Еспресо

Трамп, судячи з його попередньої політики (вихід із СВПД 2018 року) і нинішніх заяв, займає жорстку позицію: він вимагає від Ірану не тільки обмеження ядерної програми, а й повного її демонтажу, можливо, разом із поступками щодо ракетного потенціалу та регіонального впливу. Іран, зі свого боку, неодноразово відкидав переговори під тиском, наполягаючи на знятті санкцій як передумові для діалогу. Верховний лідер Алі Хаменеї назвав пропозиції Трампа обманом, а глава МЗС Аббас Аракчі наголосив, що стару угоду (СВПД) не можна відновити через зміну обставин.Позиція Ірану ускладнена внутрішньою ситуацією: економічна криза через санкції штовхає до компромісу, але ідеологічна основа режиму не дозволяє капітулювати перед "максимальним тиском" США. Заява іранської місії в ООН про готовність обговорювати "потенційну мілітаризацію" ядерної програми залишає простір для непрямого діалогу, але це далеко від вимог Трампа. США, ймовірно, не відступлять від політики санкцій без значних поступок, що створює глухий кут. Читайте також: Росія — Іран: "Путін всєх пєрєіграл?"Отже, переговори можуть розпочатися (наприклад, через посередників), але нова угода в найближчі місяці малоймовірна без радикальних змін у позиціях сторін.Чи варто очікувати удару Ізраїлю по ядерних об'єктах Ірану до американсько-іранського діалогу?Ізраїль розглядає ядерну програму Ірану як екзистенційну загрозу і має історію превентивних ударів (Ірак 1981, Сирія 2007). Останніми роками Тель-Авів посилив тиск на Іран, завдаючи ударів по його об'єктах у Сирії та здійснюючи диверсії всередині країни (наприклад, вибухи в Натанзі). Якщо Трамп дав Ірану двомісячний дедлайн (припустимо, до травня 2025 року), Ізраїль може поспішити завдати удару до початку будь-якого діалогу, особливо якщо вважатиме, що переговори послаблять позицію США (і відповідно Ізраїлю) або дадуть Ірану час для просування програми.Імовірність удару залежить від кількох чинників:Розвіддані: Якщо Ізраїль отримає докази, що Іран наближається до "червоної лінії" (наприклад, 90% збагачення урану), удар стане більш імовірним. Позиція США: Трамп може мовчазно підтримати Ізраїль, але навряд чи відкрито санкціонує атаку до завершення дедлайну, щоб зберегти дипломатичний важіль.Внутрішня ситуація в Ізраїлі: Нетаньяху (або його наступник) може використати удар для зміцнення позицій вдома.Наразі підготовка до удару виглядає вірогідною (Ізраїль уже тренувався для таких операцій), але його час залежить від того, чи буде Тель-Авів вважати діалог США - Іран реальною загрозою для своєї безпеки. Ймовірно, Ізраїль діятиме до початку переговорів, якщо вважатиме їх неефективними — можливо, у квітні-травні 2025 року.Яку роль відіграватиме Росія — учасника чи спостерігача?Росія має стратегічний інтерес у ситуації з Іраном: вона підтримує Тегеран як союзника проти Заходу, підтримує іранські зусилля підірвати новий уряд у Сирії та постачає технології. Водночас Москва не хоче ескалації, яка б послабила її позиції на Близькому Сході або призвела до ядерного Ірану, що могло б дестабілізувати регіон.Читайте також: Нова гра Ірану: чи буде відповідь Ізраїлю?Посередництво: є повідомлення, що Трамп просив Путіна виступити посередником. Росія може погодитися, щоб посилити свій вплив і послабити ізоляцію через війну в Україні. Однак її здатність переконати Іран обмежена — Тегеран не довіряє зовнішнім гравцям після провалу СВПД.Спостерігач: Якщо США та Іран почнуть прямий або непрямий діалог, Росія, ймовірно, залишиться осторонь, підтримуючи Іран риторично, але не втручаючись активно. Її роль у "шістці" - групі країн, які вели перемовини з Іраном щодо ядерної угоди (СВПД), вже зменшилася через напружені стосунки із Заходом.Скоріше за все, Росія спробує зіграти роль посередника на ранніх етапах, але без значного успіху перейде до позиції спостерігача, зберігаючи співпрацю з Іраном у військовій та енергетичній сферах. Її вплив буде другорядним порівняно з діями США та Ізраїлю.Підсумовуючи, переговори між США та Іраном можуть відбутися, але нова угода малоймовірна через взаємну недовіру та жорсткі позиції. Ізраїль, ймовірно, завдасть удару по ядерних об'єктах Ірану до або під час діалогу, якщо вважатиме його загрозою. Росія балансуватиме між посередництвом і невтручанням, але не стане ключовим гравцем. Ситуація залишається напруженою, з високим ризиком ескалації у 2025 році.ДжерелоПро автора. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних дослідженьРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.