Еспресо

Подробиці з'явилися 29 червня 2025 року на офіційному сайті Нацполіції."Поліцейські повідомили про підозру 21-річному киянину, який підвозив трьох "клієнтів" до прикордоння Житомирщини. Свої "послуги" водій оцінив у 8000 гривень. Розпочато досудове розслідування", - йдеться у повідомленні.Поліцейські встановили, що 25 червня фігурант домовився про майбутню поїздку зі своїм 19-річним знайомим, жителем Чернігівської області, у соціальних мережах.27 червня, оминаючи стаціонарні блокпости, чоловіки вирушили з Чернігівщини в напрямку державного кордону. 21-річний фігурант перебував за кермом свого автомобіля Skоdа. Дорогою, у Києві, до них приєдналися ще двоє молодиків - 22-річні жителі Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Проте вже ввечері того ж дня працівники 9-го загону Державної прикордонної служби України та оперативники відділу міграційної поліції ГУНП зупинили автомобіль у Коростенському районі. Встановлено, що троє пасажирів мали намір незаконно перетнути державний кордон.Водія поліцейські затримали в процесуальному порядку. 28 червня, за погодженням із Коростенською окружною прокуратурою, правоохоронці повідомили йому про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб).Фігурантові загрожує до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна та обмеженням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.Натомість його "клієнти" відповідно до норм чинного українського законодавства цього разу зможуть уникнути кримінальної відповідальності. "Усіх трьох пасажирів прикордонники притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 та ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення", - наголосили у Нацполіції.Що трапилося на Коростенщині минулого разуУ травні Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило про викриття 24-річного мешканця Вінниці, що був організатором схеми й за грошову винагороду допоміг щонайменше 14 чоловікам призовного віку потрапити до прикордонної зони в Коростенському районі з метою подальшого незаконного потрапляння до Білорусі.Й за свої незаконні послуги він теж просив по 8 000 грн з особи.Цього разу ані організатор, ані ті особи, які вирішили скористатися його послугами, ще не досягли призовного 25-річного віку.Однак, нагадаємо, для чоловіків віком від 18 до 60 років наразі обмежено виїзд з України за кордон. Він можливий лише за наявності законних на те підстав та відповідних документів.Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ситуація надзвичайно складна: світовий порядок дав величезні тріщини. Розуміємо, ці тріщини почалися з окупації Криму, згодом було повномасштабне вторгнення РФ. І бачимо, то на Близькому Сході, то в Європі відбувається поглиблення певних тріщин. З'явилися нові потужні гравці, які хотіли б змінити світову безпекову конструкцію. Відбувався саміт у Гаазі, ми б хотіли бачити консолідацію дуже багатьох різних еліт для того, щоб спільно давати відповідь на виклик, який кинув світовій спільноті Іран, і той виклик, який кинув Путін. Як ви бачите зараз теперішню велику трансформацію і наслідки її?Атака Ізраїлю на Іран і рішення Сполучених Штатів приєднатися до цієї операції, нового виміру.З української точки зору, ключове питання полягає в тому, наскільки цей розвиток подій змістить акценти порядку денного саміту. Очевидно, що лідери НАТО приділятимуть значну увагу ситуації на Близькому Сході.Втім, остаточні наслідки цього спалаху насильства визначатимуть події, що ще попереду. Якщо застосування сили з боку США та Ізраїлю виявиться ефективним, це може стати вагомим сигналом щодо потужності американського військового потенціалу – сигналом, який Росія та Путін не зможуть ігнорувати.Якщо після саміту конфлікт на Близькому Сході переросте у ширшу та затяжну війну, яка втягне Сполучені Штати та охопить увесь регіон, це неминуче відверне ресурси й увагу від України, особливо з боку США. Це також може створити враження слабкості та виснаженості Сполучених Штатів і посилити розкол у трансатлантичному альянсі.Такий розвиток подій безперечно зашкодить інтересам України і зменшить здатність Заходу, передусім США, зберігати фокус і підтримку у питанні допомоги Україні.У цьому й полягає головний ризик. Саме тому конфлікт на Близькому Сході вже сьогодні кидає тінь на події в Гаазі.На вашу думку, як ірано-ізраїльська війна може відбитися на ситуацію з російською агресією проти України та й загалом на російсько-українську війну? Адже частина уваги світової спільноти зараз переключена на Близький Схід. Іран має союзників, Російська Федерація і, можливо, Китай. Розуміємо, що Близький Схід завжди буде вагітний війнами. Щодо українського кейсу, російсько-української війни, як це зараз може вплинути на російську агресію і на допомогу для України?Як я щойно зазначив, остаточний вплив цієї кризи на Близькому Сході, зокрема військових ударів Ізраїлю та Сполучених Штатів по Ірану, на хід російсько-української війни ще належить оцінити.Якщо ці удари виявляться ефективними у припиненні конфлікту та стримуванні ядерної програми Ірану, це стане яскравою демонстрацією сили, ефективності та рішучості Сполучених Штатів. Такий сигнал обов’язково буде почутий у Москві.Водночас, якщо конфлікт затягнеться та набуде масштабів широкої регіональної війни, це може втягнути США у складну й тривалу ситуацію. Ресурси, які могли б бути спрямовані на підтримку України, зокрема оборонна допомога, політична увага та фокус керівництва, будуть частково розпорошені. І саме це найімовірніше підштовхне Росію до ще більшої агресивності.Ситуація і надалі розвивається, і її остаточний вплив на Україну залишається невизначеним. На цей момент, з огляду на військову ефективність ударів, особливо бомбардувань США по ядерних об'єктах Ірану, це виглядає як потужна демонстрація американського військового потенціалу.Втім, ситуація на місцях на Близькому Сході ще далека від завершення. Її можливі наслідки для російсько-української війни досі залишаються неясними. Я не знаю, що собою являє в теперішній фазі президент Дональд Трамп та якою є його теперішня політика щодо України. З'являється дуже багато різних повідомлень. Дуже часто ті повідомлення взаємосуперечливі, але розуміємо, що у Трампа лежать певні сценарії на столі, які він розглядає. Свого часу президент Трамп озвучував готовність США вийти з переговорного процесу. Перед тим він поміняв статус Сполучених Штатів з друга і партнера України до посередника. Це надзвичайно серйозна зміна статусу. Якщо говорити про теперішню фазу, як ви оцінюєте, які сценарії є вірогідними?Щоб зрозуміти підхід президента Трампа до вторгнення Росії в Україну, необхідно поглянути ширше й поставити запитання: що він вважає життєво важливими інтересами Сполучених Штатів у Європі?Складається враження, що він не бачить на європейському континенті справжніх інтересів національної безпеки США. Натомість він розглядає Європу насамперед як ринок для американських товарів і послуг, а також як центр економічної конкуренції, зокрема з боку Європейського Союзу.У його розумінні європейські країни тривалий час користувалися американськими гарантіями безпеки, не беручи на себе достатньої відповідальності за власну оборону. Він не сприймає Європу як спільноту, віддану ідеї колективної безпеки. Коли він дивиться через Атлантику, його, схоже, більше цікавить перспектива нормалізації відносин з Росією, ніж посилення того, що багато хто вважає фундаментальними трансатлантичними інтересами. Я не поділяю такої точки зору, але, на мою думку, саме вона лежить в основі його мислення.Дивлячись на Україну, він не вбачає там життєво важливих інтересів Сполучених Штатів. Він переконаний, що європейці не докладають достатніх зусиль для підтримки України, і навряд чи сам піде далі, ніж готові піти союзники в Європі.Під час передвиборчої кампанії він пообіцяв завершити війну. Після обрання президентом я чув, як він заявляв, що візьме на себе відповідальність за хід російсько-української війни протягом 100 днів – або як за власне досягнення, або як за провал під час свого перебування на посаді.Загалом існує три можливі шляхи, якими він міг би піти у цій війні. Найбільше мене турбував той варіант, який він, здається, почав реалізовувати одразу після інавгурації: використання сили США для нав'язування Україні несправедливого й нестабільного миру. За такий крок довелося б заплатити високу ціну не лише Україні, а й усьому трансатлантичному співтовариству – як у Європі, так і в Північній Америці.Другий шлях – повна відмова від переговорів.Третій варіант, можливо, найнеочікуваніший – рішуча підтримка України, протилежна до підходу Байдена, а саме активне використання американського впливу та відновлення лідерства у трансатлантичній спільноті.Наразі він, схоже, обрав другий шлях. Трамп не вірить у можливість швидкого досягнення миру. Сотий день його президентства вже минув, і війна перетворилася на політичний тягар. Складається враження, що зараз він намагається знайти шлях до виходу з переговорного процесу.На мою думку, це особливо помітно у тому, як адміністрація поступово зменшує акценти саміту НАТО на питанні війни. Це тривожний сигнал, який свідчить, що він активно шукає спосіб дистанціюватися від цієї теми.Американський дипломат Майкл Карпентер в нашому етері сказав, що не бачить причин, щоб Дональд Трамп і його адміністрація змінювали ставлення до російсько-української війни. І водночас пару днів тому, я спілкувався з Девідом Ігнатіусом, заступником головного редактора Тhе Wаshіngtоn Роst, який сказав, що нам в Україні варто розглядати критичні сценарії, якщо адміністрація Трампа буде реалізовувати погані для нас варіанти. Просив би вас прокоментувати, які можливі погані сценарії?Спершу окреслю найгірший сценарій, а потім перейду до більш позитивного, який, на мою думку, є цілком реалістичним.У найгіршому випадку Трамп може ухвалити рішення вийти з переговорного процесу і припинити надання Україні безпекової допомоги — зброї, ракет та іншого озброєння, необхідного для самозахисту. Це стало б серйозним ударом по обороноздатності України, хоча й не критичним. Україна все ще здатна тримати оборону, однак зробити це буде набагато складніше й дорожче.Путін, без сумніву, сприйме це як сигнал і отримає певне моральне підживлення. Проте це аж ніяк не означатиме швидкого завершення війни на російських умовах, принаймні не у найближчій перспективі. У такому сценарії на європейців ляже ще більша відповідальність за підтримку України та посилення тиску на Росію. Вони мають для цього всі ресурси — питання лише в наявності політичної волі.А тепер щодо обнадійливого сценарію. Гадаю, якщо європейські країни значно посилять свої зусилля на підтримку України, нарощуючи безпекову допомогу, використовуючи свій економічний потенціал для запровадження жорсткіших санкцій і завдаючи серйозного удару по російській військовій економіці, це може суттєво змінити хід війни.Паралельна підтримка російської опозиції, як проти самого режиму, так і проти війни, здатна ще більше підірвати спроможність Кремля продовжувати агресію. Такий комплексний підхід може дати Україні реальну перевагу і послабити російську військову машину.Якби Трамп побачив, що Європа діє рішуче й активно сприяє перемозі України, я переконаний, що він не захотів би залишитися осторонь. Він не побажає виглядати слабким, а тим більше співучасником підтримки Росії. Мені здається, саме так він сприймає ситуацію. Тож якщо Європа зробить більше, дуже ймовірно, що і він діятиме активніше.Одна з великих трагедій цієї війни полягає в тому, що трансатлантична спільнота має колосальну перевагу над Росією, але досі не використовує її в повному обсязі. У сценарії, який я описую, Трамп міг би очолити альянс із сукупним ВВП у 55 трильйонів доларів проти лише 2 трильйонів у Росії. Це колосальна економічна міць, яка наразі залишається незадіяною.Країни альянсу витрачають на оборону приблизно 1,5 трильйона доларів щороку, тоді як Росія – лише близько 200 мільярдів, і при цьому не здатна формувати справді високопродуктивні війська. У Заходу є всі можливості, бракує лише політичної волі.З огляду на нинішнє бачення Трампа щодо Європи та трансатлантичного партнерства, ініціатива сьогодні має перейти до Європи. Саме вона має активізуватися і задіяти свій економічний, військовий та дипломатичний потенціал, щоб допомогти Україні переломити ситуацію. Якщо Європа справді візьме на себе цю роль, дуже ймовірно, що Трамп долучиться до цих зусиль. Якщо ж ні, то він навряд чи зробить більше, ніж робить зараз.Єдине, що я хотів би додати, – коли безліч американських чи європейських політиків та аналітиків говорять про Путіна і про Кремль, то не враховують такого елемента, як ірраціональність. Питання російсько-української війни для Путіна є пріоритетним і формулюється – екзистенційна війна. Ми в Україні регулярно зазнаємо звірячих бандитських обстрілів, російські ракети вбивають простих пересічних українців. І треба казати: "Стоп!". Певний час тому була реалізована надзвичайно цікава спеціальна операція, яка вивела з ладу частину російської стратегічної авіації за допомогою наших дронів. І в Кремлі відчули цей біль. Якщо говорити про траєкторію цієї екзистенційної війни, ви взагалі бачите якісь перспективи, що щось могло б зупинити Путіна в теперішній ситуації, адже він завжди погрожує термоядерною війною?Я вважаю, що існує кілька ключових елементів, які можуть сформувати ефективну стратегію завершення війни на умовах України або принаймні наближених до них.Перш за все, йдеться про значне посилення безпекової допомоги з боку Заходу.По-друге – рішуче застосування економічних санкцій проти російської економіки. Досі більшість заходів мали поступовий характер. Такий інкрементальний підхід дозволив Росії адаптуватися й підготуватися до наступних кроків. По суті, це тільки підвищило її стійкість до майбутнього тиску. Нині потрібне повномасштабне й рішуче використання економічної сили. Мета – зупинити російську військову машину. Це в наших силах. Ми здатні запровадити справді жорсткі санкції проти тих, хто досі підтримує російські військові зусилля через торгівлю.Третій ключовий напрям – активізація підтримки тих, хто всередині Росії виступає проти війни та режиму. Це інформаційна боротьба, і ми повинні використовувати силу правди, щоб посилити опір війні в самому російському суспільстві.Отже, йдеться про комплексну стратегію: військова допомога, потужні економічні санкції, м’яка сила.Четвертий компонент – чітка перспектива членства України в НАТО. Це складне питання, враховуючи нинішню позицію окремих союзників, але якщо Сполучені Штати візьмуть ініціативу і відкрито заявлять про підтримку якнайшвидшого вступу України, це кардинально змінить міжнародне сприйняття як і з боку друзів, так і з боку ворогів.Це був би чіткий сигнал, що Україна більше не є сірою зоною для геополітичних маніпуляцій Путіна. Це підтвердило б її належність до трансатлантичної спільноти, її захищеність і недоторканність перед загрозами імперської агресії.Путін, схоже, визнає лише силу – зокрема, дію статті 5 НАТО. Коли Україна залишається поза межами цієї гарантії, Захід мимоволі залишає простір для подальшого наступу Росії.Саме тому Захід має ухвалити стратегію, що поєднує економічний тиск, військову підтримку та ідеологічну рішучість, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України.Хотів би вас розпитати про Китай. Майже за два місяці, 2 вересня, має відбутися у Пекіні велика форматна зустріч Путіна і лідера китайських комуністів Сі Цзіньпіна. Розуміємо, що роль Китаю є комплексною, він підставив потужне плече Росії в її агресії проти України, але не перейшов певної "червоної лінії". Однак, якби позиція Китаю була б іншою, то російська агресія була б на порядок слабшою, і ми б не побачили на лінії фронту північнокорейських солдатів. Чого нам зараз чекати від Китаю і чого хоче досягнути Сі Цзіньпін? Він використовує Путіна як інструмент, яким торпедує світовий лад. Китай хоче значно більше, ніж хоче Путін, який прагне дуже конкретних речей. Чого нам чекати від 2 вересня? На мою думку, Китай уже перетнув червону лінію. Його підтримка військової економіки Росії – це прямий акт агресії проти України та трансатлантичної спільноти.Що стосується російсько-китайських відносин, то Сі Цзіньпін отримує усе, чого хоче. Росія фактично перетворилася на випробувальний полігон для Китаю. У цій війні Росія тестує свою зброю проти західних систем, а Китай спостерігає, аналізує і вчиться. Він оцінює технічні можливості західного озброєння, ефективність тактики й політичну реакцію Заходу.До того ж війна поступово виснажує ресурси США, європейських союзників і партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вичерпуються запаси озброєнь, спалюються ракети та артилерійські снаряди.По-третє, ця війна виснажує Росію. Вона вже зазнала катастрофічних втрат і невдовзі, ймовірно, перетне межу в мільйон убитих і поранених солдатів. Водночас Китай отримав безцінну інформацію про військові можливості та доктрину Заходу. Захід дещо послабився, але Росія – значно більше. І це очевидна стратегічна перевага для Пекіна.Саме тому мене вражає, що Росія добровільно дозволила себе використати як інструмент для зміцнення глобальних позицій Китаю.Я хотів би уточнити, коли ми говоримо про локальнішу, але не менш серйозну історію, - про Білорусь. Генерал Кіт Келлог, який є уповноважений Дональда Трампа з питань України, прибув у Білорусь на перемовини з Лукашенком. Було звільнено кількох політичних в'язнів білоруського режиму. Але все одно, чому генерал Келлог, який пов'язаний з Україною, за своїми посадовими обов'язками поїхав до Білорусі? Які погані сценарії можуть розгортатися у Білорусі? Розуміємо, що Путін хотів би використати Білорусь як плацдарм, можливо, для того, щоб відкрити північну ділянку фронту в російсько-українській війні, а, можливо, для того, щоб тиснути та провокувати Литву, Польщу, а, можливо, і готуватись до ще якихось форматніших дій проти держав Балтії.Гадаю, ви майже відповіли на своє запитання. Я досі не зовсім розумію, навіщо Келлог поїхав до Білорусі. Це дуже добре, що йому вдалось звільнити кілька білоруських дисидентів з тих жахливих в’язниць. Проте в Білорусі досі залишаються тисячі політичних в’язнів, які продовжують гнити в тюрмах Лукашенка. Тож, хоч це й була позитивна подія, ми не можемо ігнорувати серйозну та триваючу проблему репресій проти опозиції.Маю підозру, що Келлог намагався оцінити, чи можливо хоч якось послабити вплив Путіна на Білорусь. Але, якщо чесно, це виглядає малоймовірно і навряд чи є реалістичним у нинішніх умовах.Водночас я не вважаю, що Келлог припустився помилки, поїхавши до Білорусі. Принаймні, ця поїздка дала йому змогу глибше зрозуміти поточний стан стосунків між Лукашенком і Путіним.Однак я не бачу в цьому візиті сигналу про якісь суттєві зрушення в ширшому геополітичному контексті чи зміни у фундаментальній динаміці, яка визначає хід російсько-української війни.Якщо ми говоримо про перспективи україно-ізраїльської співпраці, наскільки це б було реалістично і чи це могло б стати певним геополітичним гейм-чейнджером?Думаю, обом країнам було б вигідно істотно зміцнити співпрацю.Ізраїль і Україна мають унікальний досвід у веденні сучасної війни — зокрема у використанні дронів, спецоперацій та нових бойових тактик. Таке партнерство могло б бути цінним. Проте я не думаю, що воно кардинально змінить перебіг війни. Воно може дати Україні додаткові тактичні переваги, але не стане стратегічно визначальним.Путін неодноразово посилав сигнали на Захід, зокрема до американської адміністрації стосовно готовності використати ядерну зброю. Була неофіційна чітка і безкомпромісна відповідь з боку представників і Пентагону, і Білого дому – якщо Путін застосує ядерну зброю, можливо, тактичну ядерну зброю проти України, відповідь буде надзвичайно жорсткою. Відповідь буде, зокрема і військовою. Але іранська ядерна програма знов повернула та актуалізувала проблему використання ядерної зброї. І в теперішній ситуації, наскільки ми наблизились до подолання цього юридично-військового і морального порогу використання ядерної зброї?У новинному просторі більше уваги зараз приділяється ударам США по Ірану, але в контексті російського вторгнення саме ядерний шантаж був ключовим елементом стратегії Путіна.На мою думку, хоча адміністрація Байдена згодом рішуче відреагувала на загрозу можливого застосування ядерної зброї, сам факт використання Путіним ядерного примусу виявився досить ефективним.Згадаймо, наскільки часто лунала фраза про необхідність уникати безпосередньої участі.  Усе це з остраху спровокувати ядерну відповідь.Постачання західного озброєння Україні від самого початку супроводжувалося обмеженнями. Спершу не надавали танків, обмежували дальність ударних систем – усе це продиктовано страхом перед ескалацією.У результаті ці рішучі зусилля на підтримку російської опозиції були послаблені, розмиті або заблоковані через побоювання ескалації з боку Путіна. Він зумів ефективно використати ядерний шантаж для досягнення своїх цілей, створивши небезпечний прецедент, який тепер потребує серйозної протидії.Такий прецедент заохочує Путіна і надалі вдаватися до ядерних погроз. Це вже саме по собі є небезпечним, адже коли ядерний шантаж спрацьовує, зростає ймовірність його повторення. Саме це ми спостерігаємо впродовж останніх трьох років. І я б сказав, що така повторюваність, через саму людську природу, лише підвищує ризик реального застосування ядерної зброї.Це тривожний прецедент не лише у контексті цієї війни, а й у глобальному масштабі. Інші держави уважно стежать за подіями. Зокрема, Китай, який має амбіції щодо Тайваню. Вони бачать, що ядерна зброя може стати інструментом для реалізації імперських або гегемоністських прагнень. Це викликає серйозне занепокоєння.Зараз ми ризикуємо стати свідками того, як ядерний примус підживлює нову хвилю розповсюдження, оскільки інші країни розмірковують над тим, як використати ядерну зброю, якою вони вже володіють, для досягнення своїх стратегічних цілей, або, якщо вони її ще не мають, то чи варто їм її придбати. Прикладом є нинішні дискусії в Південній Кореї.Ядерний шантаж, який Путін використав проти України, уже вплинув на хід війни та заклав небезпечні прецеденти, що резонують далеко за межами Європи.Щодо політичних об'єднань оборонного плану, зокрема йдеться про НАТО. Є питання п'ятої статті Євроатлантичного договору, на якій будувалась вся Європа після Другої світової війни. І тут з'являються сумніви, безліч народів на Європейському континенті переживають. Якщо говорити про п'яту статтю НАТО і загалом переосмислення ролі Альянсу, то це вже не просто політичний клуб на континенті, а об'єднання держав, яким, можливо, доведеться захищатись без американської присутності.П’ята стаття є основою НАТО, ключовим елементом Північноатлантичного договору. Це серйозне і глибоке зобов’язання.Попри певну невизначеність, яку створив Трамп, я досі вважаю, що Сполучені Штати загалом залишаються надійними у виконанні цього обов’язку – стати на захист союзника у разі нападу.Так, Трамп часом озвучував сумніви, але можу сказати одне: істеблішмент у сфері національної безпеки у Вашингтоні твердо вважає, що цей обов’язок є священним. І ця думка практично одностайна на Капітолійському пагорбі, незалежно від партійної належності.Це переконання поділяє переважна більшість американців. За даними нещодавнього опитування Інституту Рональда Рейгана, 69% респондентів вважають, що США повинні захистити союзника по НАТО в разі нападу, навіть якщо агресором буде Росія. Це чітка й послідовна позиція.Ще цікавіший результат цього опитування полягає в тому, що коли його проаналізували за політичними групами в США, з’ясувалося: 69% прихильників МАGА, основної електоральної бази Трампа, тих самих людей у червоних кепках за його спиною на мітингах, вважають, що Америка повинна дотриматися цього зобов’язання у разі нападу на союзника.Тому я глибоко переконаний, що США виконають свої обіцянки. Водночас розумію, чому деякі заяви Трампа викликають стурбованість.

Таку думку висловив доктор соціологічних наук, керівник Інституту конфліктології та аналізу Росії Олександр Шульга в етері Еспресо. "Я думаю, що зараз буде абсолютно ставка на все до кінця року принаймні. Тому що, я думаю, що таку картину намалювали Путіну, йому намалювали, це не означає, що він прислухається до цих людей, але намалювали, що до кінця року треба або перемогти, або заморозити (війну в Україні, - ред.)", - сказав він.Олександр Шульга вважає, що Путін намагатиметься продавити фронт і дипломатичну сферу всіма способами, які є."Я думаю, що він це розуміє, і поки що він буде намагатися продавити фронт, продавити дипломатичну сферу всіма способами, які є. Активуючи Орбана, вкидаючи на величезні всі гроші, які є в виробництво, в продавленні фронту, намагаючись залучити корейців і білорусів. Я думаю, що ми дійсно з вами побачимо дуже інтенсивне літо, осінь цього року, тому що Путін буде намагатися максимум цього вижати", - вважає соціолог.27 червня Путін заявив про готовність до третього раунду переговорів з Україною, вперше прокоментувавши пропозиції, передані Москві під час зустрічі у Стамбулі.

Таку думку висловив співзасновник DrоnеUа, експерт із безпілотних технологій та робототехніки Валерій Яковенко в етері Еспресо. "Перше, що варто відмітити, це та інтенсивність, з котрою відбуваються атаки. Ви бачите, що інтенсивності зростають, кількість дронів, кількість різноманітних засобів ураження постійно збільшується. І важливо також відмічати певну комбінацію цих засобів, котрі де-факто можуть виснажувати Сили протиповітряної оборони України і робити наш захист не таким ефективним, якщо просто використовувати одночасно декілька різних інструментів. Плюс ми бачимо що терористичні війська окупантів змінюють тактику стосовно застосування тих же самих дронів. Це не якісь поодинокі цілі, дуже часто цілі згруповані в рамках одного міста. І ми бачимо, що вся ця атака призначена для максимального терору фактично українських міст. І не один, не два, по декілька дронів одночасно працюють для того, щоб фактично заганяти в страх українців", - сказав він.Валерій Яковенко зауважив, що все це також наклалося на той факт, що цього разу атака була спрямована більше на західні області нашої країни."Багато хто з експертів називає це однією з найбільших атак з моменту повномасштабного вторгнення саме на західні області. Маємо що маємо. Добре, що ППО працюють, збивають більшість повітряних цілей, більшість із них також радіолокаційно втрачені. Кожна ворожа ціль, котра сьогодні залітає в повітряний простір України, має бути знищена. І ППО працюють. Власне, тут є певні також зрушення, але, давайте будемо чесними, це дуже важкий процес. Жодна країна у світі з такою навалою орди не стикалася ніколи", - додав співзасновник DrоnеUа, експерт з безпілотних технологій та робототехніки.Увечері суботи, 28 червня, російська окупаційна армія запустила ударні безпілотники по території України. Вночі у повітря підіймались ворожі Ту-95 та МіГ.У ніч на 29 червня силами ППО над Хмельницькою областю було знищено дві крилаті ракети та дев’ять дронів. Унаслідок атаки без електропостачання залишились близько 150 абонентів.У ніч проти 29 червня ворог атакував з повітря Львівську область. У Дрогобичі внаслідок цієї атаки сталася пожежа і задимлення, але загрози життю мешканців немає.

Про це він заявив в програмі Sundаy Моrnіng Futurеs з Марією Бартіромо на телеканалі Fох Nеws, передає Rеutеrs."У нас є покупець для ТіkТоk... Мені, ймовірно, знадобиться схвалення Китаю, і я думаю, що президент Сі, ймовірно, це зробить... Це група дуже заможних людей", - заявив Трамп.Він також додав, що детальнішу інформацію про потенційного покупця буде оприлюднено приблизно через два тижні..@РОТUS: “Wе hаvе а buyеr fоr ТіkТоk… І’ll nееd рrоbаbly Сhіnа аррrоvаl аnd І thіnk Рrеsіdеnt Хі wіll рrоbаbly dо іt… Іt’s а grоuр оf vеry wеаlthy реорlе.” ріс.twіttеr.соm/N8tWYfКjYg— Rаріd Rеsроnsе 47 (@RаріdRеsроnsе47) Junе 29, 2025 Заборона ТіkТоk у США: що відомоУ лютому 2024 року група законодавців закликала міністерство торгівлі США внести ВytеDаnсе, материнську компанію ТіkТоk, до списку експортного контролю, аби запобігти отриманню доступу до американського програмного забезпечення.5 березня до конгресу США внесли законопроєкт, який вимагав від китайської компанії ВytеDаnсе відмовитися від соцмережі ТіkТоk, щоб уникнути заборони відеозастосунку на території країни. Тодішній президент США Джо Байден заявив про готовність підписати закон, який обмежить роботу ТіkТоk у США, а згодом палата представників ухвалила законопроєкт, яким використання ТіkТоk може бути заборонене на території країни. Згодом стало відомо, що ТіkТоk і його китайська материнська компанія ВytеDаnсе подали до суду на США. Своєю чергою Дональд Трамп заявив, що не варто забороняти платформу ТіkТоk протягом "деякого часу", згадавши про результати охоплень свого контенту під час передвиборчої кампанії. Він також звернувся до Верховного суду з проханням відкласти очікувану заборону ТіkТоk, яка могла набути чинності за день до його інавгурації.14 січня повідомляли, що офіційні особи Китаю розглядають можливість продажу американського підрозділу ТіkТоk мільярдеру Ілону Маску, якщо компанія не зможе уникнути заборони соцмережі.Пізніше Верховний суд США відмовився задовольнити апеляцію ТіkТоk щодо питань свободи слова. Це рішення відкрило шлях до виконання закону про заборону платформи у країні.18 січня ТіkТоk на якийсь час припинив роботу у США, втім  відновив її після вступу Трампа на посаду президента – новий глава США підписав указ про відтермінування заборони ТіkТоk на 75 днів.Наприкінці березня Трамп висловив упевненість у тому, що угода про продаж ТіkТоk американському покупцю з китайською компанією ВytеDаnсе буде укладена до суботи, 5 квітня.Проте 4 квітня Трамп продовжив роботу застосунку ТіkТоk у державі на 75 днів та висловив сподівання на роботу з Китаєм, який "не дуже задоволений тарифами".17 червня, у Білому домі повідомили, що президент США Дональд Трамп продовжив на 90 днів термін для продажу американських активів ТіkТоk.

Ці пухнасті монстрики з гострими зубками та лиховісною усмішкою стали об’єктом обожнювання та своєрідного культу. Але що робить Lаbubu такими особливими і чому компанія-виробник почала зазнавати все більшої критики? Еспресо розповість про історію цієї іграшки, причини шаленої популярності та прогнози щодо піку її слави.Історія та походження Lаbubuперсонажі з серії "Тhе Моnstеrs", фото: Рор МаrtLаbubu – це вигаданий персонаж, створений художником Касінгом Лунгом, який народився в 1972 році в Гонконзі, але виріс у Нідерландах, а згодом оселився в Бельгії. Лунг черпав натхнення з північної (скандинавської) міфології та казок, які захоплювали його в дитинстві. У 2015 році він представив Lаbubu як частину своєї книжкової серії "Тhе Моnstеrs" – історії про плем’я милих, але пустотливих ельфів. Lаbubu, головний персонаж серії, описується як добросердечна істота з дев’ятьма гострими зубами, великими очима та пухнастим тілом, яка завжди прагне допомогти, але часто випадково спричиняє хаос.Спочатку Lаbubu з’явилася у вигляді ілюстрацій у дитячих книгах, а перші фігурки були випущені в 2015 році гонконзькою компанією Ноw2Wоrk. Однак справжній прорив стався у 2019 році, коли Лунг уклав ексклюзивну угоду з китайською компанією Рор Маrt, відомою своєю спеціалізацією на колекційних дизайнерських іграшках. Ця співпраця перетворила Lаbubu з нішевого персонажа на глобальну сенсацію. Рор Маrt випустив Lаbubu у форматі "сліпих коробок" (blіnd bохеs), де покупець не знає, який саме варіант фігурки отримає, що додало елемент азарту та ексклюзивності.До 2025 року Рор Маrt випустив понад 300 різновидів фігурок Lаbubu, від маленьких вінілових брелків за 10 доларів до великих 31-дюймових (майже 80 см) мегаверсій вартістю $1000 і більше. Варто наголосити, що Рор Маrt позиціонує іграшки Lаbubu саме як колекційні дизайнерські продукти, орієнтовані на підлітків, молодь (Gеn Z і міленіалів) та дорослих колекціонерів, а не на дітей. Всі продукти Рор Маrt, включно з Lаbubu, спрямовані на аудиторію віком від 15 років і старше. Чому Lаbubu стала такою популярною?Lаbubu із "сліпих коробок", фото: ВікіпедіяТож, Lаbubu – це пухнастий монстр-ельф із характерною пустотливою посмішкою, гострими вухами та дев’ятьма зубами, що є ключовою ознакою автентичності (підробки, відомі як "Lаfufu", часто мають іншу кількість зубів). Іграшка належить до серії "Тhе Моnstеrs", яка включає інших персонажів, таких як Zіmоmо (лідер племені), Тyсосо (скелетоподібний персонаж) і Sрооky. Касінг Лунг створив Lаbubu, спираючись на своє бачення "милої потворності", що поєднує дитячу чарівність із легкою моторошністю. Рор Маrt, який став ексклюзивним дистриб’ютором Lаbubu, використав свою маркетингову машину для просування іграшки. Стратегія "сліпих коробок", коли покупці отримують випадкову фігурку, призводить до того, що рідкісні "секретні" варіанти (з шансом 1 до 72) стають об’єктом полювання для колекціонерів. Ця стратегія, разом із високоякісними матеріалами та обмеженими тиражами, зробила Lаbubu також модним аксесуаром, ознакою того, що ти свій у компанії, у тренді. Тобто Lаbubu своєрідно апелює до ностальгії за дитинством, пропонуючи дорослим доступний спосіб виразити свою індивідуальність. Відповідно, ці іграшки стали "доступною розкішшю". А милий, хоч і дещо моторошний вигляд Lаbubu відповідає сучасним трендам.Світова популярність Lаbubu розпочалася у 2024 році. Тоді у квітні тайська учасниця К-рор гурту Вlасkріnk Ліса (Lіsа) опублікувала в Іnstаgrаm фото, де вона обіймає Lаbubu, а також прикрасила свою сумку Lоuіs Vuіttоn брелком із цією іграшкою. учасниця К-рор гурту Вlасkріnk Ліса з Lаbubu, фото: соцмережіПост із понад сотнею мільйонів підписників тайської знаменитості викликав шалений інтерес, особливо в Таїланді, В’єтнамі та Сінгапурі. Незабаром Lаbubu почали з’являтися на сумках таких зірок, як Ріанна, Дуа Ліпа, Кім Кардаш’ян, Девід Бекхем, Емма Робертс та багатьох інших, що підняло статус іграшки до модного must-hаvе аксесуара.Дуже швидко іграшка Lаbubu стала зіркою ТіkТоk та Іnstаgrаm завдяки хештегу #Lаbubu, який зібрав десятки мільйонів переглядів. Відео з розпакуванням "сліпих коробок", також колекційні моделі та меми про Lаbubu заполонили платформи. Відомі інфлюенсери неодноразово викладали й продовжують ділитися відео з цими іграшками, додаючи ще більшого ажіотажу для Lаbubu. Та й Рор Маrt майстерно адаптував Lаbubu до місцевих ринків, випускаючи ексклюзивні дизайни.Тобто унікальний дизайн, емоційний зв’язок, ексклюзивність та приналежність до трендової культури "зірок" стали ключовими факторами успіху. Нічого дивного, що рідкісні "секретні" Lаbubu, як-от сіра фігурка з райдужними зубами, можуть коштувати на вторинному ринку тисячі доларів, а деякі лімітовані версії продавалися на аукціонах за сотні тисяч! Рекорди продажів, капіталізація та коли очікувати спадуфото: ВікіпедіяFіnаnсіаl Тіmеs описує китайську компанію Рор Маrt як таку, що "підняла купівлю іграшок до рівня модного знайомства серед молоді з грошима". Станом на 2021 рік, капіталізація компанії становила майже 18 млрд доларів. Але в наступні роки стався великий стрибок. Наприклад, у 2024 році Рор Маrt досягнув доходу в $1,8 мільярда (з яких $700 млн надійшли від споживачів з-за меж Китаю), що на сотні відсотків  більше, ніж у попередньому році. Серія "Тhе Моnstеrs", до якої входить Lаbubu, принесла прибутків на близько $419 млн. На сьогодні ринкова капіталізація компанії Рор Маrt становить понад 40 млрд доларів. Очікується, що загальні прибутки будуть ще більшими цього року. "Виробник іграшок Lаbubu, Рор Маrt, розпочав свою діяльність як невеликий магазин іграшок у Пекіні. П'ятнадцять років потому вартість бізнесу сягає 46,1 мільярда доларів, а його 38-річний засновник Ван Нін зараз є 10-ю найбагатшою людиною Китаю. Значна частина цього буму зумовлена ​​​​поколінням Z та міленіалами у світі, які прагнуть повернути своє дитинство, причому деякі стають у чергу вже о 2-й годині ночі, щоб отримати шанс отримати знамениті колекційні іграшки, такі як Lаbubu", - нещодавно відзначали у Fоrtunе.Тобто компанія Рор Маrt теж є своєрідним феноменом, що сколихнув ринок – з понад 530 магазинами по всьому світу, парком розваг у Пекіні та десятками мільйонів покупців по всьому світу.Цікаво те, що в другій половині червня акції Рор Маrt зазнали значного падіння (близько 10%, а це мільярди доларів). А все тому, що одне з офіційних видань Комуністичної партії Китаю розкритикувало модель бізнесу "сліпих коробок", через їх ігровий ("гемблінг-подібний") характер, який викликає залежність серед підлітків (тому з 2023 року в Китаї заборонено продавати такі іграшки дітям до 8 років). Хоча, як пишуть у Вlооmbеrg, Рор Маrt прямо не згадувалася у розслідуванні, але це викликало значене занепокоєння в інвесторів. До того ж в той самий час один із найвідоміших інвестиційних банків світу Моrgаn Stаnlеy виключив Рор Маrt зі свого списку пріоритетних акцій у Китаї та Гонконзі, замінивши його на страхову компанію РІСС Р&С. Експерти з якими поговорив СNВС кажуть, що ринок уже врахував експоненціальне зростання Рор Маrt у 2025 році, тому має сумніви щодо довгострокових перспектив. Тобто є побоювання, що скоро бульбашка може луснути і трендовість Lаbubu зникне чи буде замінена чимось іншим.  Хоча це не станеться в найближчі квартали, однак цілком ймовірно, що наступного року настане падіння акцій компанії та популярності Lаbubu. А все тому, що надмірне захоплення у підсумку може призвести до втоми споживачів та критики цих іграшок.Критика Lаbubuфото: ВікіпедіяКритика Lаbubu зосереджена на її потенційному впливі на дитячу психіку через моторошний дизайн, азартній моделі "сліпих коробок", проблемах із якістю та підробками, а також соціальних конфліктах через ажіотаж.Наприклад, у Великій Британії фіксували бійки у магазинах між покупцями Lаbubu. Тому у травні компанія Рор Маrt призупинила їх продаж у всіх 16 своїх магазинах, щоб "запобігти будь-яким потенційним проблемам безпеки", писали у ВВС. Не краща ситуація й у США, де люди теж билися у черзі до цих іграшок. А це говорить про маніпуляцію емоціями, коли замість позитиву та радості від колекціонування іграшка викликає агресивну поведінку, надмірну одержимість і соціальну напругу, що підриває її імідж як "милого" продукту та вказує на темну сторону маркетингових стратегій, які штучно розпалюють ажіотаж.До речі нещодавно у Росії іграшки критикували за відсутність маркування російською мовою та за "страхітливий" вигляд, що нібито погано впливає на дитячу психіку, тому влада навіть запропонувала офіційно їх заборонити.Крім цього, китайські митники почали фіксувати великі партії підробок, які намагаються вивезти з Піднебесної за кордон. Тобто зростає ринок фальшивок, які можуть підірвати ексклюзивність бренду. Та й покупці все більше звинувачують перекупників, які скуповують рідкісні фігурки, а потім перепродують їх за шаленими цінами. Основа бізнес-моделі Рор Маrt "сліпих коробок" також зазнає регулярної критики за створення азартного середовища. Деякі експерти припускають, що "сліпі коробки" викликають залежність, подібну до азартних ігор, що може бути особливо проблематичним для дітей та підлітків. В Китаї все жорсткіше намагаються розв'язати цю проблему, хоча в інших країнах законодавство менш суворе стосовно цього питання. Наразі Lаbubu залишається улюбленцем багатьох, бо це іграшка, що перетворилася зі звичайної колекційної забавки в всесвітній комерційний тренд. Однак вона неминуче стикається з проблемами, котрі супроводжують гіперпопулярність. Масовий попит породжує не лише шалений прибуток, а й скандали, підробки та етичні питання, які затьмарюють її позитивний імідж та розкривають потенційні проблеми. Читайте також: Таємниці НЛО: як і для чого Пентагон десятиліттями дурив світ фальшивими інопланетянами. Пояснюємо

Про це заявив польський журналіст, воєнний кореспондент Павел Решка в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо."Путін ще у 2021 році сказав, що він має на думці, і там була не тільки Україна, а набагато більше. Україна була тільки початком, ще б мало бути витіснення військ НАТО з таких країн, як, наприклад, Польща. Тобто якби там не було військ НАТО, то утворилася б сіра зона. Але для чого він хоче створити таку сіру зону? Не вірю в те, що Литва, Латвія, Естонія і Польща нападуть на Росію, бо в нас є цікавіші справи, так само як в  українців є цікавіші справи, ніж напад на Росію", - вважає він.На думку Решки, це ідея, щоб нас ослабити, розбити єдність Заходу і зробити наступний крок. "Я абсолютно впевнений, абсолютно, абсолютно, що путінська Росія не зупиниться на Україні, що Україна – це лише певний етап. Я знайшов таку метафору в романі братів Стругацьких про злу планету, яка існує тільки для того, щоб пожирати інші планети. То Росія трохи в мене з цим асоціюється", - зазначив журналіст.Він додав, що історії Росії зрозуміло, що їм постійно мало, постійно хотіли б ще. "Я думаю, що вони почнуть почуватися в безпеці тільки тоді, як з одного боку буде Атлантичний океан, а армія буде розташована в Португалії, а потім будуть говорити, що з іншого боку океану ще є такий острів, який називається Сполучені Штати, і він теж нам загрожує. Якщо керуватися такою логікою, то на всьому світі буде тільки одна велика Росія. А потім вони почнуть окуповувати космос. Тому я вважаю, що Україна не може програти в цій війні, це була б величезна трагедія! Я вважаю, що Україна повинна бути в НАТО, повинна отримати гарантії безпеки", - підсумував Решка.

От тільки коли хтось наводить такі приклади, то я бачу зовсім іншу картину. Тобто я бачу приклади 20-річних мільярдерів у США, але не знаю жодного такого прикладу в Україні. Також я знаю приклади, коли українці в молодому віці ставали мільярдерами в США, але не в Україні.Тому навіть такий простий приклад з мільярдерами доводить, що не тільки від таланту чи геніальної ідеї залежить те, що ти станеш мільярдером. Також твоя стеля обмежується місцем, де ти проживаєш. Також я не бачу проблем, коли люди в молодому віці створюють бізнеси, будують стрімкі карʼєри. От тільки навіть за тим успіхом часто не враховується, в якому середовищі виросли діти. У нас цю тему ніхто не досліджував, але в США переважна кількість молодих підприємців - це діти з заможних сімей. Бо діти з заможних сімей завжди могли розраховувати на фінансову підтримку від батьків, а бідні - ні. Навіть коли відомі батьки кажуть, що нічим не допоможуть своїм дітям, але ці діти мають за спиною впливове імʼя, що часто є важливішим, ніж гроші. І якщо в них достатньо розуму, то вони зуміють цим скористатися.Читайте також: В Україні немає економічного лідераКолись я вже наводив цей приклад. Акіо Моріта заснував компанію у 25 років, а Соічіро Хонда лише в 40. Просто тому, що Моріта був із заможної сімʼї, а Хонда з бідної. І це лише приклад, як соціальне становище впливає на успіх. Однак факторів, які впливають на успіх, може бути набагато більше. На успіх дуже сильно впливає та ж сама самовпевненість, яка не завжди є еквівалентом компетентності. Той самий синдром Даннінга-Крюгера чого вартий. Чи може бути навіть таке, коли людина розуміє свою невідповідність посаді, але все одно бреше, бо посада - це статус. Може бути, коли люди, що приймають рішення щодо призначення, самі не розуміють вимог до кандидата і беруть тих, хто, на їхню субʼєктивну думку, підходить на неї. І це лише приклади недосконалості ринкової системи. Без непотизму. А якщо сюди ще додати непотизм? Причому непотизм стосується не лише просування тупих, а й навіть людей зі здібностями вище середніх. Коли й підкопатись нема до чого. От тільки навіть такі випадки суттєво зменшують можливості для тих, у кого таких звʼязків нема. Навіть якщо вони краще підходять на цю роль. І таких нюансів є дуже багато.ДжерелоПро автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра ПоляРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Про це політик заявив 29 червня 2025 року в етері телеканалу АВС Nеws."Є прорив у цьому питанні", - наголосив сенатор."То що ж робить цей законопроєкт? Якщо ви купуєте товари з Росії і не допомагаєте Україні, буде 500-відсоткове мито на ваші товари в США. Індія та Китай купують 70% путінської нафти. Вони підтримують його (Путіна, - ред.) військову машину", - пояснив Грем сутність підготовленого ним законопроєкту. Документ, за його словами, має 84 співавтори.Читайте також: Війни і нафта: що відбувається з цінами і чи впливає це на РФКоли ці санкції почнуть діяти, запевнив сенатор, Путін "змушений буде сісти за стіл перемовин".Як сказав Грем, остаточну згоду Трампа на цей новий санкційний пакет було отримано ним 28 червня під час гри в гольф з главою американської держави.Читайте також: Тіньовий флот Росії: чи існують кораблі-привиди, чи це лише зручний фейк для прикриття поставок нафти"Так, я грав із ним у гольф. Він каже: "Час діяти, просувайте свій законопроєкт", - додав сенатор Грем.Ухвалити презентований ним нормативний акт політик сподівається "наступного дня після липневої перерви" у Конгресі, що завершується 6 липня.Також Грем вважає, що зі свого боку Трамп підпише посилені санкції проти нафтового експорту РФ."Ми дамо президенту Трампу інструмент, якого він не має", – підсумував сенатор.Транзит нафти з РФ досі йде Україною на ЗахідНа четвертому році широкомасштабної війни державна українська компанія "Укртранснафта" продовжує надавати послуги з транзиту російської нафти, що надходить до Угорщини та Словаччини, де при владі нині дружні Кремлю політичні режими Віктора Орбана й Роберта Фіцо. Мова про нафтопровід "Дружба", потужність якого - 300 тис. барелів на добу, що дає російському бюджету додаткових експортних надходжень на суму $20 млн на день. У Верховній Раді 7 січня 2025 року зареєстрували законопроєкт про заборону транзиту російських нафти та газу через територію України під час воєнного стану. Проте він не потрапив до порядку денного через нестачу голосів. За словами лідера "Європейської Солідарності" Петра Порошенка, ініціативу поки що не підтримують народні депутати зі "Слуги Народу".10 січня прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що транзит Україною нафти з РФ здійснюється відповідно до положень договору до Енергетичної хартії та Угоди про Асоціацію з ЄС щодо забезпечення свободи транзиту.Своєю чергою український президент Володимир Зеленський уже неодноразово просив міжнародне співтовариство опустити ціну на російську нафту до $30 за барель, тобто вдвоє.

Про це він повідомив на своїй сторінці у fасеbооk.Откович розповів, що 27 червня 2025 року перебував в Одесі з метою координації роботи з місцевими волонтерами та підтримки обороноздатності свого підрозділу."Біля міської ради Одеси я побачив вуличну виставку, яка вразила мене до глибини душі. Це були уламки ракет і позначки ударів по кожному українському місту, розтерзаному окупантами. І на цьому фоні особливо цинічно виглядав пам’ятник Пушкіну. До слова, рішення про знесення цього символу "русского міра" ухвалено давно, але досі не виконано", - написав військовослужбовець у дописі під відео.Діалог Отковича з ТрухановимНа відеозаписі Откович звертається до Труханова з запитанням, чи вважає мер Пушкіна "адептом "русского міра"". "Для мене це не адепт "русского міра"", - наголосив Труханов.Натомість Откович запитав: "Тобто Пушкін і ракети - це нормально, поєднання?"Під час суперечки Труханов також поцікавився у військового, яке значення для нього має Одеська опера та Потьомкінські сходи.Читайте також: Стерненко опублікував нові дані щодо можливої наявності паспорта РФ у Труханова. Мер Одеси відреагувавОткович нагадав, що саме пам’ятник є "маркером руського міра" й частиною ідеології російського диктатора Володимира Путіна, який вважає Одесу російським містом.Коли Труханов поцікавився, де працює військовий, той відповів. У відповідь мер запитав: "Чому ви не в окопах?" -  і звинуватив Отковича у спробі розділити суспільство.Пам'ятник імператриці Катерині, перейменування вулиць й ТрухановСлід наголосити, що знесення пам'ятника російській цариці Катерині ІІ чинний міський голова Одеси восени 2022 року зрештою підтримав, чому передувала багаторічна кампанія громадського тиску. Але опирався заміні радянських назв одеських вулиць.Читайте також: Труханов поширює наратив, що одесити проти перейменувань вулиць. В ОВА відреагувалиТакож він від початку повномасштабного вторгнення різко засуджує російську агресію й допомагає українській армії, за що отримав від генерала Юрія Соделя нагрудний знак "За службу і звитягу".У травні  в Полтаві прибрали пам’ятник, установлений на місці відпочинку російського імператора Петра І ще в 1849 році.