Еспресо

Раніше думали як: оце поганий Зеленський не підписує капітуляцію, а ми поміняємо його на хорошого Порошенка, Тимошенко або когось іншого. Для цього потрібні вибори. Ну або відставка президента з переходом повноважень до іншого високопосадовця.Потім стало зрозуміло, що серед нинішніх політичних діячів нема нікого, хто підписав би капітуляцію. Значить, треба на вибори виставити таку кандидатуру, яка переможе (коштом об’єднаної російсько-американської підтримки) й підпише.Тепер стало зрозуміло, що і цей сценарій не проходить.Читайте також: Трамп веде американський корабель на скелюФронт не сиплеться (дякуємо ЗСУ), тил також не поспішає сипатися (дякую кожному і кожній з вас, за винятком повторювачів російської пропаганди).Що залишається робити американцям? Ще збільшити політичний тиск на Україну. Що вони й роблять.Що робити росіянам? Ще збільшити атаки на фронті та повітряні й інформаційні атаки на тил. Щоб нарешті посипалося. Ніхто не звертає уваги на Конституцію країни, яка посипалася.Але тут є одна засаднича суперечність.Стратегія Росії полягає у затягуванні часу. Ще більше атак. Переговори в стилі "так, але". Розповіді про печенігів та хокей. Портрет Трампа тощо. Ще є час до кінця року, і треба його використати якщо не для розвалу України, то принаймні для захоплення ще якихось територій.Читайте також: Трамп надовгоВодночас Америці потрібно швидко. Найкращий перемовник та великий миротворець зав’язає в переговорах без результатів. Переговори протягом року без очевидних перспектив, але у фокусі телекамер — це не те, про що мріє Трамп.Що нам робити?Допомагати Силам оборони.Тримати власний дах.Не поширювати російську пропаганду.Яка перспектива?Зрозумівши, що тиск на Україну не дає результату, США або почнуть тиснути на Росію, або плюнуть і розвернуться в інший бік, залишивши проблему Європі. Не дуже-то й хотілося тієї Нобелівської премії.ДжерелоПро автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академіїРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.