Еспресо

Ефектна та ефективна спецоперація України по стратегічних аеродромах Росії досі в центрі уваги світу. Обговорюються різні аспекти цієї теми, і  серед них – чи може Росія відповісти, зокрема, ядерним ударом. Які варіанти розвитку подій - аналізуємо в розмові з експертом Національного інституту стратегічних досліджень, співзасновником Концерну оборонної інформації Олексієм Їжаком.Олексій Їжак. Фото: rаdіоsvоbоdа.оrgЯдерний шантаж як імунітет від покарання за агресіюОтже, пане Олексію, Україна ударила по стратегічних аеродромах Росії, обороняючись у цій кривавій війні. Росія натомість агресивно кричить на весь світ: це загроза російській ядерній безпеці, тож за нашою ядерною доктриною ми відповімо. На жаль, ми знаємо, що далеко не всі приймають нашу логіку. Що з цим робити світові?Нічого. Це хронічне російське питання ядерної ескалації. У РФ його часто трактують як право на імунітет від покарання за агресію. Як вони цим маніпулюють? Російська ядерна доктрина у своєму публічному викладі, закріплена указом президента РФ №355 від 2 червня 2020 року й оновлена у листопаді 2024 року, передбачає надзвичайно широкий перелік підстав для застосування ядерної зброї. Така розмитість формулювань створює враження, що Росія залишає за собою право на ядерну ескалацію майже в будь-яких критичних обставинах на полі бою.А що на практиці? На практиці ми маємо добитись, щоб світ визнав: це максималістське трактування втрачає сенс. Реальність війни доводить, що ядерні погрози є переконливими лише тоді, коли йдеться про виняткові обставини — загрозу самому існуванню держави. Це є загальновизнаним критерієм, якого дотримуються інші ядерні держави і який сприймається більшістю неядерних країн. Інакше — руйнується світовий ядерний порядок. І навряд чи Росія готова, а інші ядерні держави дозволять їй вийти за ці межі.Який аргумент мають застосувати ці держави до Росії?Той, що Москва системно залучає компоненти ядерних сил до ведення війни проти України. Російські системи подвійного призначення - Іскандер-М, Іскандер-К, «Кинджал», Су-24М, Су-34, Ту-22М3 — регулярно використовуються Росією у звичайному спорядженні для ударів по Україні. У таких випадках Росія не повинна очікувати, що їх потенційно ядерний статус забезпечить їм якийсь імунітет. Україна систематично знищує  і буде знищувати ці системи на полі бою, і для Заходу немає ніякого аргументу, який міг би спростував логіку дій України.Четверо людей загинули і ще щонайменше 20 отримали поранення внаслідок російської ракетної атаки. Киів, 6 червня 2025 року. Фото: Gеtty ІmаgеsМожете проілюструвати це якоюсь аналогією? Іноді такий прийом більше переконує, ніж найточніша формула… Спробую. Уявіть, що ракети КN-23 КНДР запустили у напрямку українських міст. І нам кажуть: не можна перехоплювати системами Раtrіоt лише тому, що це може спровокувати Кім Чен Ина на ядерну відповідь. Хіба не абсурд? Ці ракети можуть належати до ядерного арсеналу? Можуть. Але світ же не чекає після цього негайного ядерного удару від північної Кореї? Тобто Росія використала систему подвійного призначення в у звичайній війні…… після чого ця система втрачає будь-який особливий статус, пов’язаний із її потенційною ядерною функцією. Це повністю відповідає принципам міжнародного гуманітарного права, яке оцінює не потенціал, а фактичне використання та наслідки.Але далеко не всі наші читачі розуміються на тому, з чого складається ядерна потуга Росії, чому в одному випадку – це власне ядерна зброя, а в іншому – вона стає вже неядерною. Давайте розберемось в цьому.Давайте.Стратегічні і нестратегічні ядерні сили РосіїОтже, з чого складається російська ядерна потуга?Насамперед, російські ядерні сили мають стратегічний та нестратегічний (тактичний) компоненти. Стратегічний компонент перебуває у вищому ступені готовності - боєголовки змонтовані на носіях і стоять на бойовому чергування. Вони є предметом постійної комунікації зі Сполученими Штатами. Це понад 4 000 боєголовок, з них приблизно 1 700 розгорнуті, тобто встановлені на носіях у межах стратегічних ядерних сил. Решта перебуває на зберіганні, зазвичай у централізованих сховищах.Які носії Росія може використати для стратегічних ядерних боєголовок? Це  три основні компоненти, та сама тріада, яка часто на слуху:міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) — розміщені як у шахтних пускових установках, так і на мобільних платформах. Загалом — приблизно 330 ракет, які можуть нести до 1 250 боєголовок;балістичні ракети підводних човнів (БРПЧ) — розгорнуті на 12 стратегічних субмаринах проєктів «Дельфін» і «Борей», які сумарно можуть нести до 992 боєголовок, з яких близько 640 перебувають на бойовому чергуванні;нарешті, стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160 — здатні нести крилаті ракети з ядерною бойовою частиною. Теоретично вони можуть нести до 586 боєголовок, але у звичайному режимі ядерні боєзаряди зберігаються окремо. Їхнє встановлення означало б демонстративну підготовку до ядерної війни, чого Росія на практиці не робить.Що тоді відноситься до нестратегічних ядерних сил? Це: морські тактичні системи — ракети типу «Калібр», «Онікс», торпеди, для яких у централізованих арсеналах передбачено ядерне оснащення;авіаційні системи подвійного призначення — літаки Ту-22М3, Су-24М, Су-34, МіГ-31К, які переважно виконують звичайні бойові завдання, але теоретично можуть бути оснащені ядерними боєприпасами;оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М/К» з опцією ядерного оснащення;зенітні ракетні комплекси типу С-300 і С-400, для яких, за деякими оцінками, у централізованих арсеналах можуть досі зберігатися ядерні боєголовки.І під час операції «Павутина» ударила саме по літаках з цього переліку…Так, 1 червня українські дрони завдали ударів по двох компонентах цієї структури: по стратегічних бомбардувальниках Ту-95МС на авіабазах Бєлая та Олєнья; по субстратегічних бомбардувальниках Ту-22М3 на авіабазі Бєлая.Окрім шахтних МБР і підводних балістичних ракет, майже всі інші носії ядерної зброї в арсеналі Росії є багатофункціональними. Стратегічні бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160, хоч і вважаються ядерними платформами, регулярно використовуються для запуску крилатих ракет зі звичайними боєприпасами. Так само нестратегічні Ту-22М3, Су-34, «Кинджал», «Іскандер» є атрибутами повсякденної війни РФ проти України. Повторюсь, для цих систем ядерне оснащення є резервною опцією: ядерні боєприпаси зберігаються окремо від носіїв і можуть бути застосовані лише після спеціальної підготовки.Тож правильно я розумію: світ має визнати - такий статус позбавляє ці платформи будь-якого особливого імунітету у контексті російсько-української війни?Так, це звичайна зброя нападу з боку РФ, яка є об’єктом повсякденного знищення в межах законної оборони з боку України.Але тут деякі так звані незалежні експерти посилаються, що російські ядерні сили підпадають під дію договору Nеw SТАRТ, і це, мовляв, є важливим моментом в цій дискусії. Кого захищає Nеw SТАRТ?Президенти США і Росії Барак Обама і Дмитро Медведєв у Празі підписали історичний договір про скорочення ядерних арсеналів своїх країн, 8 квітня 2010 р. Фото: Gеtty ІmаgеsЩо ми маємо розуміти про цей договір?Так, частина російських ядерних сил підпадає під дію договору Nеw SТАRТ - останнього, хоча й частково призупиненого Росією, двостороннього договору між США і РФ у сфері контролю над озброєннями. Він формально залишається чинним до початку 2026 року. Договір установлює перевірювані обмеження на кількість розгорнутих стратегічних боєголовок і засобів їх доставки — тих самих міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводного базування та важких бомбардувальників, таких як Ту-95МС і Ту-160. Особливістю його є те, що Nеw SТАRТ не забороняє використання облікованих стратегічних систем у звичайних (неядерних) операціях, а також не вимагає постійного спорядження носіїв ядерними боєголовками. І росіяни посилаються саме на це? Так, але тут треба говорити про того самого диявола, що, його, як відомо, ховають в деталях. Договір передбачає процедури, які унеможливлюють сприйняття звичайного чи навчального застосування цих систем як початку ядерного удару — зокрема, засобами супутникового або дальнього радіолокаційного спостереження.Стратегічна авіація є найменш жорстко регламентованою складовою ядерної тріади. На відміну від шахтних МБР чи БРПЧ, бомбардувальники не перебувають у постійній бойовій готовності, а їхній статус значно гнучкіший і менш прозорий. Зліт бомбардувальника, який летітиме над океанами майже півдоби, не є ознакою негайного початку ядерної війни — на відміну від запуску міжконтинентальної ракети, яка досягає цілі менш ніж за годину й не залишає часу на роздуми щодо типу її бойового спорядження.Тож, наскільки я розумію, Росія педалює те, що  стратегічні бомбардувальники, для яких боєголовки зазвичай зберігаються окремо, контролюються не так суворо, як міжконтинентальні ракети на суші та підводні човни на морі? Так,  США та РФ не зобов’язані повідомляти одне одного про кожен зліт стратегічного бомбардувальника — на відміну від кожного запуску міжконтинентальної ракети, який підлягає обов’язковому інформуванню. І саме це дає Росії простір для широкого використання Ту-95МС з крилатими ракетами Х-101 у неядерній війні проти України — без жодних наслідків для договору Nеw SТАRТ. Але, і це ключове та найважливіше вже для нашої аргументації: так само, знищення цих літаків не суперечить договору, окрім, можливо, необхідності узгодження з США додаткових процедур їх ліквідації та виведення з обліку. Єдина потенційна юридична або політична складова, що могла б вплинути на вибір цілей, — це те, чи призначений конкретний Ту-95 або Ту-160 виключно для ядерних місій. Тож можна припустити, що відсутність наших ударів по місцях базування Ту-160 є наслідком того, що в окремих випадках важко достовірно відрізнити ядерні й неядерні конфігурації бомбардувальників.Отже, чи вірно я сформулюю, коли скажу, що критерій тут простий: якщо стратегічна ядерна система свідомо виводиться з ядерного планування для тривалого застосування у звичайній війні — вона стає законною військовою ціллю у цій війні?Абсолютно. Ми могли б навіть припустити, якби не знали нашого ворога: Росія, маючи таку політичну волю, могла б через нейтральні країни повідомити Україну, які саме бомбардувальники вона зберігає виключно для ядерного стримування проти інших ядерних держав і ніколи не використовуватиме у війні проти України. Чи можна дуже гіпотетично виключити таку можливість? Немає жодних ознак, що вона робила такі повідомлення. Тож просто констатуємо: РФ свідомо наражає на ризик увесь свій флот стратегічної авіації.Сумнівна неядерна роль ядерних силЧи є стратегічні бомбардувальники єдиним компонентом ядерних сил, який Росія вирішила використати у неядерному оснащенні? Давайте прояснимо ситуацію зі славнозвісним «Орешніком»…Колаж ЕспресоМи знаємо, що принаймні одного разу було підтверджено запуск неядерного варіанту МБР «Ярс», названого «Орешнік». Виведемо за дужки сумнівну бойову ефективність світлошумового запуску міжконтинентальної балістичної ракети на малій дистанції та надмірну вартість такого кроку. Констатуємо:  Росія заздалегідь повідомила США про запуск у рамках процедур Договору Nеw SТАRТ.Несхоже на нашого ворога…Так, але жодної політики в цьому не було — американські супутники фіксують запуск МБР, і США відповідно до договору мають знати, що ракета не летить у їхній бік, аби не реагувати на це як на початок ядерної війни. Інакше постраждала б сама Росія. Тож тут вони діяли дуже раціонально, не бавлячись з вогнем: краще заздалегідь повідомити, розуміючи, що така інформація моніториться американцями і доступна їм.А як до цього ставитись світові, коли Росія як звичайну зброю використала навіть міжконтинентальну балістичну ракету, що її важко відрізнити від ядерного варіанту «Ярсу»?Дуже негативно треба ставитись. Росія готова ризикувати, перетворюючи частину «Ярсів», а можливо, й інших стратегічних систем, на засоби звичайної війни. Про інші – це гіпотеза, але... Згадаємо, що неодноразово в різних контекстах Путін згадував МБР УР-100НУТТХ з бойовим блоком «Авангард», який може бути неядерним, але може здійснювати маневри в атмосфері як нове покоління гіперзвукової зброї. Ця ракета, відома у США як SS-19, розміщується у шахтах і обліковується відповідно до Nеw SТАRТ як така, що несе до шести ядерних боєголовок.Давайте спробуємо підсумувати ваші слова. «Павутина» чітко показала небезпеку змішування ядерних та неядерних ролей стратегічних ядерних сил РФ. Тепер сам агресор – ядерна держава цинічно волає про захист від неядерної країни, проти якої вона застовувала  елементи своєї ядерної тріади. Саме так. Росія сама зробила крок у цьому небезпечному напрямку й активно експлуатувала його в публічній риториці доти, доки не виявилася вразливість ядерних платформ до нових засобів ураження.При цьому вразливі не лише стратегічні бомбардувальники, які виявилися великими незахищеними цілями. Ледь захищеними є й мобільні комплекси «Тополь-М» та «Ярс» — по суті, великі військові вантажівки з небезпечною у космосі, але вразливою на землі ракетою.А що з ядерною балістикою?Хоча шахтні МБР захищені навіть від ядерного удару, при виході із шахти для запуску вони можуть бути не менш вразливими, ніж бомбардувальники, навіть для легкої кінетичної зброї. Стратегічні підводні човни, які у доках прикриті гротами, у відкритому морі чи бухтах стають майже такими ж вразливими, як і крейсер «Москва», знищений ракетою, або корвети й катери РФ, знищені українськими морськими дронами.З одного боку, це надихає, але, з іншого, погодьтесь, лякає реальною ядерною загрозою для світу…Справедливо. Втім, хто несе цю реальну загрозу? Упродовж десятиліть Росія виправдовувала свій спротив розширенню НАТО, серед іншого, аргументом про наближення неядерних ракетних систем до її ядерних сил, що начебто підриває їх живучість і стратегічний баланс. Кремль лякав цим російське населення, військові лякали Кремль. І ось тепер демонстрована уразливість ядерної тріади РФ у війні проти України робить цю аргументацію беззмістовною. Розшириться НАТО чи ні — нова вразливість російських ядерних сил не зникне.Допоки не зникне?Доки Росія не змінить власну політику, передусім — не припинить агресію проти України. Ядерним силам РФ не загрожує нічого, окрім їх використання для захоплення чужих територій. Якщо російська ядерна тріада не становитиме загрози іншим — її ніхто й не чіпатиме. Що з нею буде? Як і багато інших радянських арсеналів, благополучно згниє сама по собі протягом кількох десятиліть. Це буде найкращий вихід для людства. Розмовляв Олександр Калініченко