початок моєї співпраці і початок розмов. Як я казав, це дуже цікаво для мене і я сприймаю це як певний виклик для себе. Складно сказати, що буде пізніше, наразі я концентруюсь на цій першій постановці. Для мене важливо виправдати очікування, це дуже суттєво. Може бути так, що я скажу "мені це подобається", але що з того, що мені подобається те, що я тут зробив? Що з того, якщо театр полягає в тому, що ці пережиття не є в мені, не є в акторах, вони повинні бути в глядачах – і це є оте важливе. Інакше розверну запитання: чи глядачі захочуть ще раз дивитися таку виставу, чи їм це буде потрібно, чи воно їм щось дасть, чи спонукає до роздумів, спонукає до розмов, до якоїсь діалектики, суперечок на ту тему. Чи та розмова після перегляду вистави триватиме і розвиватиметься – це для мене питання. Якщо вона розвиватиметься далі, тоді вона була важливою для цих людей.

У Львові, в Палаці Потоцьких, під час ХІІІ Міжнародного фестивалю “Відкриваючи Падеревського”, відбулося вручення відзнак Раdеrеwskі. Відзнаку вручають за особливі заслуги в царині українсько-польського порозуміння. Серед нагороджених — співголова Групи ВРУ з міжпарламентських звʼязків із Польщею, член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, народний депутат Микола Княжицький (Україна), польський політик Павел Коваль та професор Марек Вільчинський (Польща)."Дякую капітулі за велику честь, яку надали мені, вручаючи цю нагороду. Я хочу подякувати не лише політикам, а насамперед українському та польському народам. Те велике чудо, яке зробив польський народ, приймаючи українців у свої домівки після початку повномасштабного вторгнення, показало, наскільки ми є братами й наскільки сильними можемо бути разом", - сказав Микола Княжицький.У своїй промові народний депутат розповів про “чудо солідарності”, яке обʼєднує український та польський народи: "Ми завжди об’єднуємося в часи криз чи критичних навал, показуючи приклад єдності. Те чудо солідарності, яке ми побачили після повномасштабного вторгнення, нагадало нам, наскільки ми сильні, коли разом. Але тепер ми маємо розірвати спіраль історії, подолати старі конфлікти й об’єднатися заради нової Європи”.ХІІІ Міжнародний фестиваль "Відкриваючи Падеревського" був присвячений постатям і подіям польської історії та культури, тісно пов’язаним зі Львовом. Павел Коваль, польський політик і голова Ради з питань співпраці з Україною, який також отримав нагороду, зазначив: "Для мене, як для поляка, який не має родинних зв’язків зі Львовом, але для якого це місто багато значить, ця брама ніколи не була зачиненою завдяки таким людям, як Микола Княжицький. Львів об’єднує українців, які розуміють його значення для європейської культури та спільнот – української, польської, єврейської, вірменської. Завдяки зусиллям багатьох людей ця брама залишається відкритою”.Того ж дня у Палаці Потоцьких в рамках фестивалю відбулася конференція на тему: "Львів Збігнєва Герберта і спільний простір української, польської та єврейської культури". Також уперше у Львові глядачі переглянули монодраму "Останнє танго з Гербертом" у виконанні Пшемислава Тейковського. Крім того, цими днями у Львові представили виставку робіт учасників конкурсу львівських студентів-графіків "Раn Соgіtо у Львові", організованої з нагоди 100-річчя від дня народження Збіґнєва Герберта. Проєкт відбувся під почесним патронатом Генерального консульства Республіки Польща у Львові та був співфінансований міністром культури та національної спадщини Республіки Польща з Фонду сприяння культурі.Ігнацій Ян Падеревський — польський піаніст, диригент, композитор, філантроп, політик, державний діяч, який народився на теренах сучасної території України. Його оперу "Манру" вперше поставили у Львові, що закріпило його зв’язок із містом як культурним осередком. Завдяки своїй музичній кар’єрі він здобув світову славу, що дало йому змогу просувати ідеї незалежності Польщі на міжнародній арені. Під час Першої світової війни активно лобіював інтереси Польщі в Європі та США, зокрема вплинув на включення польського питання до "14 пунктів" Вудро Вільсона. У 1919 році Падеревський став прем’єр-міністром Польщі, де працював над зміцненням міжнародного статусу країни. Його діяльність мала значний вплив на становлення польської державності після Першої світової війни.

Про це він розповів в етері Еспресо. "По-перше, є так званий кліренс - допуск до державної таємниці по-нашому. Багато хто із висуванців Трампа в минулому не отримав це від спецслужб, там іще з цим треба розбиратися. Був величезний конфлікт між фахівцями спеціальних служб, себто ФБР, ЦРУ - тобто розвідувальна спільнота Сполучених Штатів і, скажімо, контррозвідувальна, або безпекові офіцери. Вони в минулому не дали Трампу можливості зробити дуже багато речей, які він хотів зробити. Я думаю, це такий зараз зароджується конфлікт. Трамп і його прибічники називають державних службовців, особливо в секторі безпеки, так званим dеер stаtе", - розповів він. Читайте також: Держсекретарем буде Трамп, керівником розвідки — Трамп...Вадим Черниш вважає, що можливе призначення кандидатур від Трампа може призвести до конфлікту між офіцерами безпеки, розвідки та політичним керівництвом. Що своєю чергою може становити ризики для України."Так от, буде конфлікт між офіцерами безпеки, офіцерами розвідки і політичним керівництвом. І ці призначення Трампа, якщо відбудуться, вони можуть потягти за собою відтік кадрів, величезний відтік кадрів із розвідувальної спільноти, і судові справи, і конфлікти і так далі. Тому ризик в цьому є для нас, система може не спрацювати, тому що таких надзвичайних призначень в останній історії Сполучених Штатів не було. Особливо якщо це стосується керівниці національної розвідки і директора ЦРУ", - зауважив керівник Центру безпекових досліджень СЕНСС.16 листопада повідомлялося, що радник новообраного президента США Дональда Трампа росіянин Борис Епштейн запропонував свою кандидатуру на посаду спеціального представника з російсько-української війни.17 листопада стало відомо, що новообраний президент США Дональд Трамп заявив, що керівник нафтової та газової промисловості Кріс Райт, захисник використання викопного палива, буде його претендентом на посаду міністра енергетики.

Про це повідомляє "Ехо Кавказу".Один з лідерів коаліції Ніка Гварамія заявив, що настав час припинити відповідні акції, треба перейти до конкретних дій - "все перекрити" й почати безстрокову акцію протесту. Так, на проспекті Руставелі, а потім "повільно і цілеспрямовано, сплановано і мирно", перекриватимуться всі автомагістралі - до призначення перевиборів у Грузії.За його словами, першою локацією є Тбіліський держуніверситет ім. Ів. Джавахішвілі.Тим часом на 24 години буде перекрито проспект Чавчавадзе, вулицю Мелікішвілі та Варазісхеві - на місці встановлюють намети."Крик-шум - усе це закінчилося! Ми повертаємо батьківщину! Все перекриваємо! Немає більше часу в нас! Ми, ті люди, хто отримав найбільше голосів від населення Грузії, яке заявило: "Ми йдемо в Європу!" - беремо на себе відповідальність. І так! Ми йдемо в Європу! Я вітаю присутніх на проспекті Руставелі, приносимо дуже великі вибачення за занепокоєння, але ми стоїмо тут і ми тут залишаємося! У режимі 24 годин ця акція буде стояти тут! Хто згоден не побоятися арештів, не злякатися холоду, не боятися російського режиму - тому, що це батьківщина наша! Майбутнє наше! І ми йдемо в Європу!" - заявив Гварамія.Вибори в Грузії 26 жовтня 2024 року: що відомоУ суботу, 26 жовтня 2024 року, в Грузії відбулося голосування на виборах до парламенту. Центрвиборчком країни визнав переможцем керівну проросійську партію "Грузинська мрія" (54%), що побудувала свою кампанію на відмові від членства в ЄС і НАТО, які буцімто загрожують Грузії війною. На "підтвердження" білборди та відеоматеріали "Мрії" містили кадри зруйнованих українських міст.З-поміж лідерів іноземних держав та урядів чинну грузинську владу привітали з "перемогою" поки що лише Віктор Орбан (Угорщина), Нікол Пашинян (Вірменія) та Ільхам Алієв (Азербайджан).Водночас президент Європейської ради Шарль Мішель відреагував на оприлюднений 27 жовтня звіт спостерігачів з ЄС, що 26 жовтня вивчали перебіг голосування на  виборах у Грузії. Зокрема, він закликав ЦВК Грузії розслідувати та виправити порушення під час підрахунку голосів.Президентка країни Саломе Зурабішвілі ввечері 27 жовтня виступила зі зверненням, у якому наголосила на "тотальній фальсифікації та конфіскації голосів".Увечері 28 жовтня у столиці Грузії розпочалися протести після оприлюднення результатів парламентських виборів. Близько 15 тис. осіб вийшли до будівлі парламенту в центрі міста.Прокуратура Грузії 30 жовтня розпочала розслідування за фактом імовірної фальсифікації парламентських виборів з ознаками злочину. У межах слідства президентку Зурабішвілі викликали на допит, проте вона відмовилася. Наступного дня стало відомо, що прокуратура розслідує 47 справ за фактами ймовірних злочинів, скоєних у передвиборчий період і в день виборів. Зокрема, правоохоронці затримали двох людей за підозрою у вкиданні бюлетенів.Опозиційні партії Грузії анонсували проведення другої акції протесту проти визнання результатів парламентських виборів. Експерт-міжнародник, учасник акції протесту у Грузії Гіоргій Іналішвілі розповів про акцію протестів у Грузії, яка зібралася 4 листопада. Згодом апеляційний суд Грузії скасував рішення щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях. 7 листопада апеляційний суд Грузії скасував рішення судді щодо анулювання результатів голосування на кількох дільницях через порушення таємниці голосування на виборах до парламенту.Депутати опозиційних коаліцій у Грузії відмовились від своїх мандатів на знак протесту проти результатів парламентських виборів. 

Про це повідомляють Тhе Nеw Yоrk Тіmеs, Rеutеrs і Аssосіаtеd Рrеss із посиланням на власні джерела.За словами американських чиновників, зброя, ймовірно, буде спочатку використана проти російських і північнокорейських військ для захисту українських сил у Курській області РФ.NYТ наголошує, що відповідне рішення Байдена є серйозною зміною в політиці США. "Цей вибір розділив його радників, і його зміна відбувається за два місяці до вступу на посаду новообраного президента Дональда Трампа, який пообіцяв обмежити подальшу підтримку України", - йдеться у повідомленні.Читайте також: Захиститися від КАБів українцям можна лише ударами АТАСМS на 300 км і більше вглиб території РФ, - ЗеленськийУ джерелах наголосили, що дозвіл на використання українцями ракет дальнього радіуса дії, відомих як АТАСМS, став відповіддю на рішення РФ залучити північнокорейські війська до бойових дій.Високопосадовці заявили, що, хоча українці, швидше за все, спочатку застосують ракети проти російських і північнокорейських військ, Байден може дозволити їм використовувати цю зброю в інших місцях.Як пише Rеutеrs, Україна планує здійснити свої перші атаки на велику відстань найближчими днями, повідомили джерела, не розкриваючи подробиць через міркування оперативної безпеки.Водночас РФ попередила, що сприйме відповідний крок як серйозну ескалацію.Які держави дозволили Україні бити своєю зброєю по території РФ2 травня міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон заявив, що Україна має право використовувати британську зброю для ударів по території РФ. У відповідь Росія пригрозила ударами по військових об'єктах Великої Британії.26 травня міністр оборони Швеції Пол Йонсон заявив, що Україна може використовувати зброю, яку надає Стокгольм, аби бити по цілях на території Росії.27 травня стало відомо, що Парламентська асамблея Північноатлантичного альянсу закликала уряди всіх держав-членів НАТО дозволити Україні бити західною зброєю по території Росії.Пізніше президент Франції Емманюель Макрон заявив, що Україна має право на удари по військових об’єктах на території Росії.Згодом заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик заявив, що його країна підтримує право України використовувати західну зброю для ударів по цілях на території Росії.Також дозвіл на використання своєї зброї за межами України надали Латвія, Литва, Нідерланди, Естонія, Чехія та Фінляндія.29 травня очільниця МЗС Канади Мелані Жолі заявила, що країна, надаючи Києву зброю, не ставила жодних умов щодо її застосування.30 травня Норвегія заявила, що західні країни повинні дозволити Україні бити їхньою зброєю по території Росії, аби прискорити перемогу Києва.Цього ж дня міністр закордонних справ Данії Ларс Люкке Расмуссен повідомив, що Україна зможе застосовувати данські винищувачі F-16 для завдання ударів по військових об’єктах на території Росії.30 травня міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський повідомив, що його країна "не має проблем" щодо використання Києвом наданих Прагою боєприпасів для ударів по території Росії.Також стало відомо, що Латвія не накладає жодних обмежень на використання своєї зброї для ударів по території Росії, але не обговорює відправлення військових в Україну.А 31 травня держсекретар США Ентоні Блінкен підтвердив, що президент Джо Байден таємно дозволив Україні завдавати ударів по об’єктах на території Росії американською зброєю. Український лідер Володимир Зеленський заявив, що відповідний меседж був зі сторони Штатів та назвав таку дію союзника "кроком уперед". Водночас представник Ради нацбезпеки США прокоментував межі РФ, на які поширюється американський дозвіл. 2 червня у Франції заявили, що, оскільки Україна від початку не отримала обмежень на використання їхніх ракет Stоrm Shаdоw, вона може бити ними по території РФ.Міністерка оборони Нідерландів Кайса Оллонгрен заявила, що Україна зможе використовувати винищувачі F-16, які надасть її держава, для ударів по цілях у Росії.  Згодом Білий дім офіційно підтвердив дозвіл застосовувати американську зброю по території Росії поблизу як Харківської, так і Сумської областей України. У Державному департаменті США заявили, що Україна отримала дозвіл застосовувати американську зброю по території Росії, оскільки це є "питанням здорового глузду".