Еспресо

"На хіба мені система, що працює проти мене!" - бачив на багатьох картонках.Це запитання сьогодні не риторичне — воно стає політичним вироком. Щоразу, коли українці стикаються з владою — в судах, на блокпостах, у лікарнях чи при спробі домогтися справедливості — вони бачать не союзника, а механізм стримування, покарання, зневаги.Це не держава, це система, що працює проти нас. І більше — вона боїться свого народу.Молодь вийшла — бо на неї не витрачала увагу провладна пропаганда.Це не мітинги за НАБУ. Це — виривання пари несправедливості та пригнічення власною владою роками війни.Вийшла молодь, яка не жила в риториці "сильного лідера". Вони не дивилися "Слугу народу", не слухають телемарафон, не сприймають державу як сакральну інституцію, яку не можна зачепити. Вони не інфіковані телевізійним страхом.І тому не спитали дозволу, щоб вийти. Вони не бояться бути названими "агентами Кремля" — бо знають, що найбільша агентура Кремля сидить у середині української вертикалі."Путін в ахуї", бо ми не боїмось власного голосу.Російські стратеги — і на Банковій, і за порєбріком — не очікували цього.Усе було розраховано: 4 роки марафону, пресинг бізнесу та активних громадян силовиками, суспільна апатія, війна як індульгенція на все.Але те, що українці наважаться вийти проти власної системи під час війни — це злам парадигми. Це не протест — це акт національного визволення.Читайте також: Протести, що змінюють хід історіїІ саме тому Путін в ахуї: бо бачить, що українська суб’єктність жива. Що нова державність не інституціоналізована — але вже проросла в поколінні. І вона страшніша за будь-яку зброю.Московії страшніші республіки, ніж війни.Для Кремля найбільша загроза — не тільки ЗСУ, а більше саме українська громадянська свідомість, що здатна організовуватись, чинити опір, вимагати підзвітності, бачити владу як сервіс, а не царя. Малоросія — це те, що вони будують тут руками тих, хто начебто "у владі". Де суд — не інстанція, а елемент лояльності. Де закон — не для всіх. Де репресія — не тимчасова помилка, а механіка стабільності.Але нова українська республіка народжується саме в ці миті — не в кабінетах, а в публічному спротиві.Нам потрібна не система — мені потрібна держава, в якій я не підозрюваний, не жертва, не тінь — а громадянин.ДжерелоПро автора. Владислав Смірнов, український підприємець, громадський діяч, фахівець з планування та розвитку системи охорони здоров'яРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.