Еспресо

Нещодавнє свіже опитування Фонду "Демократичні ініціативи" ім. І.Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова fасе-tо-fасе містило одне цікаве питання: "Як має діяти політичне та військове керівництво України в разі, якщо військова допомога з боку західних держав зменшиться чи припиниться?".Воно дуже влучно і чітко дає можливість побачити розмежування українців щодо самовідчуття фіналу війни з потенціалом його перенесення на політичні кампанії.35% громадян вважають, що українська влада повинна розпочати переговори із Росією про припинення війни.23,5% громадян виступають за замороження війни, але без жодних поступок Росії.21% українців за те, щоб продовжити війну навіть у випадку згортання західної допомоги.Кожен пʼятий респондент в Україні не визначився з тим, як варто було б діяти без військової допомоги Заходу.Читайте також: Найстрашніше, що практично всі ми з цим змирилися — що багаті й впливові уникають участі у війні, а бідні мають нести весь тягарПеред нами фактично чотири потенційні електоральні ландшафтні зони, навколо яких можуть прорости політичні проєкти.Перша колона — конформістська. Це на цей час максимальний показник збитої аудиторії умовної "партії миру", яка хоче повернення у відносно мирне життя до 2022 року.Вони далекі від екзистенційного чи історичного розуміння суті війни й заглиблені у власну повсякденне життя чи бізнес. Їм дуже вдало заходить теза про те, що "на війні заробляють", "це війна США і РФ" тощо.На якомусь інтервалі часу для цієї аудиторії зайшов би проєкт Арестовича, можливо Разумкова з оптикою на південь. Або "Блок Зеленського" (залежно від розміру електоральної маси) чи всякі проєкти-одноденки на руїнах ОПЗЖ з фокусом на економічне відновлення та соціальний популізм. Для прикладу, "Обираємо життя, а не війну" (щось типу "жити по-новому" 2.0.).Друга колона — помірковано-патріотична. Це найцікавіша група, адже поєднує в собі прагматичну зорієнтованість, втому від війни, потяг до реальної раціоналізації подій на полі бою з категоричністю стосовно РФ і бажанням емоційної сатисфакції.Для цієї групи можуть "зайти" різні проєкти аля "Самопоміч", "Голос", волонтерські та регіональні партії. Теоретично на цьому полі може залишитись "Слуга Народу", якщо збережеться як самостійна сила поряд з умовно "Блоком Зеленського"Читайте також: Ми згайнували час і шанси на модернізаціюТретя колона — ультрадержавницька, або прихильники "війни до переможного кінця". Вони заряджені на помсту та відплату росіянам, є мілітарно налаштованими патріотами. В цьому сегменті може особливо зайти "партія військових", проєкт Притули або нові націоналісти, на кшталт "Азова". Тут може спробувати притулитись і "Євросолідарність", виходячи з настроїв свого електорального ядра, якщо, звісно, збереже його.Четверта — кон'юнктурні статисти. Пристануть до тієї думки, яка буде уособлюватись як найбільш трендова, раціональна та безпечно корисна на момент повоєнного голосування.Все це наразі дуже умовно, адже війна поки триває з періодичними ескалаційними ексцесами. І буде тривати точно до весни 2025 року, поки новообраний президент США (Гарріс/Трамп?) не спробує перезавантажити геополітичну аgеndа.ДжерелоПро автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів УкраїниРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.