Еспресо

Чергові удари ЗСУ по ворожих ціляхУ ніч на 10 березня українські безпілотники атакували нафтопереробний завод у Самарській області РФ, який серед іншого виробляє пальне для реактивних літаків РФ. Розташування цього НПЗ – 800 км у глиб РФ. Атакуємо цей завод уже не вперше, оскільки повітряні коридори протоптані, і повторні атаки здійснюються після того, як ворог відновлює свої певні спроможності. Для захисту від дронів противник зараз намагається обкручувати резервуари з вуглеводнями захисними сітками, які мали б убезпечити завод від дронових атак, але не встигли доробити, і вкотре наші дрони здійснили удар по цьому нафтопереробному заводу.На тлі повідомлень про обмеження американської розвідувальної інформації та її впливу на виконання цих завдань, скажу так: по багатьох ворожих об'єктах, серед яких оборонно-промислові та енергетичні, у нас була зроблена потужна підготовча робота. Були зроблені відповідні запаси необхідних даних по стратегічних цілях, що дозволяє виконувати завдання щодо зменшення оборонно-промислового потенціалу ворога саме шляхом системних ударів по території РФ.Зараз головне завдання – масштабування ударів, що, власне, і здійснюється, також йде пошук альтернатив американській розвідувальній інформації. Наразі Франція пропонує нам свої супутникові знімки як компенсацію за ті, що затримуються з боку США. Ми розуміємо, що ставка на США вже не спрацьовує, тому потрібно шукати альтернативи, і ЗСУ зараз це роблять.З приводу масштабування використання дронів, хочу згадати, що сьогодні, 10 березня, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський провів традиційну щомісячну нараду з питання розвитку безпілотних систем, під час якої повідомив, що за підсумками лютого було вражено та знищено на 22% більше цілей противника порівняно з січнем. Конкретні цифри не наводилися, але можна припустити, що йдеться про десятки тисяч одиниць техніки, зброї та живої сили ворога. Головнокомандувач також зазначив, що досвід окремих підрозділів безпілотних авіаційних комплексів слід масштабувати на інші структури ЗСУ. Він навів кілька відомих прикладів, зокрема бригаду "Птахи Мадяра" та полк безпілотних систем "Ахіллес".Куп'янський напрямокЮрій Федоренко, командир 429-го окремого полку безпілотних систем "Ахіллес", зазначив, що Куп'янщина у своїй обороні не є однорідною, тому треба цей напрямок розглядати у розрізі часу: як діє противник і що відбувається на лінії бойового зіткнення. Починаючи з Куп'янська лівобережного та Куп'янська-Вузлового, слід сказати, що це та відстань, де ворог найближче наблизився до адміністративних меж Куп'янська. Однак противнику було поставлено завдання взяти Куп'янськ лівобережний та Куп'янськ-Вузловий під свій контроль до 1 листопада 2024 року. Сили оборони України ефективно нищили ворога і продовжують це робити. Як наслідок, ворогу не вдалося реалізувати свої плани ні до 1 листопада, ні до 1 грудня, ні до Нового року. Зараз уже березень, і Сили оборони продовжують утримувати Куп'янськ лівобережний і Куп'янськ-Вузловий.Командир 429-го окремого полку безпілотних систем "Ахіллес" розповів, що в районі населеного пункту Кругляківка у 2024 році ворогу вдалося досягти певного результату. Противник розрізав угруповання Сил оборони на дві частини, намагаючись зробити цей клин максимально широким, збільшуючи його до населеного пункту Загризове та вверх до Колесниківки. Але цей клин був заблокований Силами оборони й наразі залишається заблокованим. Окупант не має успіху в розширенні клину, відповідно, не може ближче підтягнути вогневі засоби, гармати та пілотів, які могли б взяти правобережну Куп'янщину під вогневий контроль.Військовослужбовець додав, що бої тривають достатньо жорсткі. Противник періодично залучає  легкоброньовану та броньовану техніку. 1-ша бригада оперативного призначення "Буревій", 77-ма аеромобільна, 429-й полк "Ахіллес" та інші структурні підрозділи виконують бойове завдання, утримують цей відтинок, і ворог на поточний момент не має успіхів. Оскільки загарбник не зміг в лобову досягти результатів, які перед собою визначив, почав вдаватися до тактики "маскараду". Окупанти переодягаються то у цивільних, то у військових, намагаючись заскочити "за комірець" Силам оборони, щоб потім проводити провокаційні дії з метою впливу на наших мінометників та пілотів.Офіцер пояснив, що цю тактику противник застосовує від початку повномасштабної війни. Ворог був розкритий, і, як наслідок, успіху щодо просочування також немає. Далі окупанти пішли вище за течією -  район Дворічної, на той час, у 2024 році,  це був Новомлинськ. Оскільки річка достатньо вузька, відбулися підриви шлюзів. Тоді стояли тумани, і  на плотах, човнах противнику вдалося переправити свою живу силу, зайняти правобережний плацдарм. Однак ворог був блокований бригадою "Едельвейс", 429-м полком "Ахіллес" та відкинутий назад у річку Оскіл. Над Новомлинськом замайорів синьо-жовтий стяг. Загарбник пішов вище, йому вдалося за такою тактикою здобути результат у районі Дворічної: зайняли плацдарм і намагаються провести підготовку берегів в інженерному плані для того, щоб навести штатні переправи. Переправа противнику необхідна для того, щоб перекидати до своєї живої сили додаткову провізію, боєприпаси, затягнути ствольну артилерію і мати можливість здійснювати заходи легкоброньованою, броньованою, високоманевровою технікою.Федоренко зауважив, що наразі Сили оборони контролюють водне полотно та завдають постійного вогневого ураження, противник не може підготувати береги та навести штатні переправи, тому продовжує ударні штурмові дії живою силою. Сили оборони проводять заходи щодо стабілізації ситуації, бо необхідно блокувати ворога. Як досягається результат блокування та відтіснення противника? Тут є три компоненти. Перший - злагоджена робота Сил оборони, які утримують позиції на визначених рубежах. Другий - незмінна підтримка української нації, зокрема, завдяки дронам на оптоволокні, які дають можливість бити ворога дистанційно на підході до наших передових позицій. І третій, основний ресурс, який є в державі й в Силах оборони, - люди. За кожним дроном, кулеметом, гранатометом, танком чи гарматою стоїть жива людина, яка професійно навчена виконувати завдання. Тому закликаємо всіх військовозобов'язаних скористатися рекрутинговою програмою, звернутися до Першого рекрутингового центру Сухопутних військ і ознайомитися з інформацією та перевагами вступу до Збройних Сил України.Курський напрямокОкрім ситуації на Куп'янщині, про що розказав Юрій Федоренко, є й інша ділянка, де обидві сторони щільно використовують дрони, а динаміка активна та складна – Курщина. Станом на вечір 10 березня відомо, що противник намагається тиснути по тих напрямках, на які здійснював атаки й у вихідні дні, 8 та 9 березня.Помаранчева зона на мапі, що зображена над жовтою ділянкою, - напрямки на півночі та північному сході, де ворог намагається здійснювати атаки від Черкаського Порічного, від Правди в районі хутора Івашківський. Це власне та ділянка півночі та північного сходу, де зараз йдуть активні бойові дії й де наші війська здійснили відхід на більш підготовлені рубежі, як каже наше керівництво. Головна загроза – наша логістика.Противник використовує різні способи, аби вплинути на нашу оборону. Знаємо, що днями була історія, коли впродовж 12 км російські вояки намагалися просуватися по трубах газогону "Уренгой - Помари - Ужгород". Цей газогін має п'ять паралельних труб: три труби мають діаметр 1,4 м, а дві – 1,2 м. І по одній з труб, яка діаметром 1,4 м, вороги намагалися просунутися десь 12 км, тягнули на візках боєприпаси, зброю. Хтось не доліз, так і залишився у трубі. А ті, хто вилізли десь на північ від Суджі, були визначені нашими десантними підрозділами й за рахунок касетних боєприпасів отримали удари, внаслідок яких ворог знищений.За попередніми даними відомо, що ці атакуючі дії намагалися здійснити 100 російських спецпризначенців. Не знаємо, скільки вдалося їх знищити, але, думаю, значну кількість. Власне, там просування противника і не відбувалося.Загалом ситуація, де ведуться бойові дії на Курщині, залишається складною. Повторюсь щодо проблеми з логістичними шляхами, а саме дорога від Суми до Суджі, також є ще паралельна дорога, яка більш-менш адекватна. Обидві ці дороги із заходу та сходу прострілюються ворожими дронами на оптоволокні та артилерією, що суттєво ускладнює забезпечення наших підрозділів.Сьогодні були коментарі від головкома Олександра Сирського, який сказав, що ситуація у Курській області РФ залишається під контролем українських Сил оборони й що загрози оточення українських підрозділів немає. Дійсно, думаю, що загрози немає, адже, попри складність логістики, ротації можна здійснити.Згадаю, що два дні тому я мав розмову з офіцером 47-ї бригади, який розповів, що часом для здійснення ротації доводиться пішки долати відстань до 30 км. Така ситуація характерна і для інших бригад. Бо транспорт – під загрозою, відбувається пересування пішки, але це вкрай складно, коли потрібно на таку відстань забезпечити перетягування боєприпасів, їжі, води.Що буде далі? Сирський на це питання не відповідає, але говорить про те, що підрозділи здійснюють вчасні заходи щодо маневру на вигідні рубежі оборони, це якраз стосується виходу наших бригад з півночі та північного сходу, про що ми говорили раніше. Також головком сказав, що забезпечуються рішення, які скеровані на посилення наших підрозділів засобами РЕБ та безпілотною складовою, тобто системами, що мають завдавати удари по ворожих цілях та унеможливлювати використання противником його безпілотних комплексів.Однак ситуація непроста, у ній є певне поєднання військових задач та політичних. Розуміємо, що політичне керівництво країни буде наполягати на тому, аби забезпечувати утримання цієї ділянки. Звісно, наші військові можуть тримати оборону у достатньо критичних умовах, які навіть важко собі уявити. Але треба розуміти баланс між політичними та військовими цілями у цій ситуації. Сподіваюся, що оптимальне рішення буде знайдено і через певний час ми побачимо, яким саме буде виглядати рішення української сторони щодо ситуації, пов'язаної з бойовими діями на території Курщині.