Еспресо

Потрібно, врешті, примусити цим займатися державу.Тому ми не можемо дозволити її повністю ігнорувати. Це нераціонально, бо держава як гравець — найбагатший і найсильніший. Я на місці Зеленського створив би орган із завданням створювати потрібні фронту рішення. Я б на місці Єрмака переконав би Верховного нагородити цей орган надзвичайними повноваженнями, зокрема, такими:1. Отримувати значні фінансові ресурси на розробку інновацій. Мова йде про десятки мільйонів доларів на один проєкт. А не ті десятки тисяч у вигляді грантів, які зараз вважаються манною небесною.2. Мати повноваження мобілізовувати приватні підприємства для потреб галузі. Нам потрібні приміщення у захищених місцях, нам потрібні специфічні технології тощо. І держава має мати можливість швидко залучати приватний бізнес для розв'язання технологічних задач. Саме у наказовому порядку, а не так, як зараз, бігати вмовляти слізно — ну займіться цим, ну, будь ласка.3. Мати можливість міняти миттєво правове поле у потрібному напрямі. Закони, укази президента, постанови Кабміну мають на прохання цього надзвичайного органу прийматися протягом навіть не днів, а годин.4. Мати можливість переміщати будь-яку людину з будь-якого місця у державі. Приміром, якщо потрібний інженер є зараз військовослужбовцем — необхідно, щоб він протягом доби-двох міг почати займатися тим, що потрібно для створення того чи іншого технологічного рішення. Звісно, мати можливість давати справжню, броньовану бронь тим, хто цього заслуговує.Словом, треба більше жорсткості, влади та зухвалості. Інакше ми війну не виграємо. І не слід боятися. Гірше навряд чи буде. Приміром, у пункті 2 маємо приклад — оптоволокно, яким ми воюємо уже рік і яким ще раніше почав активно воювати наш противник — з нього зняли тільки днями митні та інші фіскальні обтяження. Ну куди вже гірше з таким темпом роботи?Кого поставити керувати? Хай до мене звертаються, я скажу. Але чи зможе у нинішньому політичному кліматі таке відомство очолити талановита та заряджена на результат людина? Я не можу примусити своє серце у це повірити. Але все ж. Чи почує президент цей мій сигнал? Теж моє серце тут без жодної краплі оптимізму. Але раптом.Без надії будемо сподіватися, у нас для цього усі можливості. Підіймаймо ці хвилі. Можливо, я помиляюся, але чомусь мені здається, що якщо присобачити сюди в пост фото Зеленського, то ймовірність, що він почує ці слова, зросте? Чи я неправий? Напишіть.Р.S. Паралельно, звісно, варто йти раціонально і розбудовувати власні, недержавні спроможності, про що я писав раніше. Але без бою державний ресурс слід не віддавати.ДжерелоПро автора. Ігор Луценко, журналіст, воїн ЗСУРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.