Еспресо

Про це він написав на своїй сторінці в Теlеgrаm-каналі.За його словами, під час ліквідації БПЛА уламки апарата впали на будівлю КПП автомобільного заводу в Єлабузькому районі."Під час ліквідації БПЛА уламки апарата впали на будівлю КПП автомобільного заводу в Єлабузькому районі. В результаті загинув робітник. Всього постраждали 13 осіб. Один у важкому стані. Всім оперативно надано необхідну медичну допомогу. На місці виникла пожежа, її ліквідацію так само оперативно провели відповідні служби", - заявив він. Крім того, Теlеgrаm-канал Ехіlеnоvа+ поширив пожежі, що сталася на території особливої економічної зони "Алабуга" в Татарстані. Ймовірно, пожежа сталася в районі корпусів автозаводів Аurus і "Соллерс". На одному з відео, ймовірно, знятому в районі Єлабуги, видно густий дим на автомобільній парковці.Як пише Ехіlеnоvа+, дрон який мав атакувати підприємство, був збитий."Враховуючи попередню невдалу атаку на один із корпусів "Алабуга Політех", де виготовляють БПЛА типу Shаhеd (Герань), можна прикинути приблизний вектор руху БПЛА під час нової атаки. На жаль, був збитий", - йдеться у повідомленні.БПЛА А-22 "Летюча лисиця" з підвішеними авіабомбами ФАБ атакували ОЕЗ "Алабуга", - ЦаплієнкоЗа інформацією військового журналіста Андрія Цаплієнка, особливу економічну зону "Алабуга" атакували БПЛА А-22 "Летюча лисиця" з підвішеними авіабомбами ФАБ."Дрон летів з північно-західного боку, про це свідчать кадри з заводу інженерного обладнання. Наближаючись до головних цехів політеху "Алабуга", він здійснив скидання авіабомби. Ціллю, ймовірно, був навчальний корпус, але через недосконалість безпілотника, авіабомба впала поруч, на парковку працівників заводу", - зазначив Цаплієнко. Довідково: В Єлабузі розташований російський військовий завод з виробництва ударних безпілотників типу "Шахед", побудований у 2023 році в особливій економічній зоні "Алабуга". Раніше агенти Головного управління розвідки Міноборони України атакували промислову підстанцію в Кенігсберзі (Калінінграді), знеструмивши об’єкти російського ВПК та армії.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на Міністерство закордонних справ України. "За попередньою інформацією посольства України в Ізраїлі, 14 червня внаслідок масованої ракетної атаки Ірану проти Ізраїлю та влучання ракети у житловий будинок в м. Бат-Ям загинули п’ятеро громадян України, серед яких троє неповнолітніх дітей", - поінформували у відомстві.Починаючи з 13 червня внаслідок іранських обстрілів на території держави Ізраїль загинули 13 цивільних, ще 450 людей отримали поранення. 

Інгредієнти для кизилового варення:1 кг кизилу1300 г цукруІнструкція з приготування варення з кизилу:Кизил необхідно добре промити, краще щоб ягоди були стиглі, але не надто м'які, якщо кизил зеленуватий можна залишити на пару днів і він дозрієПотім засипати цукром та варити помішуючи після кипіння 30 хвилин, остудитиПісля цього варити ще один раз протягом 20-30 хвилин і закрутити у стерильні банкиСмачного!Джерело

Надзвичайно складна ситуація: в теперішній фазі дипломатичне врегулювання російсько-української війни навряд чи можливе. Під час перемовин у Стамбулі російська сторона продемонструвала свій ультиматум, понизила ранг свого представництва до рівня Мединського, який виконував певну технічну роль. Росіяни починають вкотре по-звірячому бити по наших містах, що демонструє їхню неготовність до перемовин. Вони були готові висунути свій ультиматум для того, щоб продовжувати літню наступальну кампанію. Яке ваше відчуття теперішнього дипломатичного моменту, чи він взагалі прогнозований?Що ж, я вже багато місяців залишаюся песимістом щодо перспектив дипломатичного врегулювання війни з однієї простої причини: Україна не готова капітулювати, а Володимир Путін наполягає саме на її капітуляції. Між цими двома позиціями неможливо знайти компроміс.Попри те, що у Вашингтоні та інших західних столицях останнім часом зростає спокуса вдаватися до магічного мислення, спекулюючи на темі можливої угоди, яку нібито зможе укласти президент Трамп, реальність залишається незмінною: Росія продовжує прагнути підпорядкувати Україну, знищити її суверенітет, а Україна рішуче відмовляється це прийняти. Вона не має наміру капітулювати перед Росією.Хотів би вас розпитати про дві гри. Одна гра, яку провадить теперішня американська адміністрація. Трамп намагався втягнути росіян в переговорний процес, до Москви відряджали Стіва Віткоффа з пропозиціями та великими дискусіями. І Вашингтон демонстрував певні приязні сигнали до Путіна. З другого боку, очільник РФ також провадив свою дуже хитру дипломатичну, спецслужбістську гру стосовно президента США та нової американської адміністрації. Але ми бачимо, що все впирається у неготовність Путіна застосовувати певні дипломатичні моделі поведінки, він ставить лише на війну. На вашу думку, як зараз буде формувати свою позицію американська адміністрація та президент Трамп?Адміністрація Трампа намагалася знайти дипломатичне вирішення, діючи всупереч логіці та здоровому глузду. Вона чинила тиск на Україну, намагаючись водночас задобрити Росію, обіцяючи зняття санкцій, послаблення міжнародного тиску, відновлення економічних зв’язків і перезапуск дипломатичних відносин між США та Росією в майбутньому. Як я вже зазначав, ця стратегія зазнала невдачі.Основи дипломатичної взаємодії між Україною та Росією є надзвичайно простими: Росія вимагає підкорення України, а Україна відмовляється капітулювати. І тому, якими б не були зусилля адміністрації Трампа змусити Україну поступитися, не вірю, що їй вдасться перезапустити відносини з Росією. Вірю президенту Трампу, що саме це є його пріоритетною метою. Проте не вважаю, що ця мета є досяжною.Все більше американських конгресменів, і демократів, і республіканців, розчаровані таким підходом. Вони усвідомлюють, що Путіна звинувачено Міжнародним кримінальним судом у воєнних злочинах, що Росія є агресором у цій війні і що Сполучені Штати повинні підтримувати Україну в пошуках справедливого й довгострокового вирішення. Для цього необхідна не лише додаткова допомога, а й певна форма перемоги України на полі бою.Для нашої перемоги нам потрібні відповідні засоби – далекобійні ракети та системи для стримування російської агресії. Кілька днів тому українські спецслужби здивували не лише нашого ворога, а й наших американських та європейських друзів. СБУ провела надзвичайну ювелірну роботу, йдеться про ураження частини ядерної тріади РФ, дрони атакували російську стратегічну авіацію. Ніхто цього не чекав, а ми це зробили, продемонструвавши, що Україна має карти. Але для перемоги ми потребуємо підсилення певних далекобійних систем. Чи взагалі є вірогідним те, що адміністрація Трампа втомиться від російської брехні та піде на якісь радикальніші та серйозніші кроки?Ви абсолютно праві: Україна має чимало сильних сторін, і на її боці — інноваційність, рішучість і винахідливість. Попри відсутність повноцінно функціонуючого військово-морського флоту, Україна змогла нейтралізувати майже весь Чорноморський флот Росії.Попри значну нерівність у повітрі, коли її військово-повітряні сили поступаються російським повітряно-космічним силам, Україна успішно позбавила Росію переваги в небі над власною територією. Ключовий виклик полягає в тому, як перенести цю асиметричну перевагу на сухопутний театр бойових дій.У цьому ви теж маєте рацію. Можливості для завдання ударів на великі відстані, застосування безпілотників, протипіхотних мін та інноваційної тактики відіграватимуть вирішальну роль у досягненні успіху України.Однак я не став би покладати великі надії на те, що робитиме адміністрація Трампа. Наразі ініціатива перебуває в руках європейських держав.Вони мають можливість заарештувати заморожені російські активи, які знаходяться під їхньою юрисдикцією, і спрямувати ці ресурси як на інвестування в динамічну та інноваційну оборонно-промислову базу України, так і на розширення власних виробничих потужностей у сфері оборони — тих самих потужностей, які стануть критично важливими для забезпечення так званої стратегічної автономії Європи в майбутньому.Якщо це справді їхня мета, то вони мають продемонструвати на ділі, що володіють політичною волею: мобілізувати ці кошти, інвестувати у власне оборонне виробництво, підтримати оборонний сектор України, а потім, можливо, уклавши угоду з адміністрацією Трампа, отримати доступ до окремих високотехнологічних оборонних рішень зі США. Це виглядає як логічний і прагматичний наступний крок. Проте на цьому етапі все справді залежить від Європи.Дональд Трамп кілька разів казав, що він, в разі чогось, збирається виходити з перемовин. Щоб це означало і для нас, і для Росії? Як так сталося, що теперішня американська дипломатична місія перетворилася з місії країни, яка допомагає Україні, в місію перемовника? Можливо, США в певний момент були б готові повернутися до свого старого ставлення щодо російської агресії – допомогти Україні у військовий спосіб відстояти свою незалежність і суверенні кордони?Ви маєте рацію: адміністрація Трампа позиціює себе як посередника між Росією та Україною, що суттєво відрізняється від підходу адміністрації Байдена, яка послідовно підтримувала Україну та прагнула забезпечити їй якомога сильніші позиції на будь-яких можливих переговорах. Наразі я не став би затамувавши подих очікувати, що адміністрація Трампа змінить свою позицію.На мій погляд, у її основі лежить бажання перезавантажити відносини з Росією. Це, як мені здається, є головним геополітичним імперативом або навіть стратегічною метою адміністрації Трампа. Саме цим пояснюється її нинішній підхід до України, який вона демонструє останні п’ять місяців.Те, що потенційно може змінити цю ситуацію, — це тиск з боку республіканських членів Конгресу, особливо тих, хто не бажає миритися з тим, що Сполучені Штати залишаються осторонь і не підтримують жертву широкомасштабної агресії з боку авторитарної і диктаторської держави, якою є Росія.І тому, на мою думку, з часом ми можемо побачити зрушення, і певні ознаки цього вже помітні — зокрема, у вигляді ухвалення законопроєкту сенаторів Грема та Блюменталя щодо санкцій проти Росії. Цей законопроєкт знаменує початок руху в Конгресі, який подає чіткий сигнал адміністрації про те, що нинішня траєкторія є неприйнятною.Втім, між поточним станом справ і запровадженням справді жорстких санкцій проти Росії ще залишається чимала відстань. Саме тому, відверто кажучи, вважаю, що зараз м’яч на полі європейських країн — саме їм варто зробити наступний крок. Я б не покладав великих очікувань на те, що адміністрація США найближчим часом зробить рішучі кроки на підтримку України.Попри наявність 3,8 мільярда доларів у так званих президентських фондах і ще 9 мільярдів доларів у фондах безпекової допомоги Україні, які можна було б спрямувати вже сьогодні, якщо буде ухвалене відповідне політичне рішення, я б усе одно не сподівався на це.Справжнє питання зараз полягає в тому, чи зможуть європейські держави нарешті активізуватися і використати заморожені російські активи для реальної підтримки України — не в майбутньому, а вже сьогодні.Де закінчується терпіння президента Трампа, коли мова йде про глобальні речі? Він розірвав відносини з Ілоном Маском, сказав, що Путін – аbsоlutеly сrаzy, геть божевільний. Дональд Трамп радше всього може змінювати своє ставлення до ситуації, коли його починає припікати. Якщо ми говоримо про кардинальну зміну політики Трампа, то які ще злочини має зробити Путін, щоб і американці зрозуміли, що очільник РФ знущається не з переговорів, а з президента Трампа? Путін виставляє на посміховисько саме президента США не перед європейцями та Україною, а перед обличчям неконтрольованої поведінки Китайської Народної Республіки.Очевидно, що на міжнародній арені розгортається подвійна гра.Особисто я не надаю великої ваги гучним заявам президента Трампа на кшталт "Зупиніть Володимира" чи "Путін остаточно з’їхав з глузду". Ці фрази виглядають як риторика, розрахована виключно на внутрішнього виборця. Але врешті-решт, значення мають не слова, а дії. А жодних реальних дій з боку цієї адміністрації, спрямованих на те, щоб завдати Росії бодай якихось відчутних втрат, ми досі не побачили.І це попри те, що війна залишається надзвичайно кривавою протягом останніх п’яти місяців, відколи ця адміністрація перебуває при владі, не кажучи вже про попередні роки систематичних порушень прав людини, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Те, що відбувається в Україні, не викликає жодних сумнівів: це спроба імперської держави жорстоко підкорити свого сусіда, використовуючи методи, які давно мали б бути залишені в минулому.Адміністрація Трампа це чудово розуміє. Було б наївно очікувати і спостерігати, які ще звірства повинні статися, щоб змусити її змінити курс. Значно реалістичніше припустити, що вона продовжуватиме дотримуватися обраної лінії. Якби я був українським дипломатом, я звернувся б до європейських держав із закликом діяти активніше в нинішніх обставинах і сприяти зміні підходу.Підстав сподіватися на кардинальну зміну позиції адміністрації Трампа щодо конфлікту вкрай мало. Віцепрезидент Джей Д. Венс відкрито заявив, що, на його думку, для України не існує шляху до перемоги. Такий висновок є абсолютно безпідставним. Шлях до української перемоги існує, але для його реалізації необхідні сталі ресурси та непохитна підтримка з боку західних партнерів.Попри це, така оцінка залишається офіційною позицією нинішньої адміністрації.Я хотів би розпитати вас про дуже дивну поведінку американської адміністрації, пов'язану з неприсутністю шефа Пентагона Піта Гегсета на засіданні "Рамштайн". Хоч і пояснювали, що був присутній спеціальний представник США, але ж шефа Пентагону не було. Слід сказати, що попередній міністр оборони Сполучених Штатів був на засіданнях у форматі "Рамштайн". Якщо говорити про оборонну підтримку з боку США, чи нема такого побоювання, що може бути накладене вето на продаж американського озброєння нашим європейським друзям для того, щоб вони передавали його Україні? Чи це неможливий розвиток подій?Я вважаю, що ситуація з засіданням у форматі Рамштайн і тим, що міністр оборони США навіть не з'явився на засіданні контактної групи з питань оборони України, говорить сама за себе.Якщо нинішня адміністрація США фактично не готова підтримувати Україну власними ресурсами і закликає Європу взяти на себе більшу відповідальність за безпеку на континенті, то вона хоча б повинна продовжувати лідерство в Рамштайнському форматі, щоб заохотити більше європейських союзників до активної участі.Якщо це справді їхня заявлена мета, то відсутність міністра оборони на цих зустрічах, де він мав би особисто координувати дії з європейськими колегами щодо підтримки України, свідчить про те, що нинішня адміністрація просто не має наміру надавати подальшу допомогу.Це викликає глибоке занепокоєння. Як я вже зазначав раніше, сподіваюся, що члени Конгресу усвідомлять, наскільки ганебною є ситуація, коли Сполучені Штати не підтримують жертву широкомасштабної агресії — Україну. І що вони все активніше закликатимуть Сполучені Штати діяти рішучіше разом із європейськими союзниками.Ймовірно, лише під серйозним тиском з боку Конгресу адміністрація змінить свій підхід.Нещодавно з'явився сигнал, що Трамп хотів би, можливо, повторити дипломатичний прийом президента Ніксона. Трамп спілкувався пару днів тому з Сі Цзіньпіном і запропонував відвідати США, а також продемонстрував свою готовність прибути до Китайської Народної Республіки. Але це поки що перспективи. Яка ваша реальна оцінка позиції Китаю? Відомо, що Путін приймав Сі Цзіньпіна 9 травня у Москві, очільник КНР був чи не єдиний зі світових лідерів, який відвідав Росію. Ми розуміємо, що російська економіка не могла б функціонувати без економічної та військової підтримки Китаю. Що собою зараз являє реальна китайська політика?Це дуже слушне зауваження, і надзвичайно важливо, щоб в адміністрації Трампа усвідомили: проти України воює не лише Росія. Йдеться про справжню коаліцію — Китай, Північну Корею та Іран — які надають Москві масштабну підтримку. У випадку з Північною Кореєю йдеться навіть про відправлення солдатів для підтримки російської агресії проти України.Адміністрація, яка заявляє, що Китай є головною загрозою для національної безпеки США, має визнати очевидне: Китай є складовою цієї ворожої коаліції. Без китайських оптичних систем, верстатів, нітроцелюлози, а також фінансових ресурсів, російська військова машина була б лише тінню тієї потуги, якою вона є сьогодні. Фактично, Китай значною мірою фінансує цю війну.Крім того, він постачає критично важливі компоненти, які уможливлюють зростання загрози європейській безпеці в майбутньому. Саме тому як Сполучені Штати, так і наші європейські партнери мають бути глибоко занепокоєні ситуацією, яку створює Китай, і тими ризиками, які він становить як для України, так і для безпеки Європи загалом.Проте досі незрозуміло, чи адміністрація Трампа продовжуватиме дотримуватися жорсткої лінії щодо Китаю, чи в певний момент президент Трамп вирішить організувати черговий гучний саміт, подібно до того, який він провів із Кім Чен Ином під час своєї першої каденції, і спробує перезавантажити відносини з Китаєм за аналогією з перезавантаженням відносин із Північною Кореєю кілька років тому. Такий розвиток подій цілком можливий.Так само, як він демонструє бажання відновити відносини з Росією, немає жодних ідеологічних перепон для того, щоб він спробував зробити подібне і з Китаєм. Хоча чимало високопосадовців у його адміністрації, ймовірно, будуть проти такого кроку, ця можливість залишається більш ніж реальною.​​Наскільки я розумію, КНР зосереджена не лише навколо Тайваню. Пекін хотів би змінити глобальний порядок денний, правила гри у всьому світі. Росіяни теж готові міняти глобальний порядок денний. Як не дивно, дуже багато нових популістичних проєктів, можливо, з'єднаних між собою, також намагаються підірвати та змінити світові правила. Ось, і Лавров заявив, що готовий переносити штаб-квартиру ООН до Сочі, звісно, що це його фантазії.  ООН виявилась неспроможною в теперішній своїй формі зупинити агресію постійного члена Ради Безпеки ООН, який вчинив неспровокований акт агресії. Яким може бути глобальний порядок, наприклад, очима Пекіна?Ми спостерігаємо фрагментацію світової системи. Усі ключові елементи міжнародного порядку, заснованого на правилах, який існував протягом останніх п’яти, шести, а можливо, й семи десятиліть, поступово руйнуються. Це стосується не лише сфер безпеки, таких як Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності чи Договір про звичайні збройні сили в Європі, але й економічних інституцій, зокрема Світової організації торгівлі, яка дедалі більше втрачає спроможність ефективно регулювати вільну торгівлю.З погляду Китаю, зменшення впливу Сполучених Штатів на глобальній арені, безумовно, є джерелом стратегічного задоволення. Така фрагментація міжнародного порядку відкриває перед Пекіном можливості для тіснішої співпраці з іншими авторитарними державами з метою підриву позицій демократичних країн, які впродовж останніх тридцяти років після завершення холодної війни визначали правила гри у світовій системі.Історично склалося так, що Північна Америка та Європа разом з окремими демократіями Східної Азії, зокрема Японією, Південною Кореєю, Австралією та Новою Зеландією, визначали засади міжнародної безпеки та економічного порядку. Ця епоха добігає кінця або, можливо, вже завершилася — і, схоже, Китай лише вітає такий розвиток подій. Він бачить у цьому можливість суттєво розширити свій вплив як у власному регіоні, так і за його межами.Частина переваги Китаю полягає в його здатності підтримувати проєкцію сили Росії на її периферії. Обидві держави мають очевидні спільні інтереси у способах, якими вони управляють та впливають на сусідні регіони.Для демократичних країн у всьому світі це має стати тривожним сигналом. Ми входимо в період глибокої невизначеності та зростаючої геополітичної нестабільності, з високим ризиком нових регіональних конфліктів і навіть потенційної війни між великими державами.За моєю оцінкою, теперішня світова диспозиція – Путін, значною мірою, є інструментом в руках Китаю. Я не знаю, наскільки він автономно ухвалює певні рішення, наскільки сам формулює для себе об'єкти для нападу, але задача – змінити глобальний порядок денний. Європейці сподівалися на 5 статтю Євроатлантичного договору. Адміністрація Трампа завжди казала, що Європа повинна платити за безпеку більше. І зараз буде доходити виплата до 5% ВВП на безпеку, і це нормально. Але є питання щодо виконання взятих на себе зобов'язань. Я спілкуюся з представниками країн Балтії й там, м'яко кажучи, дуже занепокоєні тим, що Росія може вчинити конвенційний акт агресії або гібридний акт агресії. А система європейської безпеки донедавна базувалась на тому, що є американський флот, американська авіація та американська готовність захищати своїх союзників по НАТО.Це дуже слушне запитання. Наразі багато членів Альянсу глибоко стурбовані тим, чи зберігають Сполучені Штати політичну волю виконати зобов’язання за Статтею 5 — надати допомогу союзнику по НАТО у разі нападу.Реальність полягає в тому, що Росія вже веде гібридну війну проти багатьох європейських союзників, застосовуючи методи, які не підпадають під класичне розуміння збройного конфлікту. Після завершення війни між Росією та Україною існує цілком реальна ймовірність того, що Москва переключить свою увагу на Європу з наміром вдатися до більш відкритої, конвенційної агресії.Саме тому непорушність Статті 5 є критично важливою для запобігання подібним сценаріям у майбутньому. Водночас Альянс має бути набагато активніше залучений у стримування Росії в Україні, адже оборона України й ефективність стримувального потенціалу НАТО — нерозривно пов’язані між собою.Однак нинішня ситуація свідчить про те, що Сполучені Штати дедалі менше демонструють відданість Альянсу, заснованому на спільних цінностях. Зараз Вашингтон усе більше зосереджується на захисті власної території, а не на розширеному стримуванні чи обороні союзників. Це суттєва зміна мислення порівняно з підходами, які домінували в попередні десятиліття.Ми пам'ятаємо, з чого починалась повномасштабна російська агресія проти України – з путінського ультиматуму, який був адресований не лише до України, а й до Америки та Євроатлантичної спільноти. "Збирайте манатки та викидайте їх до кордонів Євроатлантичної спільноти 1997 року", - ось, з чого починав свою агресивну війну проти України Путін. Як зараз виглядає ситуація з урахуванням того, що Путін про це говорить менше в публічній сфері? Це б означало виведення військ НАТО з Литви, Латвії, Естонії, Польщі, можливо, Словаччини, Угорщини, Румунії?Абсолютно вірно. Буквально нещодавно міністр закордонних справ Лавров озвучив ці тези знову.Коли Володимир Путін говорить про першопричини війни в Україні, про мотивацію Росії до збройної агресії, він фактично посилається на три основні аргументи. Перший — так звана "денацифікація", яку всі українці розуміють як евфемізм для зміни влади в Києві.Другий — "демілітаризація", яка, на думку Кремля, означає нейтралізацію Збройних Сил України, аби зробити країну беззахисною та підвладною волі Росії в будь-яких майбутніх безпекових домовленостях.Третій — вимога згортання розширення НАТО в Східній Європі. Цей процес, як ви справедливо зазначили, розпочався задовго до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, але й досі постійно з’являється в російському наративі як одна з так званих «корінних причин» війни, які, на думку Москви, слід усунути.Європейські держави ігнорують ці сигнали на власний страх і ризик. Під загрозою — не просто стабільність України, а сама архітектура європейської безпеки.Саме зараз у європейських держав є реальний шанс зупинити Росію в Україні, поки конфлікт не перекинувся далі. Але для цього потрібно проявити політичну волю і надати Україні ті ресурси, які їй критично необхідні для продовження боротьби.Я розумію, що футурологія війни – справа надзвичайно невдячна. Яке у вас відчуття траєкторії російсько-української війни? Чи вона взагалі надається до локалізації, чи має властивість лише збільшувати певні ділянки фронт? Тут йдеться і про Білорусь, і напрямок Сувалок, і відкриття ще інших додаткових ділянок фронту російсько-української війни.Я переконаний, що Володимир Путін націлений на підкорення України, і він не зупиниться, допоки його не зупинять зовнішні сили разом із самою Україною. Його цілі абсолютно чіткі. Як кажуть, апетит приходить під час обіду.Для Путіна чим довше триває ця війна і чим більше шансів він бачить на окупацію нових українських територій, тим активніше він буде готовий мобілізовувати ресурси і розгортати війська для досягнення цієї мети.Втім, якщо його зупинити, і якщо західна допомога виявиться достатньою для того, щоб змінити хід війни на користь України, він може бути змушений переосмислити свої плани — зокрема, чи здатен він їх реалізувати, або ж чи варто припинити бойові дії й переглянути майбутнє самої Російської Федерації. Його цілі змінюватимуться в міру зміни траєкторії війни.Проте стратегічна мета залишається незмінною — підкорення України. І я не вірю, що вона зміниться, доки, як я вже зазначав, Росію не буде зупинено.  

Під час сезону малини хочеться зберегти смак та користь цього продукту на всю зиму. Зазвичай для того, щоб насолоджуватись смаком малини навіть взимку, готують варення. Проте є набагато простіший спосіб – вам потрібні лише ягоди, цукор та блендер. Завдяки такому методу, ви збережете більше корисних речовин, адже під час варіння частина вітамінів та мінералів зникає. Крім того, завдяки блендеру ви зможете впоратись із цією справою дуже швидко та без зайвих клопотів. Потім малинову масу можна буде використовувати для приготування натурального чаю, додавати до випічки, сирників, млинців або навіть сирної тарілки. Малина перетерта з цукромІнгредієнти: малина – 1 кг цукор – 700 г Покроковий рецепт приготування:Переберіть малину та видаліть будь-які зім'яті або гнилі плоди. Промивати ягоди не потрібно, оскільки вони можуть увібрати багато води.Перебийте блендером малину з цукром до однорідної маси. Якщо збираєтесь зберігати малину у морозильній камері, тоді краще перелити масу у пакети із замком Zір-Lосk. Якщо ж ви будете тримати заготовку в холодильнику, тоді можна розлити малину з цукром у простерилізовані банки. Проте тоді термін зберігання зменшиться до кількох місяців.малина перетерта з цукром, Фото: klороtеnkо.соmМалина перетерта з цукром на зимуІнгредієнти: малина – 1 кг цукор – 1.3 кг Покроковий рецепт приготування:Переберіть малину та видаліть все зайве, а потім промийте ягідки.До ягід додайте цукор, перебийте блендером до однорідної маси та розчинення цукру.Простерилізуйте банки, а потім розливайте в них малинову масу та щільно закривайте кришками (також простерилізованими). Якщо у вас вийшло більше варення, ніж розраховували, можете налити його в спеціальні контейнери та поставити в морозильну камеру. Банки з перетертою малиною можна зберігати в холодильнику. Смачного! @mаmkаsеlyаnkа Малина перетерта з цукром на зиму малина 1кг цукор 1.3 кг #сельскаяжизнь #село #селоілюди #селоилюди #рецепт#перетертамалина#малина ♬ оригинальный звук - МАМКАСЕЛЯНКА   

Про це інформує Rеutеrs.Генеральний секретар "Катаїб Хезболла" Абу Хусейн аль-Хамідаві підкреслив, що угруповання "уважно стежить за рухами армії американського ворога в регіоні". "Якщо Америка втрутиться у війну, ми без вагань будемо діяти безпосередньо проти її інтересів і баз, розташованих у регіоні", - наголосив він.Довідково: "Катаїб Хезболла", заснована після вторгнення США до Іраку у 2003 році, є одним з найбільш впливових іракських збройних формувань, тісно пов'язаних з Іраном. Вона вважається ключовим елементом мережі регіональних проксі-сил Тегерана і раніше брала на себе відповідальність за численні ракетні та дронові атаки проти Ізраїлю та американських військ в Іраку і Сирії.Угруповання входить до коаліції проіранських збройних формувань, відомої як "Вісь опору".Що передувало1 травня стало відомо, що США отримали нові розвідувальні дані, які свідчать про те, що Ізраїль готується до удару по іранській ядерній інфраструктурі.Згодом видання Rеutеrs повідомило, що Саудівська Аравія передала Тегерану пряме повідомлення про необхідність серйозно розглянути пропозицію адміністрації президента США Дональда Трампа щодо ядерної угоди, щоб запобігти потенційному збройному конфлікту між Ізраїлем та Іраном.7 червня розвідувальні служби Ірану повідомили, що країна отримала доступ до значного обсягу секретної інформації про ядерну програму Ізраїлю.Раніше Трамп не раз погрожував завдати удару по Ірану, якщо переговори щодо його ядерної програми проваляться, а згодом заявив, що не впевнений, чи Тегеран погодиться припинити збагачення урану, що є ключовою вимогою Америки. Трампу представили військові варіанти дій, якщо переговори з Іраном проваляться. Міністр оборони Ірану Азіз Насірзаде наголосив, що його країна застосує заходи у відповідь проти американських баз у регіоні, якщо ядерні переговори проваляться й Іран зазнає ударів.У ніч проти 13 червня Ізраїль розпочав масштабну операцію проти Ірану та завдав превентивних ударів по його ядерних та військових об'єктах. Fох Nеws писало, що Ізраїлю вдалося обманом зібрати на нараду лідерів військово-повітряних сил Ірану перед ударами 13 червня по військових та ядерних обʼєктах країни.Президент США Дональд Трамп після атаки закликав Тегеран укласти угоду, "поки не пізно", а удари Ізраїлю назвав дуже успішними. Згодом Організація з атомної енергії Ірану заявила про витік радіації всередині ядерного обʼєкта в місті Натанз. Водночас зовні забруднення не виявлено.Іран у відповідь на атаку Ізраїлю 13 червня запустив балістичні ракети: у Тель-Авіві здійнявся дим. Зафіксовано три хвилі атак Тегерана.Згодом американський президент Дональд Трамп заявив ізраїльському прем'єру Беньяміну Нетаньягу, що США розглянуть можливість удару по підземному ядерному об'єкту у Фордо в Ірані, якщо такий крок стане необхідним для запобігання отриманню Тегераном ядерної зброї.Натомість міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Тегеран не прагне розширення конфлікту з Ізраїлем на сусідні країни, однак готовий вжити заходів самооборони в разі виникнення такої необхідності.

Про це повідомляє іранський опозиційний телеканал Іrаn Іntеrnаtіоnаl, що веде мовлення з Лондону.Як зазначають у виданні, один із високопоставлених російських чиновників запевнив Хеджазі, що у разі ескалації Москва забезпечить йому евакуацію через безпечний коридор.Читайте також: Біженці виїздять з Тегерану до сіл, а ЦАХАЛ просить іранців триматися подалі від військових підприємствПовідомляється також, що подібні розмови були й з іншими високопосадовцями Ірану. Дехто з них, як зауважують автори, вже завершує підготовку власних маршрутів виходу з країни.Раніше міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Тегеран не прагне розширення конфлікту з Ізраїлем на сусідні країни, однак готовий вжити заходів самооборони в разі виникнення такої необхідності.

Трамп так хотів не підставляти Америку під "третю світову", що зараз його країна на порозі війни, в якій одна зі сторін заявляє, що у разі потреби може застосувати ядерну зброю, а друга — погрожує її ось-ось випробувати. Війна між Ізраїлем та Іраном – яскравий приклад некомпетентності зовнішньої політики Трампа, коли пихата самовпевненість у власному таланті домовитися з будь-ким призвела до того, що з лідером США серйозно ніхто не хоче говорити. Тобто говорити, ще говорять, але кожен робить при цьому своє. Іран збагачує уран, Ізраїль обстрілює Тегеран та не йде з сектору Газа, Росія планує подальшу війну, Китай взагалі ігнорує погрози Трампа, а Україна змушена враховувати обмеження американської допомоги… Протиборство Ірану та Ізраїлю матиме наслідки й особисто для Трампа. Читайте також: Близький Схід: три ідеї на поляхСША не зможуть ігнорувати цю війну так, як можуть ігнорувати російсько-українську війну… Хоча б тому, що політичний досвід, численні лобісти та інститут подвійного громадянства дають Ізраїлю набагато більше, ніж Україні впливів на американську політику.Тому Трампу треба буде визначатися. Але будь-яке рішення Трампа щодо війни – колотиме його власних прихильників. На сьогодні у лавах МАGА вже чути прямі заяви щодо неприпустимості дій Трампа на Близькому Сході. І це тільки початок.ДжерелоПро автора. Сергій Таран, політологРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів. 

Таку думку висловила громадянка Ізраїлю, волонтерка в Україні, художниця, офіцерка запасу ЦАХАЛу Зоя Север в етері Еспресо. "Я не знаю, як це (заяви Ірану, - ред.) сприймає Ізраїль, але я думаю, що серйозно це сприймається так, як Путін, коли каже, що він готовий припинити", - сказала вона. Зоя Север зауважила, що ціль Ізраїлю на цей момент не досягнута. "Тобто нехай розмовляють, але ціль Ізраїля була знищити ядерне озброєння і ядерну потужність Ірану. Тому, я не думаю, що зараз питання тільки в тому, чи вони готові припинити. Питання також в тому, чи готові припинити, чи ціль досягнута і чи можна припиняти на цьому етапі", - додала вона.15 червня міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що Тегеран не прагне розширення конфлікту з Ізраїлем на сусідні країни, однак готовий вжити заходів самооборони в разі виникнення такої необхідності.

У США потужне загострення - ідеться про надзвичайно дивні заяви як президента Трампа, так і його підопічних. Шеф Пентагону сказав, що будуть скорочувати допомогу Україні, хоча вони і досі не впровадили програму військової допомоги.З іншого боку, американці виходять на вулиці, починаються непрості відносини з губернаторами. Розуміємо, що США будуть переживати велику кризу. І в той самий момент бачимо, що Путін не готовий до перемовин, а починає по-звірячому бити по українських містах, розуміючи, що Сполучені Штати зараз будуть послаблюватися.Я бачу це так, що наступає трагічний процес венесуалізації Сполучених Штатів. Те, що відбувається, - це неймовірна трагедія американського народу. Окрім цих конфліктів, які адміністрація Трампа розв'язала зі всім світом, особливо із союзниками, а це і тарифи, і територіальні вимоги, і якісь погрози, то тепер до цього приєдналася і внутрішня, домашня війна за владу. Адже не можна забувати, як президент Трамп багато разів говорив, що два терміни – занадто мало для такої величної людини, як він, та й що це взагалі неприпустимо. А те, що ми бачимо, - це внутрішня політична війна.Ґевін Ньюсом - найпопулярніший політик демократичної партії, губернатор Каліфорнії, який міг би стати лідером від демократів на виборчих перегонах. Тому ця внутрішня битва відбувається в Каліфорнії. Саме так на це можна дивитися, тому що мета Трампа – показати Ньюсому, що він не справляється. І виходить процес, я б сказав, неймовірної трагедії, бо насправді, як ви сказали, це послаблює Сполучені Штати і це послаблює союзників. Якщо дивитися далі на відносини з Росією, Трамп робив усе, аби витягнути Путіна з зони ізгоїв. А мирні розмови були лише приводом, бо не було жодної дії, яка могла б бути нейтральною. Насправді це призводить до послаблення позиції України. Наше щастя, що потенціал України - ЗСУ та власний ОПК, передові дронові технології демократизують насилля на землі настільки сильно, що у США вже нема важелів, щоб напряму впливати на Україну. Виходить так, що на сьогодні все, що робить Трамп, веде США до глибокої ізоляції, тому що світ влаштовують всі можливості співпраці без Сполучених Штатів, це ми спостерігаємо з боку найближчих партнерів США, наприклад таких, як Японія та Південна Корея. Також бачимо позицію Європи, яка намагається зберігати дистанцію як щодо політики Трампа, так і до Китаю. Таким чином вибудовується світ, в якому послаблюються Сполучені Штати. А Росія слабка до такої міри, що вона вже у стані безнадійності та безвідповідальності. Адже ті атаки, які ми бачимо, - це прояв безнадійності, вони нічого не можуть змінити.Але вони вбивають. Ми розуміємо, що це не впливає на стратегічний хід війни, однак вони демонструють колосальний рівень звірства. Україна потребувала реакції США, не тільки писати твіти, що Путін – божевільний, а потрібні дії, яких ми не бачимо. Я скажу більше, США та адміністрація Трампа поводяться злочинно, тому що вони урівноважують жертву та агресора, показуючи ніби еквівалентність, адже тут цього нема. Насамперед це неефективно, бо подивіться: на початку 2024 року в Херсоні мешкало 78 тисяч людей, з них загинули або постраждали десь півтори тисячі, а на кінець року кількість мешканців міста зросла до 98 тисяч. Це показує, що такий метод не працює, тобто людей не налякати. Вони намагаються влаштовувати "Дні Харкова", "Дні Херсона" у Києві або в інших містах, а насправді досягнуть – "Дні Херсона" в Москві. Я на це таким чином дивлюся. І це неминуче.Всі дії Трампа, які скеровані на послаблення України, навпаки, її зміцнюють, також зміцнюють друзів України, їхню згуртованість навколо підтримки України.А з іншого боку – ті, які не мають наміру, ослаблюють Росію, тому що тарифи, що запровадив Трамп, послаблюють очікування щодо глобального росту, а це знижує попит на енергоресурс. Таким чином, те, що бачимо в Росії, - економічне падіння, найбільший із часів Єльцина дефіцит, тому їм доведеться в цьому році мінімум один раз, можливо і два рази, змінювати бюджет.Відповідно, у цій системі, з одного боку, це злочинна, бандитська війна. А те, що ви кажете про нерішучість США, то це є тому підтвердженням. Але потрібно розуміти одну річ - що Путін разом із Трампом або без Трампа, Трамп разом із Путіним або без Путіна не в змозі нічого змінити, оскільки вони слабкі. Сполучені Штати ослабли при Трампі до такої міри, що вже не можуть установити мир.Зараз мир буде встановлений разом із Китаєм, без участі Китаю цього миру не встановити. Той, хто встановить мир у цій фазі глобальної війни, буде визначати подальші умови гри. І тут США виявили свою слабкість. Зараз тільки після того, як визначиться якась угода між Сполученим Штатами та Китаєм, тоді буде вибудовуватися конструкція миру та обмеження хотілок Путіна, які взагалі не є реальними та далекі від можливостей. Тут стримуючу роль буде відігравати Китай, бо Росія не може вести цю війну без підтримки Китаю. Так що чекаємо якогось договору між США та Китаєм.Перемовини почалися, Китай поводиться жорстко, тому що вимагає повного скасування тарифів. Але перемовини тривають. Якщо ці перемовини щодо головних відносин, які є на землі, - між Китаєм та Сполученими Штатами будуть вибудувані, тоді з'явиться простір, щоб зупинити агресію Росії проти України. Поки цього не буде, то ніякого перемир'я, бо це просто гра слів та процесів, які не будуть вести до зупинення війни. Чому? Тому що Китай боїться, що зупинка війни РФ проти України звільнює сили Росії для того, щоб створювати ризики щодо безпеки для Європи. І це могло б змусити Європу піти під ковпак США, але цього Китай не хоче.Тому Китаю вигідно, щоб Росія мала зв'язані руки і щоб Європа менше боялася. У принципі, з'являється простір, час для того, щоб тримати їх у невизначеності. Як ви правильно сказали, це злочинна невизначеність - злочинна нерішучість стосується насамперед Сполучених Штатів, які розбивають єдність Заходу. Ті процеси, як ми бачимо в Європі, скеровані на те, щоб роз'єднати Європу, накинути політику трампізма. Але насправді сьогодні ця політика створює Україні більше шансів, більше міцності, ніж Трамп міг очікувати, а також і Венс, коли в Мюнхені проголошував цю безвідповідальну, злочинну політику.Ми розуміємо, що Путіна використовують, але він є суб'єктом гри. Його злочинна агресія проти України і погрози в бік ЄС у певний час були вигідні і для Китаю. Путін не припиняє агресію, 9 травня відбулася зустріч між ним та Сі Цзіньпінем. Тоді очільник РФ озвучив буцімто свою готовність вести перемовини. За пару днів після того прибув бразильський президент Лула да Сілва, якого Путін не прийняв. Також кілька днів тому відбулася розмова між лідерами США та КНР, Трамп запросив Сі Цзіньпіна до Сполучених Штатів та висловив готовність здійснити візит до Пекіна. Як ці останні події вкладаються у ваше бачення?Насамперед тривають тарифні переговори, ідуть перемовини щодо торгівлі, бо економіка визначає дії політиків, які її обслуговують. А фундаментом для цього є питання безпеки. Є глобальні протиріччя, тому що Китай зацікавлений у підтримці тієї системи, яка була глобальною, – без тарифів, з відкритими ринками. Політики США відчували, що програють у цій політиці. Зараз є загроза глобальної рецесії, глобального падіння економіки, яке стане потрясінням для багатьох країн. І в цьому немає сумнівів.Те, що зараз відбувається, - це визнання Трампом, що він програв тарифну війну. Подумайте – він запровадив високі тарифи 145%, які вимушений був обмежити. І далі буде обмежувати, зараз уже є пропозиції 60%, 30%, але Пекін не погоджується, поки взагалі не будуть скасовані тарифи. Адже Китай вважає це питання престижу, тут важливо показати Китаю, що він більше не є молодшим партнером у цих співзалежних відносинах із США.І на сьогодні виходить так, що ці переговори тривають, вони створили собі простір на два місяці, поки не розпочнеться нова хвиля тарифної війни. Але це вже не тарифна війна, а торговельна, бо Китай запровадив заходи у відповідь, які пов'язані із забороною на експорт рідкісноземельних металів. Також є загроза фінансової війни, тому що США можуть обмежувати ліквідність. Ми бачимо, що все йде до падіння.А щодо війни Росії проти України – одна з відповідей на питання, яким буде світ. Якщо США та Китай домовляться, тоді стратегія Пекіна буде концентруватися на тому, щоб створювати умови для глобального співробітництва, тобто буде згода на те, щоб конфлікти обмежувати.Якщо такої згоди не буде, Китай буде зацікавлений, щоб конфлікти відбувалися по всьому світу, таким чином буде розпорошуватися присутність США, показуючи всім ще раз, і ще раз, і ще раз: Сполучені Штати нічого не можуть.Насправді те, що відбулося, – це важливий момент. Перший важливий момент – коли у Білому домі президент Зеленський показав, що в Трампа занадто короткі руки, щоб вільному народові, який воює за своє життя, диктувати умови, що суперечать міжнародному праву, справедливості, честі народу. А також Зеленський показав, що не можна це питання вирішити між США та росіянами без України.Потім були зустрічі в Парижі та Лондоні, де Європа показала, що без неї цього питання також не вирішити. А далі з'явився Китай, як ви сказали, на параді, і також висловив готовність взяти участь. Ось зараз стає зрозуміло, що потрібно створити якусь систему глобальної рівноваги, але її складно створити, коли найсильніша країна у світі - США перебуває у відсутності рівноваги. Адже у Сполучених Штатах внутрішні та зовнішні проблеми є одним конфліктом – некерованість. А некерованість є найстрашнішою, тому що всі пропозиції, що йдуть від адміністрації Трампа, не мають значення. Я говорю про тарифні та торговельні пропозиції, за якими нічого не стоїть, – нема ніяких підрахунків, відсутня якась стратегія.Ми всі сьогодні перебуваємо в ситуації, коли летимо в літаку і не знаємо, чи з нами пілот, чи він уже не керує машиною. І в цьому трагедія. Венесуелізація США сьогодні створює основний ризик для глобальної системи. Ми бачимо, що всі, хто може, відходять від долара, тихо купляють золото, намагаються створювати диверсифікацію, ідуть на інші ринки. І тут ми зустрічаємося з відсутністю солідарності та розпадом Заходу. Бо зараз саміт НАТО – це спроба словами засипати цей великий простір, який виник між США та Європою, включаючи Канаду. Це безпрецедентна ситуація.Слід також розуміти, що стабілізатором всього цього стану є Україна, тому що не США, не якесь магічне НАТО захищають Центральну Європу та й взагалі Європу, а 120 українських бригад та ОПК України. Єдиний та найефективніший спосіб підтримати безпеку та глобальну стабільність – концентрувати зусилля у підтримці України. Нема у нас сьогодні більш ефективного способу, ніж масштабування потенціалу українського ОПК, який є найпередовішим.Нам потрібні швидкі кроки, ви абсолютно правильно прокреслили необхідність застосування додаткових механізмів підтримки, але й ще потрібні відповідальні військові кроки. Україна прикриває Європу з урахуванням чергового інформаційного вкиду з боку Кремля, який вимагає виведення військ НАТО з території Литви, Латвії та Естонії. Радше всього, Альянс на подібне не піде. Але водночас має бути консолідована позиція, щоб європейці також брали на себе відповідальність та були готові діяти швидко. Росіяни знають, що європейці готуються, але Росія демонструє, що готова продовжувати війну. Розуміємо, що економіка – дуже важливо, однак досвід диктатури КНДР демонструє, що росіяни також можуть жити дуже погано.Тут потрібно підкреслити два моменти. По-перше, очікування Росії щодо Польщі та країн Балтії показують один принцип – нероздільність безпеки країн Міжмор’я: України, країн Балтії та Польщі. Це дуже важливий принцип.Помилка НАТО полягала в тому, що частина цього простору, а саме балтійські народи та Польща були прийняті в НАТО, а Україна не стала членом Альянсу. Таким чином настав розподіл статусу безпеки різних частин Міжмор’я, а це завжди запрошення до війн. Якщо ми хочемо зупинити наступну війну, то потрібно, щоб був однаковий статус безпеки України, країн Балтії та Польщі, а в майбутньому і Білорусі. Коли ми разом, то нам не потрібні зовнішні гаранти безпеки. Якщо ми розділені, то через наші території приходить війна і нас вбивають. Це дуже важливий момент.Другий момент – українська армія та підтримка України, тут ключ – неймовірний прогрес, який зробила Україна та який потрібно негайно застосовувати. Це стосується і структури армії, і структури ОПК, і співробітництва між армією та ОПК – все це сьогодні зробило Україну передовою країною у світі. Без цього в НАТО не буде ніякого прогресу, а будуть говорити тільки про гроші, які не посилюють спроможності. Люди, які беруть участь у дроноцентричній війні, не працюють інженерами, але розуміють, що все залізо - Аbrаms, НІМАRS, АТАСМS – це все частково, без модифікацій надано Україні. Танк на сьогодні – це два з половиною дешевого дрона.На мою думку, не тільки настала демократизація насилля, а також створюються такі засоби, що оборона дуже сильно перевершує атаку. Відповідно, ті методи, про які я знаю і які впроваджує Україна, зроблять неможливими територіальні поступки, просування росіян, якщо це буде впроваджено, використовуючи штучний інтелект, автоматизацію. Більшість штабів і військово-промислових комплексів Європи навіть не підозрюють про існування таких методів ведення війни, тому потрібно відкривати очі.Так само як зміна відносин між цивільними та військовими. Зараз військові мають дуже малі можливості захищати країну, бо насправді цивільна оборона та мобілізація - саме це буде працювати.Щодо Росії, вони дійсно небезпечні, бо через відсутність фінансування війни у РФ зроблять мобілізацію так, щоб народ воював за безплатно. Таким чином якоюсь мірою збережуть ресурси. А ті ресурси, якими можна було продовжувати війну, будуть відібрані у населення через інфляцію або через заморожування. Ті ресурси, які є у РФ, уже вичерпані. А ціни на нафту роблять Росію великою бюджетною дірою. Відповідно, цей процес буде дуже сильно обмежувати РФ. Ще не було одного такого страшного диктатора, хто міг би вести війну без ресурсів, так що його дні пораховані. Резервів, щоб назбирати з росіян, - близько двох трильйонів доларів. Тобто є ще потенціал, але це вже буде на інших принципах, принципах Північної Кореї, і такі порівняння – абсолютно адекватні.Як ви думаєте, скільки зараз вистачить наступального потенціалу Росії? Йдеться про пекельно складну літньо-осінню кампанію. Чи буде РФ готова виходити на перемовини, якщо ми застосуємо ті чи інші додаткові сюрпризи для ворога? Розуміємо, що російська логістика, як військова, політична, так і економічна, де-факто замкнена на двох містах – Москва та Санкт-Петербург. І вони надзвичайно сильно переживають, якщо буде поруйновано чи понищено цю логістику.Тут прямих загроз для фронту немає,  українська армія справляється. Зараз відбувається дронізація, 80% зі всього - це дрони, дрони і ще раз дрони. У цьому Україна має перевагу, але проблема з масштабуванням. Росіяни можуть копіювати, а потім масштабувати, тобто вони у стані компенсувати і далі грати на рівних. Насправді Україна тут технологічно перемагає, і дуже важливо, щоб були ресурси з боку Європи - по-перше, фінансові, а саме надання їхніх територій для створення більш масштабного виробництва. Друге - зміна законодавства, тому що сьогодні боротьба лежить на плечах українського солдата, а європеєць, який хоче воювати на боці України та підтримувати захист континенту, у своїй країні вважається злочинцем.Складно говорити, коли бачимо, як бомбардують Київ та інші українські міста, хотілося б, щоб бомби летіли і на Москву, і на Петербург. Але потрібно підкреслити, що Україна свої дії бойові веде гуманно, немає тієї тупої ненависті.Велику роботу роблять українські стратегічні дрони по всій території РФ, від Балтійського моря до Чечні, усе це буде посилюватися. Простір російських територій, який буде зазнавати ударів, тільки розширятиметься. Вважаю, що росіяни не будуть у змозі нічого концентрувати, бо дрони розіб'ють їм логістичні шляхи. Нема в Путіна ніяких аргументів, хоч перед Стамбулом і намагався показати, який він сильний. Одна акція українського інтелекту розбила все, і зараз росіяни у позорі сидять і думають, що далі. Це переможна війна, в якій Росія вимушена буде повернути все до останнього сантиметра.А наступне стратегічне питання – що далі з Росією, адже США бояться її розпаду.