Еспресо

Про це він розповів у фільмі "Мова свободи", телевізійна прем'єра якого відбулась на телеканалі Еспресо."Ми бачили, як Київ став українським, як наповнився центр українською мовою. А тепер з незрозумілих причин знову побільшало російської мови", — говорить Андрій Парубій.Політик ділиться не лише роздумами про теперішнє, а й про початки мовної боротьби — ще з 1980-х. "Вже фактично з 16–17 років я брав участь у вуличній політиці. І цей визвольний рух базувався на тих людях, які захищали українську мову, які були її носіями".Тоді, у зросійщеній Україні, українська мова виживала всупереч системі: "Я дуже пригадую, коли в мене народилась донечка, я раптом збагнув, що нема мультфільмів українською. Я питав друзів за кордоном: як так може бути, що в Польщі чи Німеччині дитина має канал рідною мовою, а в нас — ні? Яку кнопку на пульті натиснути, щоб моя донька могла дивитися мультфільм на рідній материнській мові?"У цьому контексті він звертає увагу на небезпеку "повзучого повернення" російської мови зараз — навіть після повномасштабної війни: "Ми бачимо, як багато дітей говорить російською. Ми всі запитуємо: ну як? І що ви бачите? Що буде тут — Росія? І чому вони російською? Та вчіть вже англійську".Особливо гостро, за його словами, проблема проявляється у школах:  "Це не секрет, особливо в Києві, у східних містах: процес навчання йде українською, але в коридорі все українське вимикається. Вчителі говорять російською. Учні між собою говорять російською".Він наголошує: мова — це не культурне питання, а питання виживання: "Мова — це і національна пам’ять, і культура. Але без мови всі інші фактори є другорядними. Якщо не збережена мова — тоді й майбутнє нації під великим знаком питання".Фільм "Мова свободи" досліджує історію боротьби за українську мову — від імперських заборон до сучасних мовних законів. В основі — десятки свідчень: колишніх військовополонених, переселенців, політиків і культурних діячів, які опинилися в центрі гуманітарної боротьби. Стрічка є у вільному доступі. Письменник Юрій Андрухович вважає, що треба переглянути ставлення до мови, як до винятково гуманітарної цінності, адже це стратегічна цінність, понятійний бар'єр із ворогом.