Еспресо

Про це він сказав в інтерв'ю "Телеграф"."Знаєте, тут питання не лише в тому, наскільки добре навчають. Я поясню це так. Що таке хороший чоловік чи хороша жінка? У кожного своя відповідь. Комусь важлива зовнішність. Комусь — можливість поговорити. Комусь ще щось. Ми всі розуміємо цю аналогію із закладом, з університетом — вона абсолютно пряма", - пояснює Винницький.Він наголошує, що університет — це спільнота, середовище, в якому ви перебуваєте щодня: можливість спілкуватися, займатися спортом, брати участь у театральних гуртках, долучатися до студентського самоврядування та навіть отримати перший професійний досвід.Особливої уваги, за словами заступника міністра, заслуговує живе спілкування. Після років дистанційного навчання через пандемію СОVІD-19 та війну, значення особистої взаємодії знову стало очевидним."Ми знову перебуваємо поруч. А університет — це не лише навчання. Це й місце спорту, місце театру, місце активностей, органів студентського самоврядування. Це, можливо, місце першої роботи, бо так чи інакше університет завжди дає якісь перші професійні можливості", - підкреслює Винницький.Міністр радить звернути увагу при виборі університету на рівень особистого комфорту в його середовищі, які позанавчальні активності пропонує університет, чи є можливості для спілкування з викладачами та однодумцями, чи пропонують освітні програми, які вас справді цікавлять."Тобто зрозумійте, яке середовище вам комфортне — увійдіть у нього. А вже потім обирайте ті освітні програми, які це середовище пропонує", - зазначив заступник міністра освіти.Заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький заявив, що, попри значний відтік молоді за кордон, Україна фіксує обнадійливу тенденцію: тисячі українських підлітків, які перебувають за межами країни, виявляють бажання повернутися для здобуття вищої освіти на Батьківщині.  

Хочу підтримати Гаррі Каспарова в його оцінці політичної поведінки російських активістів, що тиражуються певними політичними колами на Заході, — Юлії Навальної, Володимира Кара-Мурзи та Іллі Яшина як інтелектуального колабораціонізму. Однак у виступах активістів у Європейському парламенті були продемонстровані ще й ознаки очевидної людської дурості та моральної зради. Тому що нічим іншим, окрім моральної зради, не можна назвати заклик вдови антикорупційного активіста Олексія Навального до європейців відмовитися від допомоги "Радіо Свобода" на користь фінансування колективів російських медіа, які емігрували. І це передусім зрада пам'яті її покійного чоловіка.Зрада саме тому, що "Радіо Свобода" не просто мало можливість, розповідаючи про проєкти й долю Навального, називати речі своїми іменами та не миндальнічати з деградуючим російським суспільством і криміналізованою владою так, як це робили всі ці роки російські медіа — від провладних до опозиційних. При цьому нагадуючи, що за його безпрощенням стоять не просто журналісти, а й самі Сполучені Штати Америки. І, можливо, усвідомлення цього факту минулого подарувало Навальному кілька додаткових років життя, а дружині — кілька років сімейного щастя. Читайте також: Юлія Навальна виступила проти фінансування "Радіо Свобода"Так, "Радіо Свобода" фінансується Американським конгресом. Це видатний винахід американського генія: розповідати авторитарній країні про її власні проблеми, підкріплюючи це зацікавленістю американського народу в демократії та правді. Як можна не розуміти цього та протиставляти цей неоціненний досвід російським емігрантським проєктам? Дурість, невігластво чи аморальність? Не розумію!Натомість щодо України я розумію все. Активісти та їхня публіцистична обслуга — від істеричного, їдкого Шендеровича до меланхолійної неосвіченої Латиніної, як і раніше, вимагають врятувати Україну від західних країн. Але насправді врятувати Україну міг би не Захід, а російський народ – якби він був проти війни! При цьому саме з цього народу, з росіян, активісти намагаються зняти будь-яку відповідальність за злочини Кремля — ​​ніби це не росіяни вбивають, грабують, ґвалтують, бомблять, підтримують, збирають смертоносну зброю, платять податки на війну!Чому? А тому, що замість того, щоб подумати про порятунок власної честі та історичної честі власної країни, всі ці дрібні й нерозумні люди думають про фантастичні вибори! Вони думають не про українців, які гинуть під бомбами, і не про російське суспільство, що підтримує злочинний режим. Вони думають про електорат і про бюджет. І не помічають, як життя в утопії призводить їх до морального краху та інтелектуального колабораціонізму.ДжерелоПро автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. ШевченкаРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.  

Про нібито вторгнення в Дніпропетровську область повідомило міністерство оборони Російської Федерації."Підрозділи 90-ї танкової дивізії угруповання військ "Центр" вийшли на західний кордон Донецької Народної Республіки і продовжують розвивати наступ на території Дніпропетровської області", - заявили у російському оборонному відомстві.При цьому заступник голови Ради безпеки Російської Федерації й колишній президент Росії Дмитро Медвєдєв заявив, що причина вигаданого російською пропагандою наступу є нібито небажання України погодуватись на вимоги РФ на перемовинах у Стамбулі."Той, хто не хоче визнавати реалії війни на переговорах, отримає нові реалії на землі. Наші Збройні сили розпочали наступ у Дніпропетровській області", - написав він.Реакція Генштабу та Сил оборони ПівдняРечник Генштабу майор Андрій Ковальов у коментарі "Українській правді" спростував цю інформацію."Інформація не відповідає дійсності. Тривають бойові дії в Донецькій області.Ворог в Дніпропетровську область не зайшов", - зазначив він.Зокрема, Сили оборони Півдня опублікували заяву, в якій зазначили, що "в районі бойової відповідальності 31-ї окремої бригади, як і раніше, напружено", однак українські захисники продовжують боронити рідну землю."Ворог не полишає намірів зайти у Дніпропетровську область. Але наші бійці мужньо й професійно тримають свою ділянку фронту, ламаючи плани окупанта. Ця робота не припиняється ні на мить", - йдеться у повідомленні.У неділю, 1 червня, із Синельниківського району Дніпропетровської області запровадили другу хвилю примусової евакуації населення. Це пов'язано із загостренням безпекової ситуації  

Таку думку висловив польський історик, професор Ягеллонського університету, член польської Академії наук, член колегії Інституту національної пам'яті Польщі Анджей Новак в етері Еспресо. "Я відкрито проти будь-яких розмов про альтернативи НАТО. НАТО треба врятувати і розширити, і розширити приєднанням України до альянсу в певній часовій перспективі, найкраще в якомога коротшій. Я не сумніваюся, хоча можу помилятися, не сумніваюся, що президент Трамп змінить своє ставлення до Володимира Путіна, так, як це робили його попередники. Нагадаю, Джордж Буш молодший починає з бажання зазирнути глибоко в очі Володимира Путіна і знайти там людину. Джон Маккейн казав, що там можна побачити тільки КДБіста. І переконався в цьому Джордж Буш поступово, тільки під час своєї другої каденції. Думаю, що так відправною точки Барака Обами було перезавантаження відносин із Володимиром Путіним. Поступово це змінилося і, думаю, що велике его президента Трампа, і тут ми всі, мабуть, погодимося, що це ключова риса цієї людини. Кожний з нас має своє его. Дехто велике, а президент Трамп має дуже велике. Тому він не витримає ситуації, у якій хтось буде його постійно обманювати і крутити ним. Хтось такий, як, наприклад, Путін", - сказав він.Читайте також: Трамп до останнього намагатиметься спілкуватися з Путіним як з партнером, - експосол у США ШамшурАнджей Новак зауважив, що нині досліджує російського диктатора Володимира Путіна. Тому виявив, що той не може справити враження на політика, який ставиться до нього, як до партнера. Путін ставиться до всіх, як до противників. "А Путін не в змозі, я, власне, зараз досліджую Володимира Путіна і не тільки його погляди, але і теж його політично-психологічний портрет. Він не в змозі справити враження на якого-небудь політика, що ставиться до нього, як до партнера. До кожного ставиться так, як його навчили в КДБ, як до противника, якого треба обманути, а коли можна - той усунути. Президента Трампа не можна тимчасово усунути, але можна обманути і Трампу це не сподобається. Думаю, що він вже на короткій дорозі до розуміння того факту, що Володимир Путін не буде для нього добрим партнером, і я на це розраховую. Натомість альтернативи НАТО немає. Бо, скажімо, система безпеки в Європі, яка опиратиметься на Британію і на навіть в додаток на Францію і Німеччину, не є еквівалентною американській мілітарній силі. Вона просто недостатня проти Росії. Поки американські війська є тут, тобто в Польщі на кордоні з Україною, поки їхні бази є в Румунії, доки Путін гальмує свою агресію, він постійно тестує ті межі, доки може просунутися", - зазначив він.Польський історик вважає, що у разі, якби Росія напала на якусь із країн НАТО, американське суспільство не дало б Дональду Трампу не відреагувати. "Але я сумніваюся, що якби була атака на якусь країну НАТО, наприклад, на Литву, Латвію чи Польщу, тоді не тільки президент Трамп мав би відреагувати. Але також є щось таке, як Dеер Stаtе - глибока американська держава. І вона не допустить, щоб Америка цілком втратила свої міжнародні позиції через недотримання базового зобов'язання в НАТО. Внаслідок знищення НАТО Америка також знищить і свою глобальну позицію. Вона перестає бути глобальним гравцем, а на це глибока американська держава не погодиться, тому я не є песимістом, коли йде про майбутнє НАТО. Натомість, остерігається тих, хто хоче створити альтернативні структури", - вважає Анджей Новак.

Надзвичайно дошкульний, важливий і надзвичайно принизливий удар по "святая святих" Росії - частині їхньої ядерної тріади, стратегічній авіації, там, де вони не чекали, у м'якій почеревині Росії - десь далеко за Уралом, за 4000 кілометрів від лінії фронту. Важливість цієї історії в тому, що Росію в буквальному сенсі принизили в клубі ядерних держав. З другого боку, це надзвичайно важливий сигнал від України. Ми показали, що навіть за відсутності американських "томагавків" наші бійці можуть уражати російські стратегічні об’єкти десь глибоко-глибоко і надзвичайно успішно.Це величезний успіх - і суто військовий, але насамперед психологічний і політичний. Я вважаю, що у вас в Україні ще недооцінили цей ефект впливу на російську громадську думку. Дуже цікава дискусія виникла і триває вже три дні якраз у Z-спільноті - у спільноті так званих патріотів війни. Усі висловлювання там із кожним днем дедалі більше спрямовані проти власної влади. Вони нагадують риторику Пригожина останніх його днів. Пам'ятаєте, Пригожин починає з вимоги: "Дайте мені більше снарядів, щоб я більше вбивав українців". А в останні дні, вже перед його походом на Москву і загибеллю, звучали зовсім інші тези: "Ми маємо покарати тих негідників, які втягнули нас у цю безглузду, - перепрошую, я процитую його, - пед*****ичну війну".Такі самі питання зараз виникають якраз у найбільш патріотичному середовищі, і своїм боягузливим мовчанням Путін, авжеж, погіршує ситуацію. А на друзів України на Заході, звісно, це справило дуже позитивне враження. Воно допомагає їм протистояти російській пропаганді, що "Україна не має жодних карт", як казав той самий Трамп, шанувальник Путіна. Ну і основний наратив: "Так, Україна жертва агресії, але вони ніколи не зможуть перемогти росіян, безглуздо їм допомагати - то допоможімо їм більш-менш спокійно капітулювати".Що цікаво, Трамп намагався щось патякати в плані засудження цього удару в перший день. Не спеціально - на пресконференції під час бесіди з одним із гостей у Білому домі йому поставили запитання. Він щось висловився з приводу ескалації. Але йому відповіли дуже різко лідери Республіканської партії.Учора відбулася знакова подія. Два офіційних лідери Республіканської партії - лідер республіканської більшості в сенаті Джон Тьюн і спікер палати Майк Джонсон, взагалі-то трампівські люди, лояльні до нього, виступили з ідентичними дуже рішучими заявами щодо необхідності невідкладного ухвалення резолюції 82 сенаторів про найжорсткіші вторинні санкції проти Путіна. Це не просто 82 сенатори підтримують резолюцію - 82 сенатори є авторами цієї резолюції.Це вже вимоги ультимативні, по суті, до Трампа припинити свої ігри з Путіним і стати на бік України. Республіканська більшість працює разом із західними нашими союзниками, і я можу вам доповісти, що досягнуто такої негласної згоди, що західні союзники після відмови Трампа від зобов'язань по НАТО, яку було сформульовано на Мюнхенській конференції, взяли на себе завдання захисту вже не України, а захисту європейського простору.Вони мріяли роками про європейську армію, і зараз переконалися, що єдина європейська армія, яка існує, - це Збройні Сили України. І всі плани до 2028 року чи ще до якогось створити європейську армію - це взагалі блеф. Єдина європейська армія - українська армія, її треба підтримати військово-повітряними силами західної Європи. Так ось постало питання: а чи зможуть європейці надати адекватну допомогу Україні без американської зброї? Трампу нав'язують республіканці такий компроміс: він ніби зображатиме, що здобув перемогу. У чому його перемога?Трамп 15 років говорив, що Європа повинна сама платити за свою безпеку, а не експлуатувати США. Так от за американську зброю платитиме Європа. Він не проводитиме через сенат нові законопроєкти про нову допомогу, за цю допомогу - за зброю, яка зараз є унікальна, яку може надати тільки Америка, насамперед це ракети для систем "Петріот" і "Хаймарс" - буде платити Європа. Він просто продаватиме їх Європі формально.Або є ще варіант, він теж обговорюється: Трамп буде надавати зброю Україні, але не безоплатно, а це ніби буде внесок Сполучених Штатів у той фонд розвитку України, який передбачений у досягнутій угоді про експлуатацію мінеральних ресурсів. Ось, зокрема, це другий варіант, який обговорюється цими днями, буквально сьогодні з делегацією України.Таким чином, сформовано пакет, модель допомоги Україні з боку Європи. Грошей у них вистачить точно. Ми знаємо, що німецький канцлер Мерц навіть змінив Конституцію власної країни, для того щоб збільшити кількість внутрішнього боргу, західні країни затвердили оборонний пакет - 500 мільярдів доларів на переозброєння Європи. Але всім зрозуміло, що ніякої нової європейської армії не буде створено. Якщо українська армія програє, то ці 500 мільярдів уже не знадобляться. Росія вийде на кордон беззахисної Європи. Тому в очікуванні у відповідь на російський наступ Європа запропонує пакет допомоги, достатній для того, щоб не дати росіянам проломити український фронт і змінити ситуацію у своїй Польщі.Є ще третій момент - успішні операції Служби безпеки України. Це ще демонстрація того, що Україна готова боротися, навіть якщо частина Трампової адміністрації буде шукати можливості укладати з росіянами сепаратний мир, тому що нам нема куди відступати. Я сподіваюся, що й американці, європейці, і в Кремлі розуміють, що нам нема куди відступати.Росіяни формулюють свої вимоги в такий спосіб, що Україна буде змушена застосовувати всю наявну в нас зброю і розробляти нову. Мединський і його делегація відверто знущалися з перспективи укладання угоди. Так, ідеться про тимчасове припинення вогню. Але вони викочують постійно такі вимоги, які просто неможливо реалізувати, і вони їх не скорочують. І те, що агенція ТАСС опублікувала російські вимоги, - це також є свідченням того, що вони не готові шукати шляхів компромісу. Але, можливо, вдасться змусити їх переосмислити свою концепцію.Цар Микола ІІ також розпочинав війну за Маньчжурію з Японією, помахуючи шабелькою. Потім усе завершилося Цусімою і революцією 1905 року. Ми не сподіваємось на революційні процеси, але ми продемонстрували згідно з доктриною колишнього головнокомандувача генерала Валерія Залужного, що можемо вже воювати по-новому: масове використання дронів переобтяжить настільки систему протиповітряної оборони, що вона не зможе зреагувати.До речі, про дрони: сьогодні Велика Британія заявила про передачу в Україну 100 тисяч дронів додатково. Але на основне ваше запитання відповідь дуже проста. Путін перебував і ще зараз перебуває в полоні двох ілюзій. Він розуміє, що Трамп повністю співчуває йому, ненавидить Україну і Зеленського, - і вважав це своїм величезним активом. Тобто Америку ніби викреслено з рівняння. А щодо Європи Путін повторював весь час, що вона після окрику Америки завиляє хвостиком, не вірив у можливість самоорганізації Європи.Він помилився в обох своїх припущеннях. Тверде проукраїнське ядро саме Республіканської правлячої партії змусить Трампа прийняти умови участі в європейському спротиві російській агресії. Я б не погодився з однією вашою тезою, точніше, розширив би її.Ви наголосили, що Україні нічого втрачати, вона веде екзистенціальну війну за своє існування. Так от сьогодні в такому ж становищі перебуває Європа, коли її вісімдесятирічна впевненість, що є НАТО, яке їх захищає, впала. І Європа не може розраховувати, що там завтра станеться з Трампом - Європа повинна сама себе захищати.Європейці розуміють, що завдання поразки російській орді в літньому наступі 2025 року - це завдання захисту Європи, що їм нікуди відступати. Україна і Європа, по суті, зараз перебувають в однаковому становищі. Єдина велика різниця полягає в тому, що більшу частку в захисті європейського континенту бере на себе, звісно, героїчна українська армія, тому що Європа не поставить нових піхотних дивізій, їй нізвідки їх узяти, але у неї є військово-повітряні сили. Європа може додати в ході цієї боротьби свої ескадрильї, своїх пілотів, що докорінно змінить становище на полі бою. Коротко кажучи, плани путінського наступу приречені на провал.Ви сказали, що ви не чекаєте революції в Росії. Ніхто не чекає революції в Росії. У Росії результатом провалу літнього наступу стане не революція, а той хаос, який ми вже маємо -  реакцію цих Z-блогерів на знищення 30% авіаційної складової російської ядерної тріади. Це репетиція того хаосу, який виникне після поразки в літньому наступі.Так, Україна зараз охороняє де-факто Європу. Але найважливіше - це ціна крові, яку платить Україна і яку не платить Європа. Я спілкуюся регулярно з нашими друзями, зокрема в країнах Балтії і в Німеччині. Дуже занепокоєні жителі тієї самої Литви - вони усвідомлюють загрозу й перспективи білорусько-сувальської провокації, яка може бути, якщо, не дай Боже, хитнувся би фронт російсько-української війни під час літньої кампанії.Щодо концепції літньої кампанії, то може бути дві компоненти. Якщо вірити божевільному абсолютно телеграму Медведєва, вони можуть застосувати вкотре неконвенційну зброю. Вони цим погрожують, звісно, не тільки нам, але насамперед європейцям, демонструють, що можуть піти ва-банк. Але традиційним для них завжди лишався підхід маршала Жукова - наступ, не зважаючи на жертви, за будь-яку ціну.Як буде з ресурсною базою для цієї літньої наступальної м'ясорубки? Я так розумію, що великомасштабного Сталінградського наступу в них не може бути в силу того, що нема ким його проводити. Можливо, я помиляюся, але те, що буде звірство, це теж ми в Україні дуже добре усвідомлюємо. І демонстрація того, що вони можуть застосувати три сотні "шахедів" під час нальоту на мирний Київ, - це також певна демонстрація ресурсності. Путін розраховує, що ресурсів вистачить.Ну, що стосується неконвенційної зброї, я, як і раніше, переконаний, що Путін на це не пристане, тому що це скінчиться його фізичною смертю, так само як і поразкою Росії. Навіть, між іншим, у тій критиці сьогодні Z-воєнкорів повторюється теза, що в разі ядерного удару Росію буде повністю ізольовано. Ставки для Путіна величезні в цьому літньому наступі, він кине все. Але ви ж самі сказали - де в нього ресурси?Ресурсів людських не вистачає навіть для наступу на Донбасі, на той самий Слов'янськ і Краматорськ немає людських ресурсів. Не знаю, може, вони застосують корейський ресурс у великому масштабі.Що стосується розширення фронту в районі Сувалок, то, скоріше, буде неядерна ескалація, у конвенційній зброї. Але тут, я скажу, є дивізії, які допоможуть битися Україні, - це фіни. Сто тисяч фінських піхотинців готові будуть битися, фіни рвуться до цього бою в четвертій війні з Росією за останнє століття. У них достатньо історичної пам'яті і достатньо ресурсів на цю війну. Тобто загалом, я вважаю, і політичний, і військовий ресурс, і психологічна обстановка сприятливі для України та її західних союзників.Черговий Стамбул - про що це було? Росія зазіхає на питомо українські землі, до того ж, визнання на міжнародному рівні кордонів України в дуже багатьох документах зафіксовано. Свого часу відповідні документи підписала і Російська Федерація, але ні: Путін учепився в так звані першопричини війни й водночас у території. Це не передбачає якогось консенсусу чи компромісу - вони хочуть захопити нас, і не тільки ті області, які вони придумали включити до російської конституції.Але перемовини тривають. Президент України Володимир Зеленський закликав Путіна зупинити вогонь до зустрічі, можливо, в тристоронньому форматі - Зеленський, Путін і Трамп. Путін ухиляється.Що відбувалося в "першому Стамбулі", у "другому Стамбулі" і що може відбуватися в найближчих перспективах? Які є шанси того, що хтось з генштабу російського пояснить, що ще пів року - рік війни і Росія просто почне сипатись, що є така загроза? Нам від цього не легше, враховуючи всю складність війни, але вони мають переконувати Путіна, що це війна в нікуди для нього, для його режиму.Показово, як вони до останнього моменту не хотіли письмово дати цей документ - свій меморандум. Я розумію, чому це було. Одна річ - займатися демагогією про цілі, про першопричини війни.Першопричина війни, до речі, проста - це існування незалежної Української держави. Ось перша вирішальна першопричина цієї війни - тому що це немислимо для путінської імперської Росії. Адже по суті цей документ - це з’явлення з зізнанням у майбутній міжнародний трибунал над головними військовими злочинцями. Там у прокурорів буде дуже мало роботи - потрібно буде просто зачитати цей російський нахабний меморандум.Тобто Путін вагався, але в останній момент вирішив спалити всі мости. Що стосується дипломатичних зусиль - вони вже неактуальні. Усе вирішуватиме результат цієї літньої битви 2025 року. Це буде вирішальна битва війни і вирішальна взагалі для історії Європи та світу.Результат буде зрозумілий десь до осені 2025 року з усіх об'єктивних складових. Попри ту величезну ношу, величезну частку в захисті Європи, яку несе на собі Україна і зазнає ще в цій битві, Україна переможе. Україна та її західні союзники переможуть. Ось тоді прийде час для Путіна. Тоді він, може, і захоче з кимось зустрітися. Але розмова з ним буде вже іншою. Усе вирішиться на полі бою влітку 2025 року.Війна й агресія - це як їзда на велосипеді, ти не можеш зупинитися, якщо вже вліз у цю страхітливу колію. Путін зараз перебудував російську економіку. Була стаття в Тhе Есоnоmіst, де описують, скільки "шахедів" здатна випускати російська економіка, - частина експертів, щоправда, спростовує цю думку щодо можливостей РФ.Зрозуміло, що війна не може закінчитись нічим. Для Путіна, принаймні. Так, завдання України - встояти, втримати свою державність і якомога більше зберегти наших людей. Але в Путіна яка внутрішня мотивація? Чому настільки вперто, настільки безглуздо і безапеляційно? Має ж бути якесь раціональне пояснення - його нема.Ну, ви ж уже згадали один історичний приклад - це російсько-японська війна. А якого дідька, вже ближче до нашої ситуації, Микола І вліз у Кримську війну проти всього світу? Це якась уже тенденція запаморочення Російської імперії. Радянський Союз настільки був дряхлий, що його розвалила абсолютно, здавалося б, безпечна колоніальна війна в Афганістані.А Путін перекрив усіх своєю авантюрою, він домігся того, що ні Микола І, ні Микола ІІ, ні комуністи ніколи не влаштовували Росії таке протистояння, по суті, з усім цивілізованим світом і з дуже поганим фіналом. Мене потішила ця репетиція російського розвалу, яка три дні вирувала і продовжує ще вирувати в соціальних мережах, тому що головнокомандувач досі ховається. Він ще не дав жодної оцінки ось цій історичній події - ліквідації значної частини його ядерного потенціалу.Так само і Сталін свого часу сховався на дачі після німецького наступу. Але все одно продовжував в подальшому війну. Це ви проводите певні паралелі психотипів верховних головнокомандувачів Путіна і Сталіна?Ну, Сталіна витягли за вуха Черчилль і Рузвельт. Немає зараз ніякого Черчилля і Рузвельта. Ось начебто Трамп намагався зіграти такого друга Путіна. Та як би Трамп не любив Путіна, він себе любить більше. Йому зараз лідери Республіканської партії, по суті, пред'явили ультиматум: або ти і далі заграватимеш зі своїм другом Путіним, або позбудешся підтримки Республіканської партії.Трамп змушений щось робити, але постійно відкладає рішення. Хоча нещодавно з'явився доволі красномовний його твіт, де він використав надзвичайно вдалу формулу, запропоновану світлої пам'яті Борисом Нємцовим. Так, Дональд Трамп написав, що Путін аbsоlutеly сrаzy - геть божевільний. До Трампа нарешті дійшло чи це просто така собі лексема, яка була вжита їм лише задля того, щоб утихомирити республіканські настрої?Ну, мій друг Борис Нємцов яскравіше висловився про Путіна. Я дозволю собі процитувати: "Він йо*нувся". І це було сказано ще, я не знаю скільки, - 13 років тому. Відтоді його хвороба тільки прогресувала.Битва в Україні у 2025 році закінчить кар'єру цього божевільного.

Про це розповів керівник аналітичного напряму мережі "АНТС" Ілля Несходовський в етері Еспресо. "Тут перший фактор, який можна назвати, - це питання в тому, що ми в основному нашу продукцію імпортуємо, зокрема. Наприклад, нещодавній звіт з приводу того, які ми товари купуємо за кордоном і, як результат, у нас від’ємне торговельне сальдо уже стала просто рекордом, біля 14 мільярдів доларів. І це лише за п'ять місяців поточного року. Як результат цього, те, що ми імпортуємо продукцію і експортуємо продукцію, у нас ціни зрівнялися через те, що є відповідна конкуренція. Тобто, зважаючи, що уряд не створює такі умови для того, щоб всередині країни було виготовляти продукцію дешевше, ми фактично купуємо ту продукцію, яка є за кордоном, та ціна, яка сформувалася за кордоном, є у нас", - сказав він.Ілля Несходовський також зауважив, що за кордоном продукти харчування  оподатковуються переважно за нижчими ставками ПДВ: "Це 5, максимум 12%, десь приблизно так, то у нас 20%. Тобто, іншими словами, 8% до тої продукції, яку ми купуємо ще додавайте те ПДВ, який збирає відповідно держава, тобто за завищеними ставками".Також аналітик зауважив, що не може не впливати і питання війни. "Крім цього, звичайно, питання війни, тобто всередині країни у нас важче виробляти, це порушення логістики. Тобто неможливість постачання нормально продукції всередині країни, забезпечити ресурсами, обстріли, мобілізація, висока кредитна ставка на сьогоднішній день біля 20%, кредитування торгівлі замість кредитування виробників. І в цілому, ось такі всі обставини призводять до того, що на сьогоднішній день вже фактично зрівнялися (ціни, - ред.). Але не по всім, по окремим продуктам, десь приблизно біля 60-70% того, що ми споживаємо, воно, в принципі, є за світовими цінними. По іншим окремим товарам у нас на сьогоднішній день продукція трохи дешевша, ніж, наприклад, в Європейському Союзі. Тому, так, вона в основному зрівнялася, але по деяким позиціям все ж таки досі залишається дешевше, ніж в Європі", - додав Ілля Несходовський.5 червня в Національному банку України повідомили, що ціни на продукти в Україні майже наблизились до світових.

Про це він розповів в інтерв'ю АВС Nеws.Зеленський підкреслив, що Україна є стратегічно важливою для Путіна, оскільки вона є найбільшою країною колишнього СРСР після Росії."Це для нього стратегічна ціль. І для нього дуже важливо це зробити. І він не хоче закінчувати війну", - наголосив президент.Зеленський зауважив, що в разі, якщо з боку українських партнерів надходять слабкі сигнали, це лише підживлюватиме небажання Путіна припиняти бойові дії."А тим більше, якщо партнери починають давати слабкі сигнали, слабкі, невпевнені сигнали невпевненого тиску, я б так сказав. Тобто знаходити з ним компромісні діалоги. Він це відчуває - тобто люди в ньому зацікавлені, тому він не закінчує. Ось і все", - пояснив глава держави.За його словами, Путін не хоче закінчувати, адже "в його голові закінчити війну без поразки України - це поразка для нього". Читайте також: "Потрібно змусити Путіна сісти за стіл переговорів": прем'єр Фінляндії Орпо розкритикував наміри США послабити законопроєкт щодо санкцій проти РФ"Повірте, ми розуміємо ментальність росіян набагато краще, ніж Сполучені Штати Америки розуміють їхню ментальність. Ми з ними сусіди. Це багаторічне сусідство. Це різне сусідство, включаючи війни", - наголосив Зеленський. Президент України висловив переконання, що Росія піде на завершення війни лише під сильним міжнародним тиском. "І я знаю, що Путін не хоче закінчувати війну. І вони щодо закінчення, повірте, будуть прагматичними. Дуже прагматичними. Якщо на них буде сильний тиск, вони її закінчать. Питання стане, на який термін вони закінчать цю війну", - пояснив президент.При цьому він акцентував на важливості надійних гарантій безпеки для України після завершення війни."І тоді стане друге питання, про яке я також багато разів говорив президенту Трампу: стане питання гарантій безпеки.  Бо якщо гарантії безпеки будуть слабкі, подобається це комусь чути або не подобається, я просто говорю, як це буде, не те що я бачу майбутнє - ні, ми просто знаємо росіян, і якщо це сильні гарантії, мир буде тривалий. Якщо гарантії будуть слабкі, це буде пауза", - підсумував Зеленський.Президент Володимир Зеленський закликав посилити санкції проти Росії та змусити її до переговорів після атаки на Харків 7 червня.

Еспресо запитав у голови Місії "Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих УГКЦ" при Патріаршій Курії о. Полікарпа Марцелюка, як відбувається процес надання рангу святих  і кого з українців можуть визнати блаженним найближчим часом.Що таке беатифікація та канонізаціяКанонізація і беатифікація стосується підтвердження одного й того самого, святості певної особи. Однак якщо беатифікація є дозволом на публічний культ особи, то канонізація є рекомендацією Церкви і остаточним рішенням, пояснює "Католицький оглядач".Беатифікація виникла пізніше від канонізації через потреби місцевих Церков у сфері культу святих. "Існують Слуги Божі, публічний культ яких не повинен накладатись на цілу Церкву, якщо їхня слава і святість не має вселенського характеру, але вони можуть з користю бути наведені як зразки життя і приклади чеснот для деяких еклезіальних спільнот чи деяких груп вірних. Власне таку ціль має беатифікація", – йдеться в матеріалі. Тобто, беатифікація - це проголошення особи блаженною для певної локальної церкви або спільноти, а канонізація – офіційне визнання і проголошення особи святою для Вселенської Церкви, що означає визнання її святою для усього католицького світу. Хто займається беатифікацією та канонізацією в УкраїніЗагалом в Україні діє кілька гілок, підпорядкованих католицькій церкві. Римо-католицька церква в Україні, Українська греко-католицька церква, а також Мукачівська греко-католицька єпархія, яка напряму підпорядковується Святому престолу. В УГКЦ діє Місія "Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих". Глава Місії отець Полікарп Марцелюк розповів для Еспресо, що структура створена в 1992 році для допомоги у проведенні процесів беатифікації й канонізації святих. Отець Полікарп Марцелюк. Фото: httрs://synоd.ugсс.uа/ "Наші головні цілі і завдання: консультації урядовців процесу щодо прослави кандидатів на святих в організації і проведенні беатифікаційних і канонізаційних процесів; науково-пошукова робота матеріалів і документів, пов’язаних із життям і духовною спадщиною кандидатів на святих; публікація біографічних матеріалів, оригінальних творів, аналітичних студій, листів і документів до беатифікаційного процесу; популяризація кандидатів, над життям яких проводиться процес беатифікації; а також пошук і опитування наочних свідків, які знали Слуг Божих, які перебувають у беатифікаційному процесі", – розповів про свою роботу священник.Він пояснив, що кандидат до святості проходить певний беатифікаційний процес. У випадку успішного розгляду його проголошують блаженним і дозволяють літургійне вшанування у своїй єпархії чи помісній Церкві. Кого Церква може беатифікувати і за якими ознакамиСучасні норми ведення прослави святим затвердив Папа Іван Павло ІІ. Вони називаються Маtеr Sаnсtоrum ("Мати Святих") і саме за ними ведуть процеси беатифікації та канонізації. Мета – зібрати докази щодо чеснот, мучеництва або жертви життя за віру.За словами отця Полікарпа Марцелюка, кандидатом може бути практикуючий вірний чи душпастир Церкви, який має славу святості у численної громади вірних Церкви, а його приклад життя – актуальний взірець до наслідування у сучасності. Отець Полікарп Марцелюк. Фото: httрs://synоd.ugсс.uа/ "Прославу святим кандидата можна вести трьома шляхами: шлях визнання мучеництва за віру, шлях праведності геройської практики чеснот, а з 2017 р. папа Франциск виділив шлях жертви життя за віру, якщо вірний був переслідуваний і ризикував втратити життя", – пояснив духівник в коментарі Еспресо.Якщо життя і подвиг віри кандидата мають численні свідчення святості та заступництва, то громада може ініціювати звернення до єпископа місця смерті Слуги Божого з проханням розпочати процес. До процесу залучають богословів, істориків, каноністів. Чим більше експертів бере участь у праці історичної комісії та аналізі богословської спадщини, зборі свідчень під присягою перед церковним трибуналом, тим швидше триває єпархіальна стадія. Архівні документи, де проживав Слуга Божий, опрацьовують призначені фахівці-історики. Їхня мета – забезпечити автентичність матеріалів. Це складна і ретельна процедура."Всі матеріали перекладаються на мову, прийнятну для Дикастерії у справах святих, і передаються до Риму. Там аналізується роsіtіо  –  досьє, яке розглядають історики й богослови. Через велику кількість справ це може тривати роками", – розповідає священник.Як приклад священнослужитель наводить процес беатифікації митрополита Андрея Шептицького, який розпочали ще у 1957 році, переданий до Риму лише у 2011 році, оскільки багато архівних матеріалів стали доступними лише після здобуття незалежності України.Українці, які перебувають найближче до беатифікації чи канонізаціїСтаном на сьогодні, з-поміж українців чи не найближчим до беатифікації є, власне, праведний митрополит Андрей Шептицький, процес розпочато ще у 1958 році. Митрополит Андрей Шептицький "16 липня 2015 р. Папа Франциск дозволив Конгрегації у справах святих проголосити декрет про геройську практику чеснот. Наразі триває розгляд чуда з оздоровленням, яке сталося за заступництвом митрополита Андрея. Чудо вже підтверджено з канонічного боку, очікується остаточне рішення з боку Ватикану", – розповів о. Марцелюк.Щодо інших гілок, то Мукачівська греко-католицька єпархія вивела на фінальну стадію процес беатифікації священника із Закарпаття Петра Ороса. Однак процес довелося тимчасово зупинити через смерть понтифіка.Петро Орос "З болем, але й з глибоким розумінням волі Божої мусимо повідомити, що з причини відходу до вічності Папи Франциска беатифікація блаженного священномученика Петра Ороса, яка була запланована на 3 травня 2025 року, не скасовується, але відкладається на невизначений термін, очікуючи рішення новообраного Святішого Отця", – йшлося в повідомленні єпархії.Щодо УГКЦ, то за декретом Блаженнішого Любомира Гузара було розпочато кілька процесів беатифікації, що охоплюють як окремих осіб, так і групи мучеників, які постраждали за віру в умовах переслідування.Зокрема, у 2002 році у Львівській архиєпархії розпочато процес беатифікації Слуги Божого о. Петра Мекелити і 44 його товаришів-мучеників: священників, монахів і мирян, які стали жертвами більшовицького режиму. У межах цього процесу було видано короткі життєписи під назвою "Вірні до кінця", які заохочують до пізнання прикладів їхньої віри та збору свідчень про їхнє заступництво."Серед історичних процесів, де вже немає живих свідків, варто згадати Слугу Божого о. Миколу Щепанюка – священика, який душпастирював у Києві в період 1916–1935 років. У 1937 році він був заарештований і розстріляний у таборах ГУЛАГу в Магадані. У тому ж 2002 році розпочато процес беатифікації єпископа Дмитра Яремка. Його потай висвятив митрополит Андрей Шептицький на єпископа Острозького 19 вересня 1914 року в Києві. Попри небезпеку, владика Дмитро залишився з вірними, за що був заарештований і помер у неволі", – розповів отець Полікарп Марцелюк. Серед інших кандидатів-українців, процес беатифікації котрих почав Гузар, – отці Роман Бахталовський, Єремія Ломницький, Кирило Селецький, Ісидора Дольницький. Єремія Ломницький Коли предстоятелем УГКЦ став Блаженніший Святослав, було розпочато нові беатифікаційні процеси. Одним із таких є єпархіальний процес беатифікації самого Блаженнішого Любомира Гузара.Також у рамках діяльності Постуляційного центру було створено інтерактивну карту походження Слуг Божих. Тут можна побачити географію народження тих, чий шлях до визнання святості триває.Хто з українців наразі останнім був проголошений блаженнимОстаннє офіційне проголошення блаженними Української греко-католицької церкви відбулося 27 червня 2001 року. Урочистий Чин беатифікації звершив Папа Іван Павло ІІ під час свого візиту до України."Цього дня були беатифіковані Новомученики УГКЦ – 26 осіб, зокрема блаженний Миколай Чарнецький та 25 осіб, які з ним зазнали переслідувань і мученицької смерті у часи більшовицького терору. Окремо було визнано мучеництво блаженного Омеляна Ковча, який загинув у нацистському концтаборі Майданек, служачи духовно іншим в’язням", – пригадав священник.Блаженний Миколай Чарнецький Читайте також: Мученик, який відмовився покидати концтабір: 25 березня – річниця смерті священника УГКЦ Омеляна КовчаЯкий вплив має Папа Римський на канонізаційний процесПапа Римський, як найвищий авторитет Католицької церкви, має вирішальний вплив на всі етапи беатифікації та канонізації. Його роль охоплює як законодавчі, так і душпастирські аспекти процесу.Передусім Папа призначає керівника Дикастерії у справах святих. Саме ця Дикастерія відповідає за підготовку та перевірку всіх матеріалів, пов’язаних із процесами беатифікації та канонізації.Понтифік може внести зміни у процедуру, дозволивши спростити або пришвидшити окремі процеси, якщо вважає, що існують достатні докази святості кандидата. Наприклад, він може надати дозвіл на визнання геройської практики чеснот чи підтвердити чудо, не чекаючи завершення повної процедури, пояснив отець Полікарп.Визнання святості кандидата Папа підтверджує під час консисторії кардиналів, попередньо узгодивши рішення з Колегією кардиналів. Проте саме Папа має останнє слово у кожному рішенні.Традиційно Папа очолює урочисті Літургії канонізації у базиліці святого Петра у Ватикані. Проте іноді, як у випадку України, ці урочистості відбуваються в інших місцях. Так, 27 червня 2001 року в місті Львові святий Іван Павло ІІ особисто очолив беатифікацію новомучеників на чолі з блаженним Миколаєм Чарнецьким, а також преподобної Йосафати Гордашевської, процес якої відбувався на основі визнання геройської практики чеснот.Що відомо про 8 блаженних, яких Папа затвердить на канонізацію13 червня Папа Лев ХІV збере у Ватикані кардиналів, щоб остаточно затвердити канонізацію восьми блаженних, чиїми справами займався ще Папа Франциск. Про це повідомляє СNА. Консисторій – церемонія, що визначає останній етап процесу канонізації шляхом голосування, щоб встановити дату, коли блаженного проголосять святим, раніше був запланований на кінець лютого. Однак на той момент Папа Франциск лежав у лікарні і не міг провести захід. Всього на консисторії повинні затвердити вісьмох нових святих, троє з них жінки. Це, зокрема, перша канонізована жінка з Венесуели – Марія дель Монте Кармело Ренділес Мартінес, або ж просто Мати Кармен, яку, як йдеться в статті, "люблять і пам’ятають за її безмежну доброту та мудру розсудливість". Святими також стануть італійські черниці Вінченца Марія Полоні, яка зцілювала, та Марія Тронкатті, яка, крім богословської діяльності, була в місії водночас медсестрою, хірургом, ортопедом, стоматологом та анестезіологом.Також канонізація чекає на альпініста-євангеліста П'єра Джорджо Фрассаті, "лікаря бідних" Хосе Ернандеса з Венесуели, а також юриста і колишнього сатаніста Бартоло Лонґо. Першим блаженним з Папуа - Нової Гвінеї стане Пітер То Рот. Він загинув у роки японської окупації під час Другої світової війни, захищаючи чистоту католицького шлюбу від окупантів, які хотіли повернути полігамію. Канонізація чекає і на вірменського єпископа Ігнація Малояна, який загинув мученицькою смертю під час турецького геноциду 1915 року.

Про це йдеться у зведенні Генерального штабу ЗСУ станом на 16:00.Ворожі обстріли УкраїниВід обстрілів з території Російської Федерації продовжують потерпати прикордонні населені пункти, зокрема: Гірськ Чернігівської області; Кучерівка, Велика Писарівка, Гірки, Петрушівка, Миропільське, Угроїди, Порозок, Тимофіївка, Проходи, Тур’я, Біла Береза, Новодмитрівка, Бобилівка Сумської області. Ситуація на основних напрямках фронту На Харківському напрямку противник завдав авіаційного удару по району населеного пункту Слатине.На Куп’янському напрямку ворог чотири рази намагався прорвати оборону наших захисників в районі Степової Новоселівки, один бій триває до цього часу.На Лиманському напрямку загарбницька армія атакувала дев’ять разів поблизу населених пунктів Греківка, Новий Мир, Рідкодуб, Зелена Долина та в напрямку Чернещини, Торського. Три боєзіткнення досі тривають.На Краматорському напрямку українські захисники відбили три спроби окупантів просунутися вперед в напрямку Білої Гори.На Торецькому напрямку противник вісім разів атакував неподалік Дачного, Диліївки, Торецька та в бік Яблунівки. Одне боєзіткнення триває досі.На Покровському напрямку росіяни здійснили 25 спроб потіснити наших захисників із займаних позицій у районах населених пунктів Миролюбівка, Малинівка, Єлизаветівка, Лисівка, Звірове, Удачне, Горіхове, та в напрямку Мирного, Миколаївки, Новосергіївки, Олексіївки. Сили оборони стримують натиск противника та відбили 24 атаки. Одне зіткнення триває.На Новопавлівському напрямку Сили оборони відбили сім атак поблизу населених пунктів Багатир, Одрадне, Рівнопіль, Вільне Поле та в напрямку Запоріжжя, Воскресенки та Шевченко. Одне боєзіткнення триває досі. Авіаційного удару зазнав населений пункт Ольгівське.На Гуляйпільському напрямку Сили оборони успішно зупинили дві спроби загарбників просунутися вперед поблизу Малинівки, ще одне боєзіткнення триває. Також загарбники завдали авіаударів по Гуляйполю, Малинівці та Залізничному.На Оріхівському напрямку наші захисники зупинили два ворожі штурми, окупанти намагалися просуватися в бік Новоандріївки та Павлівки.На Придніпровському напрямку ворог здійснив дві спроби просунутися вперед  — успіху не мав.На Курському напрямку Сили оборони відбили 11 атак ворога. Противник від початку доби завдав 15 авіаційних ударів, загалом скинув по позиціях наших військ та населених пунктах 28 керованих авіабомб та здійснив 106 артилерійських обстрілів.На інших напрямках фронту ситуація суттєвих змін не зазнала.Протягом минулої доби 7 червня на російсько-українському фронті зафіксували 193 бойових зіткнення. На Покровському напрямку українські захисники зупинили 65 наступальних дій ворога.

Про це він заявив в інтерв'ю "Телеграф".За словами Винницького, ключовим показником цієї тенденції є стабільна кількість реєстрацій з-за кордону на Національний мультипредметний тест (НМТ), складання якого є обов'язковою умовою для вступу до українських закладів вищої освіти."І є статистика, про яку я сьогодні можу говорити відкрито - наші результати реєстрації на НМТ. Минулого року було трохи більш як 20 тисяч, цього року - також трохи більше як 20 тисяч. Це кількість реєстрацій на НМТ з-за кордону. Тобто людина фізично перебуває за межами України, але має бажання вступити до українського закладу вищої освіти", - зазначив він.Натомість, як зауважив заступник міністра, для вступу до іноземних університетів НМТ не потрібен. Вступники зобов'язані мати лише атестат."А атестати вони всі мають. А от для вступу в український заклад потрібен саме НМТ. Відповідно, у 34 країнах у 55 містах ми забезпечили можливість скласти НМТ. Український центр оцінювання якості освіти організував цю можливість. І те, що ця цифра стабільно тримається на рівні 20 тисяч, це насправді добре. Тому що це означає, що ці учні, перебуваючи за кордоном, усе ж таки обирають українські заклади освіти і вступають саме сюди", - запевнив Винницький.На його переконання, це свідчить про високу якість української освіти, адже підлітки, які живуть в Європі, мають змогу порівняти освітні можливості та умови життя там і в Україні."Тож це дуже позитивна тенденція. Так, є досить велика кількість людей, які виїжджають за кордон, але вона врівноважується значною кількістю тих, хто повертається", - підкреслив він.Міфи про виїзд за кордон через страх мобілізаціїПосадовець також спростував поширені міфи щодо масового виїзду хлопців у віці 16-17 років через страх мобілізації. Винницький назвав такі рішення "нераціональними", оскільки мобілізаційний вік в Україні становить 25 років і наразі немає жодних планів щодо його зниження.Окремо Винницький наголосив на можливості академічної мобільності для студентів-бакалаврів віком від 18 до 22 років, які можуть поїхати на семестр за кордон для навчання і повернутися.Читайте також: "Не сказав би, що це масово": Лісовий прокоментував тенденцію виїзду учнів за кордон після 11 класу"Студенти-бакалаври віком від 18 до 22 років мають можливість поїхати на семестр за кордон, повчитися - і повернутися. Так, зараз воєнний стан. Це означає, що, вибачте, на Мальдіви чи до Єгипту просто так не поїдеш погрітися. Тому що в нас є обов’язки - в тому числі обороняти свою країну. Так само це стосується й економічної логіки", - підкреслив він.В Україні запускають діджиталізовану платформу, яка дасть можливість школярам, що перебувають за кордоном, зареєструватися на українознавчий компонент. У Міносвіти розповіли про формати навчання.