Еспресо

Про це пише Вlооmbеrg.Зазначається, що деталі зовнішньої та економічної політики РФ, міжнародної торгівлі, наукові розробки та підготовка до можливої військової мобілізації тепер можуть бути класифіковані як секретні, якщо їх розголошення зашкодить національній безпеці.Будь-хто, хто отримає такі матеріали несанкціонованим способом, може отримати до восьми років позбавлення волі."Це знищення експертизи про російську економіку, заснованої на фактах та статистиці, яке призведе до посилення репресій", - зазначив експерт з питань російських служб безпеки Андрій Солдатов.На його думку, грифування інформації про мобілізацію, ймовірно, було "реакцією на атаки українських безпілотників, оскільки це засекречення даних про бункери та підземні плани переміщення уряду", а не про підготовку до нового набору військ на війну.У Вlооmbеrg  відмітили, що РФ вже припинила публікацію багатьох статистичних даних з початку війни, включаючи ключові бюджетні дані та офіційні дані про видобуток нафти. Інформація про втрати російських військових також є секретною. Раніше Центр протидії дезінформації повідомляв, що російський диктатор Володимир Путін особисто контролює пропаганду на уроках "історії" у школах РФ. 

Про це глава сербської держави заявив на брифінгу в неділю, 29 червня 2025 року."У найбільшій партії (Сербській прогресивній партії, до якої належить Вучич та парламентська більшість - ред.) панує величезне невдоволення результатами переговорів з Джокічем, який проявив абсолютну безвідповідальність, легковажність та брав участь у спробі повалення держави", – наголосив Вучич.За словами президента Сербії, влада "не розмовлятиме з терористами та тими, хто руйнує державу, а Джокіч є одним із них".Ректор БУ Владан Джокіч був серед ораторів на масовому студентському протесті, що відбувся в 28 червня на площі Славія.Ректор та протестиДжокіч є одним із членів академічної спільноти, які з самого початку підтримували студентські блокади навчальних закладів, що розпочалися після загибелі 16 людей внаслідок падіння навісу на залізничному вокзалі у місті Нові-Саді в листопаді 2024 року, розповідає сербська служба Радіо Свобода.В середині квітня Джокіча викликали до поліції на розмову в межах досудового розслідування про нібито зловживання службовим становищем.Читайте також: Віцепрем'єр Сербії Вулін заявив, що російські спецслужби допомагали стримувати протести в БелградіТоді він наголосив, що не вчинив жодного кримінального діяння.Окрім нього команда Вучича також переслідує ще кількох професорів, що підтримують студентських протестний рух.Чим закінчилася акція на Відовдан-2025У суботу, 28 червня, під час святкування сербського національного свята Відовдан (День Вида) в середмісті Белграда збиралися прибічники та противники проросійського президента Вучича. Перші - у Піонерському парку, другі - на площі Славія.Опозиція вимагала проведення дострокових парламентських виборів аби в такий спосіб покласти край 11-річному правліню Вучича (спершу як прем'єра, а нині як президента).Після завершення офіційної частини мітингу на Славії частина учасників акції рушила в бік скупщини, сербського парламенту. Аби не допустити імовірної спроби захоплення парламенту опозицією поліція зупиняла рух протестувальників й проводила затримання.Заворушення тривали усю ніч.За даними поліції, було заарештовано 77 громадян, а 48 поліцейських начебто отримали поранення. Таку офіційну статистику 29 червня в етері телекомпанії Рrvа озвучив заступник керівника сербської поліції генерал Деян Лукович.На його думку, найбільш радикальна частина демонстрантів завчасно готувалася до силового протистояння з поліцією, оскільки вони мали при собі маски, палиці та саморобні петарди.

Про це розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко в етері Еспресо. "Компромісом, який був досягнутий між тими, хто домовлявся щодо створення цього трибуналу, це група держав, так звана Коргруп, основна група учасників, то імунітет трійки не буде долатися, тобто трійка - це мається на увазі сьогоднішній Мішустін, Путін і Лавров, тобто міністр закордонних справ, голова уряду і голова держави. До тих пір вони будуть наділені функціональними імунітетами. Тобто поки що це компромісна умова, яка закріплена в статуті, і, відповідно, буде дотримуватися", - сказав він.Також Олександр Павліченко зауважив, що загалом розраховано на 20-30 осіб, які можуть стати обвинуваченими, підозрюваними у вчиненні злочину агресії."Всі решту вищих посадових осіб, тому що йдеться саме про таких посадових осіб, а також саме ці три особи після втрати ними цього функціонального імунітету можуть стати суб'єктами переслідування в індивідуальному кримінальному порядку. І загалом розраховано на 20-30 осіб, які можуть стати обвинуваченими, підозрюваними у вчиненні цього злочину агресії. Нагадаю, йдеться про злочин агресії. І виключно це, скажімо, єдиний склад злочину, за який буде відбуватися переслідування", - розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.25 черня стало відомо, що статут Спеціального трибуналу щодо злочину агресії РФ проти України, який дає можливість притягнути до відповідальності тих, хто розв’язав цю війну, викладений в остаточній редакції.

Про це заявив польський журналіст, воєнний кореспондент Павел Решка в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо."Я дуже пишаюся поляками, що вони повелися так добре, коли наші друзі, сусіди були у великій біді, коли на них напали. Зараз з’явився  політичний чинник. Я вважаю, що, на жаль, польська політика дуже змінилася. Політики замість того, щоб задавати суспільні настрої, роблять дослідження, які показують, що поляки можуть чогось побоюватися. І замість того щоб зменшувати такі настрої, вони їх підносять, і кожен хоче на цьому отримати більше відсотків", - сказав він.На думку Решки, дуже погано, що є такі висловлювання, що Україна не повинна бути в НАТО. "Це чи нерозуміння політичної ситуації в Польщі, чи якась майже зрада. Я не песиміст, хоча з фактами не посперечаєшся. Коли бачиш ентузіазм у підтримці України та українців на початку російського вторгнення і зараз, то, звичайно, зараз ця підтримка менша. Але, з іншого боку, так, українці вдячні, але через це розсипання зерна, через такі історії настрої змінилися. Колись ми мали максимум довіри, то зараз інші країни нас випередили, і це недобре, це знецінює суспільний настрій і настрій країни. Адже треба сказати, що не лише суспільство допомагало українцям, але й на державному рівні теж було багато потрібних і відповідних рішень - наприклад, надання доступу до навчання, до системи охорони здоров’я", - додав журналіст.Він наголосив на тому, що зараз українці дуже потрібні польській економіці."Згідно з деякими дослідженнями, їхній вплив на зростання ВВП у Польщі може становити навіть 1 відсоток. Це люди, які працюють, які не простягають руку за соціальною допомогою, які платять податки, які хочуть інтегруватися, інвестувати. Вони не тільки винаймають, але й хотіли б купувати житло. Це ідеальна міграція! Така міграція зміцнює Польщу, але, на жаль, послаблює Україну", - зазначив Решка.Журналіст сказав, що українська мова дуже популярна на вулицях Польщі, скрізь можна зустріти українця або українку."З ними можна співпрацювати, можна зустріти в магазині, в лікарні, познайомитися. Отже, я думаю, що поляки бачать, що це класні люди, і як можна не любити когось, хто від ранку до вечора працює, усміхнений, попри те що пережив жах, намагається збудувати своє життя, допомагає своїй країні. На рівні людей маємо дуже позитивні приклади. Я не чув, щоб хтось на щось скаржився на побутовому рівні. Звісно, в Інтернеті ситуація виглядає, на жаль, по-іншому", - підсумував він.

Про це повідомили Повітряні сили ЗСУ.Зазначається, що цієї ночі до збиття понад 500 повітряних цілей ворога залучали усі наявні засоби Сил оборони, які можуть працювати по засобах повітряного нападу противника. Вкотре продуктивно відпрацювала авіація Повітряних Сил, зокрема літаки F-16, пілоти яких знищили десятки "шахедів". "Робота українських винищувачів є вкрай небезпечною та ризикованою, як при ударах по наземних цілях противника, так і під час відбиття повітряних атак. Але попри все, наші льотчики героїчно виконують бойові завдання, досягаючи максимальних результатів", - додали в Повітряних силах.Так, цієї ночі, відбиваючи масований повітряний напад противника, на літаку F-16 загинув льотчик 1-го класу підполковник 32-річний Максим Устименко. Пілот застосував увесь комплекс бортового озброєння, збив 7 повітряних цілей. Проте під час відпрацювання останньої його літак зазнав ушкоджень і почав втрачати висоту. Максим Устименко зробив усе можливе, відвів машину від населеного пункту, але катапультуватись не встиг.   Як стало відомо пізніше, пілот українського F-16 Максим Устименко був однокурсником іншого українського льотчика - Андрія (Джуса) Пільщикова, який загинув два роки тому.Мама Джуса Лілія Авер’янова описала загиблого Устименка вона описала як "хлопця зі сталі, який завжди прагнув бути найкращим". Він був одногрупником її сина з першого курсу."Це був суперінтелект групи, чудовий айтішник. Але у нього були великі, міцні крила. Велика відповідальність. Велика відданість справі. Він мав би стати Маршалом Авіації", - написала Авер’янова.Дружина іншого українського льотчика - Олексія Меся (Мунфіша) - розповіла, що в Устименка лишився 4-річний син.Максиму Устименку присвоїли Героя України Президент України Володимир Зеленський підписав указ №444/2025, згідно з яким полковника Максима Устименка відзначено найвищою державною нагородою — званням Героя України."За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: присвоїти звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" Устименку Максиму Юрійовичу – полковнику (посмертно)", - йдеться у повідомленні.Коментар ЗеленськогоКоментуючи це рішення, Володимир Зеленський висловив глибокий жаль з приводу загибелі Максима Устименка. "Сьогодні він загинув, захищаючи наше небо, наших людей від чергової російської масованої атаки – було більш ніж 500 ударних дронів і ракет тільки за одну минулу ніч. Більшість із них було збито", - підкреслив президент. Він зазначив, що Максим Устименко брав участь у бойових діях ще з часів АТО. Він освоїв чотири типи літаків, і на його рахунку – "дійсно важливі результати для України"."Боляче втрачати таких людей. Мої співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам. Вічна пам’ять", - підсумував Зеленський.Нагадаємо, цієї ночі російська окупаційна армія запустила ударні безпілотники по території України. Вночі у повітря підіймались ворожі Ту-95 та МіГ. Під атакою були Львівщина, Полтавщина, Запоріжжя,  у Харкові, на Черкащині й Прикарпатті є постраждалі. Детальніше про наслідки атаки читайте за посиланням.

Так зворушливо був пінився в моїй стрічці флешмоб 24-літніх молодців-досягунів — іно тішся, яка в нас країна можливостей і соціальних ліфтів, майже без іронії кажу! - і от прийшла Софія Челяк — і кількома абзацами ввалила просто під дих.Сама вона, мабуть, думає, що ввалила Гончаренкові, який (я так зрозуміла) кпив із 24-літньої директорки якогось крутого зброярського концерну. Але насправді в Софії вийшов далеко масштабніший "маніфест" - можна сказати, що її устами молоде покоління нарешті оголосило свій рахунок усім нам, "дорослим" (45+), - за те, що переклали цю війну на їхні плечі.(Я це читала зі змішаним почуттям болю й гордости — з таким враженням, наче це моя Улянка з "Після третього дзвінка" написала.)Бо так, це мусила бути "наша" війна — ще в 1990-х. Але ми були до неї неготові — і робили все, щоб її уникнути. Ми не забезпечили в країні зміни еліт (таким чином забезпечивши Москві збереження контролю за базовими нацресурсами); ми залишили в Криму російське військо ("Флотам быть, флотам дружить!"), а в інформполі — російських "смотрящих" за кожним мікрофоном, і аж до 2004-го (а більшість і по тому) в принципі погоджувались терпіти на кожному кроці (бізнес, церква, школа, медії...) російське паношення, "лішбинєбиловойни" (головний страх кожної радянської дитини, який догнав країну ще й у 2019-му!). Вдячні за сякий-такий мінімум економічної свободи, ми зайнялись відбудовою нашої "розкуркуленої" прадідівської оселі, наших обідраних під СРСР до третьосвітнього стану міст і сіл — під управлінням онуків і правнуків тих самих сталінських вертухаїв. Як виявилось — рівно до тої кондиції, коли нас знову стало можна прийти розкуркулити: піднаростили жирку... Читайте також: Війни виграють матеріА в міжчассі виросли наші діти. І сказали: ні, так не буде. (Щось подібне заявила була батькові молоденька Марійка Савчин: "Якби ви, тату, не програли України, то я б не мусила тепер по лісах ховатися!" - і батько замовк, і ніколи більше не дорікнув їй ні словом, бо що тут скажеш? Але покоління батьків Марійки Савчин "принаймні спробувало" - ми ж, яко покоління, а вже саме час нам починати підбивати потроху історичні підсумки, егежбоньки! - робили все, щоб "не дай Боже, не довелося пробувати", і до останнього сподівалися, що пронесе...)Подруга, про чий прах у багажнику пише Софія, — це Віка Амеліна, якій днями було посмертно присуджено у Великій Британії премію Джорджа Орвела за нон-фікшн: цю книжку, Lооkіng Аt Wоmеn Lооkіng Аt Wаr, видано недописаною, Віка планувала ще над нею попрацювати, але не встигла, бо її в 37 убила в Краматорську російська ракета. І я, чесно кажучи, давно перестала розуміти, як це все витримати — навіть якщо по 100 разів на день умовляти себе, що я-то не винувата, я-то молодець, я ще ген-ген коли казала, і готувала, і застерігала під свист, гик і улюлюкання цілої армії "смотрящих", - і все воно нафіг здалося, бо є простий і абсолютно нестерпний факт: ти жива, а молодь гине, — порядок, противний усім природним "налаштуванням" людських спільнот. Словом, що казати — провалило наше покоління "Фортінбрасову місію" (хто з 45+ пам'ятає "Хроніки від Фортінбраса", той мене зрозуміє). Вибачайте, діти, — що могли, те вам дали. З попереднім (наших батьків, а ваших дідів) поколінням було, не забувайте, ще гірше — ті взагалі у вирішальну хвилину, замість добивати гідру, покірно повезли їй спочатку "колбасу и сахар", а згодом і ракети на свою (нашу з вами) голову. Боюсь, якби в 1990-ті вплутались були в війну, ми б і її програли, — ви просто не уявляєте, які ми тоді були дурні, наскільки неготові до самостійного державного життя...А у вас є шанс нарешті витягти країну з цеї 300-літньої ями.Тож тягніть здорові, і Боже вам поможи. І не оплакуйте свою буцім "украдену молодість", от повірте, ті, що в цей час тусять у Берліні й ходять на "тіндер дейти", ще вам на неї колись заздрити будуть: після того, як Україна переможе.* Публікується зі збереженням стилю авторкиДжерелоПро авторку. Оксана Забужко, письменницяРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Подробиці з'явилися 29 червня 2025 року на офіційному сайті Нацполіції."Поліцейські повідомили про підозру 21-річному киянину, який підвозив трьох "клієнтів" до прикордоння Житомирщини. Свої "послуги" водій оцінив у 8000 гривень. Розпочато досудове розслідування", - йдеться у повідомленні.Поліцейські встановили, що 25 червня фігурант домовився про майбутню поїздку зі своїм 19-річним знайомим, жителем Чернігівської області, у соціальних мережах.27 червня, оминаючи стаціонарні блокпости, чоловіки вирушили з Чернігівщини в напрямку державного кордону. 21-річний фігурант перебував за кермом свого автомобіля Skоdа. Дорогою, у Києві, до них приєдналися ще двоє молодиків - 22-річні жителі Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Проте вже ввечері того ж дня працівники 9-го загону Державної прикордонної служби України та оперативники відділу міграційної поліції ГУНП зупинили автомобіль у Коростенському районі. Встановлено, що троє пасажирів мали намір незаконно перетнути державний кордон.Читайте також: Мобілізація в липні 2025 року: чи буде посилена та кого можуть призватиВодія поліцейські затримали в процесуальному порядку. 28 червня, за погодженням із Коростенською окружною прокуратурою, правоохоронці повідомили йому про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України (незаконне переправлення осіб через державний кордон, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб).Фігурантові загрожує до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна та обмеженням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.Натомість його "клієнти" відповідно до норм чинного українського законодавства цього разу зможуть уникнути кримінальної відповідальності. "Усіх трьох пасажирів прикордонники притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 202 та ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення", - наголосили у Нацполіції.Що трапилося на Коростенщині минулого разуУ травні Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило про викриття 24-річного мешканця Вінниці, що був організатором схеми й за грошову винагороду допоміг щонайменше 14 чоловікам призовного віку потрапити до прикордонної зони в Коростенському районі з метою подальшого незаконного потрапляння до Білорусі.Й за свої незаконні послуги він теж просив по 8 000 грн з особи.Цього разу ані організатор, ані ті особи, які вирішили скористатися його послугами, ще не досягли призовного 25-річного віку.Однак, нагадаємо, для чоловіків віком від 18 до 60 років наразі обмежено виїзд з України за кордон. Він можливий лише за наявності законних на те підстав та відповідних документів.Примітка: відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ситуація надзвичайно складна: світовий порядок дав величезні тріщини. Розуміємо, ці тріщини почалися з окупації Криму, згодом було повномасштабне вторгнення РФ. І бачимо, то на Близькому Сході, то в Європі відбувається поглиблення певних тріщин. З'явилися нові потужні гравці, які хотіли б змінити світову безпекову конструкцію. Відбувався саміт у Гаазі, ми б хотіли бачити консолідацію дуже багатьох різних еліт для того, щоб спільно давати відповідь на виклик, який кинув світовій спільноті Іран, і той виклик, який кинув Путін. Як ви бачите зараз теперішню велику трансформацію і наслідки її?Атака Ізраїлю на Іран і рішення Сполучених Штатів приєднатися до цієї операції, нового виміру.З української точки зору, ключове питання полягає в тому, наскільки цей розвиток подій змістить акценти порядку денного саміту. Очевидно, що лідери НАТО приділятимуть значну увагу ситуації на Близькому Сході.Втім, остаточні наслідки цього спалаху насильства визначатимуть події, що ще попереду. Якщо застосування сили з боку США та Ізраїлю виявиться ефективним, це може стати вагомим сигналом щодо потужності американського військового потенціалу – сигналом, який Росія та Путін не зможуть ігнорувати.Якщо після саміту конфлікт на Близькому Сході переросте у ширшу та затяжну війну, яка втягне Сполучені Штати та охопить увесь регіон, це неминуче відверне ресурси й увагу від України, особливо з боку США. Це також може створити враження слабкості та виснаженості Сполучених Штатів і посилити розкол у трансатлантичному альянсі.Такий розвиток подій безперечно зашкодить інтересам України і зменшить здатність Заходу, передусім США, зберігати фокус і підтримку у питанні допомоги Україні.У цьому й полягає головний ризик. Саме тому конфлікт на Близькому Сході вже сьогодні кидає тінь на події в Гаазі.На вашу думку, як ірано-ізраїльська війна може відбитися на ситуацію з російською агресією проти України та й загалом на російсько-українську війну? Адже частина уваги світової спільноти зараз переключена на Близький Схід. Іран має союзників, Російська Федерація і, можливо, Китай. Розуміємо, що Близький Схід завжди буде вагітний війнами. Щодо українського кейсу, російсько-української війни, як це зараз може вплинути на російську агресію і на допомогу для України?Як я щойно зазначив, остаточний вплив цієї кризи на Близькому Сході, зокрема військових ударів Ізраїлю та Сполучених Штатів по Ірану, на хід російсько-української війни ще належить оцінити.Якщо ці удари виявляться ефективними у припиненні конфлікту та стримуванні ядерної програми Ірану, це стане яскравою демонстрацією сили, ефективності та рішучості Сполучених Штатів. Такий сигнал обов’язково буде почутий у Москві.Водночас, якщо конфлікт затягнеться та набуде масштабів широкої регіональної війни, це може втягнути США у складну й тривалу ситуацію. Ресурси, які могли б бути спрямовані на підтримку України, зокрема оборонна допомога, політична увага та фокус керівництва, будуть частково розпорошені. І саме це найімовірніше підштовхне Росію до ще більшої агресивності.Ситуація і надалі розвивається, і її остаточний вплив на Україну залишається невизначеним. На цей момент, з огляду на військову ефективність ударів, особливо бомбардувань США по ядерних об'єктах Ірану, це виглядає як потужна демонстрація американського військового потенціалу.Втім, ситуація на місцях на Близькому Сході ще далека від завершення. Її можливі наслідки для російсько-української війни досі залишаються неясними. Я не знаю, що собою являє в теперішній фазі президент Дональд Трамп та якою є його теперішня політика щодо України. З'являється дуже багато різних повідомлень. Дуже часто ті повідомлення взаємосуперечливі, але розуміємо, що у Трампа лежать певні сценарії на столі, які він розглядає. Свого часу президент Трамп озвучував готовність США вийти з переговорного процесу. Перед тим він поміняв статус Сполучених Штатів з друга і партнера України до посередника. Це надзвичайно серйозна зміна статусу. Якщо говорити про теперішню фазу, як ви оцінюєте, які сценарії є вірогідними?Щоб зрозуміти підхід президента Трампа до вторгнення Росії в Україну, необхідно поглянути ширше й поставити запитання: що він вважає життєво важливими інтересами Сполучених Штатів у Європі?Складається враження, що він не бачить на європейському континенті справжніх інтересів національної безпеки США. Натомість він розглядає Європу насамперед як ринок для американських товарів і послуг, а також як центр економічної конкуренції, зокрема з боку Європейського Союзу.У його розумінні європейські країни тривалий час користувалися американськими гарантіями безпеки, не беручи на себе достатньої відповідальності за власну оборону. Він не сприймає Європу як спільноту, віддану ідеї колективної безпеки. Коли він дивиться через Атлантику, його, схоже, більше цікавить перспектива нормалізації відносин з Росією, ніж посилення того, що багато хто вважає фундаментальними трансатлантичними інтересами. Я не поділяю такої точки зору, але, на мою думку, саме вона лежить в основі його мислення.Дивлячись на Україну, він не вбачає там життєво важливих інтересів Сполучених Штатів. Він переконаний, що європейці не докладають достатніх зусиль для підтримки України, і навряд чи сам піде далі, ніж готові піти союзники в Європі.Під час передвиборчої кампанії він пообіцяв завершити війну. Після обрання президентом я чув, як він заявляв, що візьме на себе відповідальність за хід російсько-української війни протягом 100 днів – або як за власне досягнення, або як за провал під час свого перебування на посаді.Загалом існує три можливі шляхи, якими він міг би піти у цій війні. Найбільше мене турбував той варіант, який він, здається, почав реалізовувати одразу після інавгурації: використання сили США для нав'язування Україні несправедливого й нестабільного миру. За такий крок довелося б заплатити високу ціну не лише Україні, а й усьому трансатлантичному співтовариству – як у Європі, так і в Північній Америці.Другий шлях – повна відмова від переговорів.Третій варіант, можливо, найнеочікуваніший – рішуча підтримка України, протилежна до підходу Байдена, а саме активне використання американського впливу та відновлення лідерства у трансатлантичній спільноті.Наразі він, схоже, обрав другий шлях. Трамп не вірить у можливість швидкого досягнення миру. Сотий день його президентства вже минув, і війна перетворилася на політичний тягар. Складається враження, що зараз він намагається знайти шлях до виходу з переговорного процесу.На мою думку, це особливо помітно у тому, як адміністрація поступово зменшує акценти саміту НАТО на питанні війни. Це тривожний сигнал, який свідчить, що він активно шукає спосіб дистанціюватися від цієї теми.Американський дипломат Майкл Карпентер в нашому етері сказав, що не бачить причин, щоб Дональд Трамп і його адміністрація змінювали ставлення до російсько-української війни. І водночас пару днів тому, я спілкувався з Девідом Ігнатіусом, заступником головного редактора Тhе Wаshіngtоn Роst, який сказав, що нам в Україні варто розглядати критичні сценарії, якщо адміністрація Трампа буде реалізовувати погані для нас варіанти. Просив би вас прокоментувати, які можливі погані сценарії?Спершу окреслю найгірший сценарій, а потім перейду до більш позитивного, який, на мою думку, є цілком реалістичним.У найгіршому випадку Трамп може ухвалити рішення вийти з переговорного процесу і припинити надання Україні безпекової допомоги — зброї, ракет та іншого озброєння, необхідного для самозахисту. Це стало б серйозним ударом по обороноздатності України, хоча й не критичним. Україна все ще здатна тримати оборону, однак зробити це буде набагато складніше й дорожче.Путін, без сумніву, сприйме це як сигнал і отримає певне моральне підживлення. Проте це аж ніяк не означатиме швидкого завершення війни на російських умовах, принаймні не у найближчій перспективі. У такому сценарії на європейців ляже ще більша відповідальність за підтримку України та посилення тиску на Росію. Вони мають для цього всі ресурси — питання лише в наявності політичної волі.А тепер щодо обнадійливого сценарію. Гадаю, якщо європейські країни значно посилять свої зусилля на підтримку України, нарощуючи безпекову допомогу, використовуючи свій економічний потенціал для запровадження жорсткіших санкцій і завдаючи серйозного удару по російській військовій економіці, це може суттєво змінити хід війни.Паралельна підтримка російської опозиції, як проти самого режиму, так і проти війни, здатна ще більше підірвати спроможність Кремля продовжувати агресію. Такий комплексний підхід може дати Україні реальну перевагу і послабити російську військову машину.Якби Трамп побачив, що Європа діє рішуче й активно сприяє перемозі України, я переконаний, що він не захотів би залишитися осторонь. Він не побажає виглядати слабким, а тим більше співучасником підтримки Росії. Мені здається, саме так він сприймає ситуацію. Тож якщо Європа зробить більше, дуже ймовірно, що і він діятиме активніше.Одна з великих трагедій цієї війни полягає в тому, що трансатлантична спільнота має колосальну перевагу над Росією, але досі не використовує її в повному обсязі. У сценарії, який я описую, Трамп міг би очолити альянс із сукупним ВВП у 55 трильйонів доларів проти лише 2 трильйонів у Росії. Це колосальна економічна міць, яка наразі залишається незадіяною.Країни альянсу витрачають на оборону приблизно 1,5 трильйона доларів щороку, тоді як Росія – лише близько 200 мільярдів, і при цьому не здатна формувати справді високопродуктивні війська. У Заходу є всі можливості, бракує лише політичної волі.З огляду на нинішнє бачення Трампа щодо Європи та трансатлантичного партнерства, ініціатива сьогодні має перейти до Європи. Саме вона має активізуватися і задіяти свій економічний, військовий та дипломатичний потенціал, щоб допомогти Україні переломити ситуацію. Якщо Європа справді візьме на себе цю роль, дуже ймовірно, що Трамп долучиться до цих зусиль. Якщо ж ні, то він навряд чи зробить більше, ніж робить зараз.Єдине, що я хотів би додати, – коли безліч американських чи європейських політиків та аналітиків говорять про Путіна і про Кремль, то не враховують такого елемента, як ірраціональність. Питання російсько-української війни для Путіна є пріоритетним і формулюється – екзистенційна війна. Ми в Україні регулярно зазнаємо звірячих бандитських обстрілів, російські ракети вбивають простих пересічних українців. І треба казати: "Стоп!". Певний час тому була реалізована надзвичайно цікава спеціальна операція, яка вивела з ладу частину російської стратегічної авіації за допомогою наших дронів. І в Кремлі відчули цей біль. Якщо говорити про траєкторію цієї екзистенційної війни, ви взагалі бачите якісь перспективи, що щось могло б зупинити Путіна в теперішній ситуації, адже він завжди погрожує термоядерною війною?Я вважаю, що існує кілька ключових елементів, які можуть сформувати ефективну стратегію завершення війни на умовах України або принаймні наближених до них.Перш за все, йдеться про значне посилення безпекової допомоги з боку Заходу.По-друге – рішуче застосування економічних санкцій проти російської економіки. Досі більшість заходів мали поступовий характер. Такий інкрементальний підхід дозволив Росії адаптуватися й підготуватися до наступних кроків. По суті, це тільки підвищило її стійкість до майбутнього тиску. Нині потрібне повномасштабне й рішуче використання економічної сили. Мета – зупинити російську військову машину. Це в наших силах. Ми здатні запровадити справді жорсткі санкції проти тих, хто досі підтримує російські військові зусилля через торгівлю.Третій ключовий напрям – активізація підтримки тих, хто всередині Росії виступає проти війни та режиму. Це інформаційна боротьба, і ми повинні використовувати силу правди, щоб посилити опір війні в самому російському суспільстві.Отже, йдеться про комплексну стратегію: військова допомога, потужні економічні санкції, м’яка сила.Четвертий компонент – чітка перспектива членства України в НАТО. Це складне питання, враховуючи нинішню позицію окремих союзників, але якщо Сполучені Штати візьмуть ініціативу і відкрито заявлять про підтримку якнайшвидшого вступу України, це кардинально змінить міжнародне сприйняття як і з боку друзів, так і з боку ворогів.Це був би чіткий сигнал, що Україна більше не є сірою зоною для геополітичних маніпуляцій Путіна. Це підтвердило б її належність до трансатлантичної спільноти, її захищеність і недоторканність перед загрозами імперської агресії.Путін, схоже, визнає лише силу – зокрема, дію статті 5 НАТО. Коли Україна залишається поза межами цієї гарантії, Захід мимоволі залишає простір для подальшого наступу Росії.Саме тому Захід має ухвалити стратегію, що поєднує економічний тиск, військову підтримку та ідеологічну рішучість, щоб зупинити Путіна та забезпечити перемогу України.Хотів би вас розпитати про Китай. Майже за два місяці, 2 вересня, має відбутися у Пекіні велика форматна зустріч Путіна і лідера китайських комуністів Сі Цзіньпіна. Розуміємо, що роль Китаю є комплексною, він підставив потужне плече Росії в її агресії проти України, але не перейшов певної "червоної лінії". Однак, якби позиція Китаю була б іншою, то російська агресія була б на порядок слабшою, і ми б не побачили на лінії фронту північнокорейських солдатів. Чого нам зараз чекати від Китаю і чого хоче досягнути Сі Цзіньпін? Він використовує Путіна як інструмент, яким торпедує світовий лад. Китай хоче значно більше, ніж хоче Путін, який прагне дуже конкретних речей. Чого нам чекати від 2 вересня? На мою думку, Китай уже перетнув червону лінію. Його підтримка військової економіки Росії – це прямий акт агресії проти України та трансатлантичної спільноти.Що стосується російсько-китайських відносин, то Сі Цзіньпін отримує усе, чого хоче. Росія фактично перетворилася на випробувальний полігон для Китаю. У цій війні Росія тестує свою зброю проти західних систем, а Китай спостерігає, аналізує і вчиться. Він оцінює технічні можливості західного озброєння, ефективність тактики й політичну реакцію Заходу.До того ж війна поступово виснажує ресурси США, європейських союзників і партнерів в Індо-Тихоокеанському регіоні. Вичерпуються запаси озброєнь, спалюються ракети та артилерійські снаряди.По-третє, ця війна виснажує Росію. Вона вже зазнала катастрофічних втрат і невдовзі, ймовірно, перетне межу в мільйон убитих і поранених солдатів. Водночас Китай отримав безцінну інформацію про військові можливості та доктрину Заходу. Захід дещо послабився, але Росія – значно більше. І це очевидна стратегічна перевага для Пекіна.Саме тому мене вражає, що Росія добровільно дозволила себе використати як інструмент для зміцнення глобальних позицій Китаю.Я хотів би уточнити, коли ми говоримо про локальнішу, але не менш серйозну історію, - про Білорусь. Генерал Кіт Келлог, який є уповноважений Дональда Трампа з питань України, прибув у Білорусь на перемовини з Лукашенком. Було звільнено кількох політичних в'язнів білоруського режиму. Але все одно, чому генерал Келлог, який пов'язаний з Україною, за своїми посадовими обов'язками поїхав до Білорусі? Які погані сценарії можуть розгортатися у Білорусі? Розуміємо, що Путін хотів би використати Білорусь як плацдарм, можливо, для того, щоб відкрити північну ділянку фронту в російсько-українській війні, а, можливо, для того, щоб тиснути та провокувати Литву, Польщу, а, можливо, і готуватись до ще якихось форматніших дій проти держав Балтії.Гадаю, ви майже відповіли на своє запитання. Я досі не зовсім розумію, навіщо Келлог поїхав до Білорусі. Це дуже добре, що йому вдалось звільнити кілька білоруських дисидентів з тих жахливих в’язниць. Проте в Білорусі досі залишаються тисячі політичних в’язнів, які продовжують гнити в тюрмах Лукашенка. Тож, хоч це й була позитивна подія, ми не можемо ігнорувати серйозну та триваючу проблему репресій проти опозиції.Маю підозру, що Келлог намагався оцінити, чи можливо хоч якось послабити вплив Путіна на Білорусь. Але, якщо чесно, це виглядає малоймовірно і навряд чи є реалістичним у нинішніх умовах.Водночас я не вважаю, що Келлог припустився помилки, поїхавши до Білорусі. Принаймні, ця поїздка дала йому змогу глибше зрозуміти поточний стан стосунків між Лукашенком і Путіним.Однак я не бачу в цьому візиті сигналу про якісь суттєві зрушення в ширшому геополітичному контексті чи зміни у фундаментальній динаміці, яка визначає хід російсько-української війни.Якщо ми говоримо про перспективи україно-ізраїльської співпраці, наскільки це б було реалістично і чи це могло б стати певним геополітичним гейм-чейнджером?Думаю, обом країнам було б вигідно істотно зміцнити співпрацю.Ізраїль і Україна мають унікальний досвід у веденні сучасної війни — зокрема у використанні дронів, спецоперацій та нових бойових тактик. Таке партнерство могло б бути цінним. Проте я не думаю, що воно кардинально змінить перебіг війни. Воно може дати Україні додаткові тактичні переваги, але не стане стратегічно визначальним.Путін неодноразово посилав сигнали на Захід, зокрема до американської адміністрації стосовно готовності використати ядерну зброю. Була неофіційна чітка і безкомпромісна відповідь з боку представників і Пентагону, і Білого дому – якщо Путін застосує ядерну зброю, можливо, тактичну ядерну зброю проти України, відповідь буде надзвичайно жорсткою. Відповідь буде, зокрема і військовою. Але іранська ядерна програма знов повернула та актуалізувала проблему використання ядерної зброї. І в теперішній ситуації, наскільки ми наблизились до подолання цього юридично-військового і морального порогу використання ядерної зброї?У новинному просторі більше уваги зараз приділяється ударам США по Ірану, але в контексті російського вторгнення саме ядерний шантаж був ключовим елементом стратегії Путіна.На мою думку, хоча адміністрація Байдена згодом рішуче відреагувала на загрозу можливого застосування ядерної зброї, сам факт використання Путіним ядерного примусу виявився досить ефективним.Згадаймо, наскільки часто лунала фраза про необхідність уникати безпосередньої участі.  Усе це з остраху спровокувати ядерну відповідь.Постачання західного озброєння Україні від самого початку супроводжувалося обмеженнями. Спершу не надавали танків, обмежували дальність ударних систем – усе це продиктовано страхом перед ескалацією.У результаті ці рішучі зусилля на підтримку російської опозиції були послаблені, розмиті або заблоковані через побоювання ескалації з боку Путіна. Він зумів ефективно використати ядерний шантаж для досягнення своїх цілей, створивши небезпечний прецедент, який тепер потребує серйозної протидії.Такий прецедент заохочує Путіна і надалі вдаватися до ядерних погроз. Це вже саме по собі є небезпечним, адже коли ядерний шантаж спрацьовує, зростає ймовірність його повторення. Саме це ми спостерігаємо впродовж останніх трьох років. І я б сказав, що така повторюваність, через саму людську природу, лише підвищує ризик реального застосування ядерної зброї.Це тривожний прецедент не лише у контексті цієї війни, а й у глобальному масштабі. Інші держави уважно стежать за подіями. Зокрема, Китай, який має амбіції щодо Тайваню. Вони бачать, що ядерна зброя може стати інструментом для реалізації імперських або гегемоністських прагнень. Це викликає серйозне занепокоєння.Зараз ми ризикуємо стати свідками того, як ядерний примус підживлює нову хвилю розповсюдження, оскільки інші країни розмірковують над тим, як використати ядерну зброю, якою вони вже володіють, для досягнення своїх стратегічних цілей, або, якщо вони її ще не мають, то чи варто їм її придбати. Прикладом є нинішні дискусії в Південній Кореї.Ядерний шантаж, який Путін використав проти України, уже вплинув на хід війни та заклав небезпечні прецеденти, що резонують далеко за межами Європи.Щодо політичних об'єднань оборонного плану, зокрема йдеться про НАТО. Є питання п'ятої статті Євроатлантичного договору, на якій будувалась вся Європа після Другої світової війни. І тут з'являються сумніви, безліч народів на Європейському континенті переживають. Якщо говорити про п'яту статтю НАТО і загалом переосмислення ролі Альянсу, то це вже не просто політичний клуб на континенті, а об'єднання держав, яким, можливо, доведеться захищатись без американської присутності.П’ята стаття є основою НАТО, ключовим елементом Північноатлантичного договору. Це серйозне і глибоке зобов’язання.Попри певну невизначеність, яку створив Трамп, я досі вважаю, що Сполучені Штати загалом залишаються надійними у виконанні цього обов’язку – стати на захист союзника у разі нападу.Так, Трамп часом озвучував сумніви, але можу сказати одне: істеблішмент у сфері національної безпеки у Вашингтоні твердо вважає, що цей обов’язок є священним. І ця думка практично одностайна на Капітолійському пагорбі, незалежно від партійної належності.Це переконання поділяє переважна більшість американців. За даними нещодавнього опитування Інституту Рональда Рейгана, 69% респондентів вважають, що США повинні захистити союзника по НАТО в разі нападу, навіть якщо агресором буде Росія. Це чітка й послідовна позиція.Ще цікавіший результат цього опитування полягає в тому, що коли його проаналізували за політичними групами в США, з’ясувалося: 69% прихильників МАGА, основної електоральної бази Трампа, тих самих людей у червоних кепках за його спиною на мітингах, вважають, що Америка повинна дотриматися цього зобов’язання у разі нападу на союзника.Тому я глибоко переконаний, що США виконають свої обіцянки. Водночас розумію, чому деякі заяви Трампа викликають стурбованість.

Таку думку висловив керівник Інституту конфліктології та аналізу Росії доктор соціологічних наук Олександр Шульга в етері Еспресо. "Я думаю, що зараз буде абсолютно ставка на все, до кінця року принаймні. Тому що, я думаю, що таку картину намалювали Путіну - це не означає, що він прислухається до цих людей, але намалювали, що до кінця року треба або перемогти, або заморозити (війну в Україні, - ред.)", - сказав він.Олександр Шульга вважає, що Путін намагатиметься продавити фронт і дипломатичну сферу всіма способами, які є."Я думаю, що він це розуміє, і поки що він буде намагатися продавити фронт, продавити дипломатичну сферу всіма способами, які є. Активуючи Орбана, вкидаючи величезні всі гроші, які є, у виробництво, у продавлення фронту, намагаючись залучити корейців і білорусів. Я думаю, що ми дійсно з вами побачимо дуже інтенсивне літо, осінь цього року, тому що Путін буде намагатися максимум із цього вижати", - вважає соціолог.27 червня Путін заявив про готовність до третього раунду переговорів з Україною, вперше прокоментувавши пропозиції, передані Москві під час зустрічі в Стамбулі.

Таку думку висловив співзасновник DrоnеUа, експерт із безпілотних технологій та робототехніки Валерій Яковенко в етері Еспресо. "Перше, що варто відмітити, це та інтенсивність, з котрою відбуваються атаки. Ви бачите, що інтенсивності зростають, кількість дронів, кількість різноманітних засобів ураження постійно збільшується. І важливо також відмічати певну комбінацію цих засобів, котрі де-факто можуть виснажувати Сили протиповітряної оборони України і робити наш захист не таким ефективним, якщо просто використовувати одночасно декілька різних інструментів. Плюс ми бачимо що терористичні війська окупантів змінюють тактику стосовно застосування тих же самих дронів. Це не якісь поодинокі цілі, дуже часто цілі згруповані в рамках одного міста. І ми бачимо, що вся ця атака призначена для максимального терору фактично українських міст. І не один, не два, по декілька дронів одночасно працюють для того, щоб фактично заганяти в страх українців", - сказав він.Валерій Яковенко зауважив, що все це також наклалося на той факт, що цього разу атака була спрямована більше на західні області нашої країни."Багато хто з експертів називає це однією з найбільших атак з моменту повномасштабного вторгнення саме на західні області. Маємо що маємо. Добре, що ППО працюють, збивають більшість повітряних цілей, більшість із них також радіолокаційно втрачені. Кожна ворожа ціль, котра сьогодні залітає в повітряний простір України, має бути знищена. І ППО працюють. Власне, тут є певні також зрушення, але, давайте будемо чесними, це дуже важкий процес. Жодна країна у світі з такою навалою орди не стикалася ніколи", - додав співзасновник DrоnеUа, експерт з безпілотних технологій та робототехніки.Увечері суботи, 28 червня, російська окупаційна армія запустила ударні безпілотники по території України. Вночі у повітря підіймались ворожі Ту-95 та МіГ.У ніч на 29 червня силами ППО над Хмельницькою областю було знищено дві крилаті ракети та дев’ять дронів. Унаслідок атаки без електропостачання залишились близько 150 абонентів.У ніч проти 29 червня ворог атакував з повітря Львівську область. У Дрогобичі внаслідок цієї атаки сталася пожежа і задимлення, але загрози життю мешканців немає.