Еспресо

Про це він розповів у програмі "Люди Змін з Лесею Вакулюк" на телеканалі "Еспресо"."Я мав друзів, які живуть поруч із кордоном, з польського боку є Будомєж, а з українського, здається, поруч Яворів. Тоді мої друзі об’єдналися для допомоги українцям, я подзвонив їм і запитую: "Добре, а що ж треба робити?" - "Просто приїдь", – було їхньою відповіддю. І я приїхав, мав велику автівку. Ми звільнили там місце і просто доставляли людей. Десь у той період якраз Яворівський полігон обстріляли ракетами, але я все одно це робив, бо була потреба", - зазначив він.Замість запитань – дії. Так описує перші години своєї участі Стасюк. Розгубленість і шок від побаченого швидко замінювалася на прагматичне рішення: просто робити те, що потрібно."Особливо зважаючи на те, що мене залучив друг, – є така добра фундація "Фольковіско", багато допомагає з гуманітаркою різним регіонам України. І я дякую, що мене в той момент не залишили без діла".Письменник згадує, як виглядала картина перших днів великої війни:"Це було приголомшливо. Мені здалося, що я потрапив у сюжет про якусь холодну Африку після якоїсь катастрофи гуманітарної. Це був кінець зими – початок холодної весни: поля сірі, усе сіре, усе холодне, цвинтарі з українського боку. І сотні, тисячі жінок з дітьми і з валізками на коліщатках. Це було приголомшливо. Ми пішли на український бік тоді, і у тій пустці, у тому холоді чоловіки проводжали їх до переходу, а тоді поверталися. Приголомшливо, жахливо. Але що ж, потім ми взялися до роботи – перевозити й перевозити".З польського боку теж усе було організовано спонтанно, але з величезною енергією. В Польщі розташувався великий табір - з пожежниками, з купою молоді з дредами, яка приїхала з великих польських міст, і вони всі були готові приймати великі натовпи дітей і жінок: "Це був дуже активний громадський рух. Величезний. Фантастичний", - додав Стасюк.За його словами, попри політичний контекст у Польщі того часу, масова солідарність стала несподіванкою навіть для уряду."Попередній уряд багато в чому був антиукраїнським, і ця масова реакція поляків стала для них несподіванкою, тож мусили ту риторику приховати. Бо це переросло у великий суспільний рух. Тому поряд із тим, що це було приголомшливо, ми просто повинні були робити ті прості речі – возити, перевозити, допомагати. Навіть прикордонники допомагали, інколи жінки з дітьми мали проблеми з паспортами, але їх пропускали", - розповів польський письменник.Від початку доби вівторка, 29 квітня, на російсько-українському фронті зафіксували 75 бойових зіткнень: на Покровському напрямку окупанти здійснили 38 атак.