Еспресо

Напевно, вас вже не раз питали, але як сталося те, що з вами сталося? Якщо про поранення, то я вважаю, що це фарт. Дуже багато хто в такій ситуації не вижив, а мені пощастило і в той день неодноразово. Як мінімум, сталося 5 ключових подій саме в той день, які знаменували те, що врятувало мені життя. Зокрема, це те, що після влучання ракети ніхто не загинув з екіпажу. Те, що після падіння ніхто не загинув. Після того, як гелікоптер впав, він загорівся, і командир екіпажу мене таки зміг витащити. Він сам горів, я горів, але він таки витащив мене, хоч і не з першої спроби. Те, що ми впали на нейтральні території і першими підійшли саме наші хлопці з 25-ки і витащили нас з поля бою. Те, що коли вже я був в евакуаційному літаку, після надання першої допомоги, в мене була внутрішня кровотеча і те, що на борту стало зле іншому пораненому хлопцю, і ми екстренно сідали, це ще раз врятувало мені життя. І потім, вже коли я був в шпиталі у Києві, то мою операцію чомусь перенесли з четвертого номера на перший і таким чином це ще раз врятували мені життя. Як на мене, десь там хтось зверху мене дуже сильно любить.Якийсь ангел літав поруч з гелікоптером? Сто відсотків. Кажуть, що коли з людиною щось стається щось, що є на межі життя і смерті, вона в цей момент за лічені секунди проживає все життя. Тоді, коли ви побачили, що ракета летить просто на ваш гелікоптер, що ви в ці секунди думали?По-перше, я бачив першу ракету, яка летіла в гелікоптер наших побратимів, тобто ведучий екіпаж. Потім я відслідкував за слідом ракети, що вона летить у нас. Доповів про це командиру, він ухвалив рішення швиденько відстрілятися, бо ми вже були в точці стрільби. Це добре, бо якби ракета попала в нас повністю заряджених, то бахнуло б значно сильніше і, напевно, збирати було б уже нікого.Сказати, що от там все пролітає – ні. Насправді цього не було жодної секунди. Тобто це був, як у льотчиків говорять, свідомо контрольоване падіння. Тобто ми намагалися з командиром вирулити це падіння, якось компенсувати, тягнули за всі органи керування, але зрозуміло, що більшість з них не працювали. Сергій ТітаренкоЦе секунди, хвилини? Ми падали 2,5 секунди, зробили 6 обертів, і зі 100 метрів впали на землю. Вже потім на землі, коли все горить, все димить, я побачив свої ноги перед носом. Мене дуже сильно склало там всередині тої невеликої кабіни, і я зрозумів, що не можу рухатися. От тоді пішов вже більше аналіз, що робити, як рухатись, адже працює тільки права рука, вибратися сам не можу, докричатися до командира екіпажу не можу. Є шолом льотний, і з нього ззаду виходять два дротики: один на ларингофони, другий – на телефони, і підключаються до борта. І от коли я вже відчув, що вони плавляться і течуть по спині, це, скажімо так було, дуже боляче і неприємно.За іронією долі, в армії все з бірками. У мене в розгрузці був пістолет і на рукоятці бірочка з прізвищем. Я ще тоді не знав, що я вже майором був 6 днів, бо ще наказ не дійшов. І там було написано "Капітан Тітаренко С. В.". Я думаю, якщо зараз терпіти не буде сили, доведеться стрілятись, бо згорати заживо якось неприкольно. І тут командир екіпажу тоді заскочив, якимось дивом він мене з другого разу таки витащив. Ця думка стрілятися вам легко далася? Звісно, що не легко. Я подумав, що швидка смерть краще, ніж повільна. Якось так відчувалось. Просто є люди, які у депресивному стані доходять до думки про самогубство.Я думаю, що тут трошки природа інша. Зараз я вже більше знаю про депресивні стани, які можуть призводити до самоушкоджень і так далі. Це культивована думка, яка має процес підготовки, вироблення. А тут ти ухвалюєш рішення різко. Взагалі льотчики дуже швидко приймають рішення, бо великі швидкості, дуже швидко змінюється обстановка, і ти маєш на неї адекватно реагувати. І, напевно, це була думка саме така – прийняття швидкого рішення: так або ні. У момент, коли у вас стояв вибір вистрілити в себе і покінчити з усім, чи все ще боротися і сподіватися, у вас не виникло думки про те, що ви дарма зробили вибір стати льотчиком у 14 років? Ні, жодного разу. Загалом за життя не було такої справжньої, справедливої думки. Проскакувала думка, навіщо це все, коли щось не виходило, але це більше для того, щоб скинути цю емоційну напругу. А так за жодне своє рішення щодо вибору професії чи щодо захисту Батьківщини я ніколи не жалкував. Іноді питають, якби я мав змогу, чи змінив би рішення. Може, саме в той політ я щось би інакше зробив, бо тоді дуже багато було знаків. Льотчики трохи забобонні. Це був неплановий політ, є така штука, як раптово виникаюче завдання, і це було саме воно. Треба було швидко вирішувати, і ми взяли на себе цю відповідальність з командиром екіпажу.Ми тільки-тільки повернулися з попереднього завдання, налітались, настрілялися, і тут треба вже летіти знову. Задача була дуже специфічна, нестандартна, і потрібні були люди, які мали вже бойовий досвід, а таких екіпажів на той час у нас було дуже небагато, і ми були одні з тих людей, які могли це зробити. Тож ми погодилися, бо за нашим розумінням на той час, от те, що потім називали котлами, могло там утворитись. Щоб не допустити цього, ми ухвалили рішення виконувати цей політ, хоча все казало, що не треба. Відмовили прибори і GРS. Я був як сліпе кошеня в якості штурмана. Я розумів, що там треба була конкретна точка для стрільби і довелося викручуватися, але ми задачу виконали класно. І це найголовніше. Коли ви пішли вчитися на льотчика це був 1999 рік?Так, але тоді ще це було навчання на льотчика, можна було стати тільки військовим захисником. У 99-му році було престижно бути військовим? Тоді я ще напевно не розумів про ці всі фешенебельні речі, течії, якісь бачення. Мене виховували так, що чоловік – це передусім захисник. А де можна найкраще проявити цю властивість, навчитись бути захисником – у війську. Тоді для мене 14-річного не стояло питання про якісь такі глобальні речі про національну свідомість. Це було просто юнацьке бажання бути захисником і воїном. Насправді воно народилося трошки раніше, у років 10-11, а реалізувалося в 14. А батьки відмовляли? Ні, вони ж мене так виховували. Я навпаки їх просив, це не з першої спроби ще і вийшло вступити.З 10 років, навіть ще не будучи підлітком, ви йдете до цієї мрії, і в 2014 році вона обривається. Буває, що вам щемить за небом? Чи сниться воно вам? Так, щоб тривожно снилося, чи, як то кажуть, нічні жахіття – ні. Бо на початку і таке було. Останній політ мені дуже часто снився. І в мене вже навіть була така прикмета: якщо сниться все до кінця, що мене командир витягує, то значить, що все буде окей. Якщо щось пішло не за сценарієм, змінилося уві сні – чекай біди. А от на рахунок того, чи щемить за небом, – щемить постійно, бо це навіть не спосіб життя, це саме життя. І якщо раніше ти не літав і ти ходив як хворий, то зараз ти хворий 24/7. Бачиш літак, воно десь там шкрябає. Коли ти навіть як пасажир летиш, оце той кайф. Я не знаю, з чим це можна порівняти. Дехто порівнює з парашутними стрибками. Я маю 27 стрибків з парашутом, бо у нас вони були обов'язкові. Все рівно це не те, а відчуття контрольованого польоту, відчуття того, що, наприклад, твої розрахунки сходяться, тобто виконуються всім екіпажем і ти виходиш вчасно по маршруту, потрапляєш в ціль – у цьому кайф. Але в 1999-му не було в Україні ніякої війни, і мало хто думав, що вона буде. Тоді військовий льотчик, ну літаєш там собі і все. Але у вашій біографії ще ж є Африка? Африка – це трішки інше. На той час у нас говорили, що найскладніше в нашій роботі – це чекати війни. Ми щодня, під час бойової підготовки та навчально-тренувальних польотів, відточували майстерність, бо навіть якщо ми і не очікували такої прямої взаємодії, більшість моїх побратимів була готова застосувати свої знання на практиці, що в принципі і відбулося в 2014 році. Не було такого, як зараз, що я там якось відкошу. У нас навпаки питали: "А чого не я?" На всіх бортов не вистачало. Мені взагалі пощастило полетіти на Схід, бо в мене там якраз з нового року змінилася посада, були трошки інші обов'язки. Там були льотчики з бойовим досвідом, а в нас їх було небагато. Мене включили в екіпаж з пониженням за посадою, але головне, щоб був збережений функціонал.Сергій ТітаренкоТобто цей ваш бойовий досвід – це про миротворчу місію?Так. А там було так само страшно, як на Донбасі?Ні, бо там не було тих засобів ураження, які були на Донбасі. Мені пощастило і там. На 21 день нашої місії наш екіпаж був підбитий, ми мали і пораненого на борту. Це було одне з небагатьох зіткнень, де нам, скажімо так, прилетіло. І взагалі наш екіпаж за 9,5 місяців був 5 разів обстріляний, зокрема один раз дуже серйозно, що ми за півтори секунди до повної відмови здійснили посадку. У нас був поранений на борту – бортовий перекладач. Це було несподівано, але це дало розуміння того, що і так буває, і до цього треба бути готовим, і що саме отак набувається бойовий досвід. Ми там провели три бойових компанії, як міні-війна така. Оскільки ми були одні в регіоні, які літали на бойових вертольотах Мі-24, то нас застосовували, як то кажуть, по-дорослому. Ви кажете, що вам пощастило. Але я маю таку підозру, можливо, у вас так не було у момент, коли вас звідти евакуювали і доправили до лікарні, і на наступний день ви почали розуміти, що з вами сталося. Я так говорю, тому що коли мені було 18, я ще навчалася на факультеті журналістики, про який теж мріяла, на мене напали, вкрали сумочку і вдарили в обличчя.  Якісь хлопці знайшли мене на вулиці без свідомості і потім мене доправили до лікарні. На другий день я себе бачила відразу, якою я є: ніс був скривлений, зуби надбиті, синці, очі залиті кров'ю. Спочатку я думала, як класно, що я вижила, а потім я подумала, що не хочу отакою жити. Чи були подібні думки у вас на наступний день після поранення? Яким був той момент, коли ви почали приймати себе нового?Я лежав, як огірок на ліжку майже 6 місяців і очікував на операцію. За цей час я провів бесіди напевно з усім Всесвітом, з кожним його куточком, з усіма богами, яких тільки можна було придумати, і з внутрішнім голосом, і з усіма аспектами свого внутрішнього "я". Я вже навіть почав роздумувати, а як же це процедура евтаназії. Зараз, як психолог, я можу сказати, що це нормальні думки. Тобто це процес усвідомлення того, що сталося, свого стану. Це був період заперечення і торгів. Час від часу ми і я так само повертаємося до цього: щось не вдається, якийсь новий виклик, і з’являються думки, навіщо то все треба. Але потім береш себе в руки і вперед. І тоді до вас прийшло рішення стати психологом?Знаєте, це був момент торгів. Я думав, що якщо виживу, а йшлося саме про виживання, я буду допомагати таким, як я. Не знав, як, але хотів допомагати. Потім я повернувся до цієї обіцянки напевно після повернення з Америки, з реабілітації. Це десь кінець 2016-початок 2017 року, коли я вже думав, що буду робити далі. І тоді воно якось саме згадалось, що я давав таку обіцянку Всесвіту, собі чи Богу. Оскільки мене виховували обов'язковим і навчили тримати свого слова, то в мене іншого вибору не було. Тоді в моєму житті з'явився знову один львівський психотерапевт, ми з ним здружилися. Він свого часу мені допоміг як фахівець, та завдяки йому більшою мірою я продовжив розвиватися, жити повноцінним життям. Ми повторно зустрілися взагалі за якихось звичайних життєвих обставин і він розповів мені, що є така програма – медико-психологічний соціальний супровід людей ще тоді з обмеженими можливостями, зараз з інвалідністю, на якій є можливість спробувати дізнатися глибше про світ інвалідності. Я зрозумів, що це те, що мені треба. У 2017 році я вступив в Український католицький університет на цю сертифікаційну програму з практикою, яку успішно закінчив на початку 2018-го. Практика була з дорослими людьми з ментальною інвалідністю – це розлади аутичного спектру, синдром Дауна, різні генетичні захворювання, які призвели до відсталості в розвитку, і так далі. Це щеплення, яке дало звикання з першого разу.Я їздив на практику, як на роботу, і мені це подобалось. Після того я зрозумів, що воно мені вдається, і це можна застосувати на ветеранів, на моїх побратимів. Війна на той час ледь-ледь затихла, але було розуміння, що ветерани були вже на той момент, і ще будуть, поранення вже були і ще будуть, і з цим потрібно буде щось робити. Пам'ятаючи, як я це проходив, маючи цей досвід, ще тоді не знаючи, що існує така штука, як рееr-tо-рееr ("свій до свого"), я вирішив вивчати психологію.Потім, у 2019 році директор реабілітаційного центру "Галичина", в якому я ще був пацієнтом, сказав, що у мене виходить, тож треба вчитися і далі можна буде працювати. І я пішов вчитися, захистив магістерку в кінці 2020 року. Загалом поки я навчався, я вже працював психологом в "Галичині". Чи правильно я розумію, що коли говорять "свій до свого", це означає, що військові не хочуть, аби з ними працювали психологи, які не проходили цього пекла? Мій глядач, який одного разу мені писав ще до того, як почалося повномасштабне вторгнення, мав дві ноги, ходив, займався спортом. А потім я вживу з ним познайомилася в реабілітаційному центрі "Галичина", де він проходив реабілітацію, бо втратив кінцівки. І він каже: "Ну приходила якась там дівчинка, що я з нею буду говорити? Мені треба людина, яка мене розуміє". Це про це? І так, і ні. Чому так? Бо насправді хлопці краще сприймають людину з бойовим досвідом в якості психолога. Чому ні? Бо у нас робота над своїм ментальним здоров'ям дещо стигматизована, навколо неї дуже багато стереотипів. Найпоширеніший – це "Що, я дурак, що я піду до психолога?" Але коли у нас болить зуб, ми йдемо до стоматолога, так? І ми особливо там не дивимося, жінка це чи чоловік, чи лікує вона сама собі зуби, чи ні. Зазвичай стоматологи ж не лікують собі зуби, правильно? Ми йдемо до фахівця. І це потрібно розуміти, що перед тобою не дівчинка, а фахівець.Так, фахівець може не зайти, не сподобатися манера спілкування чи методики, які фахівець застосовує. Окей, ти можеш змінити, але ти маєш сприймати це, може, не як лікаря, але як фахівця своєї справи. Тому "пір-то-пір" – це круто, але, на жаль, не дуже багато ветеранів, які мають психологічну чи психіатричну освіту. Проте зараз все більше і більше стає фахівців з психічної здоров'я, які точно знають, що робити з бойовою психотравмою, з її наслідками, тими невеличкими ПТСР-чиками, з якими звертаються хлопці і дівчата-ветерани. У першу чергу ми обираємо фахівця з психічної здоров'я, і це варто робити. Чи є такі історії, після яких ви не можете говорити, бачити людей, вам треба десь усамітнитися?Так, бувають такі дні, коли травматизація твого клієнта-ветерана настільки яскрава та насичена, що одразу не зрозумієш, як побудувати подальшу роботу, на що акцентувати, як це взагалі подрібнити, розібрати на якісь частинки. Так, тоді напружується саме мозок. Якщо говорити про емоційний стан, то ледь не кожна історія дещо тригерить якісь мої особисті речі, мій досвід. Ми іноді можемо з ветераном неоднозначно помовчати за розмовою. Іноді ти стаєш на сторону свого пацієнта і перебуваєш на одному емоційному рівні з ним саме для підтримки. Але це відбувається саме через те, що ти маєш цей бойовий досвід, ти наближено можеш відчувати те ж саме. Саме це і є в основі комунікації "пір-то-пір – те, що заходить ветеранам, коли вони приходять до психолога з бойовим досвідом. На цьому будується емпатія. Чи це складно? Так, це складно. Чи це призводить до вигорання? Так, безперечно. Дуже багато ресурсу з’їдає ця робота в принципі, тому є певні обмеження по кількості, по насиченості і так далі. Вони там прям на законодавчому рівні прописані і варто їх дотримуватись, бо можна перетворитися в свого пацієнта дуже швидко. Сергій Тітаренко, фото: Без броніЯкі зараз найчастіші запити від хлопців і дівчат, які до вас приходять?Що робити далі – це найчастіший запит. Зараз я більше працюю з ветеранами в період адаптації, тобто вже після лікування, після основної реабілітації. Адаптація в новому амплуа, в новому статусі. Тобто тепер я ветеран, тепер я особа з інвалідністю внаслідок війни. Яка історія вас найбільше вразила, розбила, і ви не знали, що сказати своєму клієнту?Я стараюся не проявляти жалості, бо це найгірше, що ми можемо зробити щодо ветерана, пораненого. Це дуже великий прояв неповаги, і нічого доброго з цього не буде. Але така емпатійна, більше напевно я би прирівняв до захоплення. Був у мене випадок, коли один дуже молодий офіцер, який виводив групу з Маріуполя, з оточення, 100 км по ворожій території, на шляху він втратив руку дуже високо. Ми чотири місяці з ним працювали, і мені було приємно. Він до мене прийшов в кабінет не для того, щоб опрацювати психотравму, а йому було нудно. Він прийшов до мене і каже, давай будемо щось робити. І ми багато речей робили, я не буду називати, бо це таке авторське право. Але він дуже багато вклав у передачу свого бойового досвіду, він дуже класно адаптував, щоб він був зрозумілий тій цільовій аудиторії, на яку він хотів розповсюдити ці знання.І зараз він є інструктором. Я ним захоплюю. Це те, що вразило прям до глибини душі. Але є ж такі, які не приходять, замикаються, які залишаються в чотирьох стінах вдома. Вони, наприклад, живуть не у великих містах і залишаються сам на сам зі своєю втратою. Той глядач мені розповідав про хлопця, який до повномасштабного вторгнення був футболістом, а тут в нього висока ампутація. І це знову ж таки кінець твоїх мрій. Що можна робити?На жаль, немає чарівної пігулки, яку ти можеш застосовувати для всіх. Немає якоїсь навіть методики навіть в мультидисциплінарному підході, щоб врятувати всіх, на жаль. Тільки за однієї причини — людина не хоче. Тобто бажання має йти від тої людини? Абсолютно. Якщо немає бажання, з якими крутими фахівцями ти не працював, які б найліпші методики лікування ти б не використовував… А як знайти в собі це бажання? Тут питання більше до того, хто має знайти це бажання. Це більше про мотивацію, це більше про вікно толерантності. Тобто це сукупний досвід життя, набутий до 25 років, поки мозок росте, який потім ми використовуємо як ресурс, як основний критерій. Ми міряємо ним абсолютно все. І от чим багатший досвід у людини, неважливо – травматичний чи не травматичний, головне, щоб його було багато, щоб людина його аналізувала, розуміла і приймала. Тоді питання про бажання вже не буде стояти. Мотивація трішечки буде грати роль, бо щось може зацікавити людину, щось ні. Але діяти у неї буде вже основний принцип життя – я мушу діяти, щось робити з собою, навколо себе, для когось і так далі. От з такими людьми працювати класно, і навіть якщо вони мають проблеми,їх простіше вирішити. Найяскравішим проявом уникаючої поведінки є алкоголізм, і дуже багато людей вдаються до цього.Тобто це люди, які до повномасштабного вторгнення або до початку 2014 року не вживали алкоголю? І такі також. Це не обов'язкова умова. Був у мене один випадок. Два пацієнти: один – висока ампутація обох ніг, другий – низька ампутація, тобто нижче коліна. Обидва вживають і мають передісторію до поранення, до війни. Так сталося, що одночасно з обома з них мені довелося працювати. І того, хто мав парну ампутацію, ми знайшли можливість замотивувати через родину. Він не спілкувався з родиною, був сам з тимчасово окупованої території зараз, говорив російською, і взагалі поведінка у нього була досить розв'язана. Ми знайшли можливість попрацювати з його сім'єю, з якою він не спілкувався. Це його замотивувало.  Він став на такий проміжний протез, навчально-тренувальний, без стопи, без коліна, але людина вже на них ходить. Це називають "коротишами", бо вони короткі. Він почав ходити з тренувальними протезами, з реабілітологом працював. Інший же, з яким цей жив в одній кімнаті, запротезувався дуже швидко, бо таке протезування, якщо можна так умовно сказати, легше. Він швидко якось навчився ходити, поїхав додому, і потім через якийсь час ми дізналися, що він продовжив вживати, відірвався тромб і він помер. От наскільки одна і та сама війна, один і той самий період, різні поранення за важкістю та різні бажання до роботи над собою, до життя і так далі, і різний кінець. Тому всіх під одні граблі точно не можна брати. Кожен випадок унікальний, кожен випадок заслуговує на те, щоби з ним працювали, його розглядали, кожен випадок потребує і заслуговує допомоги, але головна умова – це бажання того, кому допомагають.Ви знаєте, що ми з вами познайомилися насправді в реабілітаційному центрі "Галичина"? Я була тою журналісткою, яка приїхала і привезла книжки для хлопців. Мене надихнув той мій глядач, який там був, і він сказав, що любить читати книжки, але у центрі їх було мало. У мене тоді було до вас якраз запитання стосовно однієї книжки – це Марина Гримач "Клавка". Там описано період після Другої Світової війни, коли радянській владі люди, що повернулися з війни з ампутаціями, на кріслах колісних, їм псували ось цей портрет побєдобєсія. Я ще пригадую навіть, що раніше були такі дощечки на колесах дерев'яні та щітки, люди ними відштовхувалися та їздили по вулицях...їх зібрали на той товарняк і викинули. Я вас запитала як психолога тоді, чи це не травмує хлопців, чи краще цю книжку забрати? Але ви мені сказали, що не травмує. Не травмує, бо це той досвід, до якого ми не маємо права дійти. І це в першу чергу має виходити від самих ветеранів, від самих поранених хлопців і дівчат. Адже це про гідність. Ти втратив ногу, але ти не втратив гідності. Не мусив би. І це про те ставлення до людей, які пожертвували своїм здоров'ям, як у СРСР?Так, але це інша сторона медалі. Це сторона суспільства, спільноти, в якій проживає людина з інвалідністю, чи ветеран. Дуже часто зараз, особливо коли йде період адаптації, ветеранів поранених на вулицях стало значно більше. Це, з одного боку, погано, бо люди мають інвалідність, а з іншої сторони, добре, бо це виховує наше суспільство, яке не хоче виховуватись і чинить супротив.У чому проявляється супротив? Уникання, як мінімум. Тобто відведення очей? Це дуже простий випадок. Буває значно гірше – коли людина потребує допомоги, а люди просто проходять повз. Недавно побачила у соцмержах, як десь в Рівному зробили такий соціальний експеримент: йшов молодий чоловік у пікселі, але було видно, що він на протезах, і він ніс два бутлі води. Був такий текст, який супроводжував це відео, що, мовляв, дуже мало людей запропонували допомогу. Але багато людей в коментарях писали: "Нам же сказали не проявляти жалість і не лізти зі своєї допомогою". Як тут бути? Де та золота середина? Золота середина у кожного всередині. Запропонувати допомогу і проявити жалість – абсолютно різні речі. Проявити жалість – це коли підійти зі словами: "Ой, ти ж біднятко, у тебе ручки-ножки немає", і тому подібне. А якщо ти підійшов і запитав: "Друже, давай я тобі допоможу" – це прояв солідарності і поваги. Або: "Чим можна допомогти?"Так, але в більшості випадків вам скажуть: "Ні, не треба, я гордий, я буду мучитись". А коли є пряме спонукання до ді: "Друже, давай я тобі допоможу", то в більшості випадків вам не відмовлять. Але тут наступний крок – не потрібно одразу причиняти це добро, а запитати, як саме допомогти, бо іноді найліпшими своїми побажаннями ми можемо зробити гірше. Мене неодноразово викидували просто з крісла, саме допомагаючи переїжджати бордюр. Я ще не встиг нічого сказати, а люди брали ззаду, за ручки і піднімали, і я, відповідно, випадав вперед. Таких ситуацій було багато, тому треба навчитися, як правильно це робити. Ми в хабі проводимо дуже багато семінарів на цю тему – як всередині, так і виїзні. До нас звертаються, починаючи від навчальних закладів, закінчуючи підприємствами. Один із запитів – у нас є ветеран, він у нас працював, потім призвався, втратив ногу нижче коліна, і тепер ми хочемо знати, як ми всім колективом можемо йому допомогти, як взаємодіяти. Хай це невеличке підприємство, але вони прийшли до нас, ми з ними дві годинки поговорили, розібрали якісь там кейси, попробували, що це таке, і все вдалося. А зараз інфопростір прям кишить цими всіми лекціями, семінарами, які дуже класно розповідають, що робити і що не робити, що говорити і не говорити, підходити чи не підходити, дивитись чи не дивитись.Сергій Тітаренко, фото: tехty.оrg.uаОдне з розповсюджених питань: "А якщо я дивлюсь на протез, це його не ображає?" Ні, не ображає, ти маєш очі, ти можеш дивитися. Якщо ветеран зауважить, і йому буде незручно, він відвернеться або піде. А зазвичай ви ще послухаєте лекцію про протези. І це класно.А ось цей рух – рука на серце?Це прояв вдячності. Ви часто бачили щодо себе? Так. І це класно. Які емоції викликають? Дуже приємні, вони дуже торкаються душі. Таким чином одна людина в натовпі приклала руку, кивнула, ми одне одного зрозуміли, й оточуючі це побачили і їм десь, можливо, стало незручно, бо вони цього не зробили. Ми всі одне перед одним відчуваємо незручність, провину, бо ми порівнюємо постійно. Це не зовсім правильно, але це так є в нашому соціумі. І те, про що ми говоримо, має місце бути саме через те, що люди відчувають провину перед ветеранами. Я там не був, а ця людина втратила кінцівку чи на кріслі колісному через мене. У мене родичі умовно відкосили, і мені тепер незручно. Причин може бути безліч, але відчуття провини є. Дуже часто люди відвертаються і проходять повз саме через те, що вони бояться бути дотичними до ветерана і до війни саме таким чином. Це як погано, так і добре. Бо це є дуже великою рушійною силою до волонтерства, наприклад. Те, що ми мали на 2014-2015 рік, пік такого волонтерства, це говорить про те, що ми можемо трансформувати відчуття провини у відчуття потрібності, допомоги і так далі. Але крім очей, які відводяться, крім жалості, є непрошена допомога. Знаю історію, наприклад, коли біжать і несуть каву. Ти ж не знаєш, чи людина хотіла в цей момент каву. У мене було кілька разів така ситуація. Я завжди в головному уборі, така звичка, і от центром міста прогулюєшся, спекотно, витер піт, відвернувся – і вже дві гривні лежить.Але є ще перелік запитань, наприклад, як було вбивати? Скільки ви разів чули ці запитання?Спочатку, так, дуже часто. Мене це, чесно кажучи, це дуже дивує. Думаю, навіщо тобі це знати? Бо це якась така інформація ненормальна. Звісно, що є війна, і, звісно, якщо ти військовий, то ти призначений для того, щоб захищати, а іноді це можна зробити тільки через вбивство. Якщо ти був на передовій, то, відповідно, ти вбивав. Це очевидно. Чесно, я не розумію, але це дуже тригерить. І це табуйоване питання. Взагалі, поки ветеран або людина з бойовим досвідом не розповідає самостійно про свій досвід, запитувати – не окей. Це неправильно. Який ще перелік? Перше – чи вбивав ти? Друге – ставлення під сумнів: "А ти взагалі де був? Чи був ти там, чи не там". Часто люди чули лише про якісь найпопулярніші напрямки фронту і кажуть: "А от в Авдіївці…" Тобто це знецінення. І навіть серед ветеранів, які мають бойовий досвід, ми вчимо, що не окей ставити під сумнів, бо кожна людина по-своєму отримує, переживає цей досвід і реагує на нього. І люди можуть бути в різних ситуаціях, можуть по-різному це відчувати і, відповідно, це може завдавати різного ступеня психотравму безпосередньо. Не окей афішувати, висвітлювати ось це зайве припіднесення, зайва героїзація і гіперопіка. Це про принести каву, ви ж біднятко, ви ж нещастячко. Без дозволу хтось пхне на пандус або можуть просто сказати: "Як же ж тобі не пощастило". Мені пощастило стільки разів, що в тебе волосся на голові менше. Тому перш ніж щось сказати, треба подумати й одягнути ту рубашку на себе: а чи було би мені окей, якби отак зі мною повелися, чи те мені сказали, чи те у мене спитали? І якщо вам окей, то спробуйте. Може, комусь це також буде окей. Але точно перед цим треба на хвильку зупинитись і подумати. Я читала вашу біографію у Вікіпедії. Ви читали її? Так, частково. Там все правда? Так, більшість з того, що я читав. Ми зараз багато чуємо історій цивільних людей, які постраждали від росіян, чи військових. Деколи є такі історії концентрованого бою, і ти думаєш, що ну не може бути так, щоб так багато трапилося з однією людиною. У Вікіпедії написано про те, що ваша дружина померла. Моя перша дружина померла рівно через рік і два дні після мого поранення. На жаль, поки вона шукала можливості, щоб витягнути мене, запустила своє здоров'я. Як виявили потім вже постфактум, що в неї був рак шлунку четвертої стадії, і лікуванню це не піддавалося. Крайніх близько місяця вона вже була в лікарні епізодично. В якийсь момент мені зателефонували її родичі і сказали, що її не стало. Це був такий удар нижче пояса. Переживалося це дуже важко, особливо в перший період. І якби не психотерапевт і не переїзд в Америку на реабілітацію, я, можливо, би і не впорався би з тим. Психотерапевт прям дуже допоміг. Я досі з ним спілкуюсь вже як колеги, як друзі, не в терапії. Але якби не він тоді було би кепсько і в Америку я б точно не попав би, бо я відмовлявся. І після того, направду, життя змінилося ще раз. Воно ще не встигло окріпнути після поранення, але точно змінилося ще раз, бо навіть поранення принесло не стільки незручностей, негараздів, скільки втрата дружини. Дуже сильно це повпливало на моє подальше життя, на сприйняття, на спілкування з людьми і, напевно, стало великою причиною для того, щоб я пішов вивчати саме психологію. Бо це про травму, про переживання втрати в тому числі.Ви сам із Сумщини, хоч живете зараз у Львові вже багато років. Сумщина має найдовший кордон з Росією і зараз там дуже неспокійно. І росіяни розказують про те, що вони можуть і Харківщину захопити, і Сумщину. Село, там, де живуть мої батьки, було навіть якийсь час під окупацією. Тата я не встиг вивезти, він залишився з бабусею. А маму до повномасштабного вторгнення ми з сестрою забрали сюди, бо сестра також проживає на Львівщині. А те місто Ворожба Білопільського району, де я виріс, – прикордонне. Зараз воно вже мало має тих обрисів, які я пам'ятаю, бо дуже багато руйнувань, воно постійно перебуває під обстрілом. Родина мого хресного там залишалася до повномасштабного вторгнення, і при повномасштабці ми ще допомагали вивозити дівчат з дітьми. Тому, так, Сумщині не щастить. І все, що летить сюди, воно летить більшість через Сумщину. Але ви все одно вважаєте, що ви щасливчик? Звісно.